Україна
Донецький окружний адміністративний суд
за наслідками розгляду звіту про виконання рішення суду та клопотання про зміну способу виконання рішення суду
14 листопада 2025 року Справа №200/4016/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про виконання рішення суду, прийнятого в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, а також заяви представника ОСОБА_1 , адвоката Ракова Артема Валентиновича, про зміну способу виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду, -
В провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням суду від 20 жовтня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено:
- визнано протиправними дії Бахмутського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 страхових виплат з 1 вересня 2016 року;
- зобов'язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області поновити нарахування страхових виплат ОСОБА_1 ;
- зобов'язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість із соціальних виплат за період з 1 вересня 2016 року по дату поновлення виплати страхових виплат.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року допущено заміну відповідача у справі, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області, Головне управління).
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 2 травня 2023 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року у справі № 200/4016/22 залишено без задоволення, рішення Донецького окружного адміністративного від 20 жовтня 2022 року у справі залишено без змін.
1 вересня 2023 року Донецьким окружним адміністративним судом позивачу направлено виконавчі листи щодо поновлення нарахування страхових виплат ОСОБА_1 та нарахування і виплату ОСОБА_1 заборгованості із соціальних виплат за період з 1 вересня 2016 року по дату поновлення виплати страхових виплат та стягнення витрат зі сплати судового збору.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року ГУ ПФУ в Донецькій області відмовлено у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року у справі № 200/4016/22.
30 червня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява адвоката Ракова А.В., представника ОСОБА_1 , про встановлення судового контролю за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суд від 20 жовтня 2022 року та подання до суду звіту про виконання вказаного судового рішення.
Ухвалою суду від 7 липня 2025 року встановлено судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року та зобов'язано ГУ ПФУ в Донецькій області подати до Донецького окружного адміністративного суду протягом одного місяця з дня отримання ухвали звіт про виконання рішення суду від 20 жовтня 2022 року.
Ухвалою від 11 серпня 2025 року прийнято звіт ГУ ПФУ в Донецькій області про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року та встановлено ГУ ПФУ в Донецькій області новий строк для подання звіту про виконання рішення суду - два місяці з дня отримання ухвали.
13 жовтня 2025 року до суду надійшов звіт ГУ ПФУ в Донецькій області від 10 жовтня 2025 року про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року.
14 жовтня 2025 року від представника ОСОБА_1 до суду надійшла заява від 13 жовтня 2025 року, в якій міститься клопотання про відмову ГУ ПФУ в Донецькій області у прийнятті звіту та клопотання про зміну способу виконання рішення суду від 20 жовтня 2022 року із зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість зі страхових виплат за період з 1 вересня 2016 року по дату поновлення виплати страхових виплат на стягнення заборгованості зі страхових виплат за період з 1 вересня 2016 року по 31 травня 2024 року у розмірі 658 513,57 грн.
Ухвалою суду від 16 жовтня 2025 року призначено судове засідання з розгляду зазначених звіту та заяви про зміну способу виконання рішення суду на 13-00 год 31 жовтня 2025 року.
24 жовтня 2025 року від ГУ ПФУ в Донецькій області до суду надійшла заява про участь представника управління у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У зв'язку із перебуванням судді на лікарняному у період з 17 жовтня по 6 листопада 2025 року судове засідання, призначене на 24 жовтня 2025 року, не відбулось.
Ухвалою суду від 7 листопада 2025 року призначено судове засідання з розгляду заяви ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення суду на 14-00 год 14 листопада 2025 року в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду; відмовлено у задоволені заяви ГУ ПФУ в Донецькій області про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвала суду від 7 листопада 2025 року згідно з відомостями програмного забезпечення “Діловодство спеціалізованого суду» була доставлена до Електронних кабінетів представника заявника та ГУ ПФУ в Донецькій області 8 листопада 2025 року.
14 листопада 2025 року заявник, його представник та представник ГУ ПФУ в Донецькій області у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути звіт про виконання рішення суду та заяву про зміну способу виконання рішення суду без участі викликаних осіб у письмовому порядку.
У звіті ГУ ПФУ в Донецькій області зазначено наступне.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року ОСОБА_1 поновлено нарахування страхових виплат у розмірі 11 052,59 грн з 1 червня 2024 року та нараховано (але не виплачено) заборгованість із соціальних виплат за період 1 вересня 2016 року по 31 травня 2024 року в сумі 658 513,57 грн.
Доплата, нарахована за рішенням суду, за період з 1 вересня 2016 року по 31 травня 2024 року в сумі 658 513,57 грн як така, що не передбачена бюджетом Головного управління та підлягає сплаті за рахунок коштів Державного бюджету України як єдиного безальтернативного джерела фінансування, потребує додаткового фінансування та буде виплачена після отримання відповідного фінансового ресурсу.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року як рішення, виконання якого здійснюється за окремою бюджетною програмою, обліковуються Головним управлінням в облікових базах «Реєстр судових рішень».
Пунктом 7 Розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31 серпня 2009 року № 21-2, встановлено, що видатки на погашення заборгованості за рішеннями судів плануються в межах бюджетних призначень та здійснюються у порядку черговості за датою набрання рішенням законної сили.
Пунктом 4 Розділу ІІ Порядку № 21-2 встановлено, що кошти Державного бюджету України передбачаються в бюджеті Пенсійного фонду в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік. У структурі доходів бюджету Пенсійного фонду до складу коштів Державного бюджету України входять асигнування державного бюджету у плановому періоді на погашення заборгованості з пенсійних та страхових виплат за рішеннями суду.
Для фінансування заборгованості з страхових виплати за рішеннями суду у бюджеті Пенсійного фонду України на 2024 рік, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2024 року № 1156, за окремою бюджетною програмою для фінансування цих виплат передбачено не було. Для фінансування заборгованості з страхових виплати за рішеннями суду у бюджеті Пенсійного фонду України на 2025 рік, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2025 року № 1152, за окремою бюджетною програмою для фінансування цих виплат не передбачено.
Виділення коштів із Державного бюджету на фінансування даного судового рішення не залежить від волі керівника Головного управління, а затвердження бюджету Пенсійного фонду України не входить до компетенції Головного управління.
З метою забезпечення своєчасних розрахунків по борговим зобов'язанням та виділення коштів на ці цілі Головним управлінням на адресу розпорядника коштів вищого рівня - Пенсійного фонду України - було спрямовано листи з проханням виділити кошти на проведення передбачених у поточному бюджетному році вищеозначених розрахунків від 27 січня 2025 року № 0500-0401-5/7139, 29 липня 2025 року № 0500-0401-5/74814 та 1 жовтня 025 року № 0500-0401-5/100675
Виділення коштів із Державного бюджету на фінансування даного судового рішення не залежить від волі Головного управління; дана ситуація зумовлена дефіцитом бюджетних призначень на фінансування таких виплат у загальнодержавному масштабі.
Головне управління стверджує, що вжило всі передбачені законодавством заходи з метою виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року та просить прийняти звіт.
До звіту додано копії листів Головного управління від 27 січня 2025 року № 0500-0401-5/7139, від 29 липня 2025 року № 0500-0401-5/74814, від 1 жовтня 2025 року № 0500-0401-5/100675, листів-відповідей Пенсійного фонду України від 11 лютого 2025 року № 2800-030402-9/9225, від 11 серпня 2025 року № 2800-030402-9/53102, на які є посилання у звіті, а також витяг (скріншот) з РСР ІКІС ПФУ про облік заборгованості за рішенням у справі № 200/4016/22, відповідно до якого ОСОБА_1 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року по справі № 200/4016/22 нараховано страхові виплати за період з вересня 2016 року по травень 2024 року у загальній сумі 658 513,57 грн, розрахунок нарахованої суми заборгованості та план доходів і видатків головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на 2024 рік.
Представник заявника, адвокат Раков А.В., подав до суду заперечення щодо прийняття звіту та клопотання про зміну способу виконання рішення суду, які обґрунтовані наступним.
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Рішення суду у справі № 200/4016/22 від 20 жовтня 2022 року в повному обсязі не виконано: ГУ ПФУ в Донецькій області здійснило поновлення страхових виплат позивачу та провело нарахування заборгованості за період з 1 вересня 2016 року по 31 травня 2024 року в сумі 658 513,57 грн, але виплату нарахованої суми заборгованості не здійснило.
Просить змінити спосіб виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року у справі № 200/4016/22 із зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість із страхових виплат за період з 1 вересня 2016 року по дату поновлення виплати страхових виплат на стягнення заборгованості по щомісячних страхових виплатах за період з 1 вересня 2016 року по 31 травня 2024 року у розмірі 658 513,57 грн.
Розглядаючи звіт ГУ ПФУ в Донецькій області про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Аналогічні положення містяться у ст. 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, а також ст. ст. 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа № 140/279/21.
У Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене ст. 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (п. 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; п. 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; п.п. 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04). Обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Подібний підхід був застосований Верховним Судом в постановах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
Зокрема, у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17 Верховний Суд зазначив, що обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст.ст. 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 2, 14, 370 КАС України та ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів.
Суд враховує зазначені висновки при розгляді звіту ГУ ПФУ в Донецькій області щодо виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року.
Як встановлено судом, на виконання рішення суду від 20 жовтня 2022 року ГУ ПФУ в Донецькій області мало поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 страхових виплат та нарахувати та виплатити заборгованість із страхових виплат за період з 1 вересня 2016 року по дату поновлення виплати страхових виплат.
Розмір нарахованої ОСОБА_1 на виконання рішення суду заборгованості із страхових виплат за період з 1 вересня 2016 року по 31 травня 2024 року склав 658 513,57 грн.
За поясненням ГУ ПФУ в Донецькій області заборгованість із страхових виплат, нарахована за рішенням суду за період з 1 вересня 2016 року по 31 травня 2024 року, в сумі 658 513,57 грн, як така, що не передбачена бюджетом Головного управління, потребує додаткового фінансування з Державного бюджету та буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансування.
До звіту додано копії наступних документів: листа ГУ ПФУ в Донецькій області від 27 січня 2025 року № 0500-0401-5/7139, листа від 29 липня 2025 року № 0500-0401-5/74814, листа-відповіді Пенсійного фонду України від 11 лютого 2025 року № 2800-030402-9/9225, листа-відповіді Пенсійного фонду України від 1 жовтня 2025 року № 0500-0401-5/100675, на які є посилання у звіті, а також витяг (скріншот) з РСР ІКІС ПФУ про облік заборгованості за рішенням у справі № 200/4016/22, відповідно до якого ОСОБА_1 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року по справі № 200/4016/22 Головним управлінням нараховано страхові виплати за період з вересня 2016 року по травень 2024 року у загальній сумі 658 513,57 грн, розрахунок нарахованої суми заборгованості та план доходів і видатків ГУ ПФУ в Донецькій області на 2024 рік.
Згідно з п. 9 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особливості здійснення страхових виплат за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, відповідно до п. 15 якого суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Станом на час прийняття даної ухвали окремий порядок щодо виплати сум соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, і які обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, Кабінетом Міністрів України не затверджений.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд висновує, що рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/4016/22 ГУ ПФУ в Донецькій області в повному обсязі не виконано, зокрема ОСОБА_1 не сплачена заборгованість із страхових виплат за період з 1 вересня 2016 року по 31 травня 2024 року в сумі 658 513,57 грн, нарахована на виконання зазначеного судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту […].
Відповідно до ч. 2 ст. 282-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення (1), або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення (2). Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог ч. 2 та/або 3 ст. 382-2 цього Кодексу (3).
Приписи ч. 2 ст. 382-2 КАС України містять вимоги до оформлення звіту (дотримання вимог до його змісту), а приписи ч. 3 зазначеної статті - вимоги щодо доданих до звіту документів.
Як вбачається з наданого суду звіту та доданих до нього документів вимоги ч.ч. 2, 3 ст. 382-2 КАС України Головним управлінням виконані.
Зі змісту звіту також вбачається, що в ньому наведені обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, та заходи, які вживаються Головним управлінням для його виконання.
Додані до звіту документи підтверджують здійснення пенсійним органом дій та заходів, спрямованих на виконання рішення суду.
Отже, у суду відсутні підстави для не прийняття звіту ГУ ПФУ в Донецькій області від 10 жовтня 2025 року у зв'язку із його невідповідністю вимогам ч.ч. 2, 3 ст. 382-2 КАС України чи у зв'язку із не наведенням обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання рішення суду.
При вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав для відмови у прийнятті звіту у зв'язку із тим, що заходи, які вживаються Головним управлінням для виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення, суд виходить з того, що відповідно до наданих суду документів, ГУ ПФУ в Донецькій області вживаються заходи для виконання судового рішення у тій мірі та обсязі, які надані чинним законодавством.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд висновує, що рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/4016/22 ГУ ПФУ в Донецькій області в повному обсязі не виконано, так як ОСОБА_1 не сплачено на виконання зазначеного рішення нарахована заборгованість з страхових виплат за період з 1 вересня 2016 року по 31 травня 2024 року в сумі 658 513,57 грн, але не виконання рішення суду у цій частині мало місце не з вини відповідача - таке не виконання обумовлено об'єктивними обставинами, незалежними від посадових осіб Головного управління.
Таким чином, підстави для відмови у прийнятті звіту ГУ ПФУ в Донецькій області, передбачені ч. 2 ст. 282-3 КАС України, у суду відсутні.
Інші підстави для відмови у прийнятті звіту КАС України не передбачені.
Беручи до уваги наведене, суд вважає за необхідне прийняти звіт ГУ ПФУ в Донецькій області від 10 жовтня 2025 року про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року.
Як зазначалось вище, разом із запереченнями на прийняття звіту ГУ ПФУ в Донецькій області, представником Шевчука Ю.Р. заявлено клопотання про зміну способу виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року із зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість із страхових виплат за період з 1 вересня 2016 року по дату поновлення виплати страхових виплат на стягнення з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованості зі страхових виплат за період з 1 вересня 2016 року по 31 травня 2024 року у розмірі 658 513,57 грн, яке обґрунтовано тим, що зазначене судове рішення в частині виплати ОСОБА_1 нарахованої заборгованості із щомісячних страхових виплат за період з 1 серпня 2022 року по 30 квітня 2024 року тривалий час не виконується ГУ ПФУ в Донецькій області.
ГУ ПФУ в Донецькій області пояснень чи заперечень щодо клопотання ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду не надало.
Розглядаючи заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду, суд виходить з такого.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Аналогічні положення містяться уст. 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, […].
У постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17 Верховний Суд зазначив, що обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст.ст. 14 та 370 КАС України.
Таке правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним в постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа № 140/279/21.
Суд наголошує, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначений висновок узгоджуються з позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
Як встановлено судом, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року ГУ ПФУ в Донецькій області в повному обсязі не виконано, зокрема ОСОБА_1 не сплачена заборгованість зі щомісячної страхової виплати за період з 1 вересня 2016 року по 31 травня 2024 року у розмірі 658 513,57 грн.
Також під час вирішення питання про прийняття/неприйняття звіту ГУ ПФУ в Донецькій області суд дійшов висновку, що виходячи з приписів пп.пп. 2, 4 п. 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року в частині виплатити ОСОБА_1 нарахованої суми страхової виплати за період з 1 вересня 2016 року по 31 травня 2024 року у розмірі 658 513,57 грн не виконується Головним управлінням протягом більш ніж два місяця після набрання цим рішенням законної сили з підстав, що не залежать від волі посадових осіб ГУ ПФУ в Донецькій області.
Частиною 1 та абз. 1 ч. 3 ст. 378 КАС України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При цьому абзацем 2 ч. 3ст. 378 КАС України встановлено, що невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є с а м о с т і й н о ю підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
З аналізу наведених приписів слідує, що факт не виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення щодо, зокрема, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців (та більше) з дня набрання законної сили судовим рішенням є окремою самостійною (без додаткових умов) підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення на стягнення із зазначеного суб'єкта владних повноважень (відповідача по справі) відповідних виплат.
Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2018 року у справі № 803/3805/15 зазначив, що системний аналіз наведеної правової норми дає підстави дійти до висновку про те, що підставою для встановлення порядку і способу виконання судового рішення є обставини, що перешкоджають належному його виконанню: ускладнюють його виконання або роблять неможливим, при цьому судове рішення не може бути змінено по суті.
Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, встановленими раніше.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 826/8279/16.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд має зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суть якої зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016року № 1404-VIII рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, […] виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012року № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. […].
Враховуючи наведені нормативно-правові приписи, беручи до уваги встановлені судом обставини, керуючись приписами ст. 378 КАС України, суд висновує про достатність підстав для зміни способу виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 страхові виплати за період з 1 вересня 2016 року по 31 травня 2024 року - шляхом стягнення з Головного управління на користь ОСОБА_1 нарахованих сум страхових виплат за вказаний період у розмірі 658 513,57 грн.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України “Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, […] виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. […].
Відповідно до п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45) (далі - Порядок № 845) рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства
Пунктом 6 зазначеного Порядку встановлено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка […] реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); […].
Згідно з п. 2 Порядку № 845 безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами рішень про стягнення коштів б е з з г о д и (подання) […] б о р ж н и к і в, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів; […].
З аналізу наведених вище нормативно-правових приписів слідує, що рішення суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, виконується безпосередньо не боржником, а органами Казначейства.
У постанові від 9 грудня 2021 року у справі 280/1446/19 Верховний Суд зазначив, що: “ 35. ... Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Пенсійний фонд України та його територіальні підрозділи н е є органами, на які Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» покладено повноваження та обов'язки щодо виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, а таким органом визначена Державна казначейська служба України.».
Враховуючи наведене, беручи до уваги висновок суду про задоволення клопотання ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення суду на стягнення, а також враховуючи, що КАС України не передбачено встановлення судового контролю за виконанням рішення суду н е боржником (не відповідачем по справі), суд висновує про відсутність підстав для встановлення ГУ ПФУ в Донецькій області нового строку для надання звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року в частині виплати ОСОБА_1 заборгованості зі щомісячних страхових виплат за період з 1 вересня 2016 року по 31 травня 2024 року в сумі 658 513,57 грн.
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 167, 243, 248, 256, 294, 295, 297, 370, 378, 382-382-3, 383, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року.
Припинити провадження з судового контролю за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року.
Заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по адміністративній справі № 200/4016/22 за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Змінити встановлений рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року в адміністративній справі № 200/4016/22 спосіб виконання судового рішення, визначений з метою відновлення порушеного права ОСОБА_1 , в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 заборгованість зі страхових виплат за період з 1 вересня 2016 року по 31 травня 2024 року - на новий спосіб виконання судового рішення в цій частині:
“Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, зареєстроване місцезнаходження: 84116, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість зі страхових виплат за період з 1 вересня 2016 року по 31 травня 2024 року в сумі 658 513 (шістсот п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот тринадцять) грн 57 коп».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Н.П. Волгіна