17 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 361/4047/17
провадження № 61-14234ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нікчемними догорів дарування частини спільного майна,
У листопаді 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня
2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року у вищевказаній справі.
Касаційна скарга підлягає залишенню без розгляду з огляду на таке.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до пунктів 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України повага до честі
і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом
і неприпустимість зловживання процесуальними правами віднесено до основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Відповідно до частин першої та другої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається; перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не
є вичерпним.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі
№ 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зроблено висновок, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні
у виступах учасників судового процесу та їх представників. Використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України),
а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями
в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України.
Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).
До касаційної скарги долучено клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подачі касаційної скарги, у якому ОСОБА_1 використовує образливі висловлювання на адресу судової установи (Верховного Суду) та помічників суддів, які є недопустимими під час написання ділових документів, виходять за межі нормальної, коректної та легітимної критики, відображають зневажливе ставлення до судової гілки влади, що неприпустимо при оформленні касаційної скарги.
Такий виклад клопотання про поновлення строку є виявом неповаги до суду, а тому Верховний Суд констатує, що подання цієї скарги та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження є зловживанням заявником його процесуальним правом, невиконанням обов'язку керуватися завданням цивільного судочинства.
Згідно з частиною третьою статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити цю скаргу без розгляду або повернути скаргу.
Отже, Верховний Суд визнає подання ОСОБА_1 касаційної скарги та клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги у цій редакції виявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, у зв'язку із чим скарга підлягає поверненню заявнику.
Керуючись статтями 43, 44, 260, 263, 392 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць