Справа № 627/897/25
12 листопада 2025 року с-ще Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Бугаєнко І.В.,
за участі секретаря - Пушкар І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутську Харківської області у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Гайворонський Олександр Анатолійович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення -
ОСОБА_1 , через свого представника Гайворонського О.А. звернувся до суду з позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому, просить суд: 1) скасувати постанову № 517/2193-п від 17 вересня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягненя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень 00 копійок; 2) справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити; 3) Судові витрати по справі, які складаються із судового збору, стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позовні вимоги мотивовані тим, постановою по справі про адміністративне правопорушення за № 517/2193-п від 17.09.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було притягнуто за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Суть адміністративного правопорушенні полягає в тому, що: 08.09.2025 о 15 00 годині, ТВО начальника відділення обліку мобілізаційної роботи - заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , капітаном ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 517 від 08.09.2025року відповідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стосовно гр. ОСОБА_1 , в частині порушення останнім законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Зазначено, що солдат запасу ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, та резервістів, був визнаний обмежено придатним до військової служби. В період воєнного стану, у порушення вимог Закону України "Про внесення змін до пункту "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист", до 5 червня 2025 року не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_4 або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервістів з метою отримання направлення на військово лікарську комісію для проходження медичного огляду.
За результатами розгляду вказаного протокола, тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 було винесено постанову № 517/2193-п від 17.09.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000 гривень.
Однак сторона позивача вважає, що зазначена постанова підлягає скасуванню, оскільки в ній немає жодної інформації про обставини вчиненого правопорушення, відсутні зібрані під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази, не зазначено будь-яких доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що є грубим порушенням Наказу Міністерства Оборони України № 3 від 01.01.2024, яким затверджено Інструкцію зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.
У позові зазначено, що у даному випадку правопорушення виявлено 05.06.2025, а на момент складання постанови вже минуло понад 3 місяців, що унеможливлює притягнення до відповідальності. Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності суперечить положенням законодавства, оскільки частиною 3 ст. 210-1 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, але останній вказане законодавство не порушував.
Представник позивача зазначає, що в оскаржуваній постанові вказано, що під час перевірки відомостей (персональних та службових даних) узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників військовозобов'язаних та резервістів виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та моблілізацію позивачем. 09.09.2025 було заявлено клопотання про закриття вказаної постанови та 09.09.2025 вказане клопотання було направлено поштою (відправлення № 6200200058870), яке було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 10.09.2025, яке, проте, розглянуто не було, рішення по ньому не прийнято та ні позивача, ні його представника не сповіщено про результати розгляду клопотання, що, на думку сторони позивача, є грубим порушенням ч. 2 ст. 279 КУпАП. Враховуючи наведене вище, представник позивача вважає, що тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 не забезпечив дотримання порядку притягнення особи до відповідальності та дотримання прав особи, яка притягується до відповідальності.
06.10.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив, який обґрунтований наступним.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідно до наявних відділі даних ОСОБА_1 проходив медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби у 2014 році, за результатами проходження медичного огляду згідно протоколу №23/7 від 06.08.2014 року визначений непридатний до військової служби в мирний час і обмежено придатний в воєнний час, що в свою чергу підтверджено записом в обліковій картці.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 мав ступінь придатності обмежено придатний до військової служби та відповідно до зазначених вище правових норм зобов'язаний був пройти військово-лікарську комісію, але до 05.06.2025 медичний огляд для визначення ступеня придатності не пройшов, відносно нього 27.08.2025 було подано звернення до органів Національної поліції щодо доставлення громадян які вчинили адміністративні правопорушення згідно ст. 210,210-1 КУпАП. 08.09.2025 ОСОБА_1 був супроводжений представниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_5 для складення протоколу про адміністративне правопорушення.
08.09.2025 посадовою особою, яка визначена наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 уповноваженою для складення протоколів про адміністративне правопорушення було складено протокол про адміністративне правопорушення №517 відносно ОСОБА_1 за порушення вимог абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.02.2025 року №3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» за те, що у визначений законодавством термін, тобто до 05.06.2025, ОСОБА_1 не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служб та не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_5 або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Представник відповідача зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складався 08.09.2025 у присутності позивача, якому під час складання протоколу були роз'яснені його права та обов'язки, визначені ст. 268 КУпАП, доведено зміст ст. 63 Конституції України, а також дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Позивач при складенні протоколу пояснень не надав, другий примірник протоколу отримав під особистий підпис.
Отже, позивач, проігнорувавши виконання обов'язку, покладеного на нього у вищезазначених правових нормах, а саме: маючи ступінь придатності обмежено придатний до військової служби, у визначений законодавством термін не пройшов військово-лікарську комісію, чим порушив законодавство «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і вчинив адміністративне правопорушення.
У відзиві зазначено, що 17 вересня 2025 року на розгляд справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не прибув, про перенесення розгляду справи не повідомляв, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи під час складення протоколу, також дана інформація значиться в протоколі, другий примірник якого позивач отримав під особистий підпис, за наявними матеріалами справи начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 було розглянуто справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та винесено постанову №517/2193-п, у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно з якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 17 000 гривень. Постанову про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було направлено засобами поштового зв'язку на адресу місця проживання.
Сторона відповідача вважає, що постанова №517/2193-п від 17.09.2025 року винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 у спосіб, передбачений нормами КУпАП, ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Враховуючи викладене вище, представник відповідача просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
16.10.2025 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник вважає, що відзив відповідача не спростовує доводів позову і не містить доказів законності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Натомість аналіз матеріалів свідчить про очевидний пропуск строків накладення адміністративного стягнення, визначених ст. 38 КУпАП, а також про відсутність складу адміністративного правопорушення, оскільки дії позивача не мали характеру триваючого правопорушення.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.02.2025 №3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», визначено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Статтею 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов'язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, Законом № 3621-IX визначено суб'єктів, на яких поширюється дія Закону - громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю) та встановлено суб'єктам закону обов'язок самостійно пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Водночас, Законом № 3621-IX чітко визначено граничну дату, до якої суб'єкти закону зобов'язані були самостійно пройти повторний медичний огляд - до 05 червня 2025 року, включно.
З наведеного випливає, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності Законом № 3621-IX (окрім осіб з інвалідністю), які до 05 червня 2025 року, включно, самостійно не пройшли повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, 06 червня 2025 року вчинили адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210 КУпАП. Приписи частини 3 ст.210 КУпАП передбачають адміністративне правопорушення у формі порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, та адміністративне стягнення за таке правопорушення - накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 38 КУпАП, визначено строки накладення адміністративного стягнення та встановлено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев'ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Згідно з приписами ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених ст.ст. 210, 210 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. День вчинення правопорушення це день, коли відповідне правопорушення було вчинено особою. В обставинах даної справи таким днем є 06 червня 2025 року, що наступним слідує за граничним днем 05 червня 2025 року, чітко визначеним Законом № 3621-IX, до якого, включно, суб'єкти закону зобов'язані були самостійно пройти повторний медичний огляд. Відповідно від 06 червня 2025 року відраховується один рік, протягом якого територіальні центри комплектування та соціальної підтримки мали право накласти штрафи на суб'єктів закону за не проходження повторного медичного огляду, але тільки у тому разі, якщо не пройшло три місяці з дня виявлення правопорушення. День виявлення правопорушення це день, коли посадова особа чи орган, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, дізналися чи за всіма об'єктивними ознаками повинні були дізнатися про те, що особа вчинила адміністративне правопорушення.
В обставинах даної справи, враховуючи, що гранична дата - 05 червня 2025 року для проходження повторного медичного огляду громадянами України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби, була чітко визначена нормативним актом Законом України № 3621-IX від 21 березня 2024 року, який пройшов процедуру публічного оприлюднення та беручи до уваги те, що центри комплектування та соціальної підтримки наділені необмеженим доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та до відомостей про всіх військовозобов'язаних віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби, то територіальним центрам комплектування заздалегідь та достовірно було відомо, що всі без виключення суб'єкти закону, які не пройшли повторний медичний огляд до 05 червня 2025 року, вже 06 червня 2025 року вчинили адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210 КУпАП, а тому днем виявлення такого правопорушення територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки є дата 06 червня 2025 року, саме від якої слід відраховувати встановлені частиною 9 статті 38 КУпАП три місяці для накладення адміністративного стягнення (штрафу).
Вище наведене виключає в обставинах даної справи поняття триваючого правопорушення, оскільки граничною датою проходження для суб'єктів Закону № 3621-IX повторного медичного огляду була чітко визначено нормою дату 05 червня 2025 року, а тому 06 червня 2025 року мало місце вчинення усіма суб'єктами закону, які не пройшли повторний медогляд, адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 ст. 210 КУпАП.
З врахуванням викладеного та приписів частини 9 статті 38 КУпАП, за порушення правил військового обліку за не проходження/не вчасне проходження до 05 червня 2025 року, включно, повторного медичного огляду, визначеного Законом України від 21.03.2024 № 3621-IX, на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби (окрім осіб з інвалідністю) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки могли накласти адміністративне стягнення (штраф) не пізніше 06 вересня 2025 року шляхом винесення Постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Аналогічна правова позиція міститься у рішенні судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області у справі за № 243/8906/25 від 08.10.2025 (провадження № 2 а/243/88/2025).
Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 був зобов'язаний до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд для визначення придатності до військової служби. Фактична дата, коли цей обов'язок припинився - 6 червня 2025 року (наступний день після спливу строку, встановленого у Законі). Постанова про притягнення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП була винесена 17 вересня 2025 року, тобто після спливу тримісячного строку, передбаченого статтею 38 КУпАП.
З урахуванням ч. 1 ст. 38 КУпАП обчислення строку починається з 06.06.2025 (наступного дня після спливу строку, встановленого для проходження медичного огляду). Отже, гранична дата притягнення - 06.09.2025. Оскільки постанова винесена 17.09.2025, вона прийнята після закінчення строку притягнення, а отже є незаконною.
Щодо характеру правопорушення, то цей вид правопорушення відноситься до одноактного правопорушення, а не триваючого. Відповідач у відзиві намагається обґрунтувати, що не проходження медичного огляду є «триваючим правопорушенням». Це твердження не відповідає законодавству і судовій практиці. Таким чином, на підставі матеріалів справи вчинення позивачем правопорушення було 06.06.2025 року, протокол про адміністративне правопорушення був складений 08.09.2025 року, а постанова про притягнення до адміністративної відповідальності винесена 17.09.2025 року, тобто поза межами строку, встановленого ч. 1 ст. 38 КУпАП. При цьому слід звернути увагу на той факт, ОСОБА_1 26.05.2024 року оновив свої військово - облікові данні, перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується витягом з додатку «Резерв +».
З огляду на те, що на час складання адміністративного протоколу, та винесення оскаржуваної постанови закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені у ч. 1 ст. 38 КУпАП, відповідачем притягнуто позивача до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу поза межами строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, відтак, дана обставина є самостійною підставою для скасування постанови. З урахуванням наведеного, представник позивача просить суд визнати доводи відзиву необґрунтованими.
06.11.2025 від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких останній звертає увагу суду на те, що позивач ОСОБА_1 був повідомлений про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП призначено на дату 16.09.2025. Проте остаточна (оскаржувана) постанова винесена 17.09.2025. При цьому жодних додаткових повісток, повідомлень або інших повідомлень у вигляді смс повідомлення чи телефонних дзвінків про зміну дати або часу розгляду справи на 17.09.2025 ні ОСОБА_1 , ні його захисник Гайворонський О.О., не отримували - ані в особистому порядку, ані поштою, ані електронними засобами, ані іншим способом. Відповідно, у ОСОБА_1 та його представника, була відсутня можливість бути присутніми при розгляді справи, надати докази чи пояснення у зв'язку зі зміною дати розгляду справи. Додатково звертає увагу суду на те, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення. Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Вказане означає, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Отже, дії (бездіяльність) працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо ненадання належного повідомлення про дату та час розгляду справи є порушенням вимог процесуального та матеріального права, що призвело до позбавлення ОСОБА_1 конституційного права на захист і права на належне повідомлення про розгляд справи. На підставі викладеного, представник позивача просить суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 1 КУпАП, винесену тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 від 17.09.2025 відносно ОСОБА_1 , як таку, що ухвалена з порушенням права на захист.
Позивач у відкрите судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином.
Представник відповідача у відкрите судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, надав до суду відзив, в якому, крім іншого, просив суд розглядати справу без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Починаючи з 24 лютого 2022 року Указами Президента України № 64/2022, № 69/2022 в Україні введено воєнний стан та проводиться загальна мобілізація.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зазначено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно з протоколом №23/7 від 06.08.2014 року ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби в мирний час і обмежено придатним у воєнний час, що також підтверджується і записом в його обліковій картці, та військовому квитку серії НОМЕР_1 від 05.05.2011.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено: громадяни зобов'язані, зокрема проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3621-IX від 21.03.2024 року громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Аналіз п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3621-IX дозволяє дійти висновків про те, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, тобто до 04.05.2024 року, зобов'язані були до 05.06.2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби та законодавцем визначено два альтернативних шляхи виконання громадянином зазначеного обов'язку: 1) самостійне звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду; 2) самостійне звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Таким чином, законодавством встановлено прямий і персональний обов'язок таких громадян самостійно забезпечити проходження медичного огляду військово-лікарською комісією (далі ВЛК) у встановлений чинним законодавством строк до 05.06.2025 року.
Проте, в зазначений строк ОСОБА_1 не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення його придатності до військової служби, через що 08.09.2025 року представниками поліції ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 для складення протоколу про адміністративне правопорушення, де того ж дня, 08.09.2025 року, тво начальника відділення обліку мобілізаційної роботи - заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 капітаном ОСОБА_3 в присутності ОСОБА_1 відносно останнього було складено протокол про адміністративне правопорушення №517 за порушення ним вимог абз.4 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.02.2025 року №3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» за те, що у визначений законодавством термін, тобто до 05.06.2025 року ОСОБА_1 не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення його придатності до військової служби, не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_5 або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Протокол про адміністративне правопорушення складався в присутності позивача, якому між іншим було роз'яснено його права та обов'язки, визначені ст. 268 КУпАП, доведено зміст ст. 63 Конституції України, а також дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме: 16.09.2025 на 11.00. Позивач при складенні протоколу пояснень не надав, другий примірник протоколу отримав під особистий підпис.
17.09.2025 року тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 за відсутності ОСОБА_1 відносно останнього було винесено нині оскаржувану постанову № 517/2193-п від 17.09.2025 року, відповідно до якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000 гривень.
За змістом ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. За приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вказані вище обставини встановлюються на підставі доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП було накладено на позивача за порушення вимог п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 21.03.2024 №3621-IX, а саме за те, що він протягом встановленого законом терміну в строк до 05.06.2025 самостійно не звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на ВЛК для проходження медичного огляду та не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
До суду не було надано жодних доказів того, що позивач виконав вищевказаний обов'язок, більш того, сторона позивача і не заперечувала того, що позивач не звертався ні до ТЦК, ні скористався своїм електронним кабінетом військовозобов'язаного з метою отримання направлення на ВЛК для проходження медичного огляду задля виконання вимог вже прокоментованого вище судом закону.
Водночас, сторона позивача, звертає увагу суду на процесуальні порушення, допущені органом складення постанови, з чим не може не погодитися і суд.
Так, позивач ОСОБА_1 був повідомлений ТЦК про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП призначено на дату 16.09.2025, в той час як оскаржувану постанову винесено 17.09.2025, при цьому матеріали розглядуваної адміністративної справи не містять жодних доказів належного повідомлення щодо зміни дати або часу розгляду справи з 16.09.2025 на 17.09.2025, що позбавило ОСОБА_1 можливості бути присутнім при розгляді справи, надати докази чи пояснення у зв'язку зі зміною дати розгляду справи, та скористатися правом на захист від інкримінованого йому адміністративного правовопорушення.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначена конституційна норма втілює засадничу складову принципу законності, відповідно до якої суб'єктам владних повноважень дозволено робити тільки те, на що їх прямо уповноважує закон. Ця конституційна норма вимагає дотримуватися приписів Закону як підстави для вчинення суб'єктом владних повноважень активних дій. Закон, своєю чергою, визначає, описує, який юридичних факт чи їх сукупність повинні бути наявними для того, щоб у владного суб'єкта виникли повноваження діяти тим чи іншим чином. Будь-яка діяльність та будь-яке рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності таких юридичних фактів, визначених законом, буде проявом свавільності.
Конструкція "в межах повноважень" у розумінні ст. 19 Конституції України стосується обсягу повноважень і вказує на необхідність суб'єкту владних повноважень діяти виключно в тих межах, на які їх уповноважили Конституція та закони України. Це означає, що суб'єктам владних повноважень заборонено вчиняти будь-які дії або приймати будь-які рішення, можливість вчинення чи прийняття яких прямо не передбачена в тексті закону для певного випадку. Будь-які такі рішення або дії будуть проявом свавільності.
Нарешті, "у спосіб" у тексті ч. 2 ст. 19 Конституції України вказує на те, що, по-перше, спосіб вчинення дій і прийняття рішень обов'язково має бути встановлений законом. Положення ч. 2 ст. 19 Конституції вимагає того, щоб і підстави вчинення дій та прийняття рішень суб'єктами владних повноважень, і межі їхніх повноважень, і спосіб вчинення дій та прийняття рішень були або встановлені на конституційному рівні, або закріплені на рівні закону. По-друге, суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти й приймати рішення саме в такий спосіб, який передбачений законом, тобто неухильно дотримуватися визначеної на рівні закону процедури вчинення юридично значущих дій та прийняття обов'язкових для інших суб'єктів рішень. По-третє, суб'єкти владних повноважень не мають права вчиняти дії чи приймати рішення свавільно, тобто у спосіб, відмінний від того, який визначений законом.
Суд також звертає увагу на відсутність ієрархічного підпорядкування вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України. Жодна з них не є важливішою за іншу. Суб'єкти владних повноважень можуть діяти та приймати рішення виключно з дотримання усіх трьох із них одночасно. Таким чином, порушення владним суб'єктом визначеної законом процедури вчинення дій або прийняття рішень є настільки ж неприпустимим, як і вчинення ним дій (прийняття рішень) без уповноваження законом.
Також заслуговує й акцент положень Конституції України на необхідності визначення способу вчинення дій або прийняття рішень для суб'єкта владних повноважень (процедури їх вчинення) саме на рівні закону. Оскільки рішення або дії суб'єктів владних повноважень як органів публічної адміністрації прямо впливають на права та інтереси інших осіб, вимоги до процедури їх вчинення, які запобігають порушенням прав осіб та свавільності повинні бути встановлені саме законодавчим органом як органом представницької демократії як одна із передумов дотримання принципу верховенства права.
Приписами ч. 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.
Згідно зі КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
За приписами ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За правилами статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення».
Так, матеріалами справи підтверджено, що 08.09.2025 тво начальника відділення обліку мобілізаційної роботи - заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 капітаном ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 517, яким, зокрема, розгляд цієї справи про адміністративне правопорушення призначено на 11 годин 00 хвилин 16.09.2025.
Проте, спірну постанову № 517/2193-п по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, було винесено тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 лише 17.09.2025.
Отже, відповідачем недотримана імперативна вимога чинного законодавства щодо обов'язку повідомити особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи, що без сумніву має вплив на права позивача, щодо підготовки для надання пояснень, подання доказів, заявлення клопотань, та права скористатися юридичною допомогою фахівця у сфері права, зокрема адвоката.
Отже, дослідивши вказану постанову, суд вважає її такою, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); упереджено, недобросовісно, нерозсудливо; не пропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Вказане свідчить, що спірна постанова є протиправною та підлягає безумовному скасуванню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням висновків суду наявні підстави для скасування постанови №517/2193-п від 17.09.2025, відтак, очевидні підстави і для закриття справи про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 6, 8, 9, 72, 77, 229, 241, 242, 243, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову №517/2193-п винесену 17.09.2025 тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 половником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Суддя Бугаєнко І. В.