Справа № 446/476/19
07.11.2025року Кам'янка-Бузький районний суд Львівської областів складі:
головуючого - судді Костюк У. І.
секретаря судових засідань: Луківської Л.Б.
представника позивача Соболь О.В.
представника відповідача Хом'як О.Г.
розглянувши в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Кам'янка - Бузька цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Українська залізниця" від імені якого діє: Регіональна філія "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення та державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, витребування частини земельної ділянки, -
представник Акціонерного товариства "Українська залізниця" від імені якого діє: Регіональна філія "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" - Клос О.В. 06.03.2019 звернувся до суду з позовом до Запитівської селищної ради Кам'янка-Бузького району Львівської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення та державного акта на право приватної власності на землю, в якому просить суд визнати недійсним рішення Запитівської селищної ради Кам'янка-Бузького району Львівської області 19 сесії 5 скликання від 10.07.2008 № 11 в частині надання ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,1199 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ 803439 від 19.06.2009.
Позов обґрунтовує тим, що з метою оформлення правовстановлюючих документів на право постійного користування земельними ділянками ДТГО «Львівська залізниця» була розроблена Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки загальною площею 23,3411 га Державному територіально-галузевому об'єднанню «Львівська залізниця» під існуючими об'єктами залізничного транспорту за напрямком «Львів - Ківерці» від 16 км + 592 м до 19 км + 22 м в адміністративних межах смт. Запитів Запитівської селищної ради Кам'янка - Бузького району Львівської області. Роботи щодо розроблення даної технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель виконувались в 2015 році КТ НВФ «Нові технології». В результаті виконаних робіт встановлено, що площа земельних ділянок ДТГО «Львівська залізниця» на ділянці «Львів - Ківерці» від 16 км + 592 м до 19 км + 22 м в адміністративних межах смт. Запитів Запитівської селищної ради Кам'янка - Бузького району Львівської області становить 22,3411 га. В результаті польового обстеження виявлено, що на земельній ділянці смуги відведення залізниці частково розташовані суміжні земельні ділянки, які знаходяться в приватній власності громадян. Так, згідно Зведеного інвентаризаційного плану земельної ділянки смуги відведення ДТГО "Львівська залізниця" на ділянці «Львів - Ківерці» від 16 км + 592 м до 19 км + 22 м в адміністративних межах смт. Запитів Запитівської селищної ради Кам'янка - Бузького району Львівської області погодженого в тому числі відділом Держземагентства у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області, встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до рішення Запитівської селищної ради Кам'янка - Бузького району Львівської області 19 сесії 5 скликання № 11 від 10.07.2008 та державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 803439 від 19.06.2009 передано у власність земельна ділянка площею 0,1199 га в межах смт. Запитів Кам'янка - Бузького району Львівської області (кадастровий номер-4622155400:01:008:0051). Частина зазначеної земельної ділянки площею 0.0599 га перетинається з земельною ділянкою смуги відведення залізниці. Вважає, вищевказане рішення Запитівської селищної ради Кам'янка - Бузького району Львівської області 19 сесії 5 скликання № 11 від 10.07.2008 та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 803439 від 19.06.2009 такими, що суперечать законодавству, порушують права позивача на користування наданою йому відповідно до норм чинного законодавства земельною ділянкою, а відтак такими, що підлягають визнанню недійсними.
Згідно Плану меж смуги відведення лінії Львів-Ківерці Львівскої залізничної дороги в адміністративних межах Кам'янка-Бузького району Львівської області», розробленого в 1956 році «Дорпроектом Південно-Західної залізниці», встановлено ширину смуги відведення у місці перетину земельних ділянок 80,4 м від осі колії, тобто з врахуванням земельної ділянки, яка надана ОСОБА_1 у приватну власність. Така ж ширина смуги відведення визначена і «Технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки загальною площею 23,3411 га Державному територіально-галузевому об'єднанню «Львівська залізниця» під існуючими об'єктами залізничного транспорту за напрямком «Львів - Ківерці» від 16 км + 592 м до 19 км + 22 м в адміністративних межах смт. Запитів Запитівської селищної ради Кам'янка - Бузького району Львівської області». Зазначає, що земельні ділянки у межах смуги відведення визначені вищевказаним Планом смуги відведення та Технічною документацією, відносяться до земель транспорту, а отже їх передача у приватну власність здійснена з порушенням встановленого ЗК України порядком. Крім цього залізниця, як належний землекористувач, сплачує земельний податок за вищевказану земельну ділянку. Вважає, що спірна земельна ділянка була передана в приватну власність, всупереч норм ЗК України, оскільки відповідно до п. б ч. 4 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність належать, зокрема, землі під державними залізницями. Посилаючись на викладені обставини, ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» просила визнати недійсним рішення Запитівської селищної ради Кам'янка-Бузького району Львівської області 19 сесії 5 скликання №11 від 10.07.2008, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 803439 від 19.06.2009 та стягнути з відповідача судові витрати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2019 вищезазначену справу передано судді Бакай І.А..
Ухвалою суду від 28.03.2019 провадження у справі відкрито та призначено підготовче засідання.
Відповідачем ОСОБА_1 05.05.2020 на адресу суду поданий відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 31.05.2021 неналежного відповідача Запитівську селищну раду Кам'янка-Бузького району Львівської області замінено на належного відповідача Новояричівську селищну раду.
Представником Акціонерного товариства "Українська залізниця" від імені якого діє: Регіональна філія "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" - Клос О.В. 29.06.2021 подано додаткові пояснення.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2021 вищезазначену справу передано судді Котормус Т.І..
Ухвалою суду від 21.10.2021суддю Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області Котормус Т.І. від розгляду даної цивільної справи відведено та справу № 446/476/19 передано в канцелярію Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області для визначення іншого судді у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2021 вищезазначену справу передано судді Самсін М.Л..
Ухвалою суду від 03.12.2021 провадження у справі відкрито та призначено підготовче засідання.
28.10.2022 представник відповідача - адвокат ОСОБА_1 подав заяву (щодо висновків Верховного суду про застосування відповідних норм права у аналогічних спірних правовідносинах).
Ухвалою суду від 05.09.2024 провадження у справі зупинено.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2025 вищезазначену справу передано судді Костюк У.І..
Ухвалою суду від 18.02.2025 цивільну справу прийнято до розгляду, визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Представником Акціонерного товариства "Українська залізниця" Соболь О.В. 13.05.2025 через систему «Електронний суд» подано клопотання про залучення співвідповідача, в якому просила суд залучити до участі у розгляді даної цивільної справи ОСОБА_2 в якості співвідповідача.
Ухвалою суду від 14.05.2025 залучено до участі в даній справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 .
22.05.2025 представник відповідачів - адвокат Хом'як О.Г. подав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних Акціонерного товариства "Українська залізниця" від імені якого діє: Регіональна філія "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", покликаючись на те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту права, що суперечить практиці Верховного Суду, зокрема висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі №446/478/19. Крім цього зазначає, що позивачем пропущено строк загальної позовної давності.
Представником Акціонерного товариства "Українська залізниця" - Соболь О.В. 23.05.2025 через систему «Електронний суд» подано клопотання про витребування доказів, в якому просить суд витребувати у приватного нотаріуса Кам'янка-Бузького районного нотаріального округу Львівської області Робак Л.А. належним чином завірену копію Договору дарування серія та номер: 515- НАІ342012-342015 виданого 21.03.2016 /а.с. 59-67/.
Представником Акціонерного товариства "Українська залізниця" Соболь О.В. 23.05.2025 через систему «Електронний суд» подана заява, в якій представник позивача виклала предмет позову в наступній редакції: визнати недійсним рішення Запитівської селищної ради Кам'янка-Бузького району Львівської області 19 сесії 5 скликання від 10.07.2008 № 11 в частині надання ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,1199 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ 803439 від 19.06.2009 та витребувати у ОСОБА_2 на користь АТ "Українська залізниця" частину земельної ділянки з кадастровим номером 4622155400:01:008:0051, площею 0,0599га, що перетинається зі смугою відведення залізниці. Вирішити питання судових витрат/а.с. 68-84/.
Представником Акціонерного товариства "Українська залізниця" - Соболь О.В. 27.05.2025 через систему «Електронний суд» подана відповідь на відзив, в якій вказала, що вважає відзив на позовну заяву необґрунтованим та таким, що спростовується наявними у справі доказами, оскільки позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, шляхом заявлення додаткової позовної вимоги про витребування у відповідача частини земельної ділянки, що перетинається зі смугою відведення залізниці. Також, вказує про те, що позивачем строк позовної давності не пропущено, оскільки про порушене право, їм фактично стало відомо 29.02.2016, після підписання Акту №8 від 29.02.2016 про виконання внутрішнього зобов'язання з інвентаризації земельних ділянок згідно внутрішнього зобов'язання Л/П-142774-НЮ від 15.12.2014 /а.с. 85-91/.
Представник відповідачів - адвокат Хом'як О.Г. 10.06.2025 на адресу суду подав відзив на заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача /а.с. 100-107/.
Ухвалою суду від 16.06.2025 прийнято до розгляду заяву представника позивача - Соболь Ольги Василівни про зміну предмету позову подану в межах даної цивільної справи та вирішено в подальшому розглядати справу з урахуванням уточнених позовних вимог.
Ухвалою суду від 16.06.2025 клопотання про витребування доказів задоволено.
Ухвалою суду від 16.06.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача Соболь О.В. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, просила їх задовольнити.
Представник відповідачів Хом'як О.Г. в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів викладених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову. Вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту права, оскільки вимога про скасування рішення органу місцевого самоврядування не призведе до відновлення порушеного права позивача. Крім цього зазначив, що позивачем не заявлялось клопотання про призначення експертизи щодо визначення меж частини земельної ділянки площею 0,0599 га, що перебуває у власності ОСОБА_2 , яка накладається на смугу відведення залізниці. Також вказав, що позивачем пропущено строк позовної давності.
Представник відповідача Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області у судове засідання не з'явився, однак 24.02.2025 подав до суду заяву про розгляд справи без участі відповідача, в якій зазначив, що відповідач заперечує позовні вимоги та просить суд відмовити у їх задоволенні. Просив суд, розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 68 ЗК України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.
Згідно із частинами першою, другою статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до ЗК України та Закону України «Про транспорт». До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.
Відповідно до частини першої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
За змістом пункт «б» частини четвертої статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під державними залізницями.
Матеріалами справи встановлено, що позивач на підтвердження права постійного користування землями смуги відведення, зокрема в адміністративних межах смт. Запитів Запитівської селищної ради Кам'янка-Бузького району Львівської області, надав План меж смуги відведення лінії Львів-Ківерці Львівскої залізничної дороги в адміністративних межах Кам'янка-Бузького району Львівської області від 10 до км 24, розроблений проектною організацією Дорпроект Південно-Західної залізницею у 1956 році. Також позивачем подано технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки загальною площею 22,3411 га Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» під існуючими об'єктами залізничного транспорту за напрямком Львів-Ківерці від 16 км + 592м до 19 км + 22 м в межах смт. Запитів Запитівської селищної ради Кам'янка-Бузького району Львівської області для забезпечення функціонування залізничного транспорту /т. 1 а.с. 8-12/.
Рішенням 19 сесії 5 скликання Запитівської селищної ради Кам'янка-Бузького району Львівської області №11 від 10.07.2008 ОСОБА_1 передано у приватну власність для обслуговування житлового будинку земельну ділянку площею 0,1199 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 .
Також матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що на підставі вказаного рішення відповідачці ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 803439 від 19.06.2009.
22.03.2016 між ОСОБА_1 (дарувальником) та ОСОБА_2 (обдаровуваним) був укладений договір дарування житлового будинку та земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Кам'янка-Бузького районного нотаріального округу Робак Л.А., за реєстровим №515, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 набув право власності, зокрема, на спірну земельну ділянку площею 0,1199 га, яка призначена для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 4622155400:01:008:0051, що розташована по АДРЕСА_1 /т. 3 а.с. 126-127/.
Вказане також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 426613623 від 13.05.2025 /т. 3 а.с.26-28/.
Також, судом встановлено, що на замовлення ДТГО «Львівська залізниця» була розроблена Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки загальною площею 22,3411 га Державному територіально-галузевому об'єднанню "Львівська залізниця" під існуючими об'єктами залізничного транспорту за напрямком "Львів - Ківерці" від 16 км + 592 м до 19 км + 22 м в адміністративних межах смт. Запитів Запитівської селищної ради Кам'янка-Бузького району Львівської області. Роботи щодо розроблення даної технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель виконувались в 2015 році КТ НВФ «Нові технології». В результаті виконаних робіт встановлено, що площа земельних ділянок ДТГО «Львівська залізниця» на ділянці «Львів - Ківерці» від 16 км + 592 м до 19 км + 22 м в адміністративних межах смт. Запитів Запитівської селищної ради Кам'янка-Бузького району Львівської області становить 22,3411 га. При польовому обстеженні виявлено, що частина земельній ділянки, яка перебуває у власності ОСОБА_2 , площею 0,0599 га, накладається на смугу відведення залізниці.
Із вказаних матеріалів також вбачається, що частина земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_2 є частиною смуги відведення залізниці, що підтверджується технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки загальною площею 22,3411 га ДТГО «Львівська залізниця» під існуючим об'єктом за напрямком «Львів-Ківерці» від 16 км + 592 м до 19 км + 22 м в адміністративних межах Кам'янка-Бузького району Львівської області, Планом меж смуги відведення лінії Львів-Ківерці Львівської залізниці в адміністративних межах Кам'янка-Бузького району, 1956 року та вона належить до земель транспорту, ПАТ «Українська залізниця» в особі ДТГО «Львівська залізниця» є належним користувачем цієї спірної земельної ділянки відповідно до законодавства.
Таким чином, частина земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_2 накладається на землю залізничного транспорту, яка перебуває у користуванні ДГТО «Львівська залізниця».
Звертаючись із даним позовом до суду позивач просив, зокрема, визнати недійсним рішення Запитівської селищної ради Кам'янка-Бузького району Львівської області 19 сесії 5 скликання від 10.07.2008 №11 в частині надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,1199 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та визнати недійсним акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 803439 від 19.06.2009.
Щодо заявлених позовних вимог в цій частині суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23) зазначила, що усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, що визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду, є неефективним способом захисту прав особи (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21, пункт 180; від 11 червня 2024 року у справі № 925/1133/18, пункт 143).
Оскаржуване рішення Запитівської селищної ради Кам'янка-Бузького району Львівської області 19 сесії 5 скликання від 10.07.2008 №11 вичерпало свою дію виконанням, оскільки на його підставі видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 803439 від 19.06.2009, а тому визнання цього рішення незаконним не поновить порушене право або законний інтерес позивача.
Крім того, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Цей підхід у судовій практиці також є усталеним (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 83), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 08 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21 (пункт 53)).
Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред'явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novitcuria - «суд знає закони». Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21 (пункт 181)).
Отже, у такій категорії спорів позивач може, зокрема, обґрунтовувати свій позов протиправністю рішення органу місцевого самоврядування, відповідно до якого відповідачці передано частину земельної ділянки, яка накладається на його земельну ділянку. Натомість суд має надати оцінку відповідному рішенню органу місцевого самоврядування в мотивувальній частині судового рішення.
Щодо вимоги про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 803439 від 19.06.2009, то у своїх висновках Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.
Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.
Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99, 100), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38,39), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153, 154, 167, 168)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23) також вказала, що у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 148).
Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до переконання про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним рішення Запитівської селищної ради Кам'янка-Бузького району Львівської області 19 сесії 5 скликання від 10.07.2008 №11 в частині надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,1199 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та визнання недійсним акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 803439 від 19.06.2009, з огляду на те, що такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права позивача.
Щодо вимоги позивача про витребування у ОСОБА_2 на користь АТ «Укрзалізниця» частину земельної з кадастровим номером 4622155400:01:008:0051, площею 0,0599 га, що перетинається зі смугою відведення залізниці, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачу ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,1199 га з кадастровим номером 4622155400:01:008:0051, частина якої, площею 0,0599 га, накладається на смугу відведення залізниці.
На переконання суду, саме позивач АТ «Укрзалізниця» має довести, яка саме частина земельної ділянки та в яких межах накладається на земельну ділянку відповідача. Захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо (див. близькі за змістом висновки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 у справі № 441/123/16).
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі №446/478/19 (провадження № 14-90цс23), Верховний Суд виснував, що для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні - тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
Виконання дослідження з визначення координат поворотних точок меж і даних про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Тому результати таких досліджень можуть міститись, зокрема, у висновку експерта. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (статті 102-113 ЦПК України).
Таких висновків Верховний Суд дійшов базуючись на тому, що за змістом частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні, яка ідентифікується насамперед її просторовим розташуванням, що описується через її межі. Частина земельної ділянки, яка накладається на смугу відведення залізниці та межі якої відомі, може бути витребувана від особи, яка незаконно заволоділа такою земельною ділянкою.
Позивач, будучи обізнаним із постановою Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі №446/478/19 (провадження № 14-90цс23), оскільки був стороною у цій справі, висновків експертизи стосовно ідентифікації частини земельної ділянки, яка накладається на смугу відведення залізниці не подав, а також не заявляв клопотання про призначення такої експертизи судом.
Таким чином, частина земельної ділянки, площею 0,0599 га, яку позивач просить витребувати, не є індивідуально визначеною та не має встановлених меж, що унеможливлює її ідентифікацію як об'єкта віндикації.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У пункті 71 рішення від 20.10.2011 у справі «Rysovskyy v. Ukraine» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Враховуючи вищезазначене, на переконання суду, позивачем не доведено, в яких межах частина земельної з кадастровим номером 4622155400:01:008:0051, площею 0,0599 га накладається на смугу відведення залізниці, відтак відсутні підстави для витребування частини спірної земельної ділянки, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Щодо застосування позовної давності.
Представник відповідачів просив застосувати позовну давність, з огляду на те, що строк звернення із заявленими позивачем вимогами прощенно, оскільки перебіг позовної давності розпочався у 2015 році та закінчився в грудні 2018 року, у зв'язку із чим суд зазначає наступне.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність за ст. 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Вказаний висновок щодо позовної давності наведено у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у позові за наведених вище обставин, тому підстави для застосування строків позовної давності відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, то сплачений позивачем судовий збір залишається за ним.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
у задоволені позовної заяви Акціонерного товариства "Українська залізниця" від імені якого діє: Регіональна філія "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення та державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, витребування частини земельної ділянки- відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство "Українська залізниця" 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5;
відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 ;
відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ;
відповідач: Новояричівська селищна рада Львівського району,Львівської області, пл.Єдності, смт. Новий Яричів, Львівського району Львівської області, 80461.
Повний текст рішення виготовлено 17.11.2025.
Суддя У.І. Костюк