Справа № 352/2101/25
Провадження № 2/352/1179/25
17 листопада 2025 рокум. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі судді Гриньків Д.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
І. Короткий зміст позовних вимог.
08.09.2025 року з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області надійшла за підсудністю цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.10.2019 року між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено кредитний договір № 845535870 у формі електронного документа з використанням електронного підпису на суму кредиту 8 660 грн, перераховану на картку відповідача № 5168-75XX-XXXX-2247. В подальшому 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 та додаткові угоди до договору факторингу, які продовжили строк дії договору до 31 грудня 2024 року, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги за кредитним № 541339982 від 07.07.2021, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги № 61 від 14.01.2020 року.
Окрім цього, 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, у відповідності до умов якого, право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 09 від 30.05.2023 року
Далі, 04.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТзОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором у сумі 25 663,20 грн, з яких: 8 660,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 16 075,40 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
Тому позивач просить стягнути вказану заборгованість за договором позики, судовий збір та витрати на правничу допомогу.
ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.
Представник позивача в у позовній заяві просив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, зазначив, що не заперечує щодо ухвалення судом заочного рішення, просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги задовольнити.
Відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження 04.10.2025 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Правом на подання відзиву не скористався.
ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.
Згідно ухвали суду від 17.09.2025 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано докази.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
ІV. Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 06.10.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір № 845535870 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за яким кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії на суму 8660 грн на умовах строковості, зворотності, платності.
Згідно п.п. 1.2, 1.3. строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 30 (тридцять) днів. Кредит надається строком на 30 (тридцять) днів.
Згідно п. 1.4 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,66 процентів від суми кредиту за кожний день користування, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього договору.
Згідно п. 4.1. договору невід'ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті товариства: www.moneyveo.ua.
Відповідно до п.4.2. та п. 4.2 договору, сторони погоджуються, що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п.1.3 договору, або додатковими угодами між сторонами, зобов'язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього договору процентна ставка менша ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п.1.4 - 1.5 договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту.
Згідно п. 4.4. договору сторони погоджуються що проценти, нараховані згідно п. 4.2 та п. 4.3. договору після закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір був підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора 92NWS8V9, відправленого 06.10.2019 року на номер телефону НОМЕР_1 (а.с.13-14).
Факт перерахування коштів у сумі 8660 грн на вказану відповідачем у заявці на отримання грошових коштів в кредит банківську карту № НОМЕР_2 підтверджується платіжним дорученням № b69ea0da-8d76-4c32-9ec1-47de39c2808f від 06.09.2019 року (а.с.19).
У відповідності до довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» позичальник ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , з яким укладено договір 845535870 від 06.10.2019 року не здійснював дій щодо продовження строку користування кредитними коштами (а.с.26).
Згідно із розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором 845535870 від 06.10.2019 року сума до сплати станом на 14.01.2020 року становить 8660 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15044,74 грн - заборгованість за процентами. Боржник здійснював погашення заборгованості за договором на загальну суму 3521 грн, які були зараховані первісним кредитором в рахунок погашення відсотків за користування кредитом. При цьому строк, за який нараховувались відсотки становить з 06.10.2019 по 14.01.2020 (а.с.31-32).
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчувався 28 листопада 2019 року. Додатковими угодами укладеними між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» №19 від 28 листопада 2019 року, № 26 від 31 грудня 2020 року, № 27 від 31 грудня 2021 року, № 31 від 31 грудня 2022 року, від № 32 від 31 грудня 2023 року строк дії договору №28/1118-01 продовжено, зокрема до 31 грудня 2024 року (а.с.33-36, 38зв.,39-42,44,44зв, 45).
Відповідно до умов договору № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до ТОВ «Таліон Плюс» від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшли права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі прав вимоги. Право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно з п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
У витязі з реєстру прав вимоги № 61 від 14.01.2020 року під порядковим номером 865 зазначено боржника ОСОБА_1 , номер кредитного договору 845535870, дата кредитного договору 06.10.2019 року, заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 8660 грн, заборгованість по відсоткам 15044,74 грн, загальна заборгованість (сума відступленої грошової вимоги) 23704,74 (а.с.46-47).
Згідно із розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором № 845535870 від 06.10.2019 року боржником за яким є ОСОБА_1 , сума до сплати станом на 30.05.2023 року становить 8660 грн - заборгованість за тілом кредиту, 17003,20 грн - заборгованість за відсотками. Нарахування відсотків здійснювалось у період з 14.01.2020 по 01.12.2021 року (а.с. 49).
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого продовжено на підставі додаткової угоди, укладеної до цього договору №2 від 03.08.2021 року до 31.12.2022 року та додаткової угоди №3 від 30.12.2022 року до вказаного договору факторингу, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 30.12.2024 року включно. Предметом зазначеного договору факторингу є відступлення права вимоги, що зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому в відповідному додатку (п. 4.1.) (а.с.50-52,54зв., 55).
У витязі з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року під порядковим номером 1248 зазначено боржника ОСОБА_1 , номер кредитного договору 845535870, дата кредитного договору 06.10.2019 року, заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 8660 грн, заборгованість по відсоткам 16075,40 грн, загальна заборгованість (сума відступленої грошової вимоги 24735,40 грн (а.с.56-57 ).
04.06.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу №04/06/25-Ю відповідно до умов договору фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі божників, який формується згідно з додатком № 1 є невід'ємною частиною договору (а.с.59-62).
У витязі з реєстру боржників до договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 року під порядковим номером 1738 зазначено боржника ОСОБА_1 , номер кредитного договору 845535870, дата кредитного договору 06.10.2019 року, заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 8660 грн, заборгованість по відсоткам 16075,40 грн, загальна заборгованість (сума відступленої грошової вимоги) 24735,40 грн (а.с.64).
Актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 року, укладеним ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал», підтверджується прийняття фактором реєстру боржників в кількості 13254, після чого, з урахуванням пункту 1.2 договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношення до боржників стосовно заборгованостей. Реєстр боржників передано в повному об'ємі відповідно до умов договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 року, будь-яких зауважень до зазначеного реєстру немає (а.с.70зв).
Відповідно до виписки з особового рахунка заборгованість ОСОБА_1 , за кредитним договором №845535870 від 16.10.2019 року, перед ТОВ «Юніт Капітал» складає 25663,20 грн, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту 8660 грн, прострочена заборгованість за процентами 16075,40 грн, штрафні санкції - 927,80 грн (а.с.65).
З інформації, наданої АТ КБ «Приватбанк» на вимогу ухвали суду від 17.09.2025 року вбачається, що банківська картка № НОМЕР_4 не була емітована в банку на ім'я ОСОБА_1 . Згідно виписки за вказаною картою ОСОБА_1 06.10.2019 року зараховано переказ коштів в сумі 8660 грн. Фінансовий номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_4 за період 06.10.2019 по 11.10.2019 року - +380978067410.
V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.
В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтями 1048, 1050 ЦК України встановлено, що у випадку встановлення договором обов'язку позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася, та сплати процентів.
Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.
У відповідності із ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно із ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Згідно з частиною першоюстатті 631 ЦК Українистроком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредиторанараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов'язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Стосовно меж розгляду позовної заяви.
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (див. Постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).
VІ. Висновки суду.
Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.
Судом встановлено, що 06.10.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога" укладено кредитний договір № 845535870, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» на суму кредиту 8660 грн, шляхом переказу на банківську картку № НОМЕР_2 та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,70 % в день, на строк 30 днів.
Відповідач отримав кредит, в подальшому розпорядився даними коштами на власний розсуд, свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів не виконав, кредитні кошти в повному обсязі не повернув.
В подальшому ТОВ «Юніт Капітал» правомірно набуло права вимоги за договором № 845535870 від 06.10.2019 року, боржником за яким є відповідач.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 16 075,40 грн, то такі на думку суду є необґрунтованими, та такими, що не відповідають умовам договору.
Зокрема, суд не погоджується із тим, що нарахування відсотків здійснювалось і після строку дії договору, який є також строком надання кредиту (п.п. 1.2, 1.3 договору), а саме після спливу 30 днів, оскільки як вказано у п. 4.4. договору, нарахування процентів після закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в п. 95-108, щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).
З матеріалів справи не вбачається продовження сторонами ні строку надання кредиту, ні строку дії договору.
Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», звертаючись до суду з позовом, не посилалося на нарахування процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України.
З огляду на наведене відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» процентів за користування кредитом нарахованих поза межами строку кредитування.
Відповідно до розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №845535870 віл 06.10.2019 року та згідно умов вказаного договору (п.1.4), нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,66 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього договору.
Відтак, заборгованість за відсотками за користування кредитом мала б становити 4312,68 грн (8660грн*1,66%*30днів).
Згідно графіку розрахунків, що є Додатком №1 до договору, в термін платежу - 05.11.2019 року позичальником мала бути сплачена заборгованість за договором в розмірі 8600 грн - за сумою кредиту та 4312, 80 грн - за відсотками. Оскільки ОСОБА_1 внесено кошти в загальному розмірі 3521 грн на погашення заборгованості за кредитом, тому суд вважає, що ці кошти слід пропорційно зарахувати в рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом.
Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту - 6899,50 грн (8660-1760,50) та заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 2552,18 грн (4312,68-1760,50).
А отже, позов слід задовольнити частково.
VІІ. Судові витрати.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому з відповідача слід стягнути 925,64 гривень судового збору на користь позивача.
Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд, дійшов такого висновку.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 7000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору від 05.06.2025 року про надання правової допомоги, які і заявив до стягнення з відповідача.
На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази:
договір про надання правової допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал" та адвокатським об'єднанням «Тараненко та партнери» (а.с.78-79);
додатковою угодою №25770514950 від 05.06.2025 року до договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025 року (а.с.80);
протоколом погодження вартості послуг до договору про надання правової допомоги №05/06/25-01 від 05.062025 року, який є Додатком №1 до вказаного договору (а.с.79зв);
акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової №05/06/25-01 від 05.06.2025 року на загальну суму 7000 грн (а.с.81).;
свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4956 від 24.04.2012 року виданого на ім'я Тараненко Артема Ігоровича (а.с.74);
довіреність від 05.06.2025 року (а.с.83).
Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
В частині 1ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.
Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 7000 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодився та здійснив їх оплату.
В той же час, враховуючи характер виконаної адвокатським об'єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови у стягненні зазначеного розміру витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2 000 грн.
Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
На підставі наведеного, ст.ст. 526, 610, 611, 1048, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» заборгованість за договором №845535870 від 06.10.2019 року в сумі 9 451 (дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят одна) грн 68 коп., з яких: 6 899 (шість тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн 50 коп.- тіло кредиту, 2 552 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят дві) грн 18 коп. - відсотки за користування кредитом.
В задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 925 (дев'ятсот двадцять п'ять ) грн 64 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000 (дві тисячі) грн.
Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», вул. Рогнідинська, 4-А, офіс 10, м. Київ, 01024, ЄДРПОУ: 43541163;
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Рішення складене у повному обсязі 17.11.2025 року.
Суддя Тисменицького районного суду
Івано-Франківської області Гриньків Д.В.