30.10.2025 Справа №607/21324/24 Провадження №1-кп/607/1041/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі колегії суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , перекладача ОСОБА_10 - дистанційно в режимі відеоконференції, обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 - дистанційно в режимі відеоконференції, обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , у м.Тернополі в залі суду під час відкритого судового засідання у кримінальному провадженні №12023210000000443, стосовно:
1. ОСОБА_15 про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.28 - ч.4 ст.189, ч.1 ст.263 КК України;
2. ОСОБА_14 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.28 - ч.4 ст.189 КК України;
3. ОСОБА_11 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.27 - ч.4 ст.189 КК України;
4. ОСОБА_13 про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.27 - ч.4 ст.189, ч.2 ст.28 - ч.4 ст.189 КК України;
5. ОСОБА_17 про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.27 - ч.4 ст.189, ч.2 ст.28 - ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-1 КК України, -
встановив:
Прокурор ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_11 , який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.189 КК України. У клопотанні зазначено, що продовжують існувати і не зменшилися ризики передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_11 усвідомлюючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та можливу міру покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років, з метою уникнення покарання може переховуватись від суду як на території України, так і поза її межами. Крім того, ОСОБА_11 перебуваючи на волі може незаконно впливати на свідків/потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки вони відомі йому. Просить врахувати, що ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні насильницького злочину, а відтак останній як особисто так і через третіх осіб може незаконно впливати на свідків/потерпілих з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан судового розгляду та його результати. Також, ОСОБА_11 особисто або через третіх осіб може незаконно впливати, у тому числі шляхом застосування погроз, на свідків/потерпілих та інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні з метою ненадання ними показів чи надання показів в його користь. ОСОБА_11 не працює, не має постійного законного заробітку, осіб на його утриманні немає, що свідчить про слабку міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місцях його проживання. Вищевказане в цілому свідчить про те, що ОСОБА_11 , перебуваючи на волі з метою уникнення відповідальності може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, а також продовжувати вчиняти інші злочини. Вказані обставини характеризують ОСОБА_11 як особу, яка схильна до вчинення кримінальних правопорушень, і дає підставу вважати, що останній перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також, прокурор ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_13 . Обгрунтовуючи подане клопотання посилається на те, що ОСОБА_13 обґрунтовано обвинувачується у особливо тяжких кримінальних правопорушень, зокрема у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.189 КК України. Крім того, на даний час продовжують існувати та не зменшились ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_13 усвідомлюючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та можливу міру покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років, з метою уникнення покарання може переховуватись від суду як на території України, так і поза її межами. Крім того, ОСОБА_13 перебуваючи на волі може незаконно впливати на свідків/потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки вони відомі ОСОБА_13 . Просить врахувати, що ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні насильницького злочину, а відтак останній як особисто так і через третіх осіб може незаконно впливати на свідків/потерпілих з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан судового розгляду та його результати. Також, ОСОБА_13 особисто або через третіх осіб може незаконно впливати, у тому числі шляхом застосування погроз, на свідків/потерпілих та інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні з метою ненадання ними показів чи надання показів в його користь. ОСОБА_13 не працює, не має постійного законного заробітку, осіб на його утриманні немає, що свідчить про слабку міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місцях його проживання. Вказані обставини характеризують ОСОБА_13 як особу, яка схильна до вчинення кримінальних правопорушень, і дає підставу вважати, що останній перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, прокурор ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_12 . Обгрунтовуючи подане клопотання посилається на те, що ОСОБА_17 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Крім того, на даний час продовжують існувати та не зменшились ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_12 усвідомлюючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та можливу міру покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років, з метою уникнення покарання може переховуватись від суду як на території України, так і поза її межами. Крім того, ОСОБА_12 перебуваючи на волі може незаконно впливати на свідків/потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки вони відомі ОСОБА_17 Просить врахувати, що ОСОБА_17 обвинувачується у вчиненні насильницького злочину, а відтак останній як особисто так і через третіх осіб може незаконно впливати на свідків/потерпілих з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан судового розгляду та його результати. Також, ОСОБА_12 особисто або через третіх осіб може незаконно впливати, у тому числі шляхом застосування погроз, на свідків/потерпілих та інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні з метою ненадання ними показів чи надання показів в його користь. ОСОБА_17 не працює, не має постійного законного заробітку, що свідчить про слабку міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місцях його проживання. Вказані обставини характеризують ОСОБА_17 як особу, яка схильна до вчинення кримінальних правопорушень, і дає підставу вважати, що останній перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, прокурор ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_15 , на два місяці. У клопотанні зазначено, що ОСОБА_15 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень. На даний час продовжують існувати і не зменшилися ризики передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст.77 КПК України. Зокрема, ОСОБА_15 , усвідомлюючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та можливу міру покарання у виді позбавлення волі, з метою уникнення покарання може переховуватись від суду на території України або поза її межами. ОСОБА_15 обвинувачується у вчиненні насильницького злочину, відтак особисто або через третіх осіб він може незаконно впливати, в тому числі шляхом застосування погроз на свідків/потерпілих з метою надання ними неправдивих, неповних показань, надання показань в його користь, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення від явки до суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан судового розгляду та його результати. ОСОБА_15 схильний до вчинення кримінальних правопорушень і це дозволяє вважати, що він, перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказані обставини в цілому свідчать про неможливість обрання ОСОБА_15 більш м'якого запобіжного заходу.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заявлені ним клопотання підтримав, посилаючись на зазначені у них мотиви.
Захисник ОСОБА_9 щодо задоволення клопотання прокурора заперечив, вважає необґрунтованими і недоведеними ризики наведені прокурором в клопотанні про продовження строку тримання під вартою. Також адвокат ОСОБА_9 подав клопотання про зміну застосованого відносно ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання на більш м'який не пов'язаний із триманням під вартою. Обгрунтовуючи клопотання посилається на те, що обвинувачений ОСОБА_12 є іноземцем, раніше не суджений, має міцні соціальні зв'язки, на його утриманні перебуває двоє малолітніх дітей. Крім того, наявні сумніви щодо обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_17 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Також зазначає, що обвинувачений перебуває під вартою протягом тривалого часу, при цьому потерпілі в судове засідання не з'являються, цивільних позовів вони не заявляли. Стороною обвинувачення не доведено, що шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу не буде забезпечено уникнення наявних ризиків та виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків. Також просить врахувати роль ОСОБА_17, яку він виконував згідно пред'явленого обвинувачення.
Обвинувачений ОСОБА_17 підтримав клопотання захисника ОСОБА_9 .
Адвокат ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_15 клопотань та заперечень не заявили.
Захисник ОСОБА_7 щодо задоволення клопотання прокурора заперечив, посилаючись на доводи, зазначені у письмовому запереченні на клопотання про продовження строку тримання під вартою. У запереченнях він зазначив, що сторона обвинувачення обґрунтовуючи наявність заявлених ризиків безпідставно посилається на санкцію статті обвинувачення, оскільки Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що позбавлення волі людини не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тяжкість злочину (рішення ЄСПЛ у справі Мамедова проти Росії). Крім того, не відповідають дійсності твердження у клопотанні про те, що ОСОБА_11 не має міцних соціальних зв'язків, оскільки він проживає із мамою ОСОБА_16 , яка потребує стороннього догляду через похилий вік. Наведена обставина на думку захисника зменшує ризик переховування ОСОБА_11 від суду. Просить врахувати, що ОСОБА_11 має ряд захворювань (цукровий діабет 2 типу середньої тяжкості; хронічний панкреатит, ф.нестійкої ремісії, гіпертонічну хворобу ІІ ступеня, гіпертонічний криз, хронічну цервікалгію), які потребують постійного медикаментозного контролю. Крім того, ОСОБА_11 раніше не судимий, тому відсутній ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення. Твердження прокурора про наявність ризику впливу на свідків вважає припущенням, оскільки на даний час вину ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого йому злочину не доведено. У випадку задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просить зменшити розмір раніше визначеної застави посилаючись на те, що ОСОБА_11 протягом тривалого часу не вносить заставу. Наведена обставина на переконання сторони захисту свідчить про фінансову неспроможність обвинуваченого внести раніше визначений розмір застави.
Щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_13 захисник ОСОБА_7 також заперечив, посилаючись на наявність у ОСОБА_13 міцних соціальних зв'язків та необґрунтованість заявлених прокурором ризиків. Просить врахувати, що потерпілі в судове засідання не з'являються, тому обвинувачений не може здійснювати на них неправомірний вплив. У випадку задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просить зменшити розмір раніше визначеної ОСОБА_13 застави, оскільки розмір застави є значним для обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_11 підтримав доводи захисника, просить обрати йому більш м'який запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_13 підтримав доводи захисника, просить обрати йому більш м'який запобіжний захід.
Інші учасники клопотань та заперечень не заявили.
На підставі ст.198 КПК України висловлені в ухвалі висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті обвинувачення не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
В порядку ч.1 ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_15 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.28 - ч.4 ст.189, ч.1 ст.263 КК України; ОСОБА_11 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.27 - ч.4 ст.189 КК України; ОСОБА_13 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.27 - ч.4 ст.189, ч.2 ст.28 - ч.4 ст.189 КК України; ОСОБА_17 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.27 - ч.4 ст.189, ч.2 ст.28 - ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-1 КК України.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_17, колегія суддів враховує ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. Це може бути мотивом і підставою для обвинувачених переховуватися від суду, що узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», згідно з якою суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаних ризиків.
Також суд враховує, що ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_17 обвинувачуються у вчиненні злочину поєднаного з насильством за попередньою змовою групою осіб, а відтак, вони особисто або через третіх осіб можуть незаконно впливати на свідків/потерпілих з метою дачі ними неправдивих, неповних показань, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення від явки до суду для надання показань, що негативно вплине на розгляд кримінального провадження. В обвинувачених наявні відомості про свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, тому реальним є ризик того, що обвинувачені ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 можуть незаконно впливати на свідків та потерпілих, оскільки володіють інформацією про вказаних осіб.
Ризик вчинення обвинуваченими ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 інших кримінальних правопорушень є реальним, оскільки наявні в матеріалах справи відомості про особу обвинувачених та відсутність міцних соціальних зв'язків, свідчать про стійкість їх протиправної поведінки.
Стороною захисту не надано суду доказів про те, що інші, більш м'які запобіжні заходи, зможуть забезпечити належне виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов'язків і запобігти ризикам передбаченим п.1, п.3 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України. Також, стороною захисту не надано доказів поганого стану здоров'я обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_17, внаслідок чого вони не можуть утримуватися під вартою.
Колегія суддів критично оцінює посилання захисника ОСОБА_7 на незадовільний стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_11 , оскільки з відповіді Завідувача сектору в Тернопільській області Філії ДУ «Центр охорони здоров'я ДВКС України у Чернівецькій, Закарпатській, Івано-Франківській та Тернопільській області №683-ЧН-24 від 24 липня 2024 року вбачається, що за час перебування в Установі обвинувачений ОСОБА_11 був неодноразово оглянутий лікарем-терапевтом, наркологом та черговим медичним персоналом з проведенням усіх необхідних лабораторних та інструментальних обстежень. Медична допомога надавалась ОСОБА_11 у відповідності до вимог законодавства про охорону здоров'я України. За період перебування в Установі невідкладних станів здоров'я, що потребували проведення термінової госпіталізації в територіальні заклади МОЗ України та викликів бригади екстреної невідкладної медичної допомоги до ОСОБА_11 не було. На даний час стан здоров'я ОСОБА_11 відповідає наявним у нього хронічним захворюванням.
Суд вважає безпідставними доводи захисника ОСОБА_7 про те, що ризик переховування ОСОБА_13 від суду є абстрактним.
Згідно практики ЄСПЛ тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Інші обставини, на які посилається захисник ОСОБА_7 як на підстави для зміни раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу, а саме, наявність місця проживання разом із матір'ю, яка є особою похилого віку та недоведеність вини обвинуваченого у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, не спростовують наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України і враховуючи вимоги ст.ст. 178, 201 КПК України, не є підставами для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який. Доказів про те, що матір обвинуваченого - ОСОБА_16 потребує постійного стороннього догляду, суду не надано.
При вирішенні клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу на більш м'який щодо ОСОБА_17, колегія суддів окрім іншого враховує обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення - вимагання, поєднане з насильством, з погрозою заподіяння насильства над потерпілим та заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, що завдало майнової шкоди у великих розмірах, міцність його соціальних зв'язків, а саме, одружений, має двох неповнолітніх дітей, не працює, не має постійного законного заробітку, що свідчить про слабку міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місцях його проживання, а також тяжкість кримінального правопорушення, яке згідно статті 12 КК України є тяжким злочином, покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винним - позбавлення волі на строк на строк до 12 років без альтернативної міри покарання, тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_17 - адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_12 на більш м'який не пов'язаний із триманням під вартою. Перебування на утриманні ОСОБА_17 малолітніх дітей, необґрунтованість пред'явленого обвинувачення та його відносини з потерпілими та іншими особами, не спростовують наявності ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
У п.74 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.04.2021 року Справа N800/331/16 (800/13/16) значено, що відповідно до Конвенції та практики ЄСПЛ у справах "Нечипорук і Йонкало проти України", "Харченко проти України" та "Лабіта проти Італії", обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.
Наявність кількох ризиків у сукупності унеможливлює застосування до обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_17 менш суворих запобіжних заходів, оскільки жоден з них не зможе запобігти існуючим ризикам і забезпечити виконання ними своїх обов'язків.
Суд вважає, що продовження дії строку запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_17 кореспондується з характером суспільного інтересу. Зокрема, відповідно до практики Європейського суду з прав людини - рішення у справі "Летельє проти Франції"" особлива тяжкість деяких злочинів, яка викликає негативну реакцію суспільства і соціальні наслідки, виправдовує попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Щодо тривалості утримання під вартою обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_17, суд вважає, що раніше застосовані відносно обвинувачених запобіжні заходи, з урахуванням їх строків, у співвідношенні із тяжкістю інкримінованих їм злочинів, а також, неможливістю з об'єктивних причин завершити розгляд кримінального провадження, що не залежать від суду, не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких обставин, що виникли після прийняття рішення про застосування запобіжного заходу та його продовження, які б спростовували наявність чи свідчили про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також спростовують суспільну небезпеку осіб обвинувачених, стороною захисту суду не надано.
Враховуючи наведене, для забезпечення належної поведінки обвинувачених та виконання ними процесуальних обов'язків, запобігання можливому переховуванню від суду і вчиненню інших кримінальних правопорушень, незаконного впливу на свідків, потерпілих, створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, з врахуванням осіб обвинувачених, їх стану здоров'я, майнового стану, тяжкості інкримінованих їм кримінальних правопорушень, рівня міцності соціальних зв'язків, суд приходить до переконання про необхідність продовження кожному з них дії строку виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на максимальний строк - два місяці.
ОСОБА_11 та ОСОБА_13 раніше - під час досудового розслідування, було обрано запобіжні заходи у виді тримання під вартою без права внесення застави. За клопотаннями сторони захисту ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 вересня 2025 року обвинуваченим ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , кожному визначено заставу, як альтернативу перебуванню під вартою.
Обвинувачені ОСОБА_11 і ОСОБА_13 та їх захисники, в порядку передбаченому ст.201 КПК України, письмових клопотань про зміну запобіжних заходів не заявляли та заздалегідь не надавали копій таких клопотань прокурору. Заперечуючи клопотання прокурора, надаючи пояснення, сторона захисту акцентує, що визначені розміри застав є великими, тому ОСОБА_11 і ОСОБА_13 не можуть внести їх. Однак, стороною захисту не надано доказів непомірності чи надмірності визначених для них розмірів застави, зміни їх майнового чи сімейного стану.
Колегія суддів критично оцінює пояснення захисника ОСОБА_7 щодо не внесення застав протягом тривалого часу, що він вважає доказом її що непомірності, адже, раніше в обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_13 не було права на її внесення. Вони набули право внести заставу 04 вересня 2025 року, тобто з дня її визначення. За таких обставин немає підстав для зменшення розмірів застав визначених обвинуваченим ОСОБА_11 та ОСОБА_13 .
Відповідно до ч.1 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 травня 2025 року ОСОБА_15 змінено запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби із забороною залишати житло за адресою АДРЕСА_1 , у період з 22:00 год. вечора до 08:00 год. ранку.
Стороною обвинувачення доведено, що наявність кількох ризиків у сукупності, які об'єктивно існують, унеможливлюють застосування до ОСОБА_15 менш суворих запобіжних заходів ніж домашній арешт, оскільки жоден з них не буде достатнім для їх запобігання і забезпечення виконання ним своїх обов'язків. Отже, правових підстав достатньо для продовження строку застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_15 у виді домашнього арешту в нічний час доби, на два місяці, та покладених на нього обов'язків. Тому, клопотання прокурора ОСОБА_5 підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 8, 129 Конституції України, Главою 18, ст.331 КПК України, суд,-
постановила:
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_17 - адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_12 на більш м'який не пов'язаний із триманням під вартою, відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_11 задовільнити.
ОСОБА_11 продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на два місяці, до 28 грудня 2025 року.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_13 задовільнити.
ОСОБА_13 продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на два місяці, до 28 грудня 2025 року.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_17 задовільнити.
ОСОБА_17 продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на два місяці, до 28 грудня 2025 року.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо ОСОБА_15 , задовільнити.
ОСОБА_15 продовжити строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби, з забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 22:00 год. вечора до 08:00 год. ранку, на строк два місяці до 28 грудня 2025 року.
Продовжити строк дії покладених на ОСОБА_15 обов'язків, а саме: прибувати до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за кожною вимогою; повідомляти Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області про зміну місця проживання; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; на два місяці до 28 грудня 2025 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали закінчується 28 грудня 2025 року в 23 год. 59 хв.
Копію ухвали вручити сторонам та надіслати до Державної установи «Чортківська установа виконання покарань №26» Міністерства юстиції України для вручення обвинуваченим, а також передати до органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_15 для виконання.
Копію ухвали в перекладі грузинською мовою, засвідчену перекладачем ОСОБА_10 , надіслати до Державної установи «Чортківська установа виконання покарань №26» Міністерства юстиції України для вручення ОСОБА_17.
Апеляційна скарга на ухвалу в частині продовження строку тримання під вартою може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії ухвали.
Судді ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3