Провадження № 22-ц/803/7853/25 Справа № 178/2287/23 Суддя у 1-й інстанції - Берелет В. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
12 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.
за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №178/2287/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2025 року, ухвалене у складі судді Берелет В.В., -
Позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулось до Криничанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 був укладений договір позики №14005-01/2022, згідно умов якого відповідачка отримала кредит в сумі 15 000 грн. строком на 30 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту до 13 лютого 2022 року включно.
31 січня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №31012023, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №31012023 від 31 січня 2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 38 925 грн., які складаються із: суми заборгованості за основною сумою боргу - 15 000 грн.; суми заборгованості за відсотками - 23 925 грн.
14 лютого 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №5543619, у відповідності до умов якого, відповідачка отримала споживчий кредит в розмірі 22 000 грн., строком на 360 днів, періодичністю платежів - 30 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом.
19 червня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №19062023, у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Цкраїна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» зв плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19 червня 2023 року до договору факторингу №19062023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 79 351,80 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу - 22 000 грн.; суми заборгованості за відсотками - 57 351,80 грн.
Окрім цього 21 лютого 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2968538, у відповідності до умов якого відповідач отримала кредит в розмірі 6100 грн., строком на 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Вказує, що 17 травня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №17052023, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 17 травня 2023 року до договору факторингу №17052023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 31235,07 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу - 6100 грн.; суми заборгованості за процентами - 25135,07 грн.
16 лютого 2022 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3352502883/768474, у відповідності до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 7500 грн. строком на 30 днів, з кінцевим терміном повернення кредиту до 17 березня 2022 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Зазначає, що 12 серпня 2022 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 12082022 у відповідності до умов якого ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 12 серпня 2022 року до договору факторингу №12082022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 23347,50 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу - 7500 грн.; суми заборгованості за відсотками - 15847,50 грн.
У зв'язку з чим просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаними договорами, загальною сумою 172 859,37 грн. та 2684 грн. судового збору.
Заочним рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2025 року, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість: - за кредитним договором №14005-01/2022 від 15 січня 2022 року в розмірі 38925 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу - 15000 грн.; суми заборгованості за відсотками - 23925 грн.; - за кредитним договором №5543619 від 14 лютого 2022 року в розмірі 79351,80 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу - 22000 грн.; суми заборгованості за пенею, штрафами - 57351,80 грн.; - за кредитним договором №2968538 від 21 лютого 2022 року в розмірі 31235,07 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу - 6100 грн.; суми заборгованості за процентами - 25135,07 грн.; - за кредитним договором №3352502883/768474 від 16 лютого 2022 року в розмірі 23347,50 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу - 7500 грн.; суми заборгованості за відсотками - 15847,50 грн.
Вирішено питання сплати судового збору.
Не погодившись із зазначеним рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що заочне рішення суду першої інстанції таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування скарги зазначає, що жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у своєму позові матеріали справи не містять.
Зауважує, що розрахунок заборгованості за кредитними договорами, на які посилався позивач у позові і який досліджувався судом, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а отже, не є належним доказом наявності заборгованості.
Також вказує, що зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості є документом, що створений самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений не може бути доказом наявності заборгованості на якій наполягає позивач, враховуючи, що матеріали справи не містять відомостей отримання відповідачем кредитних коштів за кредитними договорами.
Вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову в частині вимог про стягнення суми заборгованості за кредитними договорами.
Зауважує, що позивачем не було надано договорів факторингу, а було надано лише витяги з них, а з наданих сторінок договорів факторингу взагалі неможливо встановити всі їх істотні умови, що ставить під сумнів сам факт передачі права вимоги за кредитними договорами до позивача.
У зв'язку з чим просить апеляційну скаргу задовольнити, заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2025 року у справі №178/2287/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» - адвокат Стеценко В.І. скористалась своїм правом та подала відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, вважає їх такими, що не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства, а рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2025 року у справі №178/2287/23, законне та обґрунтоване, в процесі розгляду цивільної справи суд першої інстанції не припустився порушень норм ні матеріального, ні процесуального права, тому апеляційна скарга є безпідставною, необґрунтованою в її задоволенні має бути відмовлено.
Зауважує, що жодних заперечень з приводу того, що апелянт не погодився з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання вищезазначених договорів ОСОБА_1 висловлено не було. Обставини укладення кредитних договорів скаржник не спростував належними та допустимими доказами.
Зазначає, що договори та їх умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавались недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін. Вказані договори підписані електронними підписами, використання яких не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайті за допомогою логіна, особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
Зауважує, що в обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що ТОВ «ФК«ЄАПБ» не додано первинних бухгалтерських документів, як доказів отримання скаржником кредитних коштів за відповідними договорами, а вказані доводи є необґрунтованими та безпідставними.
Тобто, посилання ОСОБА_1 на те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надано суду доказів отримання нею кредитних коштів від первісних кредиторів є помилковими та безпідставними, оскільки факти їх надання підтверджуються, власне, наявними у матеріалах справи кредитними договорами, які є дійсними в силу приписів ст.204 ЦК України про правомірність правочинів. При цьому вимог щодо визнання зазначених правочинів недійсними чи встановлення факту їх неукладеності до суду заявлено не було. Зазначені правочини підтверджують факт наявності відповідних правовідносин, їх зміст та погоджені сторонами обставини щодо передання в позику чи кредит відповідачу коштів у погодженому розмірі.
Зазначає, що ОСОБА_1 не була позбавлена можливості надати докази, які підтверджують або спростовують отримання нею кредитних коштів. Зазначена заборгованість, як і отримання нею кредитних коштів підтверджуються з огляду на наявні докази в матеріалах справи, зокрема розрахунками заборгованості та відповідними копіями вказаних договорів в яких відображаються всі істотні умови такого виду договору та договорами факторингу з відповідними додатками.
Вважає, що якщо ОСОБА_1 не погоджується з відповідним розрахунком заборгованості за кредитними договорами, вона має право подати контррозрахунок. Однак, будь-яких належних та допустимих доказів, які спростовують позивні вимоги Позивача, зокрема контррозрахунок заборгованості, апелянтом не надано. В наданих розрахунках зазначено період нарахування та нарахована сума, відповідно до умов кредитного договору.
Зазначає, що цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов'язанні, за винятком зобов'язань, нерозривно пов'язаних з особою кредитора (ст.515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором. Таким чином відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК України); (б) дарування (ч.2 ст.718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Вказує, що суду першої інстанції по кожному з кредитних договорів було надано: копію витягу з договору факторингу, акт прийому-передачі реєстру боржників, витяг з реєстру боржників до договору факторингу, що в свою чергу підтверджує, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» одержав від Первісного кредитора право вимоги по заборгованості ОСОБА_1 .
Крім того, наголошує, що договір укладений між первісним кредитором та ТОВ «ФК «ЄАПБ» у встановленому порядку також недійсним не визнаний, тобто в силу ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину. Ненадання суду першої інстанції окремо визначеного додатку до договору факторингу не може слугувати підставою для відмови в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Зазначає, що відповідно до частини 2 статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Додані витяги з реєстру прав вимоги до договорів факторингу посвідчені представником ТОВ «ФК«ЄАПБ» із зазначенням дати посвідчення та з проставленням відповідної печатки, і можна дійти висновку, що вказані витяги є належними доказами, що відображають інформацію щодо переходу права вимоги. Крім того, слід зауважити, що дані документи є саме витягом, тобто частиною документу, яка відображає інформацію саме щодо конкретного боржника та номеру кредиту для мінімізації та недопустимості розкриття відомостей щодо інших боржників. Слід зауважити, що у відповідності до положень ЦПК України, якщо у суду є сумніви щодо конкретного доказу, він має змогу витребувати у позивача оригінал такого документу.
Вважає, що рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2025 року у справі № 178/2287/23 є обґрунтованим та правомірним. У зв'язку з чим, просить апеляційну скаргу скаржника залишити без задоволення, а рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2025 року у справі №178/2287/23 - без змін. Судове засідання провести без участі представника ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку. Представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» надав заяву про розгляд справи без його участі.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги і відзиву, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Судом встановлено, що 15 січня 2022 року між ТОВ «ФК «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 був укладений договір позики №14005-01/2022, згідно умов якого відповідач отримала кредит в сумі 15000 грн. строком на 30 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту до 13 лютого 2022 року включно.
31 січня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №31012023, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідач, всупереч умов договору кредитування, свої зобов'язання в порушення ст.526 ЦК України не виконала та має прострочену заборгованість в сумі 38 925 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу - 15000 грн.; суми заборгованості за відсотками - 23925 грн.
14 лютого 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №5543619, у відповідності до умов якого, відповідачка отримала споживчий кредит в розмірі 22000 грн., строком на 360 днів, періодичністю платежів - 30 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом.
19 червня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №19062023, у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» зв плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Однак, відповідач всупереч умов договору кредитування, всупереч ст.526 ЦК України свої зобов'язання не виконала та має прострочену заборгованість в сумі 79351,80 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу - 22000 грн.; суми заборгованості за пенею, штрафами - 57351,80 грн.
Окрім цього, 21 лютого 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2968538, у відповідності до умов якого відповідачка отримала кредит в розмірі 6100 грн., строком на 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом.
17 травня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №17052023, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідач умов договору кредитування не виконала та має прострочену заборгованість в розмірі 31235,07 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу - 6100 грн.; суми заборгованості за процентами - 25135,07 грн.
16 лютого 2022 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3352502883/768474, у відповідності до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 7500 грн. строком на 30 днів, з кінцевим терміном повернення кредиту до 17 березня 2022 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом.
12 серпня 2022 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №12082022 у відповідності до умов якого ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Проте, відповідач всупереч умов договору кредитування, свої зобов'язання не виконала та має прострочену заборгованість в розмірі 23347,50 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу - 7500 грн.; суми заборгованості за відсотками - 15847,50 грн.
Загальна заборгованість за кредитними договорами складає 172 859,37 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість, оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами не виконувала, у зв'язку з чим допустила виникнення заборгованості, тому у відповідності до ст.ст. 611, 615 ЦК України вважав їх такими, що підлягають задоволенню.
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за вказаними договорами, відповідачем по справі, до суду не надано.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі танадати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.
Як вбачається з матеріалів справи кредитний договір №14005-01/2022 від 15 січня 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ФК «Інвеструм» був укладений в електронній формі. Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором W 0601 направлявся відповідачу шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_1 , який зазначений у кредитному договорі.
14 лютого 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір №5543619. Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором С173935 направлявся відповідачу 14 лютого 2022 року о 20 год. 31 хв. 27 с. шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_1 , який зазначений у кредитному договорі.
Окрім цього, 21 лютого 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір №2968538. Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором РЗ43 направлявся відповідачу 21 лютого 2022 року о 18 год. 31 хв. 15 с. шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_1 , який зазначений у кредитному договорі.
16 лютого 2022 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір №3352502883/768474. Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором R77085 направлявся відповідачу шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_1 , який зазначений у кредитному договорі.
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказані договори прирівнюється до укладених в письмовій формі.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає доведеним, що вказані кредитні договори було підписано позичальником ОСОБА_1 за допомогою одноразових паролів-ідентифікаторів, який було надіслано кредитором на номер телефону НОМЕР_1 , який зазначений у кредитних договорах.
Доказів повернення тіла кредиту у повному обсязі матеріали справи не містять, взяті на себе зобов'язання за договорами відповідач не виконав, а отже апеляційний суд дійшов висновку, що сума у розмірі 50 600,00 грн. - заборгованість за кредитом підлягає стягненню з відповідача.
Щодо нарахування позивачем процентів, за договорами кредиту колегія суддів звертає увагу, оскільки сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, тому наявні правові підстави для стягнення заборгованості за відсотками, а отже апеляційний суд дійшов висновку, що відсотки у розмірі 122 259,37 грн. - заборгованість по процентам за кредитними договорами підлягає стягненню з відповідача.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково, зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов'язок суду.
За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).
У справі, яка переглядається, встановивши, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами не виконувала, у зв'язку з чим допустила виникнення заборгованості.
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за вказаними кредитними договорами, відповідачем по справі суду не надано, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в загальному розмірі 172 859,37 грн.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції, дослідивши належним чином надані докази та встановивши дійсні фактичні обставини у справі, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги, що позивачем не надано жодного первинного бухгалтерського документа, що підтверджував факт здійснення господарської операції, в тому числі, але не виключно, надання кредитних коштів первісними кредиторами відповідачу, оплати відповідачем певних сум по кредитним договорам, нарахування відсотків, виписки з рахунків позичальника щодо заборгованості за кредитними договорами, а також розрахунок заборгованості за кредитними договорами на які посилався позивач у позові і які досліджувалися судом, тощо, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Цивільний Кодекс України не встановлює окремого переліку істотних умов для договору відступлення прав вимоги. Тому кредитору необхідно керуватися загальними положеннями цивільного та господарського законодавства щодо істотних умов договору, а також тим спеціальним правовим регулюванням, яке буде застосовуватись до конкретного договору відступлення права вимоги.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦКУ, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Предметом договору про відступлення права вимоги є певний обсяг прав первісного кредитора, які передаються новому кредитору (іншими словами, зміст права вимоги). У зв'язку з цим, описуючи предмет, кредитору варто вказати (і) зобов'язання, право вимоги за яким відступається (тобто назва та реквізити відповідного договору); та (іі) обсяг та зміст прав, які передаються новому кредитору.
Зважаючи на положення ст.ст.512 - 519 ЦК України, первісний кредитор передає новому кредитору наступні документи: відповідний договір, специфікації, акти приймання-передачі робіт або послуг, товаророзпорядчі документи, рахунки тощо.
Щодо порядку та строків надання доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Щодо цього питання варто відзначити правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 р. у справі №910/10963/19, відповідно до якої доказом переходу прав за зобов'язанням до нового кредитора є відповідний правочин щодо відступлення прав вимоги у зобов'язанні, а не документи, що засвідчують права, які передаються.
Документи ж, які засвідчують саме право (вимогу) не є предметом договору цесії і не мають ніякого відношення до статусу цесіонарія, а тому їх не передання цесіонарію означає лише не виконання цедентом додаткового юридичного обов'язку, наявного у нього в силу закону, та не звільняє боржника від виконання своїх зобов'язань перед новим кредитором.
Ні положення ст.512 ЦКУ, ні положення ст.517 цього ж Кодексу не пов'язують факт виникнення у нового кредитора прав вимоги у зобов'язанні з передачею документів, які засвідчують право вимоги, що передається, і так само не містять зобов'язань первісного кредитора передавати новому кредиторові оригінали таких документів.
Також колегія суддів наголошує, що зазначена заборгованість, як і отримання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджуються з огляду на наявні докази в матеріалах справи, зокрема розрахунками заборгованості та відповідними копіями вказаних договорів в яких відображаються всі істотні умови такого виду договору та договорами факторингу з відповідними додатками.
Апеляційний суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є захист порушеного права ТОВ «ФК «ЄАПБ», яке полягає у невиконанні договірних зобов'язань ОСОБА_1 за відповідним договором шляхом стягнення заборгованості за ним. Тобто в даному випадку не є предметом спору, саме визнання відповідного договору недійсним чи розірвання відповідного договору на підставі істотного порушення його умов.
Слід наголосити на тому, що укладені кредитні договори ОСОБА_1 не були розірвані. Крім того, вказані договори у відповідності до вимог чинного законодавства, недійсними не визнані, тобто в силу ст.204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину.
Доводи скаржника щодо ненадання позивачем повного реєстру боржників та печатками первісних кредиторів та позивача не впливають на висновки суду першої інстанції, оскільки відповідно до частини 2 статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
ТОВ «ФК «ЄАПБ» разом з поданою позовною заявою надано витяг з реєстру прав вимоги до договору факторингу, що відображають інформацію про відступлення права вимоги щодо конкретного боржника та номеру відповідного договору для мінімізації та недопустимості розкриття відомостей щодо інших боржників.
Доводи апеляції щодо неповідомлення боржника про відступлення права вимоги та передачі їх персональних даних, надання інформації про нового кредитора колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
За загальним правилом, кредитор (первісний або новий в залежності від досягнутої домовленості) повинен повідомити боржника про таку заміну, інакше новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, а саме: - виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові, що буде вважатися належним виконанням (ч.2 ст.516 ЦК); та боржник матиме право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання (ч.2 ст.518 ЦК).
Повідомлення боржника про заміну кредитора слід відрізняти від згоди боржника на таку заміну.
Згідно правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 29 травня 2018 р. у справі № 910/14716/17, відповідно до якої законодавець відокремлює надання боржником згоди на заміну кредитора у зобов'язанні та письмове повідомлення боржника про таку заміну, а відповідно і визначає різні правові наслідки недотримання вказаних вимог. Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч.1 ст.203 ЦК України договору про відступлення права вимоги, оскільки у такому випадку договір про відступлення права вимоги суперечить приписам ч.1 ст.516 ЦК.
Неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні не має наслідком недійсність правочину про заміну кредитора, однак тягне за собою ризик настання для нового кредитора несприятливих наслідків, зокрема визначених ч.2 ст.516 та ч.2 ст.518 ЦК.
Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність розрахунку заборгованості колегія суддів зауважує, що якщо апелянт не погоджується з відповідним розрахунком заборгованості за кредитними договорами, він має право подати контррозрахунок.
Однак, будь-яких належних та допустимих доказів, які спростовують позовні вимоги щодо розміру заборгованості, зокрема контррозрахунок заборгованості, апелянтом не надано.
Слід зауважити, що в наданому позивачем розрахунку за кожним договором, зазначена відповідна нарахована сума, згідно до умов кредитного договору, копії яких містяться в матеріалах справи.
Решта доводів апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції, були предметом розгляду в суді першої інстанції та повторного правового аналізу, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України - не потребують.
Слід також зазначити, що в резолютивній частині оскаржуваного рішення судом помилково зазначено про стягнення за кредитним договором №5543619 від 14 лютого 2022 року заборгованості в розмірі 79351,80 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу - 22000 грн.; суми заборгованості за пенею, штрафами - 57351,80 грн. Між тим, це не є підставою для скасування чи зміни рішення судом апеляційної інстанції, оскільки підлягає виправленню в порядку ст.269 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2025року немає.
Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2025 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повний текст постанови складено 12.11.2025
Головуючий суддя О.В. Агєєв