Справа № 594/638/25Головуючий у 1-й інстанції Губіш О.А.
Провадження № 22-ц/817/1008/25 Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
17 листопада 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої - Хома М.В.
суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 14 липня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В травні 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.11.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (navse/ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1309-0978. На виконання вимог Закону України «Про електронну комерцію», позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор С1688 для підписання кредитного договору, підтвердження ознайомлення з Правилами надання споживчих кредитів та інших супутніх документів.
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» взяло на себе зобов'язання відкрити кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів, на наступних умовах: сума кредиту - 5500 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; знижена відсоткова ставка - 1,20% в день; стандартна відсоткова ставка - 1,50 % в день.
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного договору. Однак, відповідачка, всупереч умовам кредитного договору, порушила взяті на себе зобов'язання, не повернула кредитні кошти позивачу.
Так, станом на 25.04.2024 року загальний розмір заборгованості відповідачки складає 29844 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 5500 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 24344 грн.
Позивачем було застосовано програму лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр кредит фінанс» та частково списано заборгованість за нарахованими відсотками у сумі 3344 грн за умови погашення відповідачем решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 26500 грн.
Враховуючи указане, ТОВ «Укр кредит фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1309-0978 від 28.11.2023 року у сумі 26500 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом - 5500 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 21000 грн.
Рішення Борщівського районного суду від 14.07.2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором № 1309-0978 від 28.11.2023 року в розмірі 26500 грн, з них: 5500,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 21000,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у справі відсутні докази отримання відповідачкою кредитних коштів, графік погашення заборгованості, виписки з карткового рахунку, а також розрахунок заборгованості. Крім того, ОСОБА_1 указує, що сума нарахованої заборгованості для неї є значною, а спосіб нарахування штрафів та відсотків є неправомірним.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Укр Кредит Фінанс" просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.
Доводи відзиву зводяться до того, що кредитний договір №1309-0978 від 28.11.2023 року був укладений в електронній формі, з використанням одноразового ідентифікатора (С1688), що є допустимим згідно з Законом України «Про електронну комерцію». Кошти у сумі 5500 грн були фактично перераховані на картку, вказану відповідачем, що підтверджується довідками АТ КБ «ПриватБанк» і є належним доказом виконання зобов'язання зі сторони позивача. Проценти нараховувалися лише до кінця строку кредитування (22.09.2024 року) на передбачених у договорі умовах, штрафи чи пеня не нараховувались. Відвідач зазначає, що в справі наявні належні та допустимі докази на підтвердження заборгованості відповідачки за кредитом.
13.11.2025 року до апеляційного суду надійшли додатки до позовної заяви на 43 аркушах, які надіслано Борщівським районним судом, що стверджується супровідним листом від 12.11.2025 року №594/638/25/11587/2025.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом без повідомлення учасників справи.
Обставини справи.
28.11.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (navse/ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1309-0978. Даний договір укладений в електронній формі, а саме ОСОБА_1 було підписано договір за допомогою одноразового ідентифікатора С1688.
Позичальник підтвердила, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом цього Договору та Правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування», на веб-сайті кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання (п. 11.3.1 Договору).
Згідно з п. 2.2 Договору кредитодавець зобов'язується відкрити кредитну лінію для позивальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим Договором.
Сторони погодили, що кредитні кошти надаються ОСОБА_1 на наступних умовах: розмір кредиту 5500 гривень; нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною ставкою стандартна процентна ставка, яка становить 1,50 % за кожен день користування кредитом (п.4.6. Договору), базовий період складає 14 календарних днів з дня надання кредиту (п. 4.4 Договору), знижена ставка 1,25% в день. Строк кредитування 300 днів, дата повернення кредиту 22.09.2024 року (п.4.8. Договору).
Комісія за видачу кредиту становить 15% від суми виданого кредиту (якщо в цьому пункті договору значення розміру комісії за видачу кредиту вказано 0%), вказане означає, що комісія за видачу кредиту є відсутньою.
Згідно з п. 4.10. договору, реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 27135 %.
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 28401,66 грн та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту та проценти за користування кредитом (п. 4.11 Договору).
Крім того, ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора було підписано: правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту "НА ВСЕ", які затверджено наказом директора ТОВ «Укр Кредит Фінанс» №83-П від 16.11.2023 року, паспорт споживчого кредиту; додаток № 3 та № 4 до договору про відкриття кредитної лінії № 1309-0978.
З довідки про перерахування суми кредиту № 1309-0978 від 28.11.2023 року, виданої ТОВ «Укр Кредит Фінанс» вбачається, що 28.11.2023 року ОСОБА_1 отримала від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» шляхом здійснення переказу кошти у сумі 5500 грн (платіж № 2386714039). Такі кошти перераховані на платіжну карту № НОМЕР_1 , яка зазначена позичальником як номер особистого електронного платіжного засобу у п. 12 Договору.
З інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк», видно, що здійснений ТОВ «Укр Кредит Фінанс» платіж № 2396977827 у сумі 5500 грн був успішно проведений 28.11.2023 року на платіжну карту № НОМЕР_1 .
Станом на 25.04.2025 року загальний розмір заборгованості відповідачки по кредиту становив 29844 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 5500грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 24344 грн.
В подальшому, позивачем було застосовано до відповідача програму лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр кредит фінанс», а саме часткового списання заборгованості відповідачу за нарахованими відсотками у сумі 3344 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 26500 грн.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст.628, 629 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.
Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України) (такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19).
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідно до ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1309-0978 від 28.11.2023 року, який оформлений в електронній формі з використанням електронного підпису, відповідачці було надано кошти у позику в сумі 5500 грн, які перераховано їй на картку, однак взятих зобов'язань за договором ОСОБА_1 не виконувала неналежним чином, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення боргу за тілом кредиту та відсотками за користування кредитними коштами.
З таким висновком суду слід погодитися, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на наявних у справі доказах.
Зокрема, у справі наявні докази, які підтверджують волевиявлення ОСОБА_1 на укладення договору про відкриття кредитної лінії № 1309-0978 від 28.11.2023 року шляхом підписання нею договору електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора С1688; докази перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 на карту, зазначену нею у договорі та дані, які підтверджують неналежне виконання зобов'язань ОСОБА_1 за вищевказаним договором.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Отже, в даному випадку позивачем було надано достатні докази на підтвердження укладення між сторонами договору кредитної лінії № 1309-0978 від 28.11.2023 року, порушення відповідачкою його умов, розміру заборгованості, а надані відповідачем докази не спростовують висновків суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності належних доказів перерахування коштів ОСОБА_1 є необґрунтованими, виходячи із наступного.
Факт перерахування коштів підтверджений належними доказами. У матеріалах справи наявна довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанс», з якої чітко видно: 28.11.2023 року на платіжну картку з номером НОМЕР_1 було здійснено переказ 5500 грн за платіжним дорученням №2396977827. Цей номер картки вказаний особисто відповідачкою у кредитному договорі як засіб отримання коштів.
Інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк», підтверджено, що здійснений ТОВ «Укр Кредит Фінанс» платіж № 2396977827 у сумі 5500 грн був успішно проведений 28.11.2023 року на платіжну карту № НОМЕР_1 .
Отже, кредит був перерахований саме на картку, зазначену в договорі, відповідачка погодилася на умови, підписала договір за допомогою одноразового SMS-коду (ідентифікатора С1688), кошти надійшли, отже, зобов'язання кредитора виконані.
Доводи апеляційної скарги про те, що сума нарахованої заборгованості для відповідачки є значною, а спосіб нарахування штрафів та відсотків є неправомірним, колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на наступне.
По перше, ОСОБА_1 не оспорювала укладеного між нею та позивачем договору та з позовом про визнання його недійсним в цілому або в його частині до суду не звертався.
По друге, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не заявляло до стягнення суми боргу за кредитним договором по штрафних санкціях чи комісії за видачу кредиту.
Крім того, колегія суддів перевірила наданий ТОВ «Укр кредит фінанс» розрахунок заборгованості за кредитним договором та вважає, що заявлена позивачем сума боргу за кредитним договором у розмірі 26500 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом - 5500 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 21000 грн (із урахуванням часткового списання заборгованості ) у повній мірі ґрунтується на умовах договору. Будь якого контррозрахунку відповідачкою не подано.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, та зводяться до незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 14 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, встановлених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 17 листопада 2025 року.
Головуюча Хома М.В.
Судді Гірський Б.О.
Костів О.З.