17.11.2025
Справа №497/2627/25
Провадження №2/497/1526/25
17.11.2025 року м. Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Кодінцевої С.В.,
за участю секретаря судового засідання - Мунтянової В.Р.,
без участі сторін по справі,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері дитини,
Позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути аліменти на її утримання до досягнення дитиною трьох років, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку відповідача щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судові витрати просила покласти на відповідача.
Свої вимоги мотивує тим, що між ними позивачем та відповідачем був зареєстрований шлюб 22.06.2024 року Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
В період шлюбу у подружжя народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Протягом останнього часу, відносини між сторонами поступово погіршувалися та вони почали проживати окремо.
Малолітня дитина ОСОБА_3 проживає разом з нею, матір'ю - позивачем по справі, знаходиться на її утримані, відповідач не приймає жодної участі у вихованні та утриманні доньки, в зв'язку з чим, вона позивач окремо подала заяву про видачу судового наказу про стягнення з відповідача (батька дитини) аліментів на утримання доньки.
Вона, позивач з часу народження доньки не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, у зв'язку з чим не має жодного доходу.
Тоді як відповідач, є військовослужбовцем, однак про його доходи їй, позивачу нічого не відомо.
Вона позивач за законом має право на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належать дружині - матері незалежно від цієї обставини.
З цих підстав позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою від 10.10.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено судовий розгляд на 14:30 годину 17.11.2025 року (а.с.24), про що повідомлено сторін по справі (а.с.25).
В судове засідання 17.11.2025 року:
- позивач - не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином (а.с.28). Надала суду заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутність, наполягала на задоволенні позовних вимог (а.с.32);
- відповідач не прибув, повідомлявся згідно вимог чинного законодавства за адресою свого постійного місця реєстрації (а.с.25, 26).
Згідно відповідача Відділу адресно-довідкової роботи Головного управління державної міграційної служби України в Черкаській області відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.23).
До суду повернувся поштовий рекомендований лист без вручення з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.29-31).
Згідно ст.128 ЦПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою (ч.2).
У випадку, якщо зазначено, що «Адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою.
Що відповідає висновку, який викладено в постанові КЦС ВС від 01.12.2023 № 591/4832/22 (61-10261св23): «Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки».
Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач по справі повідомлений належним чином про час та місце розгляду даної справи. Будь-яких заяв, заперечень, відзиву щодо спростування доводів, викладених в позовній заяві, до суду наданих ним не було.
Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачів, які не вчиняють дій щодо участі у розгляді справи.
Верховний Суд також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Зі згоди позивача, зазначеній у позовній заяві (а.с.32), суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Розглянувши подані позивачем документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).
Частиною 1 ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до норм пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Судом встановлено, що:
Позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Ізмаїл Одеської області, документована паспортом громадянина України № НОМЕР_1 виданим органом 5119 від 27.06.2024 року, РНОКПП НОМЕР_2 (а.с.4-5, 6), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.7).
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Залевки Смілянського району Черкаської області, документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 виданим 06.10.2015 року Смілянським РВ УДМС України в Черкаській області (а.с.9-11), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12, 23), РНОКПП НОМЕР_4 (а.с.13).
Сторони по справі перебувають в зареєстрованому шлюбу з 22 червня 2024 року, актовий запис 152, складений Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), на підставі якого видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 (а.с.14).
ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_3 , батьками якої є: ОСОБА_2 , громадянин України, ОСОБА_1 , громадянка України, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 06.11.2024 року (а.с.15).
Донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована разом з матір'ю за її адресою постійного місця проживання: АДРЕСА_2 (а.с.8).
Відповідач по справі, батько дитини - ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_7 ( АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою від 24.09.2025 року №1448/235/2/1346/пс за підписом ТВО командира (керівника) військової частини ОСОБА_4 (а.с.16)
07.10.2025 року позивач ОСОБА_1 подала до Болградського районного суду Одеської області заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з дня звернення з заявою до суду і до досягнення дитиною повноліття (а.с.34-35).
Втім до тепер дана заява судом не розглянута, судовий наказ не видано.
Частиною 1 ст.75 СК України передбачено, що дружина, чоловік, повинні матеріально забезпечувати один одного.
Згідно з ч. 2 ст. 91 Сімейного кодексу України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.ч.2, 4 ст. 84 Сімейного кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Із аналізу зазначеної норми витікає, що особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Судом встановлено, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання матері своєї дитини, оскільки має офіційний дохід перебуваючи на військовій службі у військовій частині НОМЕР_7 ( АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою від 24.09.2025 року №1448/235/2/1346/пс за підписом ТВО командира (керівника) військової частини ОСОБА_4 (а.с.16).
Відповідно до ч.1 ст.80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
У відповідності до ч.1 ст.79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду з дня подачі позовної заяви.
Підсумовуючи викладене, та враховуючи, що позивач має на утриманні дитину, якій не виповнилося трьох років, а тому володіє правом в розумінні ст.84 ч.4 СК України.
У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Згідно ст.82 ч.1 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення(стаття 229 ЦПК України).
Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст.229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України.
При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв'язку у їх сукупності.
Відповідач жодним чином не відреагував на позовну заяву, хоча достовірно про неї знає.
А відтак, суд дійшов переконання щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, а саме слід стягнути з відповідача аліменти на утримання матері дитини - позивача по справі в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку відповідача щомісячно.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно положень ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В зв'язку з цим, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211.20 гривень.
Керуючись ст.ст.75, 77, 79, 80, 81 СК України, ст.ст.4, 10, 13, 76-81, 83, 95, 200, 247 ч.2, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 284-289, 354, 355 ЦПК України суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с.Залевки Смілянського району Черкаської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 виданий 06.10.2015 року Смілянським РВ УДМС України в Черкаській області, РНОКПП НОМЕР_4
на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки м. Ізмаїл Одеської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 виданий органом 5119 від 27.06.2024 року, РНОКПП НОМЕР_2
аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку відповідача щомісячно, починаючи з дня звернення до суду 07.10.2025 року і до досягнення донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Залевки Смілянського району Черкаської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 виданий 06.10.2015 року Смілянським РВ УДМС України в Черкаській області, РНОКПП НОМЕР_4 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 211.20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок)
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Інформація про сторін:
Позивач ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 , тел.: НОМЕР_8
Відповідач ОСОБА_2 : АДРЕСА_5 , тел.: НОМЕР_9
Суддя С.В.Кодінцева