Справа № 352/2159/25
Провадження № 2/352/1221/25
17 листопада 2025 рокум. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі судді Гриньків Д.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
І. Короткий зміст позовних вимог.
15.09.2025 року представник позивача звернулася до Тисменицького районного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.02.2024 року року між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено кредитний договір № 765878638 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. В подальшому 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01.
31.12.2020 року додатковою угодою до договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст договору в новій редакції. Відповідно до реєстру боржників №282 від 30.04.2024 року до договору факторингу № 28/1118-01 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги за кредитним № 765878638 від 28.02.2024 року .
27.02.2025 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» уклали договір факторингу № 27/0225-01, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором у сумі 40732,50 грн.
Тому позивач просить стягнути вказану заборгованість за договором позики, судовий збір та витрати на правничу допомогу.
ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.
Представник позивача в у позовній заяві просив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, зазначив, що не заперечує щодо ухвалення судом заочного рішення, просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги задовольнити.
Відповідачу ОСОБА_1 була надіслана копія ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви з додатками, днем вручення якої, відповідно до п.4 ч.6 ст. 272 ЦПК України є 10.10.2025 року. Правом на подання відзиву не скористався.
ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.
Згідно ухвали суду від 18.09.2025 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано докази.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
ІV. Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 28.02.2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали Договір кредитної лінії №765878638 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за яким кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії на суму 8700 грн на умовах строковості, зворотності, платності.
Згідно п. 2.2. сума кредитного ліміту вказана в п. 2.1 (8700 грн) договору це максимальна сума кредиту.
У п. 2.3. договору визначено, що кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 5 700 грн одразу після укладення договору.
Згідно п. 3.1 договору вказано, що позичальнику надається «Дисконтний період», строк якого становить 30 днів.
Згідно п. 7.3 договору кінцева дата повернення кредиту - 30.03.2029 року.
Кредит надається шляхом переказу суми кредиту на рахунок позичальника за номером платіжної картки НОМЕР_1 (п.5.1 договору).
Згідно п. 8.1. договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:
Базова процентна ставка 2,5%; 0,42% - дисконтна процентна ставка та за умови продовження Дисконтного періоду - процентна ставка становить 2,08%.
У відповідності до п. 11.1 цей договір діє протягом 5 років.
Вказаний договір був підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора XPUP, відправленого 28.02.2024 року на номер телефону НОМЕР_2 (а.с.7-17).
Факт перерахування коштів у сумі 5700 грн та 3000 грн грн на вказану відповідачем у заявці на отримання грошових коштів в кредит банківську карту№ НОМЕР_1 підтверджується платіжними дорученнями від 28.02.2024 року та 04.03.2024 року (а.с.20,21).
Згідно із розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором № 765878638 від 28.02.2024 року сума до сплати станом на 30.04.2024 року становить 8700 грн - заборгованість за тілом кредиту, 13110 грн - заборгованість за процентами (а.с.22).
Згідно довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 13.03.2025 року, вбачається, що 30.04.2024 року було здійснено відступлення права вимоги за кредитним договором № 765878638 від 28.02.2024 року, укладеним з ОСОБА_1 до ТОВ «Таліон Плюс», згідно укладеного договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с.19).
Згідно додаткової угоди № 26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеної між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції. Строк дії договору до 31.12.2021 року (а.с.24-27).
27.02.2025 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» уклали договір факторингу №27/0225/01, у відповідності до умов якого до позивача, у відповідності до реєстру прав вимог за договором перейшло право вимоги за договором № 765878638, боржником за яким є відповідач (витяг з договору на а.с.29-30 )
Згідно із розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором № 765878638 від 28.02.2024 року боржником за яким є ОСОБА_1 сума до сплати станом на 27.02.2025 року становить 8700 грн - заборгованість за тілом кредиту, 32032,50 грн - заборгованість за відсотками. Нарахування відсотків здійснювалось у період з 01.05.2024 по 26.07.2024 року (а.с.23).
V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.
В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтями 1048, 1050 ЦК України встановлено, що у випадку встановлення договором обов'язку позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася, та сплати процентів.
Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.
У відповідності із ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно із ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов'язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 наведені кваліфікуючі ознаки договору факторингу, а саме договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб'єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.
Договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.
Виходячи з того, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст, суд при його правовій оцінці повинен дослідити його умови, права та обов'язки сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і настання певних правових наслідків.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року в справі № 910/7038/17.
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
VІ. Висновки суду.
Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.
Судом встановлено, що 28.02.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога" укладено кредитний договір № 765878638, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» на суму кредиту 8700 грн, шляхом переказу на банківську картку № НОМЕР_1 та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі: Базова процентна ставка 2,5%; 0,42% - дисконтна процентна ставка та за умови продовження дисконтного періоду - процентна ставка становить 2,08%.
В подальшому, як зазначає позивач, 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 765878638 від 28.02.2024 року до ТОВ «Таліон Плюс». До позовної заяви додана додаткова угода №26 від 31.12.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, якою сторони погодили викладення тексту договору у новій редакції, строк вказаного договору № 28/1118-01 згідно додаткової угоди закінчувався 31.12.2021 року.
При цьому, копія вказаного договору факторингу № 28/1118-01 відсутня в матеріалах справи, а досліджена судом додаткова угода до даного договору факторингу пов'язує виникнення у фактора права вимоги з моментом підписання фактором та клієнтом відповідного реєстру прав вимоги, однак, такий реєстр не надано до суду. Одночасно, суд зазначає, що довідка ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 13.03.2025 року не може бути у даному випадку належним доказом переходу права вимоги.
Таким чином, на переконання суду, позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором № 765878638 від 28.02.2024 року від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» та, відповідно, подальше відступлення права вимоги на підставі договору факторингу № 27/0225-01 від 27.02.2025 року не підтверджує набуття ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.
Відтак у задоволенні позову слід відмовити.
VІІ. Судові витрати.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у позові відмовлено повністю, судовий збір слід залишити за позивачем.
На підставі наведеного, ст.ст. 526, 610, 611, 1048, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.
Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів», вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032, ЄДРПОУ:35625014;
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Рішення складене у повному обсязі 17.11.2025 року.
Суддя Тисменицького районного суду
Івано-Франківської області Гриньків Д.В.