05 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/4214/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю
«Максі Капітал Груп» - Щербака Є.М., Пата С.П.,
Ferrexpo PLC - не з'явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю
«Інформаційне агентство «Українські новини» - не з'явився,
Приватного акціонерного товариства
«Картель» - не з'явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю
«Хаб Главком» - не з'явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю
«Апостроф ТВ» - не з'явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю
«Інтернет Інвест» - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ferrexpo PLC
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2025; повний текст складено 15.09.2025 (у складі колегії суддів: Сибіга О.М. (головуючий), Кравчук Г.А., Пономаренко Є.Ю.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 (суддя Ващенко Т.М.) у частині задоволення позовних вимог
у справі № 910/4214/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Максі Капітал Груп»
до Ferrexpo PLC, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Українські новини», Приватного акціонерного товариства «Картель», Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаб Главком», Товариства з обмеженою відповідальністю «Апостроф ТВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест»
про визнання недостовірною та спростування інформації,
У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Максі Капітал Груп» (далі - ТОВ «Максі Капітал Груп») звернулося до суду з позовом до Ferrexpo PLC, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Українські новини» (далі - ТОВ «ІА «Українські новини»), Приватного акціонерного товариства «Картель» (далі - ПрАТ «Картель»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаб Главком» (далі - ТОВ «Хаб Главком»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Апостроф ТВ» (далі - ТОВ «Апостроф ТВ»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест» (далі - ТОВ «Інтернет Інвест») про визнання недостовірною та спростування інформації, поширеної відповідачами в мережі Інтернет 20.03.2024, яка наведена в позовній заяві.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що поширена відповідачами в мережі Інтернет інформація щодо позивача є недостовірною, негативною та такою, що шкодить діловій репутації ТОВ «Максі Капітал Груп».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2025, позов задоволено частково. Визнано недостовірною та такою, що шкодить діловій репутації ТОВ «Максі Капітал Груп» інформацію, поширену 20.03.2024 в повідомленні від імені Ferrexpo PLC, а саме інформацію:
«Із Полтавського ГЗК, використовуючи сфальсифіковані документи, намагаються стягнути уявний борг у розмірі 4,7 мільярда гривень (125 млн доларів США). Цей борг, який нібито виник понад 15 років тому, згідно з рішенням українського Верховного Суду від червня 2022 року був погашений ще у 2015 році»
«Щодо ситуації із нібито боргом у розмірі 4.7 млрд гривень, у компанії назвали його «неіснуючим»
«... Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) продав фактично відсутнє право вимоги до Полтавського ГЗК невідомій компанії ТОВ «Максі капітал груп», що призвело до винесення Східним апеляційним господарським судом (місто Харків) рішення про повторне стягнення коштів з Полтавського ГЗК.»
«За оцінкою адвокатів сторони Полтавського ГЗК, процес судового розгляду мав ознаки замовного та сумнівного характеру».
Зобов'язано Ferrexpo PLC невідкладно, але не пізніше ніж на п'ятий день з дня набрання судовим рішенням у цій справі законної сили, спростувати поширену недостовірну інформацію щодо ТОВ «Максі Капітал Груп» у всіх медіа, в яких було поширену таку інформацію, шляхом розміщення в онлайн-медіа, у відповідних розділах, вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі, не допускаючи при цьому власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів тощо, під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Максі Капітал Груп».
Стягнуто з Ferrexpo PLC на користь ТОВ «Максі Капітал Груп» 6 058,00 витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні позовних вимог до ТОВ «ІА «Українські новини», ПрАТ «Картель», ТОВ «Хаб Главком», «Апостроф ТВ», ТОВ «Інтернет Інвест» відмовлено.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог, у серпні 2025 року Ferrexpo PLC подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі № 910/4214/24 у частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Також у касаційній скарзі зазначено, що відповідно до статей 124, 129 ГПК Ferrexpo PLC очікує понести судові витрати у зв'язку з розглядом цієї справи у Верховному Суді у вигляді витрат на правничу допомогу орієнтовно у розмірі 200 000,00 грн. Відповідні докази будуть надані суду до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після винесення судом рішення.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.09.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 910/4214/24 за касаційною скаргою Ferrexpo PLC з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.10.2025.
30.09.2025 через систему «Електронний суд» Ferrexpo PLC подала доповнення до касаційної скарги в межах строку на касаційне оскарження з огляду на те, що повний текст постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2025 у справі № 910/4214/24 виготовлений 15.09.2025, про що зазначено на останній сторінці цієї постанови, а 18.09.2025 ця постанова була розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
ТОВ «Максі Капітал Груп» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами попередніх інстанцій при вирішенні спору норм матеріального та процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ТОВ «Хаб Главком» у відзиві підтримало касаційну скаргу Ferrexpo PLC.
22.10.2025 Ferrexpo PLC через систему «Електронний суд» подала клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване тим, що представник відповідача адвокат Денисенко О.М. не може прибути в судове засідання, призначене у справі № 910/4214/24 на 22.10.2025 о 10:00, у зв'язку з хворобою. Доказів на підтвердження підстав для відкладення розгляду справи до клопотання не додано.
Суд, обговоривши подане клопотання, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 05.11.2025.
05.11.2025 Ferrexpo PLC через систему «Електронний суд» подала клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване тим, що представник Ferrexpo PLC адвокат Денисенко О.М. не може прибути в судове засідання, призначене у справі № 910/4214/24 на 05.11.2025 о 10:30, з поважних причин. У чому полягає поважність причин для відкладення розгляду справи, клопотання такої інформації не містить. Будь-яких доказів на підтвердження підстав для відкладення розгляду справи до клопотання не додано.
Суд, обговоривши подане Ferrexpo PLC клопотання, відмовив у його задоволенні, визнавши неповажними наведені відповідачем причини для відкладення розгляду касаційної скарги у справі № 910/4214/24, оскільки представник Ferrexpo PLC адвокат Денисенко О.М. двічі не з'явився в судове засідання без подання будь-яких доказів на підтвердження тих обставин, якими скаржник обґрунтував неможливість його представника бути присутніми в судовому засіданні 05.11.2025. При цьому Суд урахував, що Ferrexpo PLC свої доводи виклало у касаційній скарзі та доповненнях до неї, а учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами і не зловживати ними. Тим більше особа, яка ініціювала оскарження судових рішень у справі шляхом подачі касаційної скарги, відповідно до норм процесуального закону має вживати заходів для скорочення періоду судового провадження.
05.11.2025 ТОВ «Апостроф ТВ» через систему «Електронний суд» подало клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване тим, що товариство не було обізнано раніше про те, що Верховним Судом розглядається касаційна скарга Ferrexpo PLC, а довідалося про це через реєстр судових рішень. Оскільки рішення суду касаційної інстанції може зачепити законні права та інтереси товариства, ТОВ «Апостроф ТВ» просило надати йому можливість підготувати правову позицію у справі № 910/4214/24 стосовно касаційної скарги Ferrexpo PLC та відкласти розгляд справи № 910/4214/24, призначеної на 05.11.2025 об 10.30, на іншу дату.
Суд, обговоривши подане ТОВ «Апостроф ТВ» клопотання, відмовив у його задоволенні, визнавши неповажними наведені відповідачем причини для відкладення розгляду касаційної скарги Ferrexpo PLC у справі № 910/4214/24, оскільки доводи товариства щодо необізнаності з обставинами подання касаційної скарги Ferrexpo PLC на судові рішення у цій справі спростовуються відомостями автоматизованої системи документообігу суду КП «ДСС», за якими у ТОВ «Апостроф ТВ» наявний електронний кабінет у системі «Електронний суд», де відповідач 13.08.2025 отримав копію касаційної скарги Ferrexpo PLC на судові рішення у справі № 910/4214/24 з додатками, 25.09.2025 відповідач отримав копію ухвали Верховного Суду від 25.09.2025 про відкриття касаційного провадження у справі № 910/4214/24 та призначення касаційної скарги Ferrexpo PLC до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.10.2025, а 23.10.2025 ТОВ «Апостроф ТВ» отримало копію ухвали Верховного Суду від 22.10.2025 про оголошення перерви в судовому засіданні 22.10.2025 до 05.11.2025.
05.11.2025 ТОВ «Голдберрі» через систему «Електронний суд» подало клопотання про залучення його до участі у справі як співвідповідача у справі № 910/4214/24 та відкладення на інший час розгляд справи № 910/4214/24. Клопотання обґрунтоване тим, що ТОВ «Голдберрі» також розмістило оспорювану інформацію на своєму інтернет ресурсі та впевнено у її достовірності, а судові рішення у справі № 910/4214/24, якими визнано зазначену інформацію недостовірною, прямо зачіпають права та інтереси ТОВ «Голдберрі».
За змістом статті 48 ГПК суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача (частина 1). Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина 3).
Оскільки визначення відповідачів, предмета і підстав позову є правом саме позивача, а залучення співвідповідача у справі вирішується судом першої інстанції у порядку, передбаченому статтею 48 ГПК, суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості вирішувати відповідні питання, тому клопотання ТОВ «Голдберрі» про залучення його до участі у справі як співвідповідача у справі № 910/4214/24 та відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
Ferrexpo PLC, ТОВ «Інформаційне агентство «Українські новини», ПрАТ «Картель», ТОВ «Хаб Главком», ТОВ «Апостроф ТВ», ТОВ «Інтернет Інвест» у судове засідання своїх представників не направили.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.
Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Явка в судове засідання представника сторони - це право, а не обов'язок сторони, і відповідно до положень статті 202 ГПК справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без її участі, якщо нез'явлення цього представника не перешкоджає розгляду справи по суті.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, відсутність заяв зазначених учасників, окрім наведених вище, щодо розгляду справи, клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є їхнім правом, а не обов'язком, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників ТОВ «Максі Капітал Груп», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 20.03.2024 в мережі Інтернет в ряді онлайн-медіа було опубліковано статті:
в онлайн-медіа «Українські новини» (https://ukranews.соm/ua/nеws/993112-ferrexpo-zvernula-uvagu-na-nekorektnu-informatsiyu-shho-bula-rozpovsyudzhena-deyakymy ukrayinskymy) під назвою «Ferrexpo звернула увагу на некоректну інформацію, що була розповсюджена деякими українськими ЗМІ»;
в онлайн-газеті «Dsnews» (https://www.dsnews.ua/ukr/economics/ferrexpo-otreagirovalo-na-nekorrektnuyu-informaciyu-ukrainskih-smi-ob-akcivah-kompaniі-20032024-498153) під назвою «Ferrexpo відреагувало на некоректну інформацію українських ЗМІ щодо акцій компанії»;
в онлайн-медіа «Інформаційне агентство «Главком» ( https://glavcom.ua/news/ferrexpo-zvertaie-uvahu-na-nekorektnu-informatsiiu-shcho-bula-rozpovsiudzhena-deiakimi-ukraiinskimi-zmi-991766.html) під назвою «Ferrexpo звертає увагу на некоректну інформацію, що була розповсюджена деякими українськими ЗМІ»;
в онлайн-медіа інтернет-виданні «Апостроф» (https://apostrophe.ua/ua/news/business/2024-03-20/v-ferrexpo-oprovergli-informatsiyu-vsmi-o-prichinah-izmeneniya-stoimosti-aktsiy kompanii/316806) під назвою «У Ferrexpo спростували інформацію у ЗМІ щодо причин зміни вартості акцій компанії».
У кожній з наведених статей міститься текст ідентичного змісту:
«Щодо ситуації із нібито боргом у розмірі 4.7 млрд гривень, у компанії назвали його «неіснуючим». «Із Полтавського ГЗК, використовуючи сфальсифіковані документи, намагаються стягнути уявний борг у розмірі 4,7 мільярда гривень (125 млн доларів США). Цей борг, який нібито виник понад 15 років тому, згідно з рішенням українського Верховного Суду від червня 2022 року був погашений ще у 2015 році», - пояснюють у Ferrexpo рlс.
«... Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) продав фактично відсутнє право вимоги до Полтавського ГЗК невідомій компанії ТОВ «Максі капітал груп», що призвело до винесення Східним апеляційним господарським судом (місто Харків) рішення про повторне стягнення коштів з Полтавського ГЗК.
За оцінкою адвокатів сторони Полтавського ГЗК, процес судового розгляду мав ознаки замовного та сумнівного характеру, адже справу обсягом майже в 4 тисячі сторінок було розглянуто колегією, що сформувалась за годину до початку судового розгляду. А саме рішення було прийняте в єдиному апеляційному засіданні, яке тривало півтори години й було оголошено після 5 хвилин обговорення справи суддями в нарадчій кімнаті. Тобто судді витратили в середньому по 1 секунді на вивчення кожної сторінки справи».
ТОВ «Максі Капітал Груп» стверджує, що поширена про нього інформація є недостовірно, негативною та такою, що порочить ділову репутацію товариства. Позивач доводить, що є юридичною особою з позитивною діловою репутацією і поширення неправдивої інформації щодо неправомірних дій з боку позивача завдає шкоди особистим немайновим правам позивача, псує його ділову репутацію, впливає на відносини з контрагентами, оскільки характеризує як особу, що зневажливо ставиться до закону, до своїх обов'язків та може допустити вчинення незаконних дій у своїй діяльності. Поширення відомостей, що не відповідають дійсності і порушують особисті немайнові права позивача, такі як право на повагу ділової репутації, є порушенням його інформаційного імунітету, гарантованого Конституцією України кожному.
Ferrexpo PLC проти позову заперечила, посилаючись на те, що більша частина поширеної інформації не стосується ТОВ «Максі Капітал Груп», така інформація є оціночними судженнями Ferrexpo PLC, а не констатацією фактів, тому позивачем не доведено порушення його особистих немайнових прав.
ПрАТ «Картель» проти позову заперечило, посилаючись на те, що поширені відомості не стосуються позивача, така інформація є оціночними судженнями, позивачем не доведено порушення його прав поширенням спірної інформації, поширена інформація є дослівним відтворенням повідомлення прес-служби компанії Ferrexpo PLC, тому відповідно до Закону України «Про медіа» ПрАТ «Картель» не несе відповідальність за її достовірність.
ТОВ «Хаб Главком» проти позову заперечило, посилаючись на не доведення позивачем поширення ним недостовірної інформації щодо позивача.
ТОВ «Апостроф ТВ» проти позову заперечило, посилаючись на те, що воно не є належним відповідачем за пред'явленими позовними вимогами.
ТОВ «Інтернет Інвест» проти позову заперечило, посилаючись на те, що ним не поширювалася жодна інформація відносно позивача, він не є власником чи реєстрантом сайтів, на яких було опубліковано зазначені статті, а лише надає послуги з хостингу.
Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, позов задовольнив частково та мотивував рішення таким:
- за встановлених обставин ТОВ «Максі Капітал Груп» придбало у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на торгах пул активів банку «Фінанси та Кредит», у складі якого були кредиторські вимоги, забезпечені порукою Полтавського ГЗК . Користуючись своїм правом кредитора, ТОВ «Максі Капітал Груп» пред'явило позов щодо стягнення заборгованості до поручителя, а саме до Полтавського ГЗК. Суди першої та апеляційної інстанцій прийняли рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Максі Капітал Груп» і на момент виходу статей Полтавський ГЗК подав касаційну скаргу на відповідні судові рішення у справі.
- інформація, яку просить спростувати ТОВ «Максі Капітал Груп», містить його назву, а також посилання на судові провадження за участі позивача, що викликає у стороннього спостерігача асоціації виключно з ТОВ «Максі Капітал Груп», що свідчить про поширення відповідачем Ferrexpo PLC інформації саме про ТОВ «Максі Капітал Груп», із безпосереднім зазначенням його найменування;
- в опублікованих статтях міститься інформація про те, що ТОВ «Максі Капітал Груп»: придбало «фактично відсутнє право вимоги до Полтавського ГЗК»; подало позов до суду на підставі «сфальсифікованих документів», а судами були винесені рішення про повторне стягнення з Полтавського ГЗК коштів; процес судового розгляду мав ознаки замовного та сумнівного характеру. При цьому така інформація викладена у стверджувальній формі (у формі констатації фактів), що унеможливлює її визнання виключно оціночними судженням Ferrexpo PLC;
- поширена Ferrexpo PLC інформація є негативною по відношенню до ТОВ «Максі Капітал Груп», оскільки в ній саме особа позивача асоціюється з твердженнями про порушення закону, використання сфальсифікованих документів, «замовність» ініційованого позивачем судового процесу. При цьому доказів на підтвердження достовірності такої інформації, зокрема, обставинами, встановленими в межах відповідних проваджень за фактом використання сфальсифікованих документів тощо, матеріали справи не містять;
- Ferrexpo PLC було поширено недостовірну, тобто таку, що не відповідає дійсності, негативну інформацію саме про позивача у стверджувальній формі;
- поширення в інформаційному просторі негативної та недостовірної інформації щодо ТОВ «Максі Капітал Груп» зі сторони Ferrexpo PLC є порушенням особистих немайнових прав позивача як юридичної особи, на недоторканність ділової репутації та завдає шкоди репутації ТОВ «Максі Капітал Груп»;
- пред'явлені позовні вимоги до Ferrexpo PLC є обґрунтованими, доведеними, підтвердженими матеріалами справи та відповідачем Ferrexpo PLC не спростовані в установленому законом порядку, що є підставою для задоволення позову до Ferrexpo PLC в повному обсязі;
- щодо пред'явлення позовних вимог до решти відповідачів, то у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що інші відповідачі (ТОВ «Інформаційне агентство «Українські новини», ПрАТ «Картель», ТОВ «Хаб Главком», ТОВ «Апостроф ТВ») є власниками відповідних доменних імен та, відповідно, можуть виступати відповідачами в цьому спорі, а на зазначених інтернет-ресурсах спірна інформація щодо позивача була розміщена не від імені певних онлайн-медіа, а з посиланням на повідомлення Ferrexpo PLC;
- розміщення відповідними онлайн-медіа інформації, поширеної прес-службою Ferrexpo PLC, не може бути підставою для притягнення таких ресурсів до відповідальності за її поширення, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог до цих відповідачів;
- судом встановлено, що відповідач ТОВ «Інтернет Інвест» надає послуги з хостингу та не розміщує на відповідних ресурсах будь-яку інформацію, отже є неналежним відповідачем у цій справі, що також виключає задоволення позовних вимог до цього товариства.
У поданій касаційній скарзі Ferrexpo PLC в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень послалася, зокрема, на те, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права стосовно того, що твердження, викладені у позові, є суб'єктивною оцінкою позивачем змісту статей, у той же час предметом спору у даній справі є спірна інформація, що передається дослівним цитуванням, без редагування, корегування чи власного розуміння змісту позивачем, проте сприйняття ним (позивачем) оспорюваних висловлювань на свій рахунок не може бути підставою для задоволення позову. При цьому скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування статей 15, 277 Цивільного кодексу України, статті 30 Закону України «Про інформацію» при вирішенні спорів у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 21.11.2018 у справі № 183/7606/15, від 05.09.2022 у справі № 527/1812/16-ц, від 30.07.2020 у справі № 200/20351/18, від 27.08.2020 у справі № 461/8414/17. За доводами скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували статті 77 та 236 ГПК без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 926/326/21, від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18 та від 16.03.2021 у справі № 911/1357/18, щодо того, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
У доповненнях до касаційної скарги скаржник зазначив, зокрема, що всупереч вимогам частини 5 статті 236, частини 4 статті 238 та частини 3 статті 282 ГПК судами першої та апеляційної інстанцій не було надано жодної оцінки більшості аргументам Ferrexpo PLC з огляду на що, мотивувальна частина оскаржуваного рішення не відповідає вимогам, встановленим зазначеним статтям ГПК.
Скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували статті 236, 238 та 282 ГПК без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 925/636/22, від 16.06.2023 у справі № 925/1775/21, від 07.02.2023 у справі № 911/1783/21, від 16.11.2023 у справі № 11-228сап21 та від 10.06.2021 у справі № 11-104сап21, щодо вимоги для суду належним чином мотивувати свої рішення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення у межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.
Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 ГПК, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.
Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).
Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23.10.1996; «Brualla Gomes de la Torre v. Spain» від 19.12.1997).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі «Monnel and Morris v. the United Kingdom», серія A, N 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі «Helmers v. Sweden», серія A, N 212-A, с.15, п.31).
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
При цьому, необхідно зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.
Проаналізувавши висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 183/7606/15, від 05.09.2022 у справі № 527/1812/16-ц, від 30.07.2020 у справі № 200/20351/18, від 27.08.2020 у справі № 461/8414/17, від 14.06.2022 у справі № 926/326/21, від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18, від 16.03.2021 у справі № 911/1357/18, від 04.05.2023 у справі № 925/636/22, від 16.06.2023 у справі № 925/1775/21, від 07.02.2023 у справі № 911/1783/21, від 16.11.2023 у справі № 11-228сап21 та від 10.06.2021 у справі № 11-104сап21, на які послався скаржник у касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень у справі № 910/4214/24, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, суд касаційної інстанції вважає, що правовідносини у зазначених справах не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, з огляду на таке.
Так, у справі № 183/7606/15 Верховний Суд постановою від 21.11.2018 залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій, якими відмовлено в задоволенні позовних вимог фізичної особи до фізичної особи про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання недостовірною інформації та її спростування, відшкодування моральної шкоди, та погодився з висновками судів про те, що за встановлених у справі обставин висловлювання відповідача не містять фактичних даних, не стосуються певної фізичної особи, зокрема позивача, оскільки не містять вказівки на конкретну особу, за якими можна було б його ідентифікувати, а використання відповідачем терміну «депутат» не дає підстав для однозначного висновку про те, що мова йдеться саме про позивача. На підставі частини 2 статті 30 Закону України «Про інформацію» зазначені висловлювання є оціночними судженнями, особистою думкою особи, що її висловлює, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності. За висновками суду, сприйняття позивачем оспорюваних висловлювань на свій рахунок не може бути підставою для задоволення позову.
У справі № 527/1812/16-ц Верховний Суд постановою від 05.09.2022 залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій, якими відмовлено в задоволенні позовних вимог фізичної особи до міської ради про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, оскільки, за встановлених у справі обставин, розміщення на веб-сайті міської ради статті стосується інформування громадськості - жителів міста як територіальної громади, про діяльність ради, зокрема про хід обговорення суспільно-важливого питання, пов'язаного зі створенням в місті будинку ветеранів, та позиції з цього приводу посадових осіб органу місцевого самоврядування, органу виконавчої влади та депутатів. Позивач, будучи посадовою особою, не довів, що опублікована на сайті відповідача у наведеному контексті інформація є твердженням про факти, а не оціночним судженням, що оспорена ним інформація порушувала його особисті немайнові права, або завдала шкоди його особистим немайновим благам, або призвела до звільнення позивача із займаної посади внаслідок її поширення, як і не надав доказів того, що метою опублікування інформації у статті було саме намаганням опорочити його честь, гідність та ділову репутацію.
У справі № 200/20351/18 Верховний Суд постановою від 30.07.2020 скасував судові рішення попередніх судових інстанцій про часткове задоволення позову фізичних осіб до фізичних осіб про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди та відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки, за встановлених обставин, поширена одним з відповідачів інформація в соціальній мережі є оціночними судженнями, правдивість яких не можна перевірити на предмет їх дійсності; такі висловлювання є вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача і не свідчать про приниження честі, гідності та ділової репутації позивачів; у публікації, викладеній відповідачем, міститься текст, який виділений лапками, і після цієї цитати міститься посилання на сайт, на якому була раніше розміщена така інформація, отже, відсутні підстави для задоволення позову.
У справі № 461/8414/17 Верховний Суд постановою від 27.08.2020 змінив постанову суду апеляційної інстанції щодо підстав відмови в задоволенні позовних вимог Національної спілки художників України, Львівської обласної організації Національної спілки художників України до товариства про визнання недостовірною інформації, що опублікована у засобі масової інформації та стосується статутної діяльності та майнових питань позивачів, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію, оскільки позивачами не доведено, що поширена інформація завдає шкоди їхнім особистим немайновим правам та перешкоджає їм повно і своєчасно здійснювати свої особисті немайнові права.
Натомість у справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій установлено як обставини поширення в інформаційному просторі негативної та недостовірної інформації щодо ТОВ «Максі Капітал Груп» зі сторони Ferrexpo PLC, так і обставини порушення особистих немайнових прав позивача як юридичної особи на недоторканність ділової репутації та завдання шкоди репутації ТОВ «Максі Капітал Груп», що стало підставою для задоволення позову.
У справах № 926/326/21 (позов про стягнення неустойки та звільнення нежилого приміщення), № 910/16750/18 (позов про розірвання договору підряду та стягнення штрафних санкцій), № 911/1357/18 (позов про розірвання договору оренди земельної ділянки комунальної власності у зв'язку з необхідністю надання її для суспільних потреб), № 925/636/22 (заява про визнання банкрутом), № 925/1775/21 (позов про стягнення виплачених працівнику коштів як допомоги по безробіттю), № 911/1783/21 (позов про стягнення вартості майна в порядку реституції та збитків), № 11-228сап21 та № 11-104сап21 (скарги на рішення Вищої ради правосуддя), висновками в яких скаржник також обґрунтовує наявність підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК, Верховний Суд у постановах навів посилання на загальні норми процесуального права, яких має дотримуватися суд при ухваленні рішення
Посилання скаржника у касаційній скарзі на загальні висновки Верховного Суду у наведених ним постановах щодо дотримання судом норм процесуального права при вирішенні позовів/скарг, у тому числі статей 77, 236, 238 та 282 ГПК, без обґрунтування подібності правовідносин у цих справах зі справою, в якій подано касаційну скаргу, не дає підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, норм матеріального права у контексті підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК.
Крім того, цитування скаржником в касаційній скарзі правових висновків Верховного Суду у наведених справах щодо дотримання норм процесуального права, зокрема щодо оцінки доказів, законності і обґрунтованості судового рішення як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції, є загальними вимогами законодавства, певним алгоритмом дій суду та мають бути дотримані судами при розгляді будь-якого судового спору. Однак у кожній з наведених справ, які переглядались Верховним Судом, ці норми застосовані з урахуванням конкретних обставин справи та поданих сторонами доказів в межах конкретного предмета доказування, тому відповідні посилання скаржника не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, а зміст зазначених скаржником постанов не свідчить про застосування судами першої і апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах.
Отже, аналіз висновків, зроблених в оскаржуваних судових рішеннях у справі № 910/4214/24, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.
Загалом доводи, наведені в касаційній скарзі, стосуються процесу доказування, оцінки доказів судом та фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, проте відповідно до норм статті 300 ГПК зазначене виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК.
Відповідно до частини 3 статті 332 ГПК Суд вважає за необхідне поновити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі № 910/4214/24.
Керуючись статтями 234, 235, 296, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Ferrexpo PLC на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі № 910/4214/24.
2. Поновити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі № 910/4214/24.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.С. Берднік
Судді: В.А. Зуєв
І.С. Міщенко