Справа №442/7875/25
Провадження №2/442/2349/2025
17 листопада 2025 року
Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючої-судді Гарасимків Л.І., розглянувши в залі суду в м.Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач через систему "Електронний суд" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 31.01.2025р. між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферта) №31.01.2025-100002484, шляхом підписання Заявки, що є невід'ємною частиною кредитного договору.
Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 4 500,00 грн., строком на 217 днів, дата надання/видачі кредиту - 31/01/2025; дата повернення (виплати) кредиту - 04/09/2025;
Відповідно до Договору №31.01.2020-100002484 від 31.01.2025р., ОСОБА_1 позивачем надано позичальнику кредит у розмірі 45000 грн., таким чином, позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, однак відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав і кредит у визначений строк не повернула.
Станом на пред'явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 14940 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 4500 грн., по процентам в розмірі 6975 грн., комісія 405,00 грн., додаткова комісія 810,00 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання у розмірі 2250,00 грн.
Ухвалою суду від 20 жовтня 2025 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення ( виклику) сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.
Представник позивача до суду не прибув, в матеріалах справи міститься письмове клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, проти проведення заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, вважається належним чином повідомлена, будь яких клопотань на адресу суду від неї не надходило, правом відзиву не скористалася.
Суд, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, з урахуванням згоди позивача на проведення заочного розгляду справи, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Судом встановлено, що 31.01.2025р. між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферта) №31.01.2020-100002484, шляхом підписання Заявки, що є невід'ємною частиною кредитного договору.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, який встановлений договором чи законом.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч.ч.7,12 ст.11 вказаного Закону договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно з позицією Верховного Суду, котра закріплена у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року по справі No 754/17518/15-ц, провадження, No61-17132св18, у статті 629 Цивільного кодексу України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору.
Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі No 355/385/17.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка записана у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 404/502/18 провадження № 61-8449св19 від 23 березня 2020 року, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір.
Відповідно до ст.12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис, як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Судом встановлено, що відповідач висловив свою згоду з вищевказаним кредитним договором та доданими до нього документами в електронному вигляді шляхом застосування клієнтом та Банком електронного цифрового підпису.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 14940 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 4500 грн., по процентам в розмірі 6975 грн., комісія 405,00 грн., додаткова комісія 810,00 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання у розмірі 2250,00 грн., чим порушуються право та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
Суму заборгованості відповідачем не спростовано, як і не надано суду доказів належного виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає до часткового задоволення, оскільки встановлено, що дійсно у відповідача наявна заборгованість по кредитному договору. Відповідач не представив суду жодних доказів на спростування вимог позивача.
Дані обставини справи стверджуються також іншими матеріалами справи які не викликають сумніву у їх об'єктивності.
Однак судом враховано той факт, що згідно Закону України від 15.03.2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем) позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення та встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані виключно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами підлягають списанню кредитодавцем ( позикодавцем), та оскільки позивачем нараховано штрафні санкції згідно кредитного договору №31.01.2025-100002484 від 31.01.2025р., відтак з врахуванням положень п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у стягненні заборгованості з відповідача ОСОБА_1 за штрафні санкції слід відмовити.
Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє ствердження під час розгляду, а тому підлягають до часткового задоволення.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає необхідним покласти на відповідача зобов'язання компенсувати позивачу витрати на судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
На підставі вищевикладеного і керуючись Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст. 207, 526, 530, 536, 612, 625, 626, 628, 629, 638, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4,12,13,80, 81, 95, 141, 178, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження за адресою: 01032, м.Київ, вул.Саксаганського,133-А) заборгованість за кредитним договором №31.01.2025-100002484 від 31.01.2025р. у розмірі - 12 690 ( дванадцять тисяч шістсот дев'яносто грн.) 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) судовий збір у розмірі 1211 ( одну тисячу двісті одинадцять гривень) 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення копії рішення суду.
Сторони по справі:
Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження за адресою: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А).
Відповідач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 .
Суддя Гарасимків Л.І.