Справа № 461/3592/23
Провадження № 1-кп/461/125/25
14.11.2025 року м. Львів
Галицький районний суд м.Львова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю:
секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м.Львові кримінальне провадження № 461/3592/23 (№ 12023141360001196 від 03.05.2023 р.) відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ярчівці, Зборівського району, Тернопільської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, востаннє 27.11.2019 року вироком Шевченківського районного суду м. Львова за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді одного року позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
У провадженні Галицького районного суду м.Львова перебуває кримінальне № 461/3592/23 (№ 12023141360001196 від 03.05.2023 р.) відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Як вбачається зі змісту обвинувального акту, 28 квітня 2023 року, приблизно о 11 годин 40 хвилин, ОСОБА_4 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи з корисливих мотивів та з метою власного безпідставного збагачення, вважаючи, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер вчинюваних дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, під час дії воєнного стану, перебуваючи в приміщенні магазину «Сімі», що знаходиться на проспекті Свободи, 23 у м.Львові, шляхом вільного доступу, із даного магазину таємно викрав шоколад «Мілка зі шмат. печива OREO /Мендоліс/», вагою 300 г. у кількості 3 шт., вартістю 100,96 грн. кожна, та шоколад «Рошен молочний з кокосовою нугою», вагою 90 г. у кількості 3 шт., вартістю 21,47 грн. кожна, які заховав у кишені куртки та штанів, у які був одягнений. Після вчинення таємного викрадення майна ОСОБА_4 , утримуючи при собі зазначені викрадене майно, покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
У судовому засіданні ОСОБА_4 просив закрити кримінальне провадження у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Прокурор в судовому засідання не заперечував проти закриття кримінального провадження.
Представник потерпілого в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Згідно із ч. 7 ст. 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.
Зі змісту ч. 8 ст. 284 КПК України слідує, що закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.
09.08.2024 набрав чинності Закон України №3886-IX від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким були внесені зміни до ст.51 КУпАП та посилена відповідальність за вчинення дрібного викрадення чужого майна.
Згідно з новою редакцією ст. 51 КУпАП України, відповідальність за ч.1 ст.51 КУпАП України настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що складає 757 грн.
Відповідальність за ч.2 ст.51 КУпАП України настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає від 757 грн. до 3028 грн.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового Кодексу України передбачено, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб з 01 січня 2025 року установлено у розмірі 3028,00 грн., а тому розмір податкової соціальної пільги на 2025 рік склав 1514,00 грн.
Для кваліфікації кримінального правопорушення один неоподатковуваний мінімум доходів громадян в 2025 р. році становить 1514 грн.
Таким чином, з 09.08.2024 таємне викрадення чужого майна (крадіжка) стає кримінально караним діянням, якщо вартість викраденого майна на момент вчинення правопорушення становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у 2025 році складає 1514 х 2 = 3028 грн.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24) зазначила наступне. Закон №3886-IX , яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом №3886-IX , мають зворотну дію в часі. У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується у крадіжці на суму 367,29 грн., яка відбулась 28.04.2023 р.
З 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб згідно з ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» становить 2684 грн.
Так, з 01.01.2023 р. неоподатковуваний мінімум доходів громадян складає 1342 грн. Таким чином, станом на 28.04.2023 р. таємне викрадення чужого майна (крадіжка) є кримінально караним діянням, якщо вартість викраденого майна на момент вчинення правопорушення становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян: 1342 х 2 = 2684 грн.
Сума викраденого згідно з обвинувальним актом майна складає 367,29 грн. Вона є менше розміру двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 28.04.2023 р., тобто менше 2684 грн. Тому таке діяння не є кримінально караним.
Велика Палата Верховного Суду у постанові №0306/7567/12 указала, що за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності.
Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Згідно положень ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність закриття даного кримінального провадження відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
З матеріалів справи вбачається, що 15.09.2025 прокурором подано клопотання клопотання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи те, що кримінальне провадження підлягає закриттю, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд дійшов висновку про те, що клопотання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно залишити без розгляду.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирати.
Долю речових необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись п. 4-1 ч. 1 ст. 284, 369, 371, 372, 376, 479-2 КПК України, суд,-
Кримінальне провадження № 461/3592/23 (№ 12023141360001196 від 03.05.2023 р.) відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - закрити на підставі п. 4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
До набрання ухвали законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_4 - не обирати.
Клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без розгляду.
Після набрання ухвалою законної сили речові докази у справі, а саме:
- DVD - R диск - залишити при матеріалах справи.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.
Суддя ОСОБА_1