17 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 378/245/25
провадження № 61-13296ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 01 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Ставищенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про виключення відомостей з актового запису,
У березні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , третя особа- Ставищенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Ставищенський ВДРАЦС у Білоцерківському районі Київської області), в якому просив суд:
- виключити відомості про нього як батька ОСОБА_3 , з актового запису про народження № 1098, вчиненого 15 жовтня 2021 року Подільським відділом ДРАЦС у м. Києві ЦМУЮ (м. Київ);
- виключити відомості про нього як батька ОСОБА_4 , з актового запису про народження № 3, вчиненого 08 жовтня 2021 року виконавчим комітетом Антонівської сільської ради Ставищанського району Київської області.
Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 01 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Ставищенський ВДРАЦС у Білоцерківському районі Київської області, про виключення відомостей з актового запису відмовлено.
23 жовтня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 01 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року (надійшла до суду 27 жовтня 2025 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 жовтня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано: надати обґрунтоване клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги; надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи; сплатити судовий збір. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
14 листопада 2025 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку надійшло клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги та уточнена редакція касаційної скарги.
У клопотанні про поновлення строку подачі касаційної скарги ОСОБА_1 зазначила, що повний текст оскаржуваної постанови було направлено на її адресу судом апеляційної інстанції 01 жовтня 2025 року.
Однак, заявником не надано жодного доказу на підтвердження дати отримання нею повного тексту постанови Київського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року.
Також, в уточненій редакції касаційної скарги заявник зазначає, що підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Однак, Верховний Суд не може прийняти дане посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження, оскільки воно
є загальним та не відповідає вимогам, викладеним у ЦПК України.
Зокрема, заявник не вказує, щодо питання застосування якої саме норми права та
у яких саме подібних правовідносинах, на його думку, відсутній висновок Верховного Суду.
Крім того, ОСОБА_1 не надала копії уточненої касаційної скарги для учасників справи.
Також, заявником не в повній мірі виконані вимоги ухвали Верховного Суду
від 29 жовтня 2025 року в частині сплати судового збору.
В ухвалі про залишення касаційної скарги без руху вказано, що заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 4 844,80 грн, однак до уточненої касаційної скарги надано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 2 465,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України,
у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху, касаційна скарга вважається неподаною та повертається заявникові.
Оскільки станом на 17 листопада 2025 року не виконані вимоги, викладені в ухвалі Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року щодо необхідності зазначення конкретних підстав касаційного оскарження, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України, сплати судового збору та надання доказів поважності пропуску строку подачі касаційної скарги, це перешкоджає Верховному Суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження, тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає визнанню неподаною та поверненню заявнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подачі касаційної скарги відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 01 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць