13 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 601/178/25
Провадження № 22-ц/820/2428/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.
секретар судового засідання Кошельник В.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 601/178/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 яка подана її представником - адвокатом Мартинюк Марією Русланівною на ухвалу Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2025 року у складі судді Самойлович А.П., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Теофіпольського районного суду від 12 травня 2025 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просила розстрочити виконання рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 12 травня 2025 року, яке змінено постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 вересня 2025 року, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Профіт капітал» заборгованості за кредитним договором в сумі 80824,2 грн., судового збору в сумі 1139,29 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 2341,5 грн на 12 місяців шляхом сплати рівними частинами по 7025,41 грн.
На підтримання поданої заяви, ОСОБА_1 посилалася на існування об'єктивних обставин, які унеможливлюють виконання рішення суду одним платежем, а саме, перебування у скрутному матеріальному становищі, відсутності постійної роботи, зазначала, що її сукупного доходу становить 3250 грн на місяць і це є державна соціальна допомога на дитину з інвалідністю, оскільки у неї дитини з інвалідністю. Крім того, вказувала, що вона має статус одинокої матері та посилалася на наявність у неї кредитних зобов'язань перед іншими фінансовими установами, за якими вона змушена здійснювати щомісячну плату.
Ухвалою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2025 року в задоволенні заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити подану нею заяву.
Апелянтка вказує, що ухвала суду була винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому ухвала суду є незаконним та необґрунтованим. Так судом не прийнято до уваги, що вона не ухиляється від виконання рішення суду та не намагається уникнути виконання даного рішення, вважає його законним та обґрунтованим, однак не має можливості сплатити заборгованість одним платежем, а тому змушена звертатись до суду із заявою про надання розстрочки виконання судового рішення. На підтвердження свого важкого матеріального становища нею надано Довідку ОК-5, з якої слідує, що за неї сплачується єдиний соціальний внесок з суми 8000 гривень на місяць , а інших джерел доходу немає, що підтверджується Випискою по картці, яка відображає рух коштів по картці за період з 10.01.2025 року по 10.07.2025 року. Оскільки у неї відсутні додаткові джерела доходу, а отже й відсутня можливість виконати рішення шляхом сплати грошових коштів у розмірі 84 304 грн 99 коп одним платежем, у зв'язку з чим і виникла необхідність у зверненні до суду з заявою про розстрочення виконання судового рішення. Крім того, судом не враховано, що заявниця має дитину з інвалідністю, яка потребує додаткового догляду, оскільки має місце стійке порушення функції опорно-рухового апарату, також вона є одинокою матір'ю, яка вимушена самостійно виховувати та забезпечувати усім необхідним свого неповнолітнього сина, який має інвалідність.
Представник ТОВ «ФК «Профіт Капітал» подала відзив посилається, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з'ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи апелянтки зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів. Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законну й обґрунтовану ухвалу, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Крім того, ТзОВ «ФК «Профіт Капітал» вважає, що фінансово недоцільно розстрочення виконання рішення у справі № 601/178/25, оскільки у заявниці було надано достатньо часу для вирішення питання щодо кредитної заборгованості, проте даною можливістю вона не скористалась.
Перевіривши матеріали справи апеляційний суд дійшов висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 12 травня 2025 року, яке змінено постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 вересня 2025 року, вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Профіт капітал» заборгованості за кредитним договором в сумі 80824,2 грн., судового збору в сумі 1139,29 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 2341,5 грн
Вказане рішення набрало законної сили 24 вересня 2025 року.
ОСОБА_1 подала заяву про розстрочення виконання рішення суду.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно з ч.ч. 3-5 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Право на звернення до суду із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Отже, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Системне тлумачення положень ст. 435 ЦПК України і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов'язковому виконанню у повній мірі в строк і порядку, передбачених чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі №796/43/2018, від 19.06.2019 року у справі № 2-55/10.
Водночас, обов'язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.
Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.06.2021 року у справі №9901/598/19.
Окрім того, під час вирішення питання про відстрочення, розстрочення виконання рішення суду обов'язково мають враховуватися також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.
Так, згідно з положеннями ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Обґрунтовуючи заяву про розстрочення виконання рішення, ОСОБА_1 посилалася, на існуванням об'єктивних обставин, які унеможливлюють виконання рішення суду одним платежем, а саме: - перебування заявниці у скрутному матеріальному становищі за відсутності постійної роботи та сукупного доходу в сумі 3250 грн./міс., яким є державна соціальна допомога на дитину з інвалідністю; - наявності у неї дитини з інвалідністю; - її статус матері одинокої матері; - наявності у заявниці кредитних зобов'язань перед іншими фінансовими установами, за якими вона змушена здійснювати щомісячну плату.
Суд вказав на відсутність у справі об'єктивних даних про виняткові обставини, які виникли в ході виконання рішення суду та мають особливий характер і ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, з наявністю яких ст. 435 ЦПК України, пов'язує можливість здійснити розстрочення виконання судового рішення.
Посилання боржниці на скрутне матеріальне становище не підтверджено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ЦПК України. Надана довідка про отримання державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю у розмірі 3250,70 грн. сама по собі не свідчить про відсутність у заявниці інших джерел доходів чи про неможливість виконання судового рішення взагалі.
Варто зазначити, що судове рішення щодо стягнення коштів підлягає виконанню згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» та інших нормативних актів, якими визначено порядок та черговість стягнення з врахуванням майнового стану боржника і не лише одноразовим платежем.
При цьому, заявником не аргументовано можливість щомісячної сплати нею боргу в сумі 7025,41 грн за наданих нею доказів і не надано суду доказів хоча б часткового виконання рішення суду, що свідчило б можливість та необхідність розстрочення виконання рішення суду.
Колегія суддів вважає, що розстрочення виконання судового рішення не буде відповідати балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з дотриманням співмірності негативних наслідків для стягувача з інтересом боржника.
Розстрочка, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим, однак заявник таких доказів суду не надала.
Отже, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими, так як дані доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а фактично зводяться до обґрунтувань апеляційної скарги тими ж обставинами, що і у заяві про розстрочення виконання судового рішення, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду, яким надана належна правова оцінка судом першої та апеляційної інстанцій.
Ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається..
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 17 листопада 2025 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова