Справа № 487/1276/25
Провадження № 2/487/1404/25
17 листопада 2025 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Марченко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Зміст позовних вимог.
26 лютого 2025 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач), в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 03.11.2020, укладеним між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , у розмірі 39074,05 грн та судові витрати,.
Обґрунтування позовних вимог та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 03.11.2020 АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 010/30265/82/928833. 24.07.2024 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір відступлення прав вимоги №114/2-72, за умовами якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» передає ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» за плату, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» приймає належні АТ «Райффайзен Банк Аваль» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах боржників. Відповідно до реєстру боржників позивач набув право вимоги до відповідача у сумі 39074,05 грн. Позивач вважає, що має прав на стягнення з відповідача вказаної суми.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача - Гришаєва Я.М. заперечує проти позову, посилаючись на пропуск строку позовної давності, відсутність належних доказів заборгованості, відсутність підпису відповідача на таблиці обчислення загальної вартості кредиту споживача та реальної процентної ставки за Договором. Просила відмовити у задоволенні позову у зв'язку із закінченням строку позовної давності та невідповідності вимог до норм діючого законодавства.
Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання.
07 березня 2025 року судом відкрито провадження у даній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
22 вересня 2025 року надійшла заява представника відповідача, яка за змістом аналогічна відзиву на позов. Додатково у цій заяві представник відповідача просить розглянути справу без участі сторін, на підставі наявних у справі документів.
У позовній заяві представник позивача просив про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній даних і доказів.
Обставини, встановлені судом.
03 листопада 2020 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 010/30265/82/928833 (далі - Договір), шляхом підписання сторонами заявки на отримання кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка» № 010/30265/82/928833, паспорту споживчого кредиту, заяви про відкриття Кредитного рахунку та надання Кредиту «Кредитна картка» № 010/30265/82/928833.
Сторони погодили розмір поточного ліміту на дату кредитування 10000 грн, строк кредиту 48 місяців, проценти за користування кредитом 45% річних, розмір щомісячного платежу 5% від суми заборгованості, розмір страхового платежу, загальну вартість кредиту - 31 675,00 грн.
03.11.2020 ОСОБА_1 отримала платіжну картку НОМЕР_1 .
24 липня 2024 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» уклали Договір відступлення прав вимоги №114/2-72, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» передає ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» приймає належні АТ «Райффайзен Банк Аваль» права вимоги до боржників, вказані у реєстрах боржників.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 26.07.2024 до Договору відступлення прав вимоги №114/2-72 від 24.07.2024 року до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 010/30265/82/928833 на загальну суму 39 074,05 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу.
Джерела права, які підлягають застосуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 6 цього Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 634 вказаного Кодексу встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
За змістом частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Тлумачення ч.1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК України); дарування (ч.2 ст.718 ЦК України); факторингу (гл.73 ЦК України).
Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 «… боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Оцінка аргументів, наведених учасниками справи та висновок суду.
З Договору № 010/30265/82/928833 від 03.11.2020 встановлено, що він підписаний сторонами.
В укладеному між сторонами кредитному договорі визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. З зазначеними умовами договору відповідач погодилася, підписавши його.
Доводи представника відповідача щодо відсутності підпису відповідача на таблиці обчислення загальної вартості кредиту спростовуються змістом Договору, який містить ці підписи у другій колонці таблиці.
Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.07.2024 складає 39 074,05 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу.
АТ «Райффайзен Банк Аваль» у Договорі відступлення прав вимоги №114/2-72 від 24.07.2024 підтверджує, що на дату укладення Договору Права вимоги, Кредитні договори та Договори забезпечення є дійсними (п. 2.5.).
Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Представник відповідача, заперечуючи проти позову, посилалася лише на пропуск строку позовної давності, недоведеність позовних вимог, при цьому не заперечувала ані факту укладення договору, ані отримання грошових коштів, відсутності заборгованості.
При цьому суд приймає до уваги вимоги процесуального закону, який покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02.10.2018, №917/1307/18 від 23.10.2019.
У цій справі позивачем доведено на підставі належних доказів волевиявлення сторін на укладення правочину, зокрема погодження банком заявки позичальника на його укладення, а також підставності стягнення заборгованості за кредитом в розмірі, заявленому до стягнення та не спростованого відповідачем.
Відповідач скористався своїми процесуальними правами на власний розсуд та не надав суду доказів на спростування доводів позивача, а звівся лише до оцінки доказів, наданих позивачем. Обов'язок доказування власної правової позиції у справі не може полягати лише у спростуванні протилежною стороною доводів іншої сторони, а насамперед полягає у доведенні стороною власної правової позиції.
За такого суд вважає доведеним факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів.
Щодо відступлення прав вимоги, то в матеріалах справи наявний витяг з реєстру прав вимоги до Договору відступлення прав вимоги №114/2-72, який підписані сторонами та скріплений печатками, в яких зазначено боржника ОСОБА_1 , договір № 010/30265/82/928833, розмір заборгованості і його складові.
Окрім цього судом не встановлено, що договір факторингу оспорюється або визнаний у встановленому порядку недійсним і на відповідні обставини не посилаються учасники справи. Тобто діє презумпця правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).
Вказане свідчить про набуття позивачем права вимоги до відповідача.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що існують підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 010/30265/82/928833 від 03.11.2020 у сумі 39 074,05 грн.
Що стосується строку позовної давності, про застосування якого просила представник відповідача у відзиві, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
До позовних вимог позивача про стягнення заборгованості підлягає застосуванню загальна позовна давність, перебіг якої відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України починається зі спливом строку виконання.
Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
З матеріалів справи встановлено, що строк кредитування склав 48 місяців, тобто до 03.11.2024 р.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до Закону України № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (далі - Закон України № 540-ІХ) строк позовної давності з квітня 2017 року та на час спірних правовідносин не діяв, оскільки цим законом розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантин».
Тобто, Закон № 540-ІХ містить пряму вказівку на продовження позовної давності - на строк дії карантину, який, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, починається саме з 12.03.2020 та надалі продовжувався неодноразово постановами Кабінету Міністрів України.
Станом на дату розгляду цієї справи, постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651, відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS - СоV - 2.
Одночасно, згідно із Законом України від 15.03.2022 (набув чинності 17.03.2022 року) «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, за яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Надалі Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 № 3450-IX (набрав чинності 30.01.2024) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-IX від 14.05.2025 (набрав чинності 04.09.2025) виключено Пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.
Оскільки карантин в Україні діяв до 30.06.2023 року, яким продовжено строк позовної давності, пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, яким продовжено, а наразі зупинено, строк позовної давності діяв до 04.09.2025, то строк позовної давності на спірні правовідносини не розповсюджується.
Отже позовна давність не може бути застосована.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено, то судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за Договором № 010/30265/82/928833 від 03.11.2020 у сумі 39 074,05 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 17 листопада 2025 року.
Суддя: З.М. Сухаревич