Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 листопада 2025 року Справа№200/6328/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення від 25.06.2025 №053130011977 та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення від 25.06.2025 року №053130011977 та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії відповідачем було розраховано її стаж, в тому числі повний страховий стаж 40 років 3 місяці 3 дні. Позивач зазначила, що на час призначення пенсії і до теперішнього часу вона працює в Управлінні стратегічних комунікацій Донецької обласної адміністрації на посаді головного спеціаліста сектору бухгалтерського обліку та звітності. 18.06.2025 року позивач звернулася до пенсійного фонду з заявою про призначення їй пенсії за віком, на умовах Закону України «Про державну службу», до своєї заяви вона надала: довідку, видану Управлінням стратегічних комунікацій Донецької обласної адміністрації від 17 червня 2025 року № 7 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); довідку, видану Управлінням стратегічних комунікацій Донецької обласної адміністрації від 17 червня 2025 року № 8 про інші складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, для призначення згідно з пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ «Про державну службу» про те, що надбавки, премії та інші виплати за період з 01.01.2024 по 31.05.2025 року; трудову книжку; військовий квиток; заяву до ГУМВС України в Донецькій області про надання роз'яснень щодо джерел фінансування від 24.03.2023; відповідь ГУМВС України в Донецькій області від 31.03.2023 щодо джерел фінансування; звернення до НАДС; відповідь НАДС від 23.02.2023. Позивач зауважила, що з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач) за результатами розгляду заяви вона ознайомилася в особистому кабінеті пенсійного фонду на початку липня 2025 року, поштою їй відповідач рішення не надсилав. Позивач зазначила, що своїм рішенням відповідач від 25.06.2025 року № 053130011977 відмовив їй в проведенні перерахунку пенсії згідно наданої заяви від 18.06.2025 року про перехід на пенсію за віком за Законом України «Про державну службу». В обґрунтування свого рішення відповідач зазначив, що відповідно до пунктів 10 та 12 розділу ХІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889 право на призначення пенсії мають особи, які на день набрання чинності цього Закону (станом на 01.05.2016 року), зокрема жінки, досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 та мають не менше ніж 10 років стажу державної служби та які на час досягнення пенсійного віку працювали на відповідних посадах державної служби, а також особи, які мають 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. В рішенні зазначено, що заявниця станом на 01.05.2016 року не займала посад державної служби, які дають право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889 та не мала стажу роботи 20 років на відповідних посадах. До рішення відповідач додав стаж для розрахунку права (РС-право), в якому визначені періоди роботи, трудова діяльність, стаж. Позивач з рішенням відповідача не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року було відкрито провадження по справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлений відповідачу строк протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для надання на адресу Донецького окружного адміністративного суду: відзиву на позовну заяву та усіх наявних доказів на підтвердження зазначеного у ньому; копію пенсійної справи позивача починаючи з 01.01.2025 року; копії довідки форми ППВП ПФУ форми РС-право станом на час розгляду заяви позивача від 18.06.2025 року; письмові пояснення в яких зазначити, періоди трудової діяльності, які зараховані позивачу до її стажу «Держслужбовці» й навпаки зазначити не зараховані до стажу «Держслужбовці» із зазначенням підстав з посиланням на норми чинного законодавства.
Про відкриття провадження у справі сторони були належним чином повідомлені, відповідно до наявності у представника позивача адвоката Поляцько О.Ю. та відповідача - реєстрації кабінету електронного суду, про що свідчить відповідна відмітка, де в графі «доставлено» зазначена дата 25.08.2025, тобто сторони належним чином отримали копію ухвали про відкриття провадження по справі №200/6328/25.
З урахуванням вищенаведеного відповідач був належним чином обізнаний про наявність позовної заяви на розгляді в Донецькому окружному адміністративному суді.
Станом на час розгляду даної справи по суті спірних правовідносин від відповідача на адресу суду не було надано ані відзиву на позовну заяву разом із доказами на підтвердження зазначеного у ньому, ані будь-якої заяви, клопотання тощо.
Суд зауважує, що у відповідності до приписів ч.2 та ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
В свою чергу, приписами ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Варто зауважити, що приписами ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Слід констатувати той факт, що у відповідача, який отримав копію процесуального документу про відкриття провадження по справі №200/6328/25 - 25.08.2025 року, було вдосталь часу для надання на адресу суду своїх заперечень із відповідними доказами на підтвердження своєї позиції по справі, але враховуючи відсутність взагалі будь-яких заяв по суті, суд вирішив розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами та доказами.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорту серії НОМЕР_2 виданого Краматорським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області від 23.07.2013 року є громадянкою України.
З наявної в матеріалах справи копії протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії дата-час розрахунку 25.02.2025, судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком призначену їй у відповідності до приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 02.03.2024 року.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ: 21910427, в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до приписів ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з 06.02.2024, як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач звернулася із заявою від 18.06.2025 про перехід на пенсію за іншим Законом, в даному випадку з пенсії призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу».
Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
До вищезазначеної заяви позивачем були додані: довідку, видану Управлінням стратегічних комунікацій Донецької обласної адміністрації від 17 червня 2025 року № 7 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); довідку, видану Управлінням стратегічних комунікацій Донецької обласної адміністрації від 17 червня 2025 року № 8 про інші складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, для призначення згідно з пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ «Про державну службу» про те, що надбавки, премії та інші виплати за період з 01.01.2024 по 31.05.2025 року; трудову книжку; військовий квиток; заяву до ГУМВС України в Донецькій області про надання роз'яснень щодо джерел фінансування від 24.03.2023; відповідь ГУМВС України в Донецькій області від 31.03.2023 щодо джерел фінансування; звернення до НАДС; відповідь НАДС від 23.02.2023.
Вищезазначене підтверджується наявною копією заяви позивача від 18.06.2025 року, зазначеним нею у позовній заяві та наявними копіями довідок виданих Управлінням стратегічних комунікацій Донецької обласної державної адміністрації.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято рішення від 25.06.2025 року №053130011977, в якому було зазначено наступне: - «Відмовити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області в проведенні перерахунку пенсії згідно наданої заяви від 18.06.2025 про перехід на пенсію за віком за Законом України «Про державну службу». Відповідно до пунктів 10 та 12 розділу ХІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889 право на призначення пенсії мають особи, які на день набрання чинності цього Закону (на 01.05.2016 року), зокрема жінки, досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 та мають не менше ніж 10 років стажу державної служби та які на час досягнення пенсійного віку працювали на відповідних посадах державної служби, а також особи, які мають 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Встановлено, що заявниця станом на 01.05.2016 року не займала посад державної служби, які дають право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» №889 та не мала стажу роботи 20 років на відповідних посадах.».
Позивач звертаючись до суду з даним адміністративним позовом просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.06.2025 року № 053130011977 про відмову позивачу, яка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області в проведенні перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу державної служби, що дають право на призначення пенсії відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889) періоди проходження позивачем строкової військової служби в Радянській Армії з 11.08.1983 по 16.08.1986 року і роботу у Краматорському міському відділі внутрішніх справ з 04.11.1986 по 16.06.2006 року, що загалом складає 22 роки 8 місяців 2 дні та провести розрахунок розміру пенсії з урахуванням розмірів складових грошового забезпечення, зазначених в довідках Управління стратегічних комунікацій Донецької обласної державної адміністрації від 17.06.2025 № 7 та від 17.06.2025 № 8.
Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
З наявної в матеріалах справи копії протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії, дата-час розрахунку 25.02.2025 року, судом встановлено, що загальний страховий стаж позивача (повний) становить 40 років 03 місяці 03 дні.
З наявної в матеріалах справи копії Стажу для розрахунку права (РС-право) складеної по позивачу при її останньому зверненні щодо переходу з пенсії за віком у відповідності до приписів Закону України №1058 на пенсію за віком у відповідності до Закону України №889, з якої судом було встановлено наступне: страховий стаж - 40 років 03 місяці 03 дні; з яких зараховані періоди до страхового стажу:
- з 11.08.1983 по 15.08.1986 року - військова служба строкова - 3 роки 0 м. 05 дн.;
- з 04.11.1986 по 20.10.1991 року - держслужбовці (посади ст.25 ЗУ №3723) - 4 роки 11 місяців 17 днів;
- з 21.10.1991 по 31.10.1994 року - держслужбовці (посади ст.25 ЗУ №3723) - 3 роки 0 місяців 11 днів;
- з 01.11.1994 по 31.12.2003 року - держслужбовці (посади ст.25 ЗУ №3723) - 9 років 02 місяці 0 днів;
- з 01.01.2004 по 16.06.2006 року - держслужбовці (посади ст.25 ЗУ №3723) - 2 роки 06 місяців 0 днів;
- з 29.06.2006 по 06.03.2020 року - 13 років 10 місяців 0 днів;
- з 10.03.2020 по 30.11.2021 року - 1 рік 09 місяців 0 днів;
- з 02.12.2021 по 31.12.2021 року - 0 років 1 місяць 0 днів;
- з 10.01.2022 по 22.11.2023 року - 1 рік 11 місяців 0 днів;
- з 23.11.2023 по 31.12.2023 року - 0 років 02 місяці 0 днів;
- з 01.01.2024 по 31.01.2024 року - 0 років 1 місяць 0 днів.
З наявної в матеріалах справи копії довідки форми РС-право складеної по позивачу судом встановлено, що спірний період зазначений позивачем у його позовних вимогах, а саме проходження позивачем строкової військової служби з 11.08.1983 по 16.06.1986 року був зарахований до загального страхового стажу, в свою чергу до стажу держслужбовці (посади ст.25 ЗУ №3723) зарахований не був.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 10 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цим Законом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Отже, статтею 45 №1058-IV врегульовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного за даним Законом, на інший вид пенсії, визначений цим же Законом.
Водночас принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом №889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року.
Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
При цьому, пункти 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачають, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ), на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Такі ж висновки щодо застосування норм права неодноразово висловлювалися Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03 липня 2018 року у справі №265/3709/17, від 19 березня 2019 року у справі №357/1457/17, від 15 серпня 2019 року у справі №676/6166/17, від 01 квітня 2020 року у справі №607/9429/17.
Спірні правовідносини виникли щодо відмови у призначенні позивачу пенсії відповідно до Закону №889-VIII у зв'язку із зазначеним у спірному рішенні: - «Встановлено, що заявниця станом на 01.05.2016 року не займала посад державної служби, які дають право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» №889 та не мала стажу роботи 20 років на відповідних посадах.», тобто відповідачем було відмовлено у зв'язку з тим, що станом на 01.05.2016 у позивача був відсутній необхідний стаж 20 років роботи на посадах віднесених до категорій посад державної служби.
Слід зауважити, що суд відповідно до своєї ухвали від 25.08.2025 року зокрема витребував у відповідача письмові пояснення в яких просив зазначити, періоди трудової діяльності, які зараховані позивачу до її стажу «Держслужбовці» й навпаки зазначити не зараховані до стажу «Держслужбовці» із зазначенням підстав з посиланням на норми чинного законодавства та станом на час розгляду справи по суті спірних правовідносин та прийняття рішення відповідачем жодного з витребуваних судом документів надано не було.
Відповідно до частини третьої статті 46 Закону №889-VIII Кабінет Міністрів України постановою від 25 березня 2016 року №229 затвердив Порядок обчислення стажу державної служби (чинний з 01 травня 2016 року), який визначає механізм обчислення стажу державної служби.
Згідно з пунктом 6 цього Порядку, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення цього Закону.
Пунктом 8 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Статтею 25 Закону №3723-ХІІ (набрав чинності 28 грудня 1993 року), на яку є посилання у пунктах 10-12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу. Також установлено класифікацію посад державних службовців з першої по сьому категорію та передбачено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Як вбачається з позовної заяви, однією з позовних вимог є зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу державної служби позивача, що дають право на призначення пенсії відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889) період роботи у Краматорському міському відділі внутрішніх справ з 04.11.1986 року по 16.06.2006 року.
Судом з наявної в матеріалах справи копії довідки форми РС-право складеної по позивачу було встановлено, що їй до стажу «держслужбовці» (посади ст.25 ЗУ №3723) було зараховано наступні періоди: з 04.11.1986 по 20.10.1991 року; з 21.10.1991 по 31.10.1991 року; з 01.11.1994 по 31.12.2003 року та з 01.01.2004 по 16.06.2006 року, у загальній кількості 19 років 07 місяців 28 днів.
Слід зауважити, що у відповідності до приписів п.2 постанови Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 року якою було затверджено «Порядок обчислення стажу державної служби» де зазначено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) зокрема на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, державної податкової та контрольно-ревізійної служби.
Судом встановлено з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 , що позивач у цей період працювала на посаді бухгалтера у Краматорському МВВС з 04.11.1986 року, з 20.10.1991 переведена на посаду начальника фінансової частини, та з 16.06.2006 року була звільнена.
З урахуванням наведеного, оскільки період роботи позивача з 04.11.1986 по 16.06.2006 року були зараховані позивачу до її стажу «держслужбовці» у відповідності до Закону України №3723 та відповідно до приписів п.6 Порядку №229 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення цього Закону, який передбачає, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством, позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог позивача в частині зарахування до її стажу державної служби: період проходження позивачем строкової військової служби в Радянській Армії з 11.08.1983 по 16.08.1986 року, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі Закон №1058-ІV), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною 3 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу наведених правових норм слідує, що документами, які підтверджують періоди роботи особи для зарахування до її страхового стажу, є трудова книжка із записом про характер виконуваної роботи, а у разі відсутності в трудовій книжці таких відомостей - довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, чи містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
На виконання постанови Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року «Про введення в дію Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.491) постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 був затверджений Порядок №283. Цим Порядком визначено посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок №283.
Відповідно до пункту 3 Порядку №283, до стажу державної служби включається також: час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
За приписами пункту 4 Постанови №283, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Відповідно до записів в трудовій книжці серії НОМЕР_3 дата заповнення 26.06.1989 року, позивач:
- з 11.08.1983 по 16.08.1986 року - служба в Радянській Армії, №2 в трудовій книжці.
Судом встановлено, що період служби позивача був зарахований їй відповідачем тільки до загального страхового стажу у розмірі - 3 роки 0 місяців 5 днів, отже враховуючи вищезазначене, а також те, що період служби позивача в Радянській Армії з 11.08.1983 по 16.08.1986 року (включно), підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача, цей період підлягає зарахуванню також до стажу «Держслужбовці (посади ст.25 ЗУ №3723)».
Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу державної служби, що дають право на призначення пенсії відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889) період проходження позивачем строкової військової служби в Радянській Армії з 11.08.1983 по 16.08.1986 року.
Отже, судом під час розгляду даної справи встановлено, що з урахуванням вже зазначеного та наданого в якості доказів позивачем «стаж для розрахунку права» та відсутністю будь-яких заперечень від відповідача, в графі «держслужбовці посади ст.25 ЗУ №3723» - 19 років 07 місяців 28 днів, а також враховуючи встановлений судом, та належним чином підтверджений відповідними записами в трудовій книжці позивача період військової служби який відноситься теж до державної служби з урахуванням висновків суду з 11.08.1983 по 15.08.1986 року, що складає - 3 роки 0 місяців 05 днів. Стаж роботи позивача на державній службі станом на 01 травня 2016 року складає понад 20 років.
Враховуючи наведене, суд робить наступний висновок, що станом на час звернення позивача з відповідною заявою (18.06.2025 року) про переведення її з пенсії за віком призначеної у відповідності до приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком у відповідності до приписів Закону України «Про державну службу» стаж позивача на державній службі станом на 01 травня 2016 року складає понад 20 років, а саме 22 роки 08 місяців 02 дні, загальний страховий стаж 40 років 03 місяці 03 дні, вік 61 рік, про що також зазначає позивач у своїй позовній заяві: - «Отже, станом на момент мого звернення до відповідача з заявою про призначення мені пенсії державного службовця, тобто 18.06.2025 року я досягла віку, визначеного статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (60 років), маю загальний страховий стаж понад 40 років та маю стаж державної служби 22 роки 8 місяців 2 дні станом на 01.05.2016 року.
Оскільки на час звернення до відповідача із заявою про перехід на пенсію державного службовця позивач досягнув пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ займав посаду державної служби та мав не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та мав необхідний страховий стаж, суд доходить висновку, що позивач набув право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
В свою чергу, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області від 25.06.2025 №053130011977 підлягає визнанню протиправним та як наслідок скасуванню.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача провести розрахунок розміру пенсії з урахуванням розмірів складових грошового забезпечення, зазначених в довідках Управління стратегічних комунікацій Донецької обласної державної адміністрації від 17.06.2025 № 7 та від 17.06.2025 № 8, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» затверджений Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі Порядок № 622).
20.07.2024 набрала чинність постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823 (далі Постанова №823), якою внесені зміни до порядку № 622.
Пунктом 4 Порядку № 622 (в редакції Постанови №823) визначено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, здійснюється з урахуванням положень пунктів 4-1 і 4-2 цього Порядку.
Згідно з пунктом 4-2 Порядку № 622, для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, форму якого затверджено наказом Мінфіну від 28 січня 2002 р. № 57 (з урахуванням змін, внесених наказом Мінфіну від 27 листопада 2023 р. № 661), або які звільнилися до 1 січня 2024 р. з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 р., а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.
Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4;
розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п'ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5;
розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.
Пунктом 5 Порядку № 622 визначено, що довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII Про державну службу та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.
У матеріалах справи наявні довідки за формою, затвердженою Порядком № 622, а саме: довідка №7 від 17.06.2025, яка відповідає Додатку 4 до Порядку № 622 та довідка №8 від 17.06.2025, які відповідають Додатку 6 до Порядку № 622.
Отже, вищезазначені довідки, які долучалися позивачем до заяви про перехід на інший вид пенсії, також безпідставно були не враховані відповідачем.
Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях українських судів. Зокрема, у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що «ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі №2а-204/12).
Частиною 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.06.2025 №053130011977 щодо відмови позивачу в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ та як наслідок його скасування, та як похідна вимога, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити (перевести) позивача на пенсію за Законом України «Про державну службу» з моменту звернення із заявою, а саме з 18.06.2025 року, зарахувавши до її стажу державної служби: період військової служби з 11.08.1983 по 16.08.1986 року та провести розрахунок розміру пенсії з урахуванням розмірів складових грошового забезпечення, зазначених в довідках виданих Управлінням стратегічних комунікацій Донецької обласної державної адміністрації від 17.06.2025 № 7 та від 17.06.2025 № 8, оскільки це забезпечить повне поновлення порушеного права та унеможливить необхідність повторного звернення до суду.
З урахуванням вищезазначеного позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч.8 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією від 15.08.2025, позивач за подання адміністративного позову сплатила 1 211,20 грн. судового збору.
Суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у розмірі 1211,20 грн.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 32, 139, 243 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення від 25.06.2025 №053130011977 та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ: 21910427) від 25.06.2025 №053130011977 щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ: 21910427) призначити (перевести) ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на пенсію за Законом України «Про державну службу» з моменту звернення із заявою, а саме з 18.06.2025 року, зарахувавши до її стажу державної служби: період військової служби з 11.08.1983 по 16.08.1986 року та провести розрахунок розміру пенсії з урахуванням розмірів складових грошового забезпечення, зазначених в довідках виданих Управлінням стратегічних комунікацій Донецької обласної державної адміністрації від 17.06.2025 № 7 та від 17.06.2025 № 8.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ: 21910427) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 14 листопада 2025 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець