490/6874/21 13.11.2025
нп 1-кп/490/80/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/6874/21
13 листопада 2025 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021153020000629 від 13.08.2021 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Волгоград Росія, є громадянином України, з середньою спеціальною освітою, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2010 та 2016 року народження, є військовослужбовцем по мобілізації, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
30.07.2021 року о 13:05 годині ОСОБА_3 , маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства), прийшов до відділення №12 ТОВ «НОВА ПОШТА», яке розташоване за адресою: м.Миколаїв, вул.Пушкінська, 33.
Перебуваючи у відділенні, ОСОБА_3 , відсканувавши штрих-код карти клієнта з мобільного додатку ТОВ «НОВА ПОШТА», отримав від оператора ОСОБА_5 для огляду відправлення за експрес-накладною №59000712102280 з описом «Мобільний телефон ІМЕІ: НОМЕР_2 , IMEI: НОМЕР_3 » оголошеною вартістю 8300 гривень, що надійшло від ОСОБА_6 (м.Чернівці) на ім'я ОСОБА_7 (м.Миколаїв).
Відкривши коробку, у якій знаходилось вищевказане відправлення, ОСОБА_3 , перебуваючи у відділенні №12 ТОВ «НОВА ПОШТА», яке розташоване за адресою: м.Миколаїв, вул.Пушкінська, 33, о 13 год. 09 хв. з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи умисно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, під час огляду відправлення за експрес-накладною №59000712102280 з описом «Мобільний телефон IMEI: НОМЕР_2 , IMEI: НОМЕР_3 », оголошеною вартістю 8300 гривень, утримуючи у руках мобільний телефон марки OnePlus моделі 7 Рго, чорного кольору, об'ємом пам'яті 8 GB RAM та 256 GB ROM, IMEI: НОМЕР_2 , IMEI: НОМЕР_3 (далі - OnePlus), який знаходився у вказаному відправленні (посилці), скориставшись тим, що оператор відділення №12 ТОВ «НОВА ПОШТА» ОСОБА_5 не слідкувала за його діями, здійснив підміну вищевказаного мобільного телефону на свій мобільний телефон чорного кольору марки «HUAWEI», поклавши його назад у відправлення (посилку) та повернув її оператору ОСОБА_5 , а телефон OnePlus залишив про собі.
Таким чином ОСОБА_3 незаконно заволодів мобільним телефоном марки OnePlus шляхом обману оператора ТОВ «НОВА ПОШТА» ОСОБА_5 ..
Після чого, ОСОБА_3 , утримуючи мобільний телефон марки OnePlus при собі, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «НОВА ПОШТА» матеріальних збитків на суму 8300 грн.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).
В судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_3 заявлено клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності.
Прокурор проти задоволення клопотання обвинуваченого не заперечувала.
Представник потерпілого ТОВ «НОВА ПОШТА» в судове засідання не з'явився, 13.11.2025 року від представника ОСОБА_8 на електронну пошту суду надійшло клопотання про проведення судового розгляду за їх відсутності. Щодо призначення покарання покладались на розсуд суду. Крім того, зазначили, що 24.10.2025 року ОСОБА_3 відшкодував завдані збитки ТОВ «НОВА ПОШТА» в сумі 8400 гривень, що підтверджується копією платіжного доручення доданою до клопотання, у зв'язку з чим будь-яких зауважень чи заперечень щодо обвинуваченого не мають.
Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали судової справи та матеріали кримінального провадження, надані прокурором в судовому засіданні, вважає, що клопотання обвинуваченого підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 1 ч.2 ст.284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії кримінального проступку, санкція статті якого (станом на день вчинення кримінального проступку - 30.07.2021 року) передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років.
Як вбачається з обвинувального акту у кримінальному провадженні №12021153020000629 від 13.08.2021 року, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, яке було вчинено 30 липня 2021 року.
Так, матеріально-правовими підставами для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч.1 ст.49 КК України строків і відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.ч.2-4 ст.49 КК України), а процесуально-правовими - згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Згідно ч.2 ст.49 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Під ухиленням від слідства або суду з огляду на положення ч.2 ст.49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, імітація своєї смерті тощо).
Згідно роз'яснення, що містяться у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
З матеріалів судової справи вбачається, що ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 03.05.2023 року судове провадження по даному кримінальному провадженню було зупинено до звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 з військової служби.
12.07.2024 року у зв'язку із надходженням повідомлення з військової частини НОМЕР_4 щодо ОСОБА_3 судове провадження було поновлене.
Відповідно до вимог ст.49 КК України, зупинення судового провадження з підстав призиву обвинуваченого для проходження військової служби за призивом під час мобілізації, не є підставою для зупинення перебігу давності, оскільки таке зупинення судового провадження у будь-якому випадку не пов'язане з ухиленням обвинуваченого від явки до суду (ухвала колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25.07.2024 року, справа №363/1416/20 провадження №51-3705 ск 24).
Таким чином, судом встановлено, що з 30.07.2021 року (дата вчинення кримінального проступку), трирічний строк давності, передбачений п.2 ч.1 ст.49 КК України, не зупинявся та є таким, що сплинув.
Згідно ч.3 ст.49 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Вирішуючи питання щодо застосування деференційованого чи загального строку давності, то у даному випадку суд виходить з того, що вчинення особою в межах передбаченого частиною першою статті 49 КК строку, нового злочину, строк давності переривається і починає відраховуватися з моменту вчинення нового злочину.
Вказаний висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у справі №735/1121/20 від 02 лютого 2023 року, де Велика Палата зазначила, що вчинення особою в межах передбаченого частиною першою статті 49 КК строку нового злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк і понад два роки, також не нівелює диференційованого строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за попередній злочин. У цьому разі термін, передбачений частиною першою статті 49 КК, переривається і починає відраховуватися з моменту вчинення нового злочину. Тобто, диференційований строк не замінюється на загальний, більш обтяжливий для особи, а лише відтерміновується його початок.
Як вбачається з довідки УІЗ ГУ НП в Миколаївській області від 11.11.2025 року №78-11112025/48001, обвинувачений ОСОБА_3 нових кримінальних правопорушень у період перебігу строків давності не вчинював та на момент розгляду справи судом є раніше не судимим.
А тому, в даному випадку, на переконання суду, строки давності по даному кримінальному провадженню слід відраховувати саме з 30.07.2021 року (дата вчинення кримінального правопорушення).
Отже, обставин, які б виключали звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, судом не встановлено.
Крім цього, судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 розуміє підстави та наслідки закриття провадження у зв'язку зі звільненням від кримінальної відповідальності за закінченням строку давності, безумовної можливості продовження судового розгляду провадження з його вирішенням по суті, і останній не заперечував проти закриття провадження з відповідних підстав.
У відповідності до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.
Суд приходить до висновку про те, що обвинувачений, розуміючи зміст процесуальних дій, що відбувались під час судового засідання, маючи безумовне та гарантоване законодавством право на судовий розгляд провадження та перевірку судом обґрунтованості обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення, таким правом не скористався та не заперечував проти закриття провадження за нереабілітуючих підстав.
Додатково, слід зазначити, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст.49 КК України, є безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності, є обов'язковим.
Передбачений ст.49 КК України інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину.
Відповідно до положень ст.63 Конституції України та ст.18 КПК України, жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.
Виходячи із цих положень закону, визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення. Саме таку позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 26 березня 2020 року (судова справа №730/67/16).
З урахуванням викладеного, встановлені судом обставини є підставою для звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження, оскільки з дня вчинення інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, минув встановлений п.2 ч.1 ст.49 КК України трирічний строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності та протягом вказаного строку обвинувачений не вчинив нового кримінального правопорушення.
По справі представником потерпілого ТОВ «НОВА ПОШТА» - ОСОБА_8 подано цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в якій просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь ТОВ «НОВА ПОШТА» матеріальну шкоду в сумі 8300 гривень.
Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
Беручи до уваги, що обвинувальний вирок не ухвалюється та не постановляється ухвала про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру відносно ОСОБА_3 , а також враховуючи підтверджуючі дані щодо відшкодування обвинуваченим завданої матеріальної шкоди на момент розгляду справи, суд приходить до переконання, що позовну заяву представника потерпілого ТОВ «НОВА ПОШТА» слід залишити без розгляду.
Згідно з ч.1 ст.126 КПК України, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Відповідно до висновку Великої палати Верховного суду, викладеного у постанові від 17.06.2020 року у справі №598/1781/17, кримінальний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат виключно обвинувальним вироком.
Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті. Очевидно, що, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, розподіл процесуальних витрат тощо.
Нормами КПК встановлено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п.13 ч.1 ст.368, ч.4 ст.374 КПК України). Оскільки ст.126 КПК визначено, що означене питання може бути вирішено й ухвалою суду, ВП ВС прийшов до висновку, що у випадку заявлення учасниками кримінального провадження клопотання про компенсацію процесуальних витрат суд, ухвалюючи остаточне рішення за результатами розгляду кримінального провадження (вирок або ухвалу), вирішує питання щодо розподілу процесуальних витрат.
Окрім того, закриття кримінального провадження на нереабілітуючих підставах і застосування м'якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє від сплати процесуальних витрат, зокрема, пов'язаних із проведенням експертиз. На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №449/1689/19.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на проведення товарознавчої експертизи (висновок від 20.08.2021 року №СЕ-19/115-21/11271-ТВ) в сумі 1201 (одна тисяча двісті одна) грн 34 к..
Питання про речові докази суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
Керуючись ст.49 КК України, ст.ст.284-288, 369-372, 395 КПК України, суд -
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, на підставі ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження №12021153020000629 від 13.08.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України - закрити.
Цивільний позов представника потерпілого ТОВ «НОВА ПОШТА» - залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на проведення товарознавчої експертизи (висновок від 20.08.2021 року №СЕ-19/115-21/11271-ТВ) в сумі 1201 (одна тисяча двісті одна) грн 34 к..
Речові докази:
- коробка білого та червоного кольору з-під мобільного телефону чорного кольору, марки OnePlus 7 Pro, чорного кольору, об'ємом пам'яті 8 GB RAM та 256 GB ROM, IMEI НОМЕР_2 , всередині мобільний телефон чорного кольору марки «HUAWEI» та інструкція по користуванню телефоном, які поміщені до спецпакету 7108681 та передані на зберігання до камери зберігання речових доказів відділення поліції №1 Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області - повернути за належністю;
- мобільний телефон чорного кольору, марки OnePlus 7 Pro, чорного кольору, об'ємом пам'яті 8 GB RAM та 256 GB ROM, IMEI НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , який поміщений до спецпакету 3621008 та переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів відділення поліції №1 Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області - повернути за належністю.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м.Миколаєва протягом 7 днів з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_1