Справа № 932/13683/25
Провадження № 3/932/4107/25
11 листопада 2025 року Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Міросєді А.І., розглянув матеріал про адміністративне правопорушення, який надійшов з УПП в Дніпропетровській області, відносно:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт гр. України № НОМЕР_1 , виданий органом 1212 від 04.10.2023 року, офіційно не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якому роз'яснені права згідно зі ст. 268 КУпАП, ст.ст.10,63 Конституції України, - за ч.1 ст. 173-2 КУпАП,
ОСОБА_1 , 11.09.2025 року о 18:34 год за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме погрожував фізичною розправою, хапав за волосся, висловлювався нецензурною лайкою, відносно своєї дружини ОСОБА_2 , внаслідок чого вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП
ОСОБА_1 у судові засідання (08.10.2025, 13.11.2025) не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення судового засідання від останнього до суду не надходило.
До суду повернувся конвер про виклик ОСОБА_1 у судове засідання для розгляду адміністративної справи стосовно нього, з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
ОСОБА_1 був обізнаний щодо вищевказаної події щодо нього, тому зважаючи на це, мав реальну нагоду бути присутнім при розгляді справи, і в подальшому хоча б поцікавитись в Шевченківському районному судді мста Дніпра про стан та перебіг справи щодо нього або стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.
Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності під час складання протоколу про адміністративне правопорушення було роз'яснено порядок розгляду справи у Шевченківському районному суду міста Дніпра. ОСОБА_1 власноруч підписав протокол, додаткових пояснень до протоколів не надавав.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
У поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява № 50966/99 від 14.10.2003).
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Суд виконав всі можливі заходи для виклику ОСОБА_1 у судові засідання, враховуючи вимоги ст. 268 КУпАП, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, була повідомлена належним чином, про причину неявки суд не повідомила.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали адміністративної справи (протокол серії ВАД № 068425 від 11.09.2025 року; копія письмових пояснень ОСОБА_2 від 11.09.2025 року; рапорт від 11.09.2025 року; копія форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, копія термінового забороненого припису стосовно кривдника серії АА № 169443), приходжу до наступного.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ч.2 ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За приписами ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вимоги ст. 280 КУпАП визначають, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно диспозиції ч.1 ст. 173-2 КУпАП домашнє насильство - умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - настання фізичної або психологічної шкоди, яка була завдана потерпілому.
Протиправні дії за цією статтею можуть мати характер фізичного, психологічного чи економічного насильства.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Під психологічним насильством, відповідно до п.14 ч.1 ст. 1 Закону, слід розуміти форму домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство, згідно п.17 ч.1 ст. 1 Закону, - є форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення у небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває у небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
З досліджених у судовому засіданні протоколу про адміністративне правопорушення (складеному стосовно ОСОБА_1 та інших вищеперелічених доказів (у т.ч. пояснення ОСОБА_2 ) випливає, що діями ОСОБА_1 завдано фізичне та психологічне насильство відносно потерпілої ОСОБА_2 , внаслідок якого завдано шкоду фізичному та психічному здоров'ю потерпілої.
Оцінивши дослідженні у судовому засіданні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, - вчинення домашнього насильства, тобто вчинення дій фізичного та психологічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психічному здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 .
При накладенні адміністративного стягнення, враховуючи характер скоєного правопорушення, відомості щодо особи ОСОБА_1 , вважаю необхідним накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, що буде цілком відповідати обставинам справи, та, у свою чергу, сприятиме профілактиці даного виду правопорушень.
Згідно із ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 605, 60 грн.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, -
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.
Штраф слід перерахувати на рахунок № UA948999980313000106000004569, отримувач коштів: ГУК у Дніпропетровській області/Дніпровський район/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ): 37988155, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 21081100, призначення платежу - адміністративний штраф у справі №932/13683/25, (протокол ВАД №068425 від 11.09.2025 року).
Стягнути з ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, судовий збір в дохід держави в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп., який слід перерахувати на рахунок (IBAN) №UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.
На постанову може бути подана апеляційна скарга особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох місяців після набрання нею законної сили.
Суддя: