Справа № 175/11588/25
Провадження № 2/175/2307/25
Іменем України
"17" листопада 2025 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Зубченка Б.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ОСОБА_1 через свого законного представника звернувся до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 11.11.2024 року о 18-40 водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «MAZDA» д.н.з. НОМЕР_1 , на перехресті вулиці та траси Т-0410 у місті Підгородне, Дніпровського району, Дніпропетровської області, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», перед початком руху, в порушення вимог п. 10.1 ПДР не переконався ОСОБА_3 у безпечності свого маневру, внаслідок чого допустив зіткнення з мотоциклом «Tekken MN250GY-15» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , що рухався по трасі т-0410. В результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальну шкоду позивачу, крім того водій мотоцикла ОСОБА_1 з пасажирами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження. Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08.04.2025 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Згідно з висновком судової авто-технічної експертизи №022/25 від 06.03.2025 р., матеріальні збитки становлять 60 811,47 грн. З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду завдану в результаті завданого збитку мотоцикла «Tekken MN250GY-15». Крім того, позивач вказує, що йому завдана моральна шкода, яку він оцінює у 5000 грн.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19.08.2025 року дану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі. Позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судові засідання призначені на 15.09.2025 року та 04.11.2025 року не з'явився. 15.09.2025 року засобами електронного зв'язку ОСОБА_2 надіслав заяву про перенесення судового засідання, в якій зазначив про нагальні обставини, які унеможливлюють його особисту присутність в судовому засіданні. Проте, жодних доказів на підтвердження неможливості прибути у судове засідання суду надано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Відповідно до ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Також, суд звертає увагу на те, що позивачем подавалися заяви про розгляд справи за відсутності відповідача, по причині його неявки в судове засідання.
З урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку, що відсутні підстави для відкладення розгляду справи, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату судового засідання.
Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17.11.2025 року постановлено провести заочний розгляд справи.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
11.11.2024 року о 18:40 год. водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем MAZDA державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті вулиці без назви та траси Т-0410 у місті Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», перед початком руху, в порушення вимог п. 10.1 ПДР України, не переконався у безпечності свого маневру, внаслідок чого допустив зіткнення з мотоциклом ТEKKEN MN250GY-15 державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , що рухався по трасі Т-0410. В результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальну шкоду та водій мотоцикла ОСОБА_1 з пасажирами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження. Своїми діями ОСОБА_3 скоїв правопорушення передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08.04.2025 року (справа № 175/4350/25), яка набрала законної сили 21.04.2025 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та звільнено від відповідальності на підставі ст. 38 КУпАП.
Як вбачається з виписки з медичної картки стаціонарного хворого №22693 відділення урології та реконструктивної хірургії КП «Регіональний медичний центр родинного здоров'я» ДОР» від 13.11.2024 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув 11.11.2024 року до КП «Регіональний медичний центр родинного здоров'я» ДОР» зі скаргою на біль в лівій половині калитки з помірним набряком в ній, заключний діагноз під час перебування: забій зовнішніх статевих органів, та в подальшому був виписаний із стаціонару 13.11.2024 року.
Згідно протоколу операційного втручання №331816 від 11.11.2024 року складеного КП «Регіональний медичний центр родинного здоров'я» ДОР» було встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , був госпіталізований 11.11.2024 року до відділення урології та реконструктивної хірургії для проведення екстренної операції.
Згідно висновку судового експерта №022/25 транспортно-товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 06.03.2025 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику мотоцикла Tekken MH250GY-15, peєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 60811,47 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що включає в себе певні елементи, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди).
Положеннями ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема, транспортних засобів.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованому у порядку встановленому законодавством.
Згідно ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди постановою суду про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, яка набрала законної сили.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення з ОСОБА_2 , як винуватця ДТП, матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1 у розмірі 60 811 грн 47 коп., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо стягнення моральної шкоди, суд виходив з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При цьому суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров'я.
Як на підставу стягнення моральної шкоди, ОСОБА_6 посилається на те, що внаслідок скоєної дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_2 , неповнолітній ОСОБА_1 зазнав значних фізичних страждань, болю, психологічної травми, пов'язаної з перенесеною травмою, операцією, обмеженням рухливості та вимушеною втратою можливості вести звичний спосіб життя внаслідок ДТП, що підтверджується належними та допустимими доказами.
З урахуванням глибини душевних страждань позивача, вимог розумності і справедливості, суд доходить висновку, що відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн є належним та співмірним відшкодуванням у даному випадку.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, надавши оцінку доказам, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь представника неповнолітнього ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 19, 27, 83, 141, 265, 280-289, 354, 355 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_6 як представника неповнолітнього ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП: НОМЕР_4 ) матеріальну шкоду в розмірі 60 811 грн (шістдесят тисяч вісімсот одинадцять гривень) 47 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_6 як представника неповнолітнього ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП: НОМЕР_4 ) моральну шкоду у розмірі 5000 грн (п'ять тисяч гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_6 як представника неповнолітнього ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП: НОМЕР_4 ) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 1211 грн 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Т. С. Журавель