Іменем України
12 листопада 2025 року
м. Київ
Справа № 154/3301/24
Провадження № 61-11456ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця)
на ухвалу Володимирського міського суду Волинської області від 3 червня 2025 року й ухвалу Волинського апеляційного суду від 5 серпня 2025 року
у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Каштан» (далі - позивач) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , скаржниці (далі разом - відповідачі) про стягнення заборгованості та
1. У провадженні Володимирського міського суду Волинської області перебуває справа за вказаним позовом. 3 червня 2025 року цей суд постановив ухвалу, згідно з якою закрив провадження у справі.
2. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, скаржниця подала апеляційну скаргу, у якій, зокрема, зазначила, що звільнена від сплати судового збору згідно зі статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
3. 16 червня 2025 року Волинський апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою залишив без руху апеляційну скаргу та встановив десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення копії тієї ухвали. Скаржниця мала сплатити 605,60 грн судового збору. Мотивував тим, що позов надавача послуг про стягнення заборгованості не стосується захисту прав споживача, а навпаки пов'язаний із допущеними споживачем порушеннями умов оплати комунальних послуг; тому до спірних правовідносин не можна застосовувати статтю 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
4. Скаржниця подала апеляційному суду заяву-клопотання про скасування тієї ухвали та відкриття апеляційного провадження за її апеляційною скаргою. Вказала, що не потрібно сплачувати судовий збір за подання апеляційної скарги на судові рішення у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи Державної виконавчої служби.
5. 30 червня 2025 року апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні заяви-клопотання про скасування ухвали цього суду від 16 червня 2025 року та відкриття апеляційного провадження; продовжив строк на усунення недоліків апеляційної скарги. Мотивував так:
(1) Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) не передбачає право апеляційного суду скасовувати власні ухвали;
(2) скаржниця помилково вказала підставою для несплати судового збору те, що його не слід сплачувати за подання апеляційної скарги на судові рішення у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи Державної виконавчої служби. Ця справа не стосується оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності. Спірні правовідносини виникли у зв'язку зі зверненням позивача до відповідачів про стягнення боргу за комунальні послуги.
6. Тоді скаржниця подала до апеляційного суду заяву-клопотання про скасування ухвал апеляційного суду від 16 і від 30 червня 2025 року та відкриття апеляційного провадження за її апеляційною скаргою. Знову зазначила, що звільнена від сплати судового збору як споживач.
7. 5 серпня 2025 року апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою повернув заяву-клопотання й апеляційну скаргу скаржниці. Мотивував так:
(1) повторне подання заяви-клопотання, яке є однаковим за змістом до того, у задоволенні якого апеляційний суд вже відмовив, є зловживанням процесуальними правами;
(2) скаржниця не усунула недоліки її апеляційної скарги, визначені в ухвалі апеляційного суду від 16 червня 2025 року.
8. 2 вересня 2025 року скаржниця подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 3 червня 2025 року й ухвалу апеляційного суду від 5 серпня 2025 року, скерувати справу на новий розгляд до Ковельського міськрайонного суду Волинської області. Мотивувала так:
(1) скаржниця є споживачкою; у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи Державної виконавчої служби судовий збір за подання апеляційної скарги на судові рішення не сплачується;
(2) апеляційний суд зловжив службовим становищем, бо визнав повторне подання заяви-клопотання зловживанням процесуальними правами та пригрозив у разі подальшого зловживання застосуванням заходу процесуального примусу, передбаченого у пункті 5 частини першої статті 144 ЦПК України.
9. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою скаржниці немає.
(1) Щодо оскарження ухвали суду першої інстанції від 3 червня 2025 року
10. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження у частині оскарження ухвали суду першої інстанції немає.
10.1. За змістом пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункту 9 частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
10.2. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (частина перша статті 17 ЦПК України).
10.3. Не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку (частина друга статті 17 ЦПК України).
10.4. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
10.5. З огляду на наведені приписи учасник справи не може оскаржити у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції, перегляд якого в апеляційному порядку не відбувся.
10.6. Суд апеляційної інстанції повернув скаржниці її апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції. Тобто перегляд цієї ухвали в апеляційному суді не відбувся. Відповідно касаційний перегляд такого судового рішення на цій стадії (до того, як відбудеться апеляційний перегляд) неможливий.
10.7. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
10.8. Враховуючи те, що ухвалу Володимирського міського суду Волинської області від 3 червня 2025 року апеляційний суд не переглянув, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою скаржниці у частині оскарження цього судового рішення слід відмовити.
10.9. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
10.10. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
10.11. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
10.12. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
10.13. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
10.14. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене певними умовами, зокрема необхідністю апеляційного перегляду судового рішення перед тим, як оскаржити його у касаційному порядку. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є правомірною.
10.15. Скаржниця подала касаційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, перегляд якої в апеляційному суді не відбувся. Звертаючись із цією скаргою скаржниця могла спрогнозувати неможливість її касаційного перегляду. Обмеження на подання касаційної скарги на судове рішення, яке не переглянув апеляційний суд, є пропорційними вищевказаній правомірній меті. Встановлена процесуальним законом можливість касаційного оскарження судового рішення суду першої інстанції саме після його перегляду апеляційним судом не нівелює для учасника справи доступ до суду та не ускладнює його настільки, щоби завдати шкоди самій суті цього права (див. mutatis mutandis ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження №14-91цс20)).
(2) Щодо оскарження ухвали апеляційного суду від 5 серпня 2025 року
11. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження у частині оскарження ухвали апеляційного суду від 5 серпня 2025 року немає.
11.1. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України). Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
11.2. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (пункт 1 частини другої статті 44 ЦПК України).
11.3. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 44 ЦПК України).
11.4. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).
11.5. До апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (пункт 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України).
11.6. До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (частина друга статті 357 ЦПК України).
11.7. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (речення перше абзацу першого частини другої статті 185 ЦПК України). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (речення друге частини третьої статті 185 ЦПК України).
11.8. Скаржниця звернулася до апеляційного суду із апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції від 3 червня 2025 року. Вважала себе як споживача звільненою від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
16 червня 2025 року апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою залишив без руху апеляційну скаргу для сплати скаржницею судового збору. Зазначив, що до спірних правовідносин не можна застосовувати статтю 22 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки позивачем є надавач послуг, а не споживач, який порушив умови оплати комунальних послуг.
Після цього скаржниця подала заяву-клопотання про скасування вказаної ухвали та відкриття апеляційного провадження. Стверджувала, що судовий збір не треба сплачувати за подання апеляційної скарги на судові рішення у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи Державної виконавчої служби.
30 червня 2025 року апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні заяви-клопотання та продовжив скаржниці строк на усунення недоліків апеляційної скарги. Мотивував тим, що апеляційний суд не має можливості скасовувати власні судові рішення, а справа не стосується оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби.
Скаржниця подала до апеляційного суду нову заяву-клопотання про скасування ухвал цього суду від 16 та 30 червня 2025 року і про відкриття апеляційного провадження. Знову зазначила, що звільнена від сплати судового збору як споживач.
5 серпня 2025 року апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою повернув скаржниці заяву-клопотання й апеляційну скаргу. Зазначив, що повторне подання клопотання, яке однакове за змістом із тим, у задоволенні якого апеляційний суд вже відмовив, є зловживанням процесуальними правами; скаржниця не усунула недоліки її апеляційної скарги, визначені в ухвалі від 16 червня 2025 року.
11.9. Верховний Суд вважає безпідставним аргумент скаржниці про зловживання суддею апеляційного суду службовим становищем і застосування до неї погроз. Вона повторно подала до цього суду клопотання, яке є однаковим за змістом до того, у задоволенні якого апеляційний суд раніше відмовив. Тому останній мав підставу визнати таку дію скаржниці зловживанням процесуальними правами та згідно з частиною четвертою статті 44 ЦПК України попередив про можливі наслідки, якщо скаржниця звернеться із аналогічною заявою-клопотанням ще раз.
11.10. Скаржниця може бути звільнена від сплати судового збору в усіх судових інстанціях лише тоді, якщо вона у справі буде позивачкою та саме у такій якості захищатиме її права як споживачки комунальних послуг (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц). Апеляційний суд правильно вказав, що скаржниця не звільнена від сплати судового збору як споживач, оскільки позов заявив надавач послуг, вважаючи, що скаржниця порушила його права щодо отримання оплати (див. близький за змістом підхід в ухвалі Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2018 року у справі № 668/14982/14-ц). З огляду на це правильним є висновок апеляційного суду про повернення апеляційної скарги через неусунення її недоліків. Подання апеляційної та касаційної скарг не змінює статус скаржниці як відповідачки.
11.11. У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
11.12. Встановивши, що скаржниця повторно подала заяву-клопотання, яке є однаковим за змістом до того, у задоволенні якого апеляційний суд вже відмовив, і скаржниця не усунула недоліки її апеляційної скарги, визначені в ухвалі цього суду від 16 червня 2025 року, він обґрунтовано повернув вказану заяву й апеляційну скаргу. Таке застосування процесуальних норм є вочевидь правильним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення, зокрема частини третьої статті 44, речення другого частини третьої статті 185, частини другої статті 357 ЦПК України. Тому касаційну скаргу у вказаній частині слід визнати необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 260, 261, 394 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Володимирського міського суду Волинської області від 3 червня 2025 року й ухвалу Волинського апеляційного суду від 5 серпня 2025 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Каштан» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко