17 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/18440/25
категорія 106020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі В/ч НОМЕР_1 ), у якому просить суд:
-визнати протиправною дії В/ч НОМЕР_1 щодо обрахування позивачу грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по по 16.02.2025 виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислювались шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року;
- зобов'язати В/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату за період з 20.05.2023 по по 16.02.2025 позивачу грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, на які він мав право у вказаний період), яке повинно нараховуватись, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, що обчислюються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2684 гривень (за період з 20.05.2023 по 31.12.2023), 3028 гривень (за період з 01.01.2024 по 31.12.2024), 3028 гривень (за період з 01.01.2025 по 16.02.2025) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМ України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» .
В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що відповідачем не було здійснено нарахування грошового забезпечення з 20.05.2023 до 16.02.2025 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, що є підставою для зобов'язання відповідача здійснити відповідний перерахунок грошового забезпечення. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом для захисту своїх порушених прав.
Ухвалою судді Житомирського окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.
До суду від відповідача - В/ч НОМЕР_1 . Заперечуючи проти позовних вимог представник відповідача зауважує, що Кабінет Міністрів України не приймав жодного нормативного акту, який би відновлював дію пункту 4 Постанови № 704 в редакції від 01.01.2018, який передбачав застосування прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували неправильність нарахування позивачу грошового забезпечення за спіоний період. Крім того, з 13.02.2020 по 16.02.2025 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . 3 01.04.2025 по 31.05.2025 військова частина НОМЕР_2 перебувала в процесі розформування відповідно до рішення командира військової частини НОМЕР_3 . З 01.06.2025 правонаступником військової частини НОМЕР_2 є військова частина НОМЕР_1 . Тобто, навіть враховуючи, що з 01.06.2025 з 01.06.2025 військова частина НОМЕР_1 є правонаступником військової частини НОМЕР_2 , у військової частини НОМЕР_1 не виникало зобов'язань щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 13.02.2020 по 16.02.2025, оскільки протягом зазначеного періоду позивач не входив до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . З моменту набуття військовою частиною НОМЕР_1 статусу правонаступника військової частини НОМЕР_2 , позивач не звертався до військової частини НОМЕР_1 з будь-якими заявами чи вимогами про здійснення перерахунку та виплати його грошового забезпечення. Таким чином, наведене вище в сукупності свідчить про недоведеність та безпідставність позовних вимог позивача. А тому позовна заява не підлягає задоволенню.
Ухвалою суду залучено військову частину НОМЕР_2 (далі В/ч НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) до участі у справі №240/18440/25, як другого відповідача. Встановлено військовій частині НОМЕР_2 строк для подання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про залучення другого відповідача у справі.
Відзив на позовну заяву В/ч НОМЕР_2 не поданий.
У період з 06.08.2025 по 26.08.2025, із 29.10.2025 по 13.11.2025 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними ст.ст.257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
Позивач у період з 13.02.2020 по 16.02.2025 проходив військову службу у військовій частина НОМЕР_2 , що підтверджується витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_2 : вiд 13.02.2020 №33 та від 16.02.2025 №48.
З 01.04.2025 військова частина НОМЕР_5 зарахована на фінансове забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 ( довідкою В/ч НОМЕР_3 №331/16/38 від 17.04.2025.
Отже, з 01.04.2025 року В/ч НОМЕР_5 розформована та зарахована на фінансове забезпечення В/ч НОМЕР_1 (рішення командира військової частини НОМЕР_3 від 13.03.2025, лист В/ч НОМЕР_3 від 13.03.2025 №331/3607).
Із відповіді В/ч НОМЕР_2 від 23.05.2025 №637/1125 вбачається, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яка набрала чинності 24.02.2018 до Постанови №704 внесено внаслідок яких пункт 4 даної постанови було викладено у новій редакції: Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14». Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704», яка набрала чинності 20.05.2023 до Постанови №704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 даної постанови було викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14". Отже, підстав для перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 з 13.02.2020 по 19.05.2023 у військової частини НОМЕР_2 немає.
Не погодившись із обчисленням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 (далі - постанова №481), яка набрала чинності з 20.05.2023, змінено пункт 4 постанови №704, в зв'язку з чим з цієї дати норма права має наступну редакцію: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Постановою №481 визначено обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року.
Отже, у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 12.05.2023 №481, яка набрала чинності з 20.05.2023, відсутні підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023 до 10.05.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023, на 01.01.2024, на 01.01.2025.
Дійсно, в подальшому рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 неправомірними. Визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зазначене рішення набрало законної сили 18.06.2025, відтак, саме з цієї дати виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року.
В спірний період з 20.05.2023 до 16.02.2025 пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 був чинним.
Відтак, у відповідачів не було підстав для обрахунку грошового забезпечення позивача з 20.05.2023 до 16.02.2025, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025.
Відтак, позовні вимоги з цих підстав задоволенню не підлягають.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 ), військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
17.11.25