09 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 927/133/25
Судді Верховного Суду Кролевець О. А.
У судовому засіданні 09.10.2025, більшістю голосів колегії суддів, прийнято рішення про передачу справи № 927/133/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнфілд ЛТД" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Корпоративна палата), з метою відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 02.10.2025 у справі № 927/132/25.
При прийнятті вказаного судового рішення суддею Кролевець О. А., було висловлено окрему думку наступного змісту.
Короткий виклад історії справи
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Корнфілд ЛТД" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 4.6 корпоративного договору учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Агро" від 06.03.2018, укладеного між сторонами, відповідно до якого: Товариство з обмеженою відповідальністю "Корнфілд ЛТД" (сторона 2) взяло на себе зобов'язання письмово повідомляти ОСОБА_1 (сторону 1) про зміну (можливу зміну) складу своїх учасників (засновників) не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованої зміни складу учасників (засновників) сторони 2. У разі такого неповідомлення сторона 2 зобов'язалась у строк до 7 календарних днів з дати одержання відповідної вимоги від сторони 1 сплатити на користь сторони 1 компенсацію у розмірі 20 000 000,00 грн. Такий розмір компенсації відповідно до домовленості сторін є справедливим і не підлягає зменшенню.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги у цій справі, ТОВ "Корнфілд ЛТД" вважало, що сторони, уклавши корпоративний договір, включили до нього умову, яка:
1) виходить за межі предмету регулювання корпоративного договору, визначеного чинним законодавством. Не є умовою про те, як учасники Товариства зобов'язуються реалізовувати свої права в товаристві та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації, тобто не відповідає вимогам частини першої статті 7 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що є достатньою підставою для визнання її нікчемною;
2) не була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки була нездійсненною з об'єктивних причин, її виконання залежить від дій третіх осіб, на які ТОВ "Корнфілд ЛТД" не мало впливу (частина п'ята статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України));
3) суперечить загальним засадам цивільного законодавства, таким як справедливість, добросовісність та розумність, що є окремою підставою для її недійсності (пункт 6 частини першої статті 3, частина перша статті 6, частина перша статті 203 ЦК України).
3. ТОВ "Корнфілд ЛТД" стверджувало, що ключовим питанням, яке має вирішити суд є те, чи мали ТОВ "Корнфілд ЛТД" та відповідачка, як учасники Товариства укласти корпоративний договір, в якому встановити обов'язок позивача, що є юридичною особою у формі товариства з обмеженою відповідальністю, повідомляти відповідачку (іншого учасника Товариства) про зміни власників ТОВ "Корнфілд ЛТД" завчасно, тобто, не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованої зміни складу учасників (засновників), і передбачити відповідальність у виді сплати штрафу у розмірі 20 000 000,00 грн за невиконання цього обов'язку.
4. Відповідно до позиції позивача обов'язок, що встановлений в Корпоративному договорі, не може вважатися таким, що пов'язаний з реалізацією прав та повноважень певним чином щодо управління Товариством, в якому сторони є учасниками, а стосується виключно умов щодо зміни складу учасників/засновників ТОВ "Корнфілд ЛТД", які в свою чергу не мають юридичного обов'язку (за законом чи статутом) інформувати позивача (повідомляти, узгоджувати) про продаж своїх часток за 30 днів до цього. Як наслідок - позивач не міг володіти цією інформацією заздалегідь, об'єктивно не може виконати умову про завчасне повідомлення про завчасне повідомлення відповідачки, яка водночас за будь-яких обставин немає жодного переважного права на купівлю частки засновників у статутному капіталі ТОВ "Корнфілд ЛТД" внаслідок укладання корпоративного договору.
5. Позивач також вказував, що визначений у Корпоративному договорі штраф у розмірі 20 000 000,00 грн та обов'язок його сплатити у разі невизнання такого положення недійсним становитиме надмірне втручанням в майнові права позивача в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в аспекті невиконання позитивного зобов'язання держави захищати право на мирне володіння майном.
3. 24.04.2025 Господарський суд Чернігівської області ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позову з підстав недоведеності тих обставин, з якими закон пов'язує наявність підстав для визнання пункту 4.6 Корпоративного договору недійсним.
4. 14.07.2025 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.
5. Як вбачається зі змісту судових рішень у цій справі, відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з наступного:
1) Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" набрав чинності 17.06.2018, тобто вже після укладення Корпоративного договору, а тому не може застосовуватись до оспорюваного договору;
2) сторони, скориставшись засадою свободи договору, добровільно погодили умову п.4.6 Корпоративного договору та встановили відповідне зобов'язання щодо необхідності повідомлення позивачем відповідачки про зміну складу учасників та про сплату компенсації у розмірі 20 000 000,00 грн у разі такого неповідомлення. При цьому у пункті договору вказано, що такий розмір компенсації за домовленістю сторін є справедливим і не підлягає зменшенню;
3) позивач фактично вважає, що оспорювана умова договору є фіктивною. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину, що позивач не довів;
4) оспорювана умова є виконуваною: цей договір був погоджений учасниками ТОВ "Корнфілд ЛТД", тому вони були ознайомлені з його змістом, а значить усвідомлювали про необхідність повідомлення ТОВ "Корнфілд ЛТД" про зміну складу учасників з метою уникнення наслідків такого неповідомлення у виді сплати компенсації. Тому ТОВ "Корнфілд ЛТД" мало можливість дізнатись про зміну складу його учасників та виконати свій обов'язок, передбачений п.4.6 Корпоративного договору, щодо повідомлення про це відповідачку;
5) положення пункту 4.6 Корпоративного договору не мають виключно формального чи інформаційного характеру. Їх зміст зумовлений наявністю між сторонами відносин корпоративної взаємодії, що характеризуються елементами конкуренції та взаємного контролю у спільному здійсненні корпоративних прав. Наявний причинно-наслідковий зв'язок між зміною складу учасників ТОВ "Корнфілд ЛТД" та зміною корпоративної політики щодо управління Товариством. Цим зумовлюється необхідність спірного повідомлення відповідачки аби надати йому можливість реалізувати переважне право на придбання частки, що підлягає (чи підлягала) відчуженню. Відповідно, це дозволяє їй посилити свій вплив на корпоративне управління Товариством через участь у діяльності співзасновника. Натомість неповідомлення ТОВ "Корнфілд ЛТД" про зміну складу своїх учасників унеможливлює участь відповідачки в придбанні частки співзасновника Товариства, та як наслідок порушить її корпоративні права, безпосередньо обумовлені Корпоративним договором.
Підстави і мотиви передачі справи на розгляд Корпоративної палати
6. Передаючи справу на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду колегія суддів зазначила, що Верховний Суд у постанові у справі № 927/132/25, погодившись з висновком судів щодо відповідності умови договору загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, принципам справедливості, добросовісності та розумності, виходив з того, що це сторони обумовили у договорі. Також оспорювані умови п.4.6 корпоративного договору носять не просто інформативний та формальний характер, а викликані саме наявністю певної конкуренції та взаємоконтролю між сторонами у їх спільній діяльності (в усіх спільних проектах), а, відтак, і необхідністю певного контролю та виключним ставленням з боку відповідача до складу засновників позивача саме як учасника ТОВ "Іст Агро Сервіс", тобто об'єкта їх спільних корпоративних прав. У цих взаємовідносинах прослідковується причинно-наслідковий зв'язок між зміною складу учасників позивача та зміною корпоративної політики ТОВ "Корнфілд ЛТД" в управлінні ТОВ "Іст Агро Сервіс", з чим і пов'язується необхідність спірного інформування відповідачки для можливості подальшого придбання ним частки позивача, що планується (планувалася) до відчуження, і, як наслідок, можливості збільшення свого впливу в корпоративному управлінні Товариством через участь в управлінні його співзасновника.
7. Натомість, колегія суддів вважає, що для вирішення питання щодо застосування вимог статті 6 ЦК України в аспекті дотримання сторонами вимог розумності та справедливості, як підстави для недійсності договору, недостатньо визначити лише мету відповідних дій (контроль та виключне ставлення до складу засновників позивача як учасника ТОВ "Іст Агро Сервіс" з метою запобігання зміні корпоративної політики ТОВ "Корнфілд ЛТД" в управлінні спільним об'єктом - ТОВ).
У такому разі необхідно також з'ясувати, чи є втручання (штраф 20 000 000,00 грн) пропорційним цій меті, оскільки сам факт наявності мети не робить автоматично допустимим будь-яке втручання у майнові права особи. Втручання у майно має бути виправданим, справедливим, домірним та необхідним у демократичному суспільстві.
У цій справі позивач послідовно наголошував на тому, що розмір штрафу є надмірним порівняно з вказаною метою, оскільки не відповідає ані характеру права відповідачки, яке було порушено (чи було це лише право на інформацію (бути повідомленим) та перемовини, чи реальне право на придбання частки або вето на його відчуження), ані його реальним наслідкам для відповідачки (відсутність повідомлення не порушила жодних корпоративних прав відповідачки та не спричинила для неї реальних збитків). Здійснення цієї перевірки є необхідним для дотримання принципу пропорційності втручання, який є ключовим елементом захисту майнових прав відповідно до Конституції України та практики ЄСПЛ, на яку посилається скаржник в аспекті позитивного обов'язку держави за статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для надмірного збагачення за рахунок іншої сторони, що призведе до неплатоспроможності останньої.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для вирішення питання щодо можливості відступу від висновку Верховного Суду у справі № 927/132/25 щодо застосування норм статті 51-1 Закону України "Про господарські товариства", статей 3, 6, 203, 215, 627 ЦК України, зокрема стосовно того, що умова п. 4.6 (про повідомлення про зміну власників позивача) пов'язана з реалізацією прав щодо управління спільним ТОВ і відповідає межам корпоративного договору, принципу свободи договору та є виконуваною.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
8. На мою думку, у цій справі відсутні підстави для передачі її на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
9. Так 02.10.2025 Верховним Судом ухвалено постанову у справі № 927/132/25, якою касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнфілд ЛТД" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.04.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025, якими відмовлено у задоволенні позову, залишено без змін.
У цій справі Верховний Суд послався на статтю 51-1 Закону України "Про господарські товариства", яка була чинною на момент укладення договору (06.03.2018), і зробив висновок, що оспорювана умова договору не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, принципам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки відповідно до частини першої статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Верховний Суд відхилив аргументи скаржника, що оспорювана умова корпоративного договору стосується власної внутрішньої корпоративної структури (зміни складу його засновників), а не безпосередньої реалізації прав та обов'язків щодо спільного Товариства, і фактично поширює дію договору на третіх осіб (засновників позивача), які не є сторонами цього договору, зауваживши, що така умова договору покладає обов'язок саме на позивача (товариство з обмеженою відповідальністю "Корнфілд ЛТД") письмово повідомляти відповідача про зміну (можливу зміну) складу своїх учасників (засновників), а не на третіх осіб (засновників позивача), як помилково вважає скаржник.
Верховний Суд також зробив висновок, що умова корпоративного договору є виконуваною та була спрямована на реальне настання наслідків, оскільки учасники (засновники) позивача погодили умови корпоративного договору та були обізнані з зі спірним пунктом.
Верховний Суд, застосовуючи принцип свободи договору, закріплений у частинах другій та третій статті 6 ЦК України, а також норми статті 627 ЦК України, зробив висновок, що сторони добровільно підписали договір та погодили умову про штраф у розмірі 20 млн грн, визнавши його справедливим і таким, що не підлягає зменшенню".
10. Так, відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
11. Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
12. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
13. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
14. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
15. Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору.
Такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.
16. На момент укладення спірного договору був чинним Закон України "Про господарські товариства".
17. Відповідно до статті 51-1 Закону України "Про господарські товариства", в редакції, чинній на момент укладення корпоративного договору, договором про реалізацію прав учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю визнається договір про особливості реалізації прав учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю. За договором про реалізацію прав учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю його сторони зобов'язуються реалізовувати у спосіб, передбачений таким договором, права, що надаються учасникам (засновникам) товариства з обмеженою відповідальністю, та/або утримуватися від реалізації зазначених прав. Договором про реалізацію прав учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю може бути передбачено обов'язок його сторін голосувати у спосіб, визначений таким договором, на загальних зборах учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю, погоджувати придбання або відчуження частки за заздалегідь визначеною ціною та/або у разі настання визначених у договорі обставин утримуватися від відчуження часток до настання визначених у договорі обставин, а також вчиняти інші дії, пов'язані з управлінням товариством з обмеженою відповідальністю, його припиненням або виділом з нього нової юридичної особи. Договір про реалізацію прав учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю може передбачати умови або порядок визначення умов, на яких учасник товариства - сторона договору вправі або зобов'язаний придбати або продати частки у статутному капіталі товариства, та визначати випадки (які можуть залежати чи не залежати від дій сторін), коли таке право або обов'язок виникає.
Договір про реалізацію прав учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю укладається в письмовій формі. Справжність підписів учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю - фізичних осіб на такому договорі засвідчується у встановленому порядку. Дата набрання чинності договором про реалізацію прав учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю визначається цим договором. Договір про реалізацію прав учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю укладається на визначений строк або безстроково. Предметом договору про реалізацію прав учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю не може бути зобов'язання сторони цього договору голосувати згідно з вказівками органів управління товариства з обмеженою відповідальністю, щодо часток якого укладений цей договір, крім випадків, якщо стороною договору є особа, яка одночасно входить до складу органу управління такого товариства.
Умови договору про реалізацію прав учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю, які суперечать вимогам частини третьої цієї статті, є нікчемними.
Договір про реалізацію прав учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю є обов'язковим лише для його сторін.
Договір, укладений стороною договору про реалізацію прав учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю на порушення цього договору, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої сторони договору про реалізацію прав учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю лише у разі, якщо буде доведено, що інша сторона договору знала або мала знати про обмеження, передбачені договором про реалізацію прав учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю.
18. Як вбачається з умов корпоративного договору, оспорюваним пунктом 4.6 договору сторони погодили, що позивач приймає на себе зобов'язання письмово повідомляти відповідача про зміну (можливу зміну) складу своїх учасників (засновників) не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованої зміни складу учасників (засновників) позивача. У разі неповідомлення відповідача про зміну (можливу зміну) складу учасників (засновників) позивача у порядку та в строки, встановлені цим пунктом договору, позивач зобов'язався у строк до 7 календарних днів з дати одержання відповідної вимоги від відповідача сплатити на користь відповідача компенсацію у розмірі 20000000,00 грн. Такий розмір компенсації відповідно до домовленості сторін є справедливим і не підлягає зменшенню.
19. За змістом статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
20. Принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією з фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.
21. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 ЦК України.
22. Отже, законодавець, задекларувавши в нормах Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
23. Отже, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
24. Існують такі критерії добросовісної поведінки: вона має бути очікуваною, характерною для інших учасників цивільних правовідносин за порівнюваних обставин; поведінка учасника цивільно-правових відносин не повинна обмежувати право чи позбавляти права інших осіб та має враховувати права, законні інтереси іншої сторони правовідносин; поведінка сторони має бути законною, зокрема, не допускаються дії виключно з протиправною метою або з наміром заподіяти шкоду іншій особі; учасники цивільних правовідносин повинні сприяти своєму контрагенту різними способами, в тому числі через отримання необхідної інформації. Відповідність дій сукупно усім цим критеріям дозволить оцінити такі дії як добросовісні. В іншому разі є підстави стверджувати про недобросовісну поведінку та зловживання правом.
Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №513/879/19.
25. Головне завдання застосування принципу добросовісності полягає в тому, щоб перешкодити стороні отримати переваги та вигоду внаслідок своєї непослідовної поведінки на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома. Інакше кажучи, принцип добросовісності проявляється в тому, що жодна особа не може отримувати переваги від своєї незаконної або недобросовісної поведінки.
Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №513/879/19.
26. При цьому, одним із ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин. Законодавець передбачив, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, не врегульовані цими актами. Сторони можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, але не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в них прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга, третя статті 6 ЦК України).
27. У цьому випадку обидві сторони підписали корпоративний договір, в якому визначили умови щодо зобов'язання позивача повідомляти відповідача про зміну (можливу зміну) складу своїх учасників (засновників) і визначили наслідки невиконання такої умови, а саме сплату на користь відповідача компенсації у розмірі 20000000,00 грн. У вказаному пункті договору сторони визнали, що такий розмір компенсації відповідно до домовленості сторін є справедливим і не підлягає зменшенню.
28. Слід зазначити, що сам собою факт укладання договору на умовах, які позивач суб'єктивно вважає невигідними (окрім іншого, і після спливу значного проміжку часу), не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним.
29. В свою чергу, наведені скаржником у цій справі доводи не спростовують висновків господарських судів про те, що вказана умова спірного договору не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, принципам справедливості, добросовісності та розумності.
30. З огляду на наведене я погоджуюсь із правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 02.10.2025 у справі № 927/132/25 та не вбачаю підстав для відступу від них.
31. На мою думку, в ухвалі від 09.10.2025 у цій справі не наведено вагомих і достатніх аргументів, які б дійсно свідчили про обґрунтованість необхідності відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02.10.2025 у справі № 927/132/25, зокрема не наведено наявності вагомих причин для такого відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення; зміна суспільного контексту), не наведено також і фундаментальних обґрунтувань щодо підстав для відступу від правової позиції, вміщеної в такій постанові.
32. Європейський суд з прав людини пов'язує дотримання принципу правової визначеності із забезпеченням єдності судової практики. Однак суд не наполягає на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон під час проведення реформ або запровадження покращень. Разом з тим наявність глибоких і довгострокових розходжень у судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх усе ж таки призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
33. На моє переконання, передаючи справу № 927/133/25 на розгляд Корпоративної палати з мотивів необхідності відступлення від висновків, викладених в раніше ухваленій колегією суддів цієї палати постанові, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вказала на неоднозначність чи суперечливість таких висновків, їх непослідовність чи неможливість застосування.
34. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
35. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
36. З урахуванням викладеного, на мою думку у Суду були відсутні підстави для передачі цієї справи на розгляд Корпоративної палати для відступу від висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 02.10.2025 у справі № 927/132/25, а відтак вважаю, що колегія суддів, в силу приписів ГПК України, мала розглянути касаційну скаргу по суті спору в межах її доводів та вимог, а також відповідних заперечень, перевірити повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права та надати відповідну оцінку здійсненому судами попередніх інстанцій правозастосуванню, а не передавати справу на розгляд Корпоративної палати.
Суддя О. А. Кролевець