13 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 466/11422/24
провадження № 61-14050ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , який не брав участі
у справі, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2025 року у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2024 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором
№ 103571129 від 07 листопада 2021 року у розмірі 40 010,38 грн, судовий збір
у розмірі 2 422, 40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
У грудні 2024 року ОСОБА_1 подав до суду заяву, у якій просив залучити його
до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Заяву обґрунтував тим, що він є батьком ОСОБА_2 , яка з літа 2022 року не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , так як виїхала за межі України. Зв'язку з дочкою у нього немає. Оскільки вони з відповідачем у справі є співвласниками нерухомого майна, крім того в квартирі за місцем його проживання є майно,
що в подальшому може бути арештовано в процесі виконання рішення суду у даній справі, якщо позов буде задоволено, заявника буде втягнуто у судові спори
з державною виконавчою службою. Тому вважає, що рішенням суду у справі можуть бути порушені його права та обов'язки, а тому просив залучити його в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Шевченківський районний суд м. Львова ухвалою від 20 грудня 2024 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про залучення до розгляду справи за позовом
ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Шевченківський районний суд м. Львова заочним рішенням від 22 січня 2025 року позов ТОВ «Юніт Капітал» задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 103571129 від 07 листопада 2021 року у розмірі 40 010,38 грн,
що складається з 18 724,48 грн - заборгованість по тілу кредиту,
21 285,90 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
У решті вимог відмовив.
Ухвалу від 20 грудня 2024 року та заочне рішення від 22 січня 2025 року Шевченківського районного суду м. Львова в апеляційному порядку оскаржила особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 .
Львівський апеляційний суд ухвалою від 29 вересня 2025 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 20 грудня 2024 року
та на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 січня
2025 року у справі за позовом ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрив.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскарженим судовим рішенням
та ухвалою питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 жодним чином не вирішувалися, що згідно з пунктом 3 частини першої
статті 362 ЦПК України, є підставою для закриття апеляційного провадження.
08 листопада 2025 року особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2025 року у зазначеній справі.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження
(про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку
про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства,
які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією
з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право
на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (частина перша статті 17 ЦПК України).
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (частина третя статті 18 ЦПК України).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).
Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок,
що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи,
а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків (постанови Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17
та від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21).
Тобто особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють
або припиняють їх права та/або обов'язки, або породжують для них правові наслідки.
Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права
на апеляційне оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків.
Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватися
з урахуванням конкретних обставин справи та змісту судового рішення.
Судове рішення, оскаржене не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав
про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права,
що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав
і обов'язків.
Такі висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі
від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15, а також Верховним Судом
у постановах від 04 червня 2020 року у справі № 522/7758/14 та від 20 травня
2024 року у справі № 0827/11217/2012.
Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі,
і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції
не має переглядатися по суті (постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі
№ 750/13149/21).
Апеляційний суд установив, що спір у цій справі стосується стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто на час отримання кредиту та ухвалення рішення ОСОБА_2 є повнолітньою особою
та особисто несе відповідальність за взяті на себе зобов'язання. ОСОБА_1 не є стороною кредитного договору.
Шевченківський районний суд м. Львова заочним рішенням від 22 січня 2025 року позов ТОВ «Юніт Капітал» задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 103571129 від 07 листопада 2021 року у розмірі 40 010,38 грн,
що складається з 18 724,48 грн - заборгованість по тілу кредиту,
21 285,90 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
У решті вимог відмовив.
Оскаржуючи рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , апелянт ОСОБА_1 посилається на те, що він є батьком ОСОБА_2 та у разі стягнення заборгованості буде звернуто стягнення на майно його дочки, яке перебуває у спільній з ним власності.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що такі твердження апелянта
є необґрунтованими та не доведеними, оскільки жодних доказів, які свідчать
про наявність у відповідача та апелянта спільного майна до апеляційної скарги
не додано.
Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова безпосередньо
не вирішувалось питання про права та обов'язки ОСОБА_1 .
Встановивши, що ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у справі, в якій він не брав участі, на судове рішення, яким не вирішувалось питання про його права, інтереси
чи обов'язки, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Крім цього апеляційний суд правильно зазначив, що згідно з частиною першою статті 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.
Тобто свої права на спільне майно апелянт зможе захистити у разі вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно
з дочкою.
Постановляючи ухвалу про закриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції діяв у межах своїх повноважень та у визначений процесуальним законом спосіб.
Наведені в касаційній скарзі доводи касаційної скарги ґрунтуються на власному тлумаченні заявниками норм процесуального права та висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають,
а спрямовані на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який їх обґрунтовано спростував.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження,
якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку
про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Зі змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення вбачається,
що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо
їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскарженого судового рішення, тому колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі,
яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання
та оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров