Справа № 522/1615/23-Е
Провадження № 2/947/112/25
03.11.2025 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Огренич І.В.
за участю секретаря - Коростій М.В.
представника позивачки - адвоката Халдай І.В.,
представника відповідача - адвоката Тітова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу за договором позики, -
ОСОБА_1 , зменшивши позовні вимоги, просить суд стягнути з ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 320000 доларів США, посилаючись на те, що відповідно до розписки від 22.01.2020 року ОСОБА_2 отримав від позивача 60000 доларів США, відповідно до розписки від 22.09.2020 року ОСОБА_2 отримав 80000 доларів США зі строком повернення до 14.12.2020 року, відповідно до розписки від 22.04.2021 року відповідач отримав 140000 доларів США зі строком повернення - 3 місяці, відповідно до розписки від 18.03.2020 року, ОСОБА_2 отримав від позивача 40000 доларів США зі строком повернення - до 22.05.2020 року. Таким чином, відповідач запозичив у позивача 320000 доларів США. Проте, позичальник не повернув суму боргу у встановлений строк. На звернення з проханням повернути гроші, відповідач відмовляється, посилаючись на відсутність можливості та на великий список боргів, які він не в змозі віддати в строки. У зв'язку з цим ОСОБА_1 посилаючись на ст. 16, 525, 526, 612, 625, 1047, 1049 ЦК України звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16 березня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Представником відповідача - адвокатом Тітовим В.В. надано до суду відзив на позов та письмові пояснення, в яких він просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування заперечень посилається на те, що 22 січня 2020 року між сторонами був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О.С., згідно якого ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 244000 гривень, що на день укладання договору становило 10000 доларів США, строком до 22.12.2020. Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 14.11.2024 (справа №522/4763/23) зазначений договір позики визнано припиненим. В зв'язку із чим зобов'язання по розпискам які були надані ОСОБА_1 та які на думку відповідача, є додатковими зобов'язаннями до договору позики від 22 січня 2020 року, не можуть виникати та є нікчемними. Також представник відповідача зазначив, що у розписках які надані позивачем відсутня інформація, необхідна для ідентифікації, що між сторонами дійсно виникли відносини позики. Значна кількість розписок які є у позивача, нібито від відповідача, свідчить про те, що позивач свідомо нібито надавав грошові кошти відповідачу, незважаючи на те, що відповідач не повертав їх. Відносини які виникли між сторонами були безгрошові. Докази надання грошових коштів відповідачу, окрім наданих до суду розписок, відсутні. Щодо розписки від 22.04.2021 року то зі змісту цієї розписки вбачається, що ОСОБА_2 отримував грошові кошти від ОСОБА_1 зі строком повернення 3 місяці. Сторони не досягли всіх істотних умов договору. Не визначено кінцевий строк повернення коштів; не визначено сторони, що не дає можливості встановити належність позивача.
08 квітня 2025 року представник відповідача - адвокат Тітов В.В. подав до суду клопотання про витребування доказів, в якому просив: витребувати у ОСОБА_3 документи, які засвідчують у неї джерело походження грошових коштів у розмірі що становить 330 000 (триста тридцять тисяч) доларів США 00 центів, а саме: договори, переводи банківські, тощо, станом на 01.01.2020 - 31.12.2021роки; витребувати у Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166, 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд.5) інформацію, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: декларації про майновий стан і доходи за 2019,2020,2021 роки, витребувати у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01001) інформацію щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), відносно перетину нею кордону України у період з 01.01.2020 року по 31.12.2021рік.
Представник відповідача - адвокат Тітов В.В. в обґрунтування клопотання про витребування доказів зазначив, що ОСОБА_2 (з його слів) бачив лише один раз ОСОБА_4 при підписанні договору позики від 22.01.2020 року та фактичної передачі грошових коштів не відбувалось на підставі наступних розписок: розписка від 15.05.2020 року; розписка від 22.09.2020 року; розписка від 22.04.2021 року; розписка від 18.03.2020 року. Під час розгляду справи за наявності заперечень щодо реальності правочину та його виконання, необхідно з'ясувати всі обставини щодо спірних правовідносин. Зокрема, з'ясувати чи знаходився позивач на території України, під час складання розписок наданих до суду, зокрема, у період 2020-2021 роки. Позивач - ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент підписання договору позики та нібито видачі грошових коштів у 2020 році її вік складав 24 роки. У віці 24 роки позивач нібито надає у позику ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 330 000 доларів США. Можливість мати такі грошові кошти у розмірі 330 000 доларів США та надавати їх у позику третій особі, можливо шляхом підтвердження джерела походження таких коштів.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2025 року клопотання представника відповідача - адвоката Тітова В.В. про витребування доказів, задоволено. Зобов'язано Головне управління Державної податкової служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166, 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд.5) надати до суду інформацію, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: декларації про майновий стан і доходи за 2019,2020,2021 роки. Зобов'язано Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01001) надати до суду інформацію щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), громадянки України, відносно перетину нею кордону України у період з 01.01.2020 року по 31.12.2021рік.
Головне управління ДПС в Одеській області листом від 16 жовтня 2025 року № 16794/5/15-32-54-03-05 повідомило, що згідно даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період 2019, 2020, 2021 років не надавались.
Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України листом № 39375 від 29 вересня 2025 року повідомив, що інформацію щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянами України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 01.01.2020 по 31.12.2021 в Базі даних не виявлено.
16 жовтня 2025 року представник позивачки - адвокат Халдай І.В. подав до суду клопотання про долучення доказів, в якому просить долучити до матеріалів справи № 522/1615/23-Е копію договору про поділ спадкового майна від 09 листопада 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бураковою О. І., зареєстрованого в реєстрі за № 1442, копію інформаційної довідки № 443679327 від 16 вересня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, та копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно ОСОБА_5 та щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Щастіє». Посилається на те, що ці докази підтверджують, що ОСОБА_1 , як власниця значного обсягу нерухомого майна та успішний підприємець, мала достатні фінансові ресурси для надання ОСОБА_2 позики в розмірі 330 000 доларів США.
Представник позивачки - адвокат Халдай І.В. у судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача - адвокат Тітов В.В. проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні повністю.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 18 березня 2020 року ОСОБА_2 отримав в позику від ОСОБА_1 40000 доларів США, які зобов'язався повернути до 22 травня 2020 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи власноручно складеною відповідачем розпискою про отримання грошових коштів в позику.
22 січня 2020 року ОСОБА_2 отримав в позику від ОСОБА_1 60000 доларів США, що підтверджується наявною в матеріалах справи власноручно складеною відповідачем розпискою про отримання грошових коштів в позику.
22 вересня 2020 року ОСОБА_2 отримав в позику від ОСОБА_1 80000 доларів США, які зобов'язався повернути до 14 грудня 2020 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи власноручно складеною відповідачем розпискою про отримання грошових коштів в позику.
22 квітня 2021 року ОСОБА_2 отримав в позику від ОСОБА_1 140000 доларів США, які зобов'язався повернути до 22 липня 2021 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи власноручно складеною відповідачем розпискою про отримання грошових коштів в позику.
Таким чином, загалом ОСОБА_2 отримав в позику від ОСОБА_1 320000 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи власноручно складеними відповідачем розписками про отримання грошових коштів в позику.
Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень статі 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 206/6401/18 (провадження № 61-9197св21) зазначено, що: «на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки. Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 750/12/20 (провадження № 61-9508св22) вказано, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18). У частині 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов'язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов'язку. Тлумачення абзацу 1 частини першої статті 1046, абзацу 1 частини першої статті 1049 ЦК України дозволяє стверджувати, що законодавцем не забороняється стягнення боргу за договором позики в іноземній валюті. Більше того, цивільним законодавством покладається обов'язок на позичальника повернути те, що він отримав на підставі договору позики. Це підтверджується використанням таких формулювань: «зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості» (абзац 1 частини першої статті 1046 ЦК України); «позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем)» (абзац 1 частини першої статті 1049 ЦК України).».
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підтвердження укладення договорів позики з ОСОБА_2 позивачка надала суду для огляду оригінали розписок від 18 березня 2020 року на суму 40000 доларів США, від 22 січня 2020 року на суму 60000 доларів США, від 22 вересня 2020 року на суму 80000 доларів США, від 22 квітня 2021 року на суму 140000 доларів США.
З аналізу змісту вказаних розписок судом встановлено, що ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 320000 доларів США.
Доводи відповідача про те, що вищевказані розписки є доповненням до договору позики від 22.01.2020 на суму 10000 доларів США, який рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 14.11.2024 (справа №522/4763/23) визнано припиненим, у зв'язку з повним виконанням, не приймаються судом до уваги, оскільки при розгляді справи №522/4763/23 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_9 до ОСОБА_1 про визнання припиненою позику, припиненою іпотеку та зняття заборони, позивачі про будь-які додаткові зобов'язання до договору позики від 22.01.2020 не заявляли, відповідних доказів не надавали, і рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 14.11.2024 зазначені обставини не встановлені.
Окрім того, відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що він спірні грошові кошти не отримував. З відповідними клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи відповідач до суду не звертався.
Посилання відповідача на те, що позивачка у віці 24 років не могла надати йому в позику 320000 доларів США спростовуються наявними в матеріалах справи договором про поділ спадкового майна від 09 листопада 2017 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бураковою О. І., зареєстрованого в реєстрі за № 1442, інформаційною довідкою № 443679327 від 16 вересня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно ОСОБА_5 та щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Щастіє», листом Головного управління ДПС в Одеській області від 16 жовтня 2025 року № 16794/5/15-32-54-03-05, листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 39375 від 29 вересня 2025 року.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про доведення позивачкою факту існування між сторонами договірних правовідносин.
Доказів належного виконання зобов'язань відповідачем не надано, а також не доведено підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень належними та допустимими доказами.
При таких обставинах та з огляду на те, що ОСОБА_2 своїх зобов'язань із повернення суми позики не виконав, суд вважає вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 10736 гривень.
Керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 18, 19, 81, 141, 178, 187, 211, 247, 258, 259, 273, 352,354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) суму боргу в розмірі 320000 (триста двадцять тисяч) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 10736 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
В зв'язку із знаходженням з 10.11.2025 по 13.11.2025 (включно) судді Огренич І.В. у відпустці повний текст рішення складено та підписано 14.11.2025.
Суддя І. В. Огренич