17.11.25
33/812/472/25
Справа № 489/6916/25
Провадження № 33/812/472/25
Іменем України
10 листопада 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Тищук Н.О.,
із секретарем - Лівшенком О.С.,
за участю представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката Петровсьаого Леоніда Анатолійовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 14 жовтня 2025 року, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 423662, водій ОСОБА_2 о 09 год 17 хв 15.08.2025 року, керуючи т/з Honda Civic д.н.з. НОМЕР_1 , виїжджаючи з двору будинку 57 по вул. Китобоїв, не була уважна, не стежила за дорожньою обстановкою, не надала перевагу в русі т/з Kia Sorento д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , яка рухалась по вул. Китобоїв в бік вул. Новозаводська, внаслідок чого в районі будинку № 2/7 по вул. Китобоїв, 2/7, сталася ДТП. Обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їхнім власникам завдано матеріальних збитків.
Згідно протоколу водій ОСОБА_2 своїми діями порушила пункти 2.3 «б» та 10.2 Правил дорожнього руху, за що статтею 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
Постановою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 14 жовтня 2025 року ОСОБА_2 визнано винною в інкримінованому правопорушенні та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
23 жовтня 2025 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на постанову суду.
В апеляційній скарзі просить постанову скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення.
Зазначала, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги висновок експерта, яким підтверджується, що вона рухалась з дотриманням правил дорожнього руху та відповідно до встановлених на ділянці дорожніх знаків.
Відсутність дорожніх знаків та розмітки підтверджується також складеною працівниками поліції схемою ДТП.
Крім того безпідставним є посилання суду на те, що вона виїжджала з житлової зони, оскільки на вказаній частині дороги відсутні знаки 5.34,.5.35 які позначають «Кінець житлової зони».
За таких обставин на думку апелянта, перехрестя вважається нерегульованим, отже на ньому діє правило «перешкода праворуч». Отже, водій т/з Kia Sorento д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 повинна була надати їй перевагу в русі.
Крім того під час складання протоколу про адміністративне правопорушення їй не були належним чином роз'яснені права та не надана можливість отримати юридичну допомогу.
Також вважає, що, з огляду на спірність ситуації, працівники поліції повинні були скласти протоколи про адміністративне правопорушення відносно обох водіїв.
Переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги з дотриманням вимог частини 7 статті 294 КУпАП, апеляційний суд приходить до наступного.
За змістом статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Згідно положень статті 245 КУпАП завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше (частина 1 статті 251 КУпАП).
Пленум Верховного Суду України у пункті 7 Постанови № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, що у випадках, коли передбачені суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з'ясувати характер порушень, які допустив кожний із них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків.
Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.
Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна є підставою адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.
Правила дорожнього руху України (надалі - ПДР України) відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил (п. 1.1).
Учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.3).
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
Статтею 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 інкриміновано порушення п. 2.3 «б», 10.2 ПДР України.
Відповідно до п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п. 10.2 ПДР, виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.
Дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.
Маневрування (маневр) - початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з'їзд з проїзної частини, рух заднім ходом.
Житлова зона за ПДР визначається як житлові території, а також частини населених пунктів, що позначені відповідними дорожніми знаками (зокрема знаком 5.34 «Житлова зона». Тобто житлова зона включає дворові території, де діють особливі правила дорожнього руху.
Прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані будинки та належні до них будівлі та споруди, необхідні для обслуговування будинку і задоволення житлових, соціальних і побутових потреб мешканців.
Таким чином, «дворова територія» в українському законодавстві найчастіше розглядається як частина житлової зони або прибудинкової території, що є простором навколо житлових будинків, призначеним для проживання, відпочинку та обслуговування мешканців.
З протоколу про адміністративне правопорушення, схеми ДТП, пояснень ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_2 о 9 год 17 хв 15.08.2025 року, виїжджаючи з подвір'я будинку № 52 по вул. Китобоїв, в районі будинку № 2 по цій же вулиці, на Т-образному перехресті, здійснюючи маневр повороту ліворуч, допустила зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по цій же вулиці та рухався з ліва на право.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на відсутність в її діях порушення, передбаченого пунктом 10.2 ПДР, оскільки територія, з якої вона виїжджала, не позначена дорожнім знаком 5.34 «Житлова зона» та знаком 5.35 «Кінець житлової зони».
Цей довід апеляційний суд оцінює критично, оскільки приналежність цієї території до житлової зони підтверджується наявними у справі доказами, у тому числі наданим апелянтом відеозаписом, на якому наявна щільна житлова забудова.
Крім цього суд враховує, що ОСОБА_2 проживає на цій території, а саме - у будинку АДРЕСА_2 , отже є обізнаною про приналежність цієї території до житлової зони.
Доданим до матеріалів справи відеозаписом підтверджується відсутність на місці виїзду ОСОБА_2 на вул. Китобоїв, дорожнього знаку 5.34 «Житлова зона», однак ця обставина не звільняє водія від виконання вимог п. 10.2 Правил дорожнього руху, оскільки останній також охоплює правило щодо виїзду із дворів будинків та надання дороги транспортним засобам, що рухаються по дорозі, на яку він має намір виїхати.
Крім цього пунктом 26.4 визначено обов'язок водія, який виїжджає з житлової зони, надати дорогу іншим учасникам дорожнього руху.
Також не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення їй не були належним чином роз'яснені права та не надана можливість отримати юридичну допомогу; а з огляду на спірність ситуації, працівники поліції повинні були скласти протоколи про адміністративне правопорушення відносно обох водіїв.
При цьому апеляційний суд враховує, що протокол про адміністративне правопорушення містить підпис ОСОБА_2 про роз'яснення їй прав, передбачених статтею 63 Конституції України та статтею 268 КупАП. Будь-яких зауважень про неналежне роз'яснення прав чи бажання скористатись правовою допомогою ОСОБА_2 у протоколі не зазначила.
Довід про обов'язок працівників поліції скласти протокол про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_1 є помилковим та нічим не підтвердженим міркуванням ОСОБА_2 .
Дії працівників поліції особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 не оскаржувались.
Таким чином, твердження апелянта про недоведеність її винуватості у зазначеному правопорушенні належно перевірені судом першої інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними.
З огляду на зазначене, викладені на обґрунтування апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних у справі доказів, не дають жодних сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та не спростовують встановлені судом обставини події, а зводяться виключно до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є доведеною "поза розумним сумнівом".
При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у рішенні по справі "О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, водій ОСОБА_2 , реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодилася нести певну відповідальність та виконувати обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
За таких обставин, підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 280, 283, 294, 295 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 14 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Н.О.Тищук