30 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 759/5092/21
провадження № 61-10951св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 , яка подана представником ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором про іпотечний кредит.
Позов мотивований тим, що 18 травня 2007 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «Міжнародний Іпотечний Банк» (далі - ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк») укладений договір про іпотечний кредит № 1.07051238, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 66 400,00 дол. США строком користування на 180 місяців зі сплатою 11,5 % річних. 18 травня 2007 року з метою повного виконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № 1.0751238, відповідно до якого передано в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до нових вимог закону у березні 2009 року відбулася реєстрація ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» в Platinum Bank та відбувся перехід на нову правову форму - ВАТ.
Банк належним чином виконав свої зобов'язання та надав позичальнику кредитні кошти на загальну суму 66 400,00 дол. США.
04 вересня 2020 року між ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений договір № 401 про відступлення прав вимоги, в тому числі, за договором кредиту № 1.07051238 від 18 травня 2007 року.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів станом на 03 лютого 2021 року складає 77 907,46 дол. США, з яких заборгованість за тілом кредиту - 44 049,71 дол. США за період з 18 травня 2007 року по 04 вересня 2020 року, за відсотками на дату відступлення права вимоги - 29 889,66 дол. США за період з 18 травня 2007 року по 04 вересня 2020 року, відсоткова ставка 3 % річних 3 968,09 дол. США за період з 03 лютого 2018 року по 03 лютого 2021 року.
Позивач просив:
стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1.07051238 від 18 травня 2007 року у розмірі 77 907,46 дол. США;
стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 32 639,45 грн;
стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» понесенні витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа переглядалась судами неодноразово
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 01 липня 2021 року у складі судді Шум Л. М. позов ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором про іпотечний кредит задоволено частково.
Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1.07051238 від 18 травня 2007 року у розмірі 77 907,46 дол. США.
Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 32 639,45 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідачі не належним чином виконали покладені на них договірні зобов'язання з погашення отриманого ними іпотечного кредиту та відсотків, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 03 лютого 2021 року складає 73 939,37 дол. США, з яких заборгованість за тілом кредиту - 44 049,71 дол. США за період з 18 травня 2007 року по 04 вересня 2020 року, за відсотками - 29 889,66 дол. США за період з 18 травня 2007 року по 04 вересня 2020 року. Відсоткова ставка 3 % річних складає 3 968,09 дол. США.
Суд відмовив у стягненні з відповідачів витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем не надано доказів їх понесення саме у зв'язку з розглядом цієї справи.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22 листопада 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду. Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду у цивільній справі за позовом ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором про іпотечний кредит залишено без задоволення.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 липня 2021 року скасовано.
Ухвалено нове рішення. Позов ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором про іпотечний кредит задоволено частково.
Стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1.07051238 від 18 травня 2007 року у розмірі 77 907,46 дол. США.
Стягнено з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» судовий збір у розмірі по 16 319,72 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 01 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року скасовано. Справу № 759/5092/21 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, зробивши висновок про незаконність заочного рішення суду першої інстанції, тобто фактично погодившись з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 про не повідомлення його про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, помилково не прийняв до розгляду заяву ОСОБА_1 про застосування позовної давності, не перевірив та не надав оцінки обставинам, з якими пов'язується початок перебігу позовної давності, на які посилався ОСОБА_1 , в результаті чого порушив вимоги статті 12 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13 березня 2023 року поновлено ОСОБА_2 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду. Заяву ОСОБА_2 , інтереси, якої представляє адвокат Лехкар О. В. про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.
Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 08 липня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лехкар О. В. задоволено частково.
Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 липня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором про іпотечний кредит задоволено частково.
Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за договором про іпотечний кредит № 1.07051238 від 18 травня 2007 року, із змінами до нього, у розмірі 68 533,18 дол. США, що складається із залишку боргу за тілом кредиту - 44 049,71 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом - 20 660,20 дол. США, 3% від простроченої суми за тілом кредиту - 3 823,27 дол. США.
У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» судові витрати зі сплати судового збору за подання до суду позовної заяви у розмірі 14 361,36 грн.
Компенсовано ТОВ «Вердикт Капітал» судові витрати зі сплати судового збору за подання до суду позовної заяви у розмірі 14 361,36 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» у відшкодування витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги, у розмірі 6 160,00 грн.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» у відшкодування витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги, у розмірі 6 160,00 грн.
Стягнено з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання до суду заяви про перегляд заочного рішення, апеляційної та касаційної скарг у розмірі 8 171,05 грн.
Стягнено з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір за подання до суду касаційної скарги у розмірі 41 007,21 грн, сплата якого відстрочена до ухвалення судового рішення у справі.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
ціна позову у цій справі становить 77 907,46 дол. США, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому суд першої інстанції не мав правових підстав розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження. Враховуючи вищезазначене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню;
при частковому задоволенні позову апеляційний суд вказав, що банк виконав свої зобов?язання, надавши позичальникам кредитні кошти в повному обсязі, які прийняті позичальниками та використані за призначенням- для придбання квартири. Обставини укладення договору на умовах, визначених у ньому, отримання грошових коштів в сумі 66 400,00 дол. США та часткове виконання основного зобов'язання визнані відповідачем ОСОБА_1 , про що свідчать доводи, наведені ним у заяві про перегляд заочного рішення суду, тому, відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню, та спростовують аргумент, наведений відповідачем ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі кредитних коштів/відкриття поточного рахунку та перерахування обумовлених кредитним договором грошових коштів;
досліджуючи розрахунок заборгованості, колегія суддів встановила, що на виконання умов кредитного договору позичальником за період з 18 травня 2007 року по 17 травня 2017 року (останній внесений платіж) в рахунок погашення тіла кредиту сплачено та зараховано банком 22 350,29 дол. США. Залишок суми боргу за тілом кредиту становить 44 049,71 дол. США. В частині процентів за користування кредитом, з урахуванням нової редакції графіка повернення кредиту та сплати процентів, за період з 17 липня 2015 року по 04 вересня 2020 року (в межах заявлених вимог) загальна сума нарахованих банком щомісячних платежів складає суму 13 552,57 дол. США, які за вказаний період сплачені позичальником частково в розмірі 1 550,84 дол. США. Борг за складовою заборгованості по процентах за користування кредитом в межах заявлених вимог становить 12 001,73 дол. США. Крім того, до заборгованості включені відстрочені проценти, які підлягали сплаті позичальником, починаючи з 17 червня 2017 року частинами, кожного місяця до кінця строку користування кредитом в дату сплати щомісячного платежу. Заборгованість за цією складовою боргу відстрочених процентів позичальниками не погашалась та за період з 17 червня 2017 року по 04 вересня 2020 року (в межах заявлених вимог) становить 8 658,47 дол. США. Отже, в межах заявлених позивачем позовних вимог та проведених обчислень розмір невиконаного позичальниками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зобов?язаннями закредитним договоромстановить 64 709,91 дол. США;
щодо доводів відповідачів про сплив позовної давності в частині вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитом (основного боргу) та процентів за користування кредитом до 18 березня 2018 року, апеляційний суд зазначив, що відповідно до пунктів 3.1 - 3.2 договору про іпотечний кредит платежі з погашення сум та процентів кредиту здійснюються у вигляді щомісячного ануїтетного (рівномірного) платежу, яка включає в себе частину суми кредиту та нарахованих за місяць процентів - 775,68 дол. США. Погашення відповідної частини кредиту та сплата нарахованих процентів за його користування здійснюється шляхом списання кредитором коштів з поточного рахунку позичальника щомісячно 17 числа кожного календарного місяця. З метою реструктуризації заборгованості за кредитним договором сторони неодноразово вносили зміни до основного договору шляхом укладення додаткових договорів, останній з яких 16 грудня 2016 року. На виконання умов додаткового договору від 16 грудня 2016 року у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту позичальником внесено 2 400,00 дол. США, з останнім платежем 17 травня 2017 року. У рахунок погашення заборгованості за процентами за користування кредитом - 1 550,84 доларів США, з останнім внесеним платежем 19 червня 2017 року. Уклавши з банком 16 грудня 2016 року додатковий договір про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором, на виконання умов якого здійснювали погашення заборгованості в частині тіла кредита та процентів за користування кредитом, відповідачі вчинили дії, що свідчать про визнання ними свого боргу, тому перебіг позовної давності перервався, та після переривання почався заново. Отже, позивач (кредитор) вправі був звернутися до суду з позовом до відповідачів за захистом свого порушеного права з вимогами про стягнення заборгованості щодо першого простроченого щомісячного платежу, який утворився щодо тіла кредиту у періоді з 18 червня 2017 року по 04 вересня 2020 року (межі заявлених вимог), у строк не пізніше 18 червня 2020 року, відповідно в частині процентів за користування кредитом не пізніше 18 липня 2020 року, позов ним подано 15 березня 2021 року. Однак, враховуючи, що пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України перебіг позовної давності продовжено на строк дії карантину, внесені до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України зміни набули чинності з 02 квітня 2020 року, відповідно, не є пропущеною позовна давність щодо платежів, строк сплати яких станом на 02 квітня 2020 року не завершився;
також колегія суддів вважала, що з відповідачів підлягають стягненню 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України. Апеляційний суд вказав, що позивач просив стягнути 3 % річних з 03 лютого 2018 року по 03 лютого 2021 року. Стягнення 3 % річних та інфляційних втрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову. Тому з відповідачів підлягають стягненню 3 % річних за період з 15 березня 2018 року (позов поданий 15 березня 2021 року) по 03 лютого 2021 року (з урахуванням положень статті 13 ЦПК України), що складає 3 823,27 дол. США.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про те, що матеріали справи не містять доказів переходу до позивача прав вимоги за кредитним договором №1.07051238 від 18 травня 2007 року, реєстр кредитних договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, не підтверджує перехід права вимоги, оскільки викладений на звичайному аркуші паперу та підписаний генеральним директором позивача, колегія суддів відхилила, оскільки в матеріалах справи міститься договір про відступлення прав вимоги 04 вересня 2020 року між ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал», відповідно до додатку № 1 якого позивач набув право вимоги до відповідачів за цим договором.
Аргумент апеляційної скарги про наявність у керівника позивача ОСОБА_4 обмеження щодо представництва від імені юридичної особи, а саме: прийняття рішень на суму, що є нижчою або дорівнює 1 000 000,00 грн, апеляційний суд вважав необґрунтованим, оскільки відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Вердикт Капітал», доданої позивачем до позовної заяви, генеральним директором ТОВ «Вердикт Капітал» є Іжаковський О. В., у виписці відсутня інформація щодо обмежень ОСОБА_4 брати участь у розгляді справ, а відповідно до частини третьої статті 58 ЦПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника.
Твердження відповідача ОСОБА_2 про те, що договір про іпотечне кредитування не породив щодо неї жодних зобов'язань, оскільки коштів, обумовлених договором, вона не отримувала, доказів щодо цього матеріали позову не містять, а тому це не створило для неї обов'язку щодо повернення грошових коштів, спростовуються умовами договору, де у пункті 1.3 договору на узгоджених сторонами умовах при підписані договору визначено, що всі дії, що пов'язані з виконанням цього договору, від імені солідарних позичальників здійснюються уповноваженим на це на підставі даного договору «позичальником 1» Романчуком Ю. В.
Аргументи учасників справи
У липні 2024 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
судової практики, яка б стосувалась питання про солідарні обов'язки боржників у кредитному зобов'язанні, де кошти передано лише одному з них, немає, а суд апеляційної інстанції не застосував положення статей 1051, 1054 ЦК України про право позичальника оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді йому не передавались, не зважаючи на те, що самим договором підтверджується те, що кредитні кошти передаються лише одному боржнику - ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 не отримувала грошові кошти. З укладенням договору про іпотечний кредит у ОСОБА_2 виникло основне зобов'язання про повернення грошових коштів, які вона не отримувала. При цьому за умовами договору вона не прийняла на себе додаткових (акцесорних) зобов'язань, якими забезпечувалося б основне зобов'язання про повернення кредитних коштів безпосередньо тим, хто їх отримав - ОСОБА_1 . Будь-яких інших договорів (поруки), від імені ОСОБА_2 також не укладалося. Тобто договір про іпотечне кредитування взагалі не породив щодо ОСОБА_2 жодних зобов'язань;
17 листопада 2014 року між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладений додатковий договір до Договору про іпотечний кредит № 1.07051238 від 18 травня 2007 року, про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором. Апеляційний суд не врахував, що 17 червня 2015 року між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 укладений додатковий договір до договору про іпотечний кредит про реструктуризацію заборгованості, який ОСОБА_2 не підписувала, умови з нею не погоджувалися. 17 червня 2016 року та 16 грудня 2016 року між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладені додаткові договори до договору про іпотечний кредит з метою реструктуризації заборгованості, які зі сторони позичальників підписав лише ОСОБА_1 , який уклав одночасно від свого імені та від імені ОСОБА_2 - на підставі довіреності, чим порушив приписи статті 238 ЦК України щодо заборони вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах;
20 травня 2024 року апеляційний суд дослідив у судовому засіданні надані позивачем оригінали доказів і з'ясував, що насправді оригіналів договору про іпотечний кредит № 1.07051238 від 18 травня 2007 року, так само як і додаткових договорів до нього не існує. Замість оригіналів документів позивач надав довідку сторонньої особи, що начебто оригінали було знищено під час повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну та надав електронні копії тих самих документів, паперові копії яких було додано до позовної заяви. Проте суд поклав ці докази в основу оскарженого судового рішення. Електронна копія паперового документу не є ні електронним доказом у розумінні статті 100 ЦПК України, ні оригіналом документа взагалі;
оскільки позивач звернувся з позовом 15 березня 2021 року він може просити суд стягнути заборгованість з ОСОБА_1 за період з 15 березня 2018 року по 15 березня 2021 року.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судове рішення оскаржується в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині не оскаржується та в касаційному порядку не переглядається.
У липні 2024 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
апеляційний суд помилково, за відсутності оригіналів договору про іпотечний кредит та документів на підтвердження перерахування на поточний рахунок ОСОБА_1 грошових коштів, наявності не виконаної ухвали суду про зобов'язання позивача надати оригінали доказів та інформації позивача про відсутність оригіналів цих доказів, стягнув заборгованість з відповідачів, Невиконання позивачем вимоги суду щодо витребування оригіналів доказів для дослідження їх у судовому засіданні мало бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 05 вересня 2018 року у справі № 459/3597/14-ц, від 14 травня 2018 року у справі № 576/1201/16-ц. Таким чином, за відсутності оригіналів документів, висновки суду апеляційної інстанції мають характер припущення. За таких обставин суд апеляційної інстанції порушив принципи цивільного судочинства, гласності, змагальності, безпосередності дослідження доказів та статтю 95 ЦПК України щодо заборони брати до уваги копію письмового доказу, оригінал якого не надано на вимогу суду, а також принцип верховенства права;
апеляційний суд не застосував до спірних правовідносин закон, який підлягав застосуванню (у тому числі статті 517, 518 ЦК України), а судове рішення ухвалено за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які апеляційний суд визнав встановленими.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судове рішення оскаржується в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині не оскаржується та в касаційному порядку не переглядається.
У грудні 2024 року ТОВ «Вердикт Капітал» через представника ОСОБА_5 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, оскаржене судове рішення - без змін.
Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само, прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана представником ОСОБА_3 , залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2024 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року. Відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з суду першої інстанції справу.
У вересні 2024 року справа № 759/5092/21 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору або зменшення розміру судового збору задоволено частково. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Зменшено ОСОБА_1 розмір судового збору до 14 355,70 грн за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року. Продовжено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків касаційної скарги до 30 жовтня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року. Відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2024 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року. Зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 04 вересня 2024 рокузазначено, що касаційна скарга ОСОБА_2 містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановіВерховного Суду від 01 березня 2019 року у справі № 490/3240/16-ц, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах тасудове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 18 листопада 2024 року зазначено, що касаційна скарга ОСОБА_1 містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 219/1704/17, від 14 травня 2018 року у справі № 576/1201/16-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 459/3597/14-цтасудове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що 18 травня 2007 року між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк») та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладений договір про іпотечний кредит № 1.07051238. Сума кредиту: 66 400 дол. США. Строк кредитування: 180 місяців. Процентна ставка: 11,50 % річних. Цільове призначення: придбання у власність квартири АДРЕСА_2 .
Відповідно до пункту 1.3 вказаного договору, всі дії, що пов'язані з виконанням цього договору, від імені солідарних позичальників здійснюються уповноваженим на це на підставі даного договору «позичальником 1» ( ОСОБА_1 ).
Кредит надається позичальнику в безготівковій формі, шляхом перерахування всієї суми кредиту на поточний рахунок позичальника (пункт 2.3 договору).
Відповідно до пунктів 3.1-3.2 договору про іпотечний кредит № 1.07051238 від 18 травня 2007 року платежі з погашення сум та процентів кредиту здійснюються у вигляді щомісячного ануїтетного (рівномірного) платежу. Сума щомісячного ануїтетного платежу за цим договором, що включає в себе частину суму кредиту та нарахованих за місяць процентів становить 775,68 дол. США. Погашення відповідної частини кредиту та сплата нарахованих процентів за його користування здійснюється шляхом списання кредитором коштів з поточного рахунку позичальника щомісячно 17 числа кожного календарного місяця.
18 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 .
18 травня 2007 року між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк») та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № 1.0751238, за умовами якого передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 .
17 листопада 2014 року між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладений додатковий договір до договору про іпотечний кредит № 1.07051238 від 18 травня 2007 року, відповідно до якого, з метою реструктуризації заборгованості за кредитним договором сторони домовилися змінити порядок погашення заборгованості за кредитом та нарахованих процентів за користування кредитом. Сторонами погоджено графік повернення кредиту та сплати процентів у новій редакції.
17 червня 2015 року між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 укладений додатковий договір до договору про іпотечний кредит № 1.07051238 від 18 травня 2007 року, згідно якого, з метою реструктуризації заборгованості за кредитним договором сторони домовилися змінити порядок погашення заборгованості за кредитом та нарахованих процентів за користування кредитом. Сторонами погоджено графік повернення кредиту та сплати процентів у новій редакції.
17 червня 2016 року між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладений додатковий договір до договору про іпотечний кредит № 1.07051238 від 18 травня 2007 року відповідно до якого, з метою реструктуризації заборгованості за кредитним договором сторони домовилися змінити порядок погашення заборгованості за кредитом та нарахованих процентів за користування кредитом. Сторонами погоджено графік повернення кредиту та сплати процентів у новій редакції.
16 грудня 2016 року між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладений додатковий договір до договору про іпотечний кредит № 1.07051238 від 18 травня 2007 року відповідно до якого, з метою реструктуризації заборгованості за кредитним договором сторони домовилися змінити порядок погашення заборгованості за кредитом та нарахованих процентів за користування кредитом. Сторонами погоджено графік повернення кредиту та сплати процентів у новій редакції.
У пункті 1.1 цього договору сторони визначили, що починаючи з 17 грудня 2016 року по 17 травня 2017 року позичальник щомісячно сплачує щомісячний платіж в сумі 150, 00 дол. США, який складається з: частини заборгованості за кредитом в розмірі 100,00 дол. США; частини нарахованих за місяць процентів у розмірі 50,00 дол. США. Залишок нарахованих та не сплачених процентів за користування кредитом, протягом зазначеного у цьому пункті періоду, сплачується частинами кожного місяця до кінця строку користування кредитом в дату сплати щомісячного платежу, починаючи з дати визначеної в пункті 1.2. цього додаткового договору.
Відповідно до пункту 1.2 цього додаткового договору сторони визначили, що нараховані та не сплачені проценти за користування кредитом протягом періоду з 19 травня 2015 року до 16 травня 2015 року, надалі - прострочені проценти сплачуються, починаючи з 17 червня 2017 року, частинами кожного місяця до кінця строку користування кредитом, в дату сплати щомісячного платежу.
У зв'язку з цим, позичальник, починаючи з 17 червня 2017 року сплачує ануїтетний платіж розмір якого визначений в графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток №1 до кредитного договору), який складається з: частини заборгованості за кредитом, розмір якої визначений в графіку повернення кредиту та сплати нарахованих за попередній місяць процентів за користування кредитом; частина процентів нарахованих та не сплачених протягом періоду з 17 травня 2014 року по 17 квітня 2015 року та з 17 червня 2015 року по 17 травня 2017 року, далі - відстрочені проценти; частини прострочених процентів.
Відповідно до пункту 1 цього додаткового договору сторони домовились викласти додаток № 1 до кредитного договору (графік повернення кредиту та сплати процентів) у новій редакції, що є невід'ємною частиною кредитного договору.
На узгоджених умовах додаткового договору від 16 грудня 2016 року сторонами підписано графік повернення кредиту та сплати процентів (нова редакції), згідно з яким сторона позичальника визнала, що станом на 17 червня 2015 року залишок боргу за тілом кредиту становить розмір 46 449,71 дол. США. За період з 17 липня 2015 року по 17 травня 2017 року в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту позичальник сплачує щомісячно до 17 числа кожного календарного місяця по 100,00 дол. США, на погашення заборгованості з нарахованих процентів щомісячно за період з 17 липня 2015 року по 17 листопада 2015 року по 100,00 дол. США, починаючи з 17 грудня 2015 року по 17 травня 2017 року по 50,00 дол. США. Починаючи з 17 червня 2017 року по 17 травня 2022 року сплачує ануїтетний платіж розмір якого визначений в графіку повернення кредиту та сплати процентів. Несплачені проценти з 17 травня 2014 року по 17 квітня 2015 року та з 17 червня 2015 року по 17 травня 2017 року, а також прострочені проценти сплачуються з 17 червня 2017 року частинами кожного місяця до кінця строку користування кредитом в дату сплати щомісячного платежу (відстрочені проценти).
На виконання умов додаткового договору від 16 грудня 2016 року позичальник відновідно до графіку повернення кредиту та сплати процентів (нова редакція) вносив щомісячні платежі. У рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту стороною позичальника внесено 2 400,00 дол. США, з останнім платежем 17 травня 2017 року. У рахунок погашення заборгованості за процентами за користування кредитом - 1 550,84 дол. США, з останнім внесеним платежем 19 червня 2017 року.
04 вересня 2020 року між ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений договір № 401 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки фізичних осіб, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» набув права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатках № 1 та № 2 до цього договору.
Відповідно до реєстру кредитних договорів, права вимоги за якими відступаються, який є додатком № 1 до договору № 401, до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги за договором № 1.07051238 від 18 травня 2007 року, боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Сума заборгованості за основним зобов'язанням на день підписання договору: 1 219 771,71 грн/44 049,71 дол. США. Сума заборгованості за нарахованими процентами на день підписання договору: 827 668,60 грн/29 889,66 дол. США. Загальна сума заборгованості на день підписання договору: 2 047 440,31 грн - 73 939,37 дол. США.
Відповідно до платіжного доручення № 606 від 11 серпня 2020 року ТОВ «Вердикт Капітал» сплатило ПАТ «Платинум Банк» за придбання 2 976 795,31 грн.
Відповідно до розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором № 1.07051238 від 18 травня 2007 року станом на 03 лютого 2021 року становить 73 939,37 дол. США, з яких: 44 049,71 дол. США - заборгованість за тілом кредиту (період з 18 травня 2007 року по 04 вересня 2020 року); 29 889,66 дол. США - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги (період з 18 травня 2007 року по 04 вересня 2020 року).
Згідно розрахунку боргу, 3 % річних за кредитним договором № 1.07051238 від 18 травня 2007 року, нарахованих на заборгованість за тілом кредиту за період з 03 лютого 2018 року по 03 лютого 2021 року, становить 3 968,09 дол. США.
Апеляційним судом під час нового розгляду справи також встановлено, що на виконання умов кредитного договору позичальником за період з 18 травня 2007 року по 17 травня 2017 року (останній внесений платіж) в рахунок погашення тіла кредиту сплачено та зараховано банком 22 350,29 дол. США. Залишок суми боргу за тілом кредиту становить 44 049,71 дол. США.
В частині процентів за користування кредитом, з урахуванням нової редакції графіка повернення кредиту та сплати процентів, за період з 17 липня 2015 року по 04 вересня 2020 року (в межах заявлених вимог) загальна сума нарахованих банком щомісячних платежів за цією складовою боргу складає суму 13 552,57 дол. США, які за вказаний період сплачені позичальником частково в розмірі 1 550,84 дол. США, з останнім внесеним платежем 19 червня 2017 року. Борг за складовою заборгованості по процентах за користування кредитом в межах заявлених вимог становить 12 001,73 дол. США.
Крім того, до заборгованості включені відстрочені проценти, які підлягали сплаті позичальником, починаючи з 17 червня 2017 року частинами, кожного місяця до кінця строку користування кредитом в дату сплати щомісячного платежу. Заборгованість за цією складовою боргу відстрочених процентів позичальниками не погашалась.
Загальна сума нарахованих банком та несплачених позичальником відстрочених процентів за період з 17 червня 2017 року по 04 вересня 2020 року (в межах заявлених вимог) становить 8 658,47 дол. США.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зазначено, що:
«поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст. […] строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). […] Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). […] У цій справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов'язання. Так, суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що 3 червня 2006 року сторони уклали договір, за умовами якого відповідач отримав строком на 24 місяці, тобто до 3 червня 2008 року включно, кредитні кошти у національній валюті у розмірі 8 235,50 грн, які зобов'язався повернути зі сплатою відсотків у розмірі 25,08 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мав здійснювати щомісячними платежами, надаючи позивачеві до 27 числа кожного місяця кошти у сумі 441,31 грн (щомісячний платіж) упродовж строку кредитування. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов'язання».
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 (провадження № 61-9710св22) вказав, що відсутність у справі оригіналів первинних бухгалтерських документів, не є підставою для висновку про невиконання умов договору банком та, як наслідок, неотримання позичальником грошових коштів за кредитним договором.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України) (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України), а за зобов'язаннями з визначеним строком виконання - зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Оскільки кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строкукредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А тому перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесеннячергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2024 року у справі № 201/11812/23 (провадження № 61-7195св24)).
Укладення договору відступлення права вимоги не є підставою для переривання позовної давності згідно зі статтею 264 ЦК України. Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (стаття 262 ЦК України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 зауважувала, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду було продовжено до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину. […] Отже, оскільки в цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо визнаних судами обґрунтованими позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних не спливла, то перебіг цього строку є зупиненим і дотепер (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану). За таких обставин звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 02 квітня 2017 року по 01 квітня 2024 року, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
ТОВ «Вердикт Капітал» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором про іпотечний кредит. В обґрунтування позову позивач вказав, що між відповідачами та ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» 18 травня 2007 року укладений договір про іпотечний кредит, з метою повного виконання зобов'язань за яким між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір, відповідно до якого передано в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Банк належним чином виконав свої зобов'язання та надав позичальнику кредитні кошти на загальну суму 66 400,00 дол. США. Відповідно до нових вимог закону у березні 2009 року відбулася реєстрація ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» в Platinum Bank та відбувся перехід на нову правову форму - ВАТ. 04 вересня 2020 року між ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений договір № 401 про відступлення прав вимоги за договором між відповідачами та ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» від 18 травня 2007 року. Проте, відповідачі належним чином не виконували умови договору, заборгованість по поверненню кредитних коштів станом на 03 лютого 2021 року складає 77 907,46 дол. США;
суд першої інстанції позов задовольнив в межах позовних вимог, заявлених ТОВ «Вердикт Капітал»;
суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, позов ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором про іпотечний кредит задовольнив частково. Вказав, що банк виконав свої зобов?язання, надавши позичальникам кредитні кошти в повному обсязі, які прийняті позичальниками від банку й використані за призначенням.- для придбання квартири. Обставини укладення договору на умовах, визначених у ньому, отримання грошових коштів в сумі 66 400,00 дол. США та часткового виконання основного зобов'язання визнані відповідачем ОСОБА_1 , про що свідчать доводи, наведені ОСОБА_1 у заяві про перегляд заочного рішення суду. Твердження відповідача ОСОБА_2 про те, що договір про іпотечне кредитування не породив щодо неї жодних зобов'язань, оскільки коштів, обумовлених договором, вона не отримувала, колегія суддів відхилила з огляду на пункт 1.3 договору, відповідно до якого всі дії, що пов'язані з виконанням цього договору, від імені солідарних позичальників здійснюються уповноваженим на це на підставі даного договору «позичальником 1» ОСОБА_1 . Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції;
при визначенні суми заборгованості (тіла кредиту та процентів) апеляційний суд правильно встановив, що відповідно до пунктів 3.1 - 3.2 договору про іпотечний кредит платежі з погашення сум та процентів кредиту здійснюються у вигляді щомісячного ануїтетного (рівномірного) платежу, яка включає в себе частину суму кредиту та нарахованих за місяць процентів - 775,68 дол. США. Погашення відповідної частини кредиту та сплата нарахованих процентів за його користування здійснюється шляхом списання кредитором коштів з поточного рахунку позичальника щомісячно 17 числа кожного календарного місяця. Позовна давність щодо стягнення тіла кредиту, з урахуванням того, що останній платіж з його погашення здійснено ОСОБА_1 17 травня 2017 року, що свідчить про переривання позовної давності, спливла 18 червня 2020 року. Позовна давність щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом з урахуванням останнього внесеного платежу 19 червня 2017 року, спливла 18 липня 2020 року. Проте, оскільки строк сплати тіла кредиту та процентів станом на 02 квітня 2020 року не завершився, відповідно до пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України перебіг позовної давності продовжено на строк дії карантину, а позовна давність, не є пропущеною. Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду, а доводи касаційної скарги ОСОБА_2 в цій частині вважає необґрунтованими;
разом з тим, апеляційний суд залишив поза увагою, що в цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо позовних вимог про стягнення трьох процентів річних не спливла, оскільки її продовжено до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину. Тому звернення до суду з позовними вимогами про стягнення трьох процентів річних, нарахованих за період з 03 лютого 2018 року, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим. Проте, враховуючи принцип заборони повороту до гіршого, що означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення, тобто особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги, постанову апеляційної інстанції в частині періоду та розміру стягнення трьох процентів річних слід також залишити без змін.
Доводи касаційних скарг про не надання позивачем оригіналів договору про іпотечний кредит та додаткових договорів до нього, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідачі не спростовують факту отримання кредиту, що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 від 18 травня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , кошти на придбання якої були цільовим призначенням договору про іпотечний кредит від 18 травня 2007 року. Факт підписання відповідних договорів визнаний відповідачем ОСОБА_1 у заяві про перегляд заочного рішення у справі (т. 1, а. с. 104-111).
Посилання відповідача на правові висновки, викладені постановах Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 459/3597/14-ц, від 14 травня 2018 року у справі № 576/1201/16-ц, колегія суддів вважає, необґрунтованими, оскільки фактичні обставини справи у цій справі та фактичні обставини у постановах, на які посилається заявник, є різними.
Відповідно до частин першої та другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2024 року у справі № 201/11812/23 (провадження № 61-7195св24), не дають підстави для висновку, що судове рішення в оскарженій частині ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення в оскарженій частині - без змін.
Щодо зупинення дії рішення суду першої інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2024 року зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку.
Оскільки постанова Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року залишена без змін, наявні підстави для поновлення виконання.
Оскільки судові рішення підлягають залишенню без змін, то судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на особу, яка її подала.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги ОСОБА_2 , яка подана представником ОСОБА_3 , ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 рокув частині задоволених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишити без змін.
Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат