Номер провадження: 22-ц/813/1255/25
Справа № 947/38921/23
Головуючий у першій інстанції Петренко В.С.
Доповідач Назарова М. В.
11.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3
на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 січня 2024 року, ухвалене Київським районним судом м. Одеси у складі: судді Петренка В.С. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, повернення сплачених коштів та відшкодування моральної шкоди,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що він 17 травня 2023 року придбав у торгівельній точці на острівці «Золотая Долина» у торгово-розважальному центрі «City Center» за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 2, браслет з дорогоцінних металів (золота) вагою 12,88 грамів, розмір 21,0. Ціна з урахуванням знижки склала 35034 грн, визначений гарантійний термін - 12 місяців, термін придатності - не обмежений, відомості про 2 компанії: «Київська ювелірна фабрика» та ТОВ «ТД Ювелірторг». Під час огляду браслету продавець повідомила позивача, що браслет має вставки із білого золота.
21 травня 2023 року позивач помітив, що вставки із білого золота почали втрачати (змінювати) колір. Виявилось, що вставки складаються не зі сплаву металів нікелю та паладію, які утворюють «біле золото», а вочевидь із звичайного червоного золота покритого «родієм», як зазначено продавцем, отже продавець фактично надала позивачу недостовірну інформацію щодо якісних властивостей ювелірного виробу.
25 травня 2023 року, тобто через тиждень від дати придбання, в браслеті перестала функціонувати застібка, що унеможливило його носіння через ризик його втрати.
У присутності свідка 31 травня 2023 року позивач звернувся до продавця з проханням обміну на якісний виріб або усунення істотних дефектів, які виникли з вини виробника товару, однак отримав необгрунтовану відмову та відмову у наданні контактів та детальної інформації про суб'єкта господарської діяльності, які мають усунути дефекти, а також відмову у наданні документації на підтвердження якості ювелірного виробу та наявності відтисків державного пробірного клейма України.
08 червня 2023 року від адміністрації ТРЦ «City Center» позивач отримав інформацію про підприємців, які здійснюють продаж ювелірних виробів на острівці «Золотая Долина».
09 червня 2023 року позивачу зателефонувала продавець та пообіцяла виконати всі роботи по усуненню недоліків та надати інформацію про фізичну особу-підприємця, якою здійснено продаж товару з недоліками, та у цей же день позивач привіз та передав золотий виріб продавцю, яка його оглянула, впевнилася в недоліках, але в присутності свідка відмовилася складати письмовий акт прийому-передачі.
15 червня 2023 року продавець повернула позивачу браслет нібито з відремонтованою застібкою, але без заміни частин браслету на вставки із «білим золотом». Застібка замість щільного утримання отримала м'яке відкриття, що не забезпечує належної надійності під час експлуатації ювелірного виробу. Через відсутність письмового акту приймання-передачі та доведення факту передачі його продавцю, враховуючи ризик неповернення товару або коштів, позивач змушений був прийняти дорогоцінний виріб без належного усунення усіх недоліків.
20 червня 2023 року поперечна частина однієї з ланок ланцюжку, що визначена продавцем як «Біле золото», внаслідок виробничого недоліку, відкріпилась у місці з'єднання (спайки) з основною частиною цієї ж ланки браслету, до якої вона кріпиться поверх, що остаточно унеможливило його використання (експлуатацію) як ювелірної прикраси.
29 червня 2023 року він звернувся в супроводі свідка до продавця «Золотая Долина» з проханням замінити на аналогічний виріб браслет або розірвати договір купівлі-продажу. У разі неможливості виконання першої вимоги через істотні його недоліки, які унеможливлюють користування прикрасою за призначенням, просив повернути сплачені кошти.
У відповідь продавець надала позивачу книгу для скарг, яку заведено на ім'я фізичної особи-підприємця « ОСОБА_2 », з зазначенням лише адреси торгівельного центру без повних анкетних відомостей та іншої необхідної інформації щодо продавця, визначеної Законом України «Про захист прав споживачів».
Позивачем самостійно з'ясовані відомості щодо підприємця, якою виявилась ОСОБА_2 .
Поряд із цим, з'ясовано, що придбаний позивачем ювелірний виріб - браслет, має вагу на 0,08 грамів менше, ніж зазначено у товарному ярлику, а саме не 12,88 грамів, а - 12,80 грамів.
Також зазначає, що товарний ярлик ювелірного виробу у порушення п. 8 Правил торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб'єктам господарювання на праві власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 802 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 р. № 41), не містить такої інформації: найменування або товарний знак підприємства-виробника (без визначення саме, яка з двох компаній є виробником) та без відбитка державного пробірного клейма України.
04 липня 2023 року позивач звернувся до продавця в присутності начальника охорони «City Center» з проханням прийняти заяву на ім'я фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з вимогою проведення експертизи з метою доведення наявності виробничого недоліку, однак отримав відмову у прийнятті заяви. Вказує також, що ним була викликана поліція з метою зафіксувати факт відмови у прийнятnі письмового звернення.
Позивачем 17 серпня 2023 була отримана відповідь від Головного управління Держпродспоживслуби в Одеській області, згідно з якою йому було рекомендовано звернутися до суду для захисту прав або до виробника, а також про те, що ФОП ОСОБА_2 не надано відповіді на запит органу контролю.
За вищевказаних обставин зазначає, що позивачу була також завдана моральна шкода у сумі 50000 грн, яка виразилась у зневажливому ставленні до нього з боку продавця, які призвели до нервових напружень, внаслідок чого він вживає заспокійливі препарати. Також він витрачав свій особистий час та зайві кошти на дорогу до зазначеного торгівельного центру, оскільки проживає в іншій області.
Тому із посиланням як на правове обґрунтування на вимоги ч. 2 ст. 8, ст. 17, ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 6, ст. 10, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 681, 698, 700, 525, 629, ч. 2 ст. 651, ч. 1, 2 ст. 673, ст. 675, ч. 2 ст. 678, ч. 2 ст. 679 п. 4 ч. 1 ст. 708, ч. 1 ст. 1167 ЦК України просив розірвати договір купівлі-продажу золотого браслету із вставками білого золота, вагою 12,88 грамів розмір 21, укладений між позивачем ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , 17.05.2023, та стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь позивача сплачені за товар кошти в сумі 35034 грн та компенсацію моральної шкоди в розмірі 50000 грн.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, повернення сплачених коштів та відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.
Розірвано договір купівлі-продажу золотого браслету зі вставками білого золота, вагою 12,88 грамів, розмір 21,0, укладений між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , який укладений 17 травня 2023 року.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені за товар грошові кошти в сумі 35034,00 (тридцять п'ять тисяч тридцять чотири) гривень та компенсацію моральної шкоди в сумі 10000 (десять тисяч) гривень.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави України судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем доведено вказані ним у позовній заяві обставини, оскільки протягом встановленого гарантійного строку виявлені істотні недоліки, які виникли з вини виробника товару, що не спростовано відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідачкою, а тому наявні всі підстави для розірвання договору купівлі-продажу та повернення сплачених грошових коштів. Суд вважав також за необхідне вимогу про відшкодування моральної шкоди за неналежне виконання договірних зобов'язань задовольнити частково, а саме у розмірі 10000 гривень, зважаючи на те, що відповідачем не були спростовані обставини, зазначені позивачем як підставу для стягнення моральної шкоди.
06 березня 2024 року відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 в особі свого представника Дідорчук І.І. надала до суду першої інстанції заяву про перегляд заочного рішення, посилаючись на необгрунтованість позовної заяви та невідповідність її фактичним обставинам справи, просила переглянути заочне рішення суду, скасувати його, та призначити справу до розгляду в загальному порядку.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20 березня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - адвоката Дідорчука І.І.
Не погодившись із заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 січня 2024 року, відповідач ФОП ОСОБА_2 в особі свого представника Дідорчук І.І. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення суду, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необгрунтованість рішення та порушення норм матеріального та процесуального права.
Доводами апеляційної скарги є те, що ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про розгляд справи, в матеріалах справи відсутні докази отримання нею судової повістки. Внаслідок необізнаності про судовий розгляд відповідач була позбавлена можливості надати відзив на позовну заяву, надати відповідні докази у справі.
Зазначає, що всупереч поясненням позивача, відсутні докази того, що продавцем йому повідомлялось, що браслет має вставки із білого золота, вказаний факт не відповідає дійсності та є вигадкою самого позивача, оскільки відповідно наданого позивачем чеку та бірки заводу-виробника позивач купив браслет, золото 585 проби, вироблений із червоного золота. Тому, твердження позивача про надання йому недостовірної інформації щодо якісних властивостей ювелірного виробу, не підтверджуються.
Щодо тверджень позивача про те, що через тиждень від дати придбання в браслеті перестала функціонувати застібка, що унеможливило його носіння, і що після відремонтування застібки замість щільного утримання остання отримала м'яке відкриття, що не забезпечує належної надійності під час експлуатації, а згодом і відкріплення однієї з ланок ланцюжку, що визначена продавцем як «біле золото», що остаточно унеможливило його використання, то вказує, що при першому зверненні позивача після огляду ювелірного виробу продавець повідомила позивача про те, що ці пошкодження виникли при неакуратному поводженні з браслетом, тобто з вини позивача, але було запропоновано позивачу зробити роботи щодо усунення слідів необережного поводження з ювелірним виробом.
Після виконання зазначених робіт, ювелірний виріб був оглянутий позивачем, будь-які недоліки в товарі були відсутні, позивач прийняв виріб та будь-яких претензій до відповідача не мав, про що й сам позивач зазначає в своїх заявах.
Коли позивач вдруге звернувся, ювелірний виріб мав значні пошкодження, і вони знову не були пов'язані з якістю виробництва, а виникли внаслідок механічного впливу на вказаний виріб з боку позивача чи інших осіб, браслет був доставлений відповідачу у дуже пошкодженому вигляді, з чого слідує, що пошкодження виникли не з вини виробника чи продавця, а що браслет був пошкоджений в результаті неправильного використання позивача, тому такий випадок не є гарантійним.
Оскільки після першого звернення позивача браслет був повернутий останньому у справному стані та перебував у його користуванні, при повторному зверненні має бути встановлено споживчі властивості товару, його зовнішній вигляд, характер пошкоджень, дефектів, тощо, оскільки у разі виходу товару з ладу з вини споживача (невиконання правил експлуатації, навмисного пошкодження, тощо), споживач втрачає право на гарантійне обслуговування. Після огляду продавцем браслету встановлено, що характер пошкоджень виключав можливість гарантійного ремонту чи заміни зазначеного товару на новий ідентичний товар, оскільки характер пошкоджень свідчив про механічний вплив на спірний виріб з боку позивача чи інших осіб, а пошкодження не є такими, що виникли з вини виробника.
Позивачу повідомлялося, що спірний виріб є досить тендітним, під час фізичної праці або значного механічного впливу може бути пошкодженим та втратити товарний вигляд. І з 17 травня 2023 року товар знаходився у позивача, а експертиза щодо неналежної якості браслета позивачем не проводилася.
Відносно посилань позивача на повернення йому браслету без заміни частин на вставки із білого золота, то позивач купував ювелірний виріб із золота 585 проби; відносно того, що застібка замість щільного утримання отримали м'яке відкриття, то не встановлено та не доведено нічим вказану різницю, наведене не передбачено жодним нормативно-правовим актом, ДСТУ, тощо, а позивач не є фахівцем у вказаній області; щодо невідповідності ваги ювелірного виробу, то в матеріалах справи відповідні докази відсутні, а доказування не може ґрунтуватись на припущеннях відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України.
Отже, наявності істотного недоліку придбаного браслету, який відповідно до п. 12 ст. 1, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» є підставою для розірвання договору та повернення сплаченої за виріб суми, як і підстав для застосування ст. 625 ЦК України та відшкодування моральної шкоди, не вбачається.
Таким чином, зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами той факт, що придбаний у відповідача ювелірний виріб мав істотні недоліки відповідно до положень п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», а не виникнення недоліку з причини недотримання споживачем умов експлуатації та гарантійного обслуговування товару.
Також не відповідають дійсності і твердження позивача про те, що скаржник відмовлялася приймати його заяви, доказом чого є відповідні відповіді відповідача позивачу та книга відгуків і пропозицій відповідача.
Зазначає про відсутність у суду підстав для задоволення моральної шкоди у зв'язку з відсутністю доказів.
Зазначає, що позивачу був проданий ювелірний виріб, якість якого відповідала умовам договору купівлі-продажу, нормам ДСТУ 3527-97, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи, чеком, відповідно до якого позивач купив виріб (артикул 404041) - браслет, золото, 585 проби, вага 12,88 грам та біркою заводу виробника, відповідно до якої виріб (артикул 404041) браслет, золото 585 проби, вага 12,88 грам.
Ювелірний виріб виготовлено «Київською ювелірною фабрикою» (ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЮВЕЛІРТОРГ») та має клеймо Державного пробірного контролю Міністерства Фінансів України, що підтверджує відповідність його пробі золота та нормам ДСТУ 3527-97.
Пробірне клеймо було нанесено на ювелірний виріб Державним управлінням пробірного нагляду згідно з чинним законодавством України і містило іменник підприємства-виробника.
Етикетка ювелірного виробу містить наступні реквізити: назва і товарний знак підприємства- виробника, назва виробу, назва і проба коштовного металу, маса виробу у грамах, розмір, позначення цього стандарту, штамп відділу технічного контролю (ВТК), що теж повністю відповідає нормам ДСТУ 3527-97.
Етикетка заводу виробника (бірка) одночасно містить відомості про назву підприємства- виробника (ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЮВЕЛІРТОРГ») та його товарний знак («Київська ювелірна фабрика»), що допускається відповідно до ДСТУ 3527-97.
Підтвердженням зазначеного є також і відповідь ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЮВЕЛІРТОРГ» вих. № 26-03/24 від 26 березня 2024 року на адвокатський запит представника відповідача.
Вказує, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про розірвання договору купівлі-продажу, за яким сторони мають повернути виконане за договором, не вирішив питання про повернення ювелірного виробу за цим договором відповідачу.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що відповідач була належним чином повідомлена про розгляд справи.
Зазначає, що виданий йому чек не відповідає вимогам законодавства та не містить необхідну інформацію щодо суб'єкта господарювання, інформація щодо виробу браслету недостовірна, твердження відповідача щодо відповідного реагування на його звернення до продавця не відповідають дійсності. Вказує, що він був готовий надати браслет для проведення експертизи. Вимоги щодо відшкодування моральної шкоди є обгрунтованими. Також є недостовірною інформація щодо ваги ювелірного виробу. Твердження відповідача про надання відповіді Головному управлінню Держпродспоживслужби в Одеській області з приводу звернення позивача є безпідставними. Крім того вказує, що посилання відповідача на доказ у справі, а саме відповідь ТОВ «Торговий дім «Ювелірторг» не мають ніякого відношення, оскільки дефекти виявилися після покупки, вказаний доказ не впливає на зміну рішення суду. Твердження відповідача щодо не вирішення питання про повернення браслету не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки суть спору полягає в розірванні договору купівлі-продажу, поверненні коштів та відшкодування моральної шкоди, крім того під час судового засідання він зазначив, що поверне браслет.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Дідорчук І.І. підтримала доводи апеляційної скарги, позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав.
Відповідачка ФОП ОСОБА_2 повідомлена про дату, час і місце розгляду справи у відповідності до вимог ч. 5 ст. 130 ЦПК України, оскільки її представник адвокат Дідорчук І.І. судову повістку на 11.11.2025 о 15.15 год отримала в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 24.09.2025 15:44:45, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (т. 2, а.с. 65), до судового засідання не з'явилася. Вказане в силу положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши осіб, що з'явилися до судового засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права щодо неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи та ухвалення заочного рішення, не застосувавши норми ЦПК щодо відкладення розгляду справи.
Частиною першою статті 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішенняна підставі наявних усправі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, в редакції на час ухвалення рішення, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що суд може ухвалити заочне рішення при розгляді справи за умови, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання і повторно не з'явився в судове засідання. В іншому випадку - суд має відкласти розгляд справи.
Повідомлення сторін про дату, час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України, в редакції на час ухвалення рішення.
Якщо відповідачем у справі є фізична особа-підприємець, то судова повістка надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (п. 1 ч. 7 ст. 128 ЦПК України).
Згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець (код ЄДРПОУ 302319503), види діяльності 47.77, 47.78, місцезнаходження: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2023 року позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі. Справу призначено до розгляду на 24 січня 2024 року о 10-40 год.
Матеріали справи містять поштовий конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на ім'я ФОП ОСОБА_2 судової повістки-виклику на 24 січня 2023 року о 10.40 год. за адресою: АДРЕСА_2 , який був повернутий до суду першої інстанції з позначкою «адресат відсутній» (а.с. 33).
Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
З урахуванням зазначених вимог п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, практики Верховного Суду (правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02 лютого 2022 року у справі № 752/11662/20 (провадження № 61-14813св21), від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) відповідачка про час та місце судового засідання повідомлена судом першої інстанції належним чином.
Проте, відкривши 13 грудня 2023 року провадження у справі та одночасно призначивши справу до судового розгляду на 24 січня 2024 року о 10.40 год, та повідомивши відповідачку про розгляд справи у відповідності до вимог п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, суд не врахував вказаного в системному зв'язку із вимогами ч. 4 ст. 223 ЦПК України, яка внормовує можливість ухвалення заочного рішення лише у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Тому доводи відповідачки щодо порушення судом порядку ухвалення заочного рішення, незважаючи на помилковість її доводів щодо неналежного повідомлення про розгляд справи 24 січня 2024 року о 10.40 год, заслуговують на увагу.
Згідно пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права щодо порядку постановлення заочного рішення, проте зазначене порушення не є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції у розумінні наведених вимог п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України.
Щодо суті прийнятого рішення, то колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункти 1, 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору .
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
Преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до статті першої Закону України «Про захист прав споживачів» продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; продукція - будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
За своїм правовим визначенням договір купівлі-продажу є угодою між учасниками цивільних відносин, за умовами якої відбувається обмін товару на гроші. Предметом договору купівлі-продажу може бути як майно, так і майнові права. Якщо вартість предмету договору купівлі-продажу перевищує у двадцять разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, то такий договір за участі фізичної особи має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами (стаття 208 ЦК України).
Моментом укладення договору купівлі-продажу є досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов, а саме щодо предмета та ціни. Підставою для розірвання договору купівлі-продажу за рішенням суду є істотне порушення однією з сторін умов договору, внаслідок чого інша сторона втрачає можливість отримати бажаний результат угоди.
Порядок надання суб'єктами господарювання послуг фізичним особам для задоволення їх потреб врегульовано законом про захист прав споживачів. Споживач має право на належну якість послуги відповідно до укладеного сторонами договору. Якщо виконавець не виконує зобов'язання за договором або виконує його неналежним чином, то споживач вправі відмовитися від договору, а також вимагати сплату неустойки та відшкодування збитків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 17 травня 2023 року придбав у торгівельній точці острівці «Золотая Долина» у торгово-розважальному центрі «City Center» за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 2, браслет з дорогоцінних металів (золота) із зазначенням на бірці його ваги 12,88 грамів, розмір 21,0. Ціна з урахуванням знижки склала 35 034 грн, визначений гарантійний термін - 12 місяців, термін придатності не обмежений, відомості про 2 компанії: «Київська ювелірна фабрика» та ТОВ «ТД Ювелірторг».
Обставини укладення вказаного договору купівлі-продажу по справі ніким не оспорюються.
Спірні відносини виникли між сторонами з приводу продажу відповідачем як ФОП позивачу як покупцю вказаного золотого браслету без надання, на думку позивача, достовірної інформації з боку продавця щодо якості товару (наявності вставок не білого золота, а червоного золота з покриттям родієм; ярлик ювелірного виробу у порушення п. 8 Правил торгівлі дорогоцінними металами не містить такої інформації: найменування або товарний знак підприємства-виробника (без визначення саме, яка з двох компаній є виробником) та без відбитка державного пробірного клейма України, з невідповідністю ваги виробу, зазначеній на бірці інформації, а також товару неналежної якості, оскільки застібка перестала функціонувати, і після її ремонту продавцем стала замикатися не щільно, а м'яко, і на прохання позивача відповідачка не замінила вставки браслету на біле золото, а також внаслідок виробничого недоліку одна з ланок ланцюжка відкріпилася у місці з'єднання. Способом захисту своїх порушених прав як споживача позивач обрав розірвання договору купівлі-продажу золотого браслета та стягнення з відповідачки ФОП ОСОБА_2 на свою користь вартості браслету та моральної шкоди, завданої йому продажем товару неналежної якості.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із доведеності позивачем як споживачем своїх позовних вимог протягом розгляду справи та наявності передбачених законом підстав для розірвання договору купівлі-продажу, оскільки протягом встановленого гарантійного строку було виявлено істотні недоліки, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи.
Переглядаючи вказане заочне рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Правові наслідки передання товару неналежної якості передбачені як статтею 678 ЦК України, так і статтею 8 Закону України «Про захист прав споживачів», за змістом яких, у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Згідно з п. 12 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
Тобто, тільки сукупність чотирьох обов'язкових ознак недоліку надає підстави вважати його істотним недоліком із усіма правовими наслідками щодо задоволення вимог споживачів, та повернення грошових коштів, сплачених за товар.
Відповідно до Додатку № 3 до Переліку товарів належної якості, що не підлягають обміну (поверненню), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. N 172, до групи непродовольчих товарів включено ювелірні вироби з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.
Згідно ч. 4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов'язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов'язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.
Частиною 2 ст. 678 ЦК України та ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», передбачено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи споживач має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника, зокрема, розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми.
Крім того, відповідно до Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» для ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів для золота встановлюються такі проби: 375, 500, 585, 750, 958, 999.
Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають до застосування правила частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилами частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок, що:
«принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18)».
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов'язків.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
До фактів, які підлягають доказуванню у справах про захист прав споживачів слід віднести, у тому числі, виникнення недоліку (неналежної якості) послуги, завдання споживачеві шкоди внаслідок недоліків (неналежної якості) послуги, причини виникнення цих недоліків і вина виконавця.
Саме на споживача покладається обов'язок довести факти неналежної якості послуги та завдання йому шкоди. В свою чергу, тягар доказування причин виникнення недоліку послуги та відсутності вини виконавця покладається на останнього.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Позивачем до суду на підтвердження свої позовних вимог подані такі письмові докази, зокрема: чек від 17.05.2023 ТЦ «City Center», ювелірний відділ, артикул 404041 браслет, вага 12,88 золото 585, штрих 11444961, ціна грн 43792, зн. 20,00, всього 35034 грн, знижка 20% (а.с. 17), ярлик ювелірного виробу - браслет, арт 404041, золото 585 проби, розмір 21, маса 12,88 г, ТОВ «ТД «Ювелірторг» ДСТУ 3527.97, квітень 2023, гарантійний термін 12 міс, ціна 43792 грн, Київська ювелірна фабрика (а.с. 18); відомості з Єдиного реєстру юридичних оіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до яких відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець (код ЄДРПОУ 302319503), види діяльності 47.77 (Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах (основний), 47.78 (Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах), місцезнаходження: АДРЕСА_1 .
По справі укладення 17 травня 2023 року вказаного договору купівлі-продажу браслету із золота сторонами не оспорюється.
Натомість, слушними є доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про продаж йому ювелірного виробу неналежної якості та з наданням недостовірної інформації щодо властивостей придбаної речі, оскільки згідно наданих позивачем доказів (чеку та ярлику браслету) зазначено, що виріб виготовлено із золота 585 проби.
Будь-яких доказів про наявність у складі браслету іншого, ніж зазначено у вказаних документах, зокрема, «білого золота», або золота іншої проби або іншого металу, вставок із іншого - ніж золото 585 проби металу - матеріали справи не містять.
Оскільки судом порушено вимоги ЦПК України щодо порядку ухвалення заочного рішення, колегією суддів у відповідності до вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України приймаються долучені відповідачкою ОСОБА_2 до апеляційної скарги письмові докази.
Відповідно до наданого відповідачкою листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ювелірторг» якість спірного браслета, арт 404041 (штрих код 1 109 000 013 351), золото 585 проби, розмір 21, маса 12,88 г на момент його реалізації відповідала нормам та стандартам ДСТУ 3527-97, про що свідчив відбиток державного пробірного клейма України на ювелірному виробі; браслет містив відбиток державного пробірного клейма України, що підтверджується його наявністю на вищевказаному ювелірному виробі та засвідчує цінність виробу із дорогоцінного металу - золота 585 проби; товарний ярлик (бірка) містив найменування та товарний знак підприємства-виробника, найменування виробу, артикул, найменування сплаву металу та його пробу, масу виробу в грамах, розмір браслета, дату виготовлення, друк відділу технічного контролю, напис «ДСТУ 3527-97»; зазначена на товарному ярлику (бірці) маса браслета, арт. 404041 (штрих код 1 109 000 013 351), золото 585 проби, розмір 21, маса 12,88 г на момент реалізації відповідала реальній масі ювелірного виробу, що підтверджувалося товарним ярликом (біркою) та фактичною масою виробу; браслет виготовлений із золота 585 проби, що підтверджується інформацією на товарному ярлику (біркою), без вставок білого золота; браслет мав застібку - замок-карабін, карабінна застібка витримує велику вагу та забезпечує належну надійність під час експлуатації ювелірного виробу; браслет на момент реалізації був належної якості та не мав будь-яких недоліків, що підтверджувалося відбитком державного пробірного клейма України на ювелірному виробі та товарним ярликом (біркою), яка прикріплена за допомогою нитки; поперечна частина однієї з ланок ланцюжку може відкріпитися у місці з'єднання (спайки) з основною частиною цієї ж ланки браслету, до якої вона кріпиться поверх, виключно внаслідок механічного впливу на ювелірний виріб (а.с. 106).
Тому є спростовними наведеним письмовим доказом посилання позивача на придбання ним ювелірного виробу неналежної якості через те, що йому під час купівлі було повідомлено, що браслет має вставки із білого золота, оскільки у наявних чеку та ярлику такі відомості відсутні, і позивачу як покупцю було надано повну та вичерпну інформацію, яка містилася у відповідних документах на виріб і з якою він мав безперешкодно ознайомитися.
З ціє ж підстави не є обґрунтованими претензії позивача до продавця товару про заміну частин браслету на «біле золото».
Щодо посилань позивача на те, що ярлик ювелірного виробу у порушення п. 8 Правил торгівлі дорогоцінними металами не містить такої інформації: найменування або товарний знак підприємства-виробника (без визначення саме, яка з двох компаній є виробником) та без відбитка державного пробірного клейма України, то таке також нічим по справі не доведено, оскільки надані самим позивачем документи та наданий відповідачкою лист ТОВ «Торговий дім «Ювелірторг» свідчать про зворотнє.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року за клопотанням відповідачки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в особі свого адвоката Дідорчук Ірини Ігорівни, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України, призначено судову комплексну експертизу металів і сплавів, трасологічну та товарознавчу експертизу ювелірного виробу: Браслета, арт. 404041 (штрих код 1 109 000 013 351), золото 585 проби, розмір 21, маса 12,88 г, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному експертно- криміналістичному центру МВС України (ЄДРПОУ 25574222, м. Одеса, вул. Прохоровська,35), на вирішення якої поставлено наступні питання:
Чи відповідає якість ювелірного виробу вимогам стандартів та технічних умов, зокрема ДСТУ 3527-97?
Які дефекти (недоліки) має ювелірний виріб?
Чи є ці дефекти (недоліки) прихованими чи це експлуатаційні дефекти?
Чи є ці дефекти (недоліки) істотними?
Наявні дефекти (недоліки) є прихованими виробничими дефектами (недоліками), що проявилися під час експлуатації чи експлуатаційними дефектами (недоліками), які виникли під час експлуатації ювелірного виробу?
Чи можлива експлуатація ювелірного виробу за наявності виявлених дефектів (недоліків)?
Яке походження виявлених дефектів (недоліків)?
Ці дефекти (недоліки) виникли внаслідок виробничого характеру (заводського браку) чи внаслідок механічного впливу чи інших пошкоджень (впливу) або неналежного догляду за ювелірним виробом, тощо?
Зниження якості ювелірного виробу виникло у зв'язку із прихованими дефектами (недоліками) виробничого характеру чи у зв'язку із дефектами, які утворилися в результаті звичайної експлуатації, або стали результатом випадкових пошкоджень, неохайного використання, догляду, тощо?
Чи відповідав ювелірний виріб споживчим властивостям купленого товару тій інформації, яка була доведена до споживача продавцем?
Втрата якості під час експлуатації ювелірного виробу пов'язана з його фізичним зносом?
Чи відповідає вага ювелірного виробу вазі зазначеній на етикетці (бірці ) до нього, а саме: 12,88 г?
Чи мав містити ювелірний виріб вставки із білого золота?
Яке відкриття мала застібка ювелірного виробу та чи забезпечувала вона належну надійність під час його експлуатації?
Чи могла поперечна частина однієї з ланок ювелірного виробу відкріпитися у місці з'єднанні (спайки) з основною частиною цієї ж ланки браслету, до якої вона кріпиться поверх внаслідок виробничого недоліку чи внаслідок механічного впливу чи інших пошкоджень (впливу) або неналежного догляду за ювелірним виробом, тощо?
Якщо ні, то внаслідок чого вона могла відкріпитися?
За результатами проведення експертного дослідження від 02.04.2025 № КСЕ-19/116-24/21310 за спеціальностями 8.9 «Дослідження металів і сплавів та виробів з них», 12.1 «Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів» та 4.2 «Дослідження знарядь, агрегатів, інструментів і залишених ними слідів, ідентифікація цілого за частинами» судовими експертами виснувано:
1. Наданий на дослідження ланцюжок (браслет) відповідає вимогам маркування згідно з ДСТУ 3527-97 «ВИРОБИ ЗОЛОТАРСЬКІ З КОШТОВНИХ МЕТАЛІВ. Загальні технічні умови».
2. Наданий на дослідження ювелірний виріб не симетричної форми, наявні незначні потертості, що привели до зміни кольору і деформації на одній з ланок виробу. Виріб має ознаки експлуатації, а саме: незначні потертості та подряпини по всій поверхні виробу. Також, виходячи з результатів дослідження за напрямом 4.2 «…В ході детального візуального дослідження встановлено, що десята від гачку застібки поперечна планка з одного з боків відокремлена від планки ланцюжка браслету».
3. Вирішити «Чи є ці дефекти (недоліки) прихованими чи це експлуатаційні дефекти?» не представляється можливим за підстав, наведених у дослідницькій частині висновку.
4. Вирішити «Чи є ці дефекти (недоліки) істотними?» не представляється можливим за підстав, наведених у дослідницькій частині висновку.
5. Вирішити «Наявні дефекти (недоліки) є прихованими виробничими дефектами (недоліками), що проявилися під час експлуатації чи експлуатаційними дефектами (недоліками), які виникли під час експлуатації ювелірного виробу?» не представляється можливим за підстав, наведених у дослідницькій частині висновку.
6. Експлуатація ювелірного виробу за наявності виявлених дефектів (недоліків) можлива.
7. Вирішити «Яке походження виявлених дефектів (недоліків)?» не представляється можливим за підстав, наведених у дослідницькій частині висновку.
8. Вирішити «Ці дефекти (недоліки) виникли внаслідок виробничого характеру (заводського браку) чи внаслідок механічного впливу чи інших пошкоджень (впливу) або неналежного догляду за ювелірним виробом тощо?» не представляється можливим за підстав, наведених у дослідницькій частині висновку.
9. Вирішити «Зниження якості ювелірного виробу виникло у зв'язку із прихованими дефектами (недоліками) виробничого характеру чи у зв'язку із результатом випадкових пошкоджень, неохайного використання, догляду тощо?» не представляється можливим за підстав, наведених у дослідницькій частині висновку.
10. Наданий на дослідження ювелірний виріб відповідає споживчим властивостям.
11. Вирішити «Втрата якості під час експлуатації ювелірного виробу пов'язана з його фізичним зносом?» не представляється можливим за підстав, наведених у дослідницькій частині висновку.
12. Вага ювелірного виробу 12,8043 г, а до інформації, яка вказана на бірці вага ювелірного виробу становить 12,88 г.
13. Метал білого кольору виготовлений зі сплаву золота, міді, срібла, нікелю. Встановлений кількісний вміст золота складає 59,0%.
14. Даний вид застібки «Карабін» на браслеті забезпечує належну фіксацію та виконує свою функції за призначенням.
15. На внутрішній поверхні поперечної планки та на поверхні десятої від гачку застібки ланки ланцюжка браслету безпосередньо під кінцем планки, є симетрично розташовані напливи металу (спайки), найбільшими розмірами 0,37х0,25 мм (на поперечній планці) та 0,36х0,24мм (на основній ланці ланцюжку), із зернистою та матовою структурою поверхні.
16. Питання «Якщо так, то який механізм їх слідоутворення?» не вирішувалося, оскільки на поверхнях поперечної планки та основної ланки ланцюжку браслету відсутні сліди безпосереднього впливу стороннім предметом.
Пошкодження на верхніх поверхнях напливу металу на одному з кінців внутрішньої поверхні поперечної планки та суміжні поверхні ланки ланцюга браслету залишені в результаті розлому металу в місці їх з'єднання (спайки).
17. Поперечна планка відокремлена від ланки ланцюга браслету шляхом розлому.
Що стосується вимоги позивача про розірвання оспорюваного договору купівлі-продажу придбаного ним браслету через надання недостовірної інформації продавцем щодо ваги товару, то колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 1 п. 7 розділу 111 Інструкції про порядок здійснення клеймування ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, про проведення випробування та експертиз дорогоцінних металів, виробів з них, вставок дорогоцінного каміння, музейних предметів, які містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, відбитків державних пробірних клейм, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.10.1999 № 244 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 07 вересня 2020 року № 547), допустимі похибки визначення маси виробів і матеріалів з дорогоцінних металів: золота, платини і паладію у вигляді напівфабрикатів та виробів: масою до 1 кг - плюс/мінус 0,01 г.
Хоча вищенаведеним експертним висновком підтверджено різницю у вазі виробу 0,0757 г (12,88 - 12,8043), що перевищує максимально допустиму похибку, проте за матеріалами справи спірний браслет зазнавав фізичних змін через злам (зі слів самого позивача - 20.06.2023) і згідно вищенаведеного експертного висновку десята від гачку застібки поперечна планка з одного з боків відокремлена від ланки ланцюжка браслету, що не може беззаперечно свідчити про первісну невідповідність ваги спірного виробу під час його придбання.
Отже, невідповідність ваги виробу зазначеній на бірці інформації не підтверджено жодним належним та допустимим доказом по справі.
Стосовно продажу позивачу товару неналежної якості через те, що застібка перестала функціонувати і після її ремонту продавцем стала замикатися не щільно, а м'яко, то згідно вищенаведеного експертного висновку даний вид застібки «Карабін» на браслеті забезпечує належну фіксацію та виконує свою функції за призначенням (п. 14).
Так само спростовані наведеним експертним висновком і твердження позивача про розірвання договору через небажання продавця замінити вставки браслету на біле золото, оскільки за наданою позивачу під час придбання браслету інформацією наявність «білого золота» у складі браслету відсутня, натомість, виріб відповідає вимогам ДСТУ-3527-97, оскільки метал білого кольору виготовлений зі сплаву золота, міді, срібла, нікелю, встановлений кількісний вміст золота складає 59,0% (п. 13).
Щодо відкріплення однієї з ланок ланцюжка у місці з'єднання, що позивач також вважає виробничим недоліком і що унеможливлює використання браслету за призначенням, то такий недолік виник під час експлуатації браслету - зі слів самого позивача більш ніж за місяць після придбання, виникла згідно експертного висновку внаслідок розлому (п. 17), у той час, коли ювелірний виріб є досить тендітним та під час фізичної праці або значного механічного впливу може пошкодитися та втратити товарний вигляд.
В дослідницький частині експертного висновку зазначено, що на зовнішніх поверхнях є пошкодження, характер та розташування яких свідчать про те, що вказані пошкодження утворені у процесі експлуатації. Вказане виключає вину виробника та не свідчить про наявність виробничого дефекту, а характер пошкоджень вказує на те, що місцем розлому металу є зона спайки, а не суцільний дефект у матеріалі.
Доказів того, що руйнація браслету сталася через виробничі дефекти також відсутні, оскільки розлом у місці спайки не визначений експертом як виробничий дефект.
Також в дослідницький частині експертного висновку по питанню 6-му зазначено, що при більш детальному візуальному огляді стало зрозуміло, що відокремлена планка відноситься до декоративного елементу виробу, тому основна структура виробу залишається незмінною, що уможливлює використання ланцюжка за призначенням, але впливає на естетичний вигляд виробу, тому експлуатація ювелірного виробу за наявності виявлених дефектів (недоліків) можлива.
Отже, надані сторонами докази свідчать про необґрунтованість позовних вимог позивача в частині як розірвання договору купівлі-продажу через придбання ювелірного виробу неналежної якості, так і похідних від нього - вимог про відшкодування моральної шкоди.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Вказані невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, повернення сплачених коштів та відшкодування моральної шкоди.
Частинами 1, 2 та 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що скаржник за подання апеляційної скарги сплатила судовий збір у розмірі 3220,8 грн (т. 1, а.с. 119) та за проведення експертного дослідження 26742,2 грн (т. 1, а.с. 216) і 3820,32 грн (т. 2, а.с. 9), тобто загальний розмір судових витрат, понесених скаржником, становить 33783,32 грн, які за результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції, яка задовольняється, підлягають стягненню з позивача на користь відповідача (скаржника).
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в особі свого представника Дідорчук Ірини Ігорівни задовольнити.
Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, повернення сплачених коштів та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) судові витрати у сумі 33783,32 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 14 листопада 2025 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.В. Кострицький
Ю.П. Лозко