Справа № 688/3563/25
Провадження № 2/681/722/2025
17 листопада 2025 року м. Полонне
Полонський районний суд Хмельницької області у складі головуючої судді Горгулько Н.А.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
31.07.2025 позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - Товариство) звернувся із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №483250-КС-002 від 04.02.2024, що становить 29021,08 грн, а також витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 04.02.2024 між Товариством та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №483250-КС-002. Відповідно до умов кредитного договору позивач надав позичальнику грошові кошти на засадах строковості, поворотності, платності в сумі 9000 грн, строком на 16 тижнів на умовах сплати процентів за користування кредитом передбачені у договорі та комісії за надання кредиту в розмірі 1350 грн, а позичальник у свою чергу зобов'язався повернути кредит на умовах встановлених договором та графіком платежів.
Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, перерахувавши для ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 9000 грн на його банківську картку, проте відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 29021,08 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9000 грн, по процентах в розмірі 18671,08 грн та по комісії в розмірі 1350 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь.
Ухвалою судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 31.07.2025 справу передано за підсудністю до Полонського районного суду Хмельницької області.
29.08.2025 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачу копія позовної заяви з доданими документами надіслана позивачем 28.07.2025 листом.
ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживання судом направлено копії ухвали про відкриття провадження, яку він отримав 10.09.2025, що підтверджується даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши докази у справі в їх сукупності, встановив наступні обставини та правовідносини.
Встановлено, що 04.02.2024 Товариством направлено ОСОБА_1 пропозицію укласти договір (оферту) №483250-КС-002 про надання кредиту. 04.02.2024 відповідач прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №483250-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Таким чином, 04.02.2024 між Товариством та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №483250-КС-002, який укладений в електронній формі та підписаний позичальником електронним підписом, одноразовим ідентифікатором «UA-5857».
Відповідно до п. 2.1 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 9000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».
Згідно з пунктом 2.3 строк, на який надається кредит: 16 тижнів.
Стандартна процентна ставка за кредитом : в день 2 %, фіксована. Знижена процентна ставка - 1,15715961, фіксована (пункт 2.4).
Комісія за надання кредиту - 1350 грн, яка нараховується одноразово при видачі кредиту (пункт 2.5).
Згідно з пунктом 3.1 кредитодавець зобов'язаний надати позичальнику кредит в сумі вказаній в договорі, шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок позичальника, який відповідає банківській платіжній картці, що наведена в розділі 8 «Реквізити та підписи сторін» - НОМЕР_1 .
В анкеті клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи) від 01.07.2025 зазначено номер платіжної картки позичальника ОСОБА_1 , на яку має бути перерахована сума кредиту в розмірі 9000 грн, зокрема: №5169-1551-1951-9740 та фінансовий номер телефону НОМЕР_2 .
Відповідно до підтвердження ТОВ «ПРОФІТГІД» щодо здійснення переказу грошових коштів, Товариство свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 9000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , де призначення платежу зазначено «перерахування коштів ОСОБА_1 згідно з кредитним договором №483250-КС-002 від 04.02.2024».
Свої зобов'язання по кредитному договору позивач виконав у повному обсязі, відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконував, не сплачував своєчасно та в повному обсязі щомісячні платежі, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитом у гривні, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №483250-КС-002 від 04.02.2024 станом на 01.07.2025 становить 29021,08 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9000 грн, суми прострочених платежів по процентах - 18671,08 грн та суми прострочених платежів за комісією - 1350 грн, вказане також підтверджується довідкою про стан заборгованості ОСОБА_1 за договором №483250-КС-002 про надання кредиту від 04.02.2024 станом на 02.07.2025.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
У силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», зокрема, передбачено, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З матеріалів справи вбачається, що сторони погодили умови кредитування, в тому числі кількість та розмір платежів, періодичність їх внесення, розмір процентної ставки, строк кредитування, комісію за надання кредиту, графік платежів за кредитним договором, а тому вимога ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом ґрунтується на вимогах закону, підтверджується належними доказами, наданими позивачем та дослідженими судом.
Щодо сплати комісії за надання кредиту суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості».
Зазначений висновок відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Сторони кредитного договору погодили сплату комісії за надання кредиту в розмірі 1350 грн, що не суперечить наведеним вище вимогам закону.
Відповідач вільно погодився на укладення договорів на вказаних вище умовах підписавши їх, заперечень проти виниклої заборгованості та контррозрахунку не подав.
Таким чином розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є належним доказом заборгованості.
Враховуючи вищевикладене та те, що позичальником кошти в повному обсязі в добровільному порядку Товариству не повернуті, суд дійшов висновку позов задовольнити та з відповідача на користь позивача стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9000 грн, заборгованість за процентами в розмірі 18671,08 грн та заборгованість за комісією в сумі 1350 грн, а всього 29021,08 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позовної заяви сплачено 2422,40 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №10127 від 23.07.2025. А тому, з відповідача на користь позивача відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суддя
Позов задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту №483250-КС-002 від 04.02.2024 становить 29021 (двадцять дев'ять тисяч двадцять одна) грн 08 коп., з яких сума прострочених платежів по тілу кредиту - 9000 грн, 18671,08 грн - сума прострочених платежів по процентах, 1350 грн - сума прострочених платежів за комісією.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів після його складення.
Позивач -товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, поштовий індекс 01133.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.А.Горгулько