13 листопада 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Березнегуватського відділу Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 30.10.2025 року, якою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Миколаївка Веселинівського району Миколаївської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, військовозобов'язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 10 грудня 2025 (включно), з покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
підозрюваний ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
захисник ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
Короткий зміст вимог апеляційної скарги прокурора.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції:
Ухвалою слідчого судді до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 10 грудня 2025 (включно), З покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме :
прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання, роботи, навчання, зміну контактних даних;
не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає та перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
Вважає, ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою та винесеною з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що слідчим суддею не в повній мірі надано оцінку сукупності наявних у справі обставин, передбачених ст.178 КПК України.
Звертає увагу, що при обранні підозрюваному запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчим суддею не було враховано, що підозрюваний протягом трьох місяців перебував у розшуку та був затриманий на підставі ухвали слідчого судді і доставлений до суду для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу. При цьому йому було відомо, що відносно нього здійснюється кримінальне провадження про те, він не вжив жодних заходів щодо з'явлення до органу досудового розслідування.
Вказує, що обрання менш суворого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Під час розгляду клопотання слідчого про обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу, слідчим суддею встановлені наступні обставини.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_6 перебував на військовому обліку, як військовозобов'язаний у запасі з 25.04.2024 року.
У подальшому, з метою оновлення анкетних даних та проходження медичного огляду, у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , 09.05.2024 ОСОБА_6 вручено документи для проходження військово-лікарської комісії та повістку під розпис про необхідність проходження військово-лікарської комісії та надання документів до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 15 год. 00 хв. 13.05.2025.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №214 від 10.05.2024 КНП "Березнегуватської ЦРЛ" Березнегуватської територіальної громади, ОСОБА_6 визнано придатним до військової служби.
15.05.2024 в період часу з 08 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , розташованого за адресою АДРЕСА_2 , на ім'я ОСОБА_6 виписано повістку та оголошено її зміст, де зазначено, що ОСОБА_6 необхідно прибути до 08 год. 00 хв. 16.05.2024 для відправки до військової частини НОМЕР_1 , для подальшого проходження служби, у зв'язку з мобілізацією.
Однак, ОСОБА_6 , будучи військовозобов'язаним та придатним до військової служби, не маючи права на відстрочку з метою ухилення від призову, без поважних на це причин, пославшись на небажання проходити військову службу через релігійні переконання 15.05.2024 умисно відмовився від отримання повістки, про що написав відповідну заяву.
При цьому, ОСОБА_6 перебуваючи на військовому обліку військовозобов'язаних, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, що якщо не виконати свої зобов'язання як громадянина, передбачені ст. 65 Конституції України по швидкій і своєчасній мобілізації й спільній обороні від агресора, дати ефективну відсіч нападникам на країну, достовірно знаючи та розуміючи, що йому потрібно з'явитися о 08 год. 00 хв. 16 травня 2024 року для проходження військової служби у зв'язку із призовом за мобілізацією, у зазначений час, без поважних причин, не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 , та станом на 04.06.2025 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , тим самим ухилився від мобілізації.
З урахуванням вищенаведеного, ОСОБА_6 ухилився від виконання свого конституційного обов'язку та призову на військову службу за мобілізацією, чим порушив вимоги ст. 65 Конституції України, положення Законів України "Про військовий обов'язок та військову службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та вимоги Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" №69/2022 від 24.02.2022.
04.06.2025 року ОСОБА_6 відповідно до ч.1 ст.278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст.336 КК України, через його батьків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24 липня 2025 року надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_6 , з метою його приводу до Снігурівського районного суду Миколаївської області для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Постановою слідчого 24.06.2025 досудове розслідування даного кримінального провадження зупинено та підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у розшук.
29 жовтня 2025 року об 13:10 підозрюваного ОСОБА_6 затримано та 30 жовтня 2025 року доставлено до суду.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 в обґрунтування клопотання зазначив, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення та про наявність ризику, передбаченого п. 1, ч. 1 ст. 177 КПК України.
Задовольняючи частково клопотання слідчого, слідчий суддя вказав, що прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого злочину, наявність ризику передбаченого п. 1, ч. 1 ст. 177 КПК України, разом з тим прокурором не доведено недостатність застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Слідчий суддя дійшов висновку, що з урахуванням даних на особу підозрюваного запобігти вказаному ризику можливо шляхом обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов наступного.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважать, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор.
Крім того, слід зазначити, що ст. 184 КПК України вимагає від сторони обвинувачення в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначити не лише наявні ризики, а також вказати обставини, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку що запобігти їм в змозі цей вид запобіжного заходу.
Як вбачається з матеріалів провадження, СВ ВП № 2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12024152310000278 від 18 травня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
04.06.2025 року ОСОБА_6 відповідно до ч.1 ст.278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст.336 КК України, через його батьків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Надані суду матеріали кримінального провадження на даний час містять відомості, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали слідчий суддя дотримався вимог закону та обґрунтовано зазначив, що існує ймовірність ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст.177 КПК України.
Так, ОСОБА_6 ухилявся від слідства, у зв'язку з чим був оголошений у розшук, зважаючи на характер та тяжкість кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, наявним є ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Судом оцінено репутацію підозрюваного, а саме те, що ОСОБА_6 має зареєстроване місце проживання з батьками, не одружений, за місцем проживання характеризується задовільно, негативних даних про його поведінку у матеріалах клопотання немає, раніше не судимий, повідомлень про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення не має.
Разом з тим, як вбачається з клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 слідчим не наведено виключних обставин і не надано доказів, які б давали підстави для тримання підозрюваного під вартою. Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів, практику Європейського суду з прав людини, відомості що характеризують особу підозрюваного, рішення слідчого судді про те, що такий запобіжний захід як домашній арешт буде достатнім для запобігання ризикам, встановленим судом є правильним, відповідає вимогам закону.
Так, слідчий суддя вірно зазначив про не доведення прокурором обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу підозрюваного.
Апеляційний суд, враховує вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується суд при вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
Таким чином, слідчий суддя, при прийнятті рішення про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу обґрунтовано прийшов до висновку про достатність такого запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт, для досягнення мети запобіжного заходу.
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги прокурора щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Апеляційний суд вважає ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, а відтак не вбачає підстав для її скасування, у зв'язку з чим, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Березнегуватського відділу Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 30.10.2025 року, щодо ОСОБА_6 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді