05 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 921/486/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників сторін:
позивача - Сергійчук Ю.В.
відповідача - Мацей А.М.
третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - не з'явився
третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - не з'явився
Офісу ГП - Пустовіт М.Л.
Тернопільської обласної державної адміністрації - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Почаївського Свято-Духівського монастиря Тернопільської єпархії Української Православної Церкви
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 (у складі колегії суддів: Бойко С.М. (головуючий), Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.)
за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Київ, в особі філії "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
до відповідача Почаївського Свято-Духівського монастиря Тернопільської єпархії Української Православної Церкви
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача-1 Державна екологічна інспекція в Тернопільській області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача-2 Тернопільська обласна державна адміністрація
за участі заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації
про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами та повернення лісової ділянки постійному лісокористувачу,
1. Стислий зміст обставин справи
1.1. Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" Філія "Кременецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (змінено надалі на філію "Подільський лісовий офіс "Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України") (надалі - Підприємство, Позивач) звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Почаївського Свято - Духівського монастиря Тернопільської єпархії Української Православної Церкви (надалі - Монастир, Відповідач, Скаржник), в якій просить:
- розірвати договір на право довгострокового тимчасового користування лісами від 28.12.2012, укладений між Підприємством та Монастирем;
- зобов'язати Монастир повернути Позивачу за актом приймання-передачі лісову ділянку 6,0 га, що знаходиться за межами населеного пункту на території Почаївського лісництва ДП "Кременецьке лісове господарство" та складається з: квартал 43 виділ 1 площа 0,9 га, квартал 43 виділ 2 площа 0,2 га, квартал 43 виділ 3 площа 1,4 га, квартал 43 виділ 5 площа 0,7 га, квартал 40 виділ 17 площа 0,3 га, квартал 40 виділ 17 площа 0,3 га, квартал 40 виділ 12 площа 2,5 га.
1.2. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 921/486/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 19.09.2023, яке неодноразово відкладалося..
1.3. Рішенням Вищої ради правосуддя від 22.08.2024 № 2534/0/15-24 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Господарського суду Тернопільської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
1.4. Розпорядженням заступника керівника апарату Господарського суду Тернопільської області від 26.08.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 921/486/23.
1.5. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024 для розгляду справи визначено суддю Гевко В.Л.
1.6. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.08.2024 справу № 921/486/23 прийнято до свого провадження, розгляд справи № 921/486/23 розпочато спочатку із стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 27.09.2024.
1.7. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.03.2025 закрито підготовче провадження, призначено справу № 921/486/23 до судового розгляду по суті на 24.03.2025, яке відкладалось до 28.04.2025, а також судом оголошувалась перерва до 05.05.2025 та до 12.05.2025.
1.8. У судовому засіданні 05.05.2025 представник Відповідача заявив усне клопотання про залишення позову без розгляду, у зв'язку з неявкою, без поважних причин у судові засідання 28.04.2025 та 05.05.2025 представника Позивача.
1.9. У судовому засіданні 05.05.2025 судом оголошено перерву в судовому засіданні до 12.05.2025.
1.10. 12.05.2025 представником Відповідача через систему "Електронний суд" подано:
- заяву від 11.02.2025 (вх. № 3439 від 12.05.2025) про врахування висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного суду щодо застосування приписів статей 202 та 226 Господарського процесуального кодексу України;
- заяву від 11.05.2025 (вх. № 3448 від 12.05.2025) про надання доказів витрат на професійну правничу допомогу.
1.11. Від Позивача через систему "Електронний суд" надійшли: заперечення від 09.05.2025 (вх. № 3428 від 12.05.2025) на усне клопотання про залишення позовної заяви без розгляду; заперечення від 11.05.2025 (вх. № 3446 від 12.05.2025) на усне клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та заяву від 06.05.2025.
1.12. У судовому засіданні 12.05.2025 представник Відповідача підтримав клопотання про залишення позову без розгляду, просив про його задоволення. Представник Позивача в судовому засіданні 12.05.2025 проти заявленого Відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду, заперечив, зазначивши, що причина неявки представника Позивача у судове засідання 28.04.2025 була поважною.
Прокурор у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду просив відмовити та продовжити розгляд справи по суті.
Судом для вирішення клопотання представника Монастиря, заявленого в судовому засіданні 05.05.2025, про залишення позовної заяви без розгляду, оголошено перерву до 12.05.2025.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.05.2025 у справі № 921/486/23 клопотання представника Монастиря, заявленого в судовому засіданні 05.05.2025, про залишення позову без розгляду, задоволено частково, позовну заяву Підприємства залишено без розгляду, у зв'язку із неявкою без поважних причин представника Позивача в судове засідання 28.04.2025, в іншій частині клопотання представника Відповідача, заявленого в судовому засіданні 05.05.2025 про залишення позову без розгляду, у зв'язку із неявкою без поважних причин представника Позивача у судове засідання 05.05.2025, відмовлено.
2.2. Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що Позивач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 28.04.2025, не з'явився до суду, не повідомив про причини неявки та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Суд мотивував своє рішення ще тим, що Позивач не забезпечив участь у засіданні жодного з наявних представників, які брали участь у справі раніше, та не надав жодних пояснень щодо своєї відсутності.
Водночас неявку представника Позивача у судове засідання 05.05.2025 суд не розцінив як безпідставну, оскільки вона обумовлена, ймовірно, технічними причинами, що підтверджено поясненнями секретаря судового засідання про неможливість приєднати учасника до відеоконференції, попри його онлайн-присутність.
Таким чином, Господарський суд Тернопільської області визнав наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання, виходячи з імперативних приписів статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, що зобов'язують суд залишити позов без розгляду у разі неявки позивача без поважних причин та за відсутності заяви про розгляд справи без його участі.
2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 у справі № 921/486/23 ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 12.05.2025 у справі № 921/486/23 в частині залишення без розгляду скасовано та передано на розгляд до Господарського суду Тернопільської області справу № 921/486/23.
2.4. Відповідна постанова мотивована тим, що:
- Верховний Суд у низці постанов, зокрема від 18.03.2021 у справі № 911/802/20, від 12.09.2019 у справі № 910/498/18, від 23.06.2021 у справі № 917/531/19, від 17.05.2023 у справі № 910/23821/15 зазначав, що залишення позову без розгляду на підставі частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду докази, необхідні для вирішення спору, або його представник не з'явився на виклик у засідання господарського суду чи не повідомив про причини неявки і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору;
- судовий процес, в першу чергу, спрямований на вирішення спору, шляхом винесення відповідного судового рішення з метою захисту прав особи, за захистом яких вона звернулася до суду;
- представник Позивача брав участь у дев'яти судових засіданнях (з них вісім у підготовчих засідань та одне по суті), подавав заяви процесуального характеру, зокрема про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, отже його дії не свідчили про втрату інтересу до розгляду цієї справи судом;
- Позивач добросовісно користувався належними йому процесуальними правами та виконував процесуальні обов'язки;
- справа перебувала в стадії дослідження доказів.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції щодо неявки представника Позивача у судове засідання 05.05.2025, як підстави для залишення позову без розгляду, погодився з висновком суду першої інстанції про те, що його відсутність на засіданні в режимі відеоконференції зумовлена технічними причинами, що підтверджується наявними в матеріалах справи поясненнями секретаря судового засідання, що виключає можливість оцінки цієї неявки як без поважних причин та такої, що сталася з вини Позивача.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. Звертаючись з касаційною скаргою Відповідач просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 у справі № 921/486/23 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 12.05.2025 у справі № 921/486/23, перерозподілити судові витрати.
3.2. При зверненні з касаційною скаргою Відповідач вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України Господарського процесуального кодексу України, без урахування висновків Верховного Суду щодо тлумачення та застосування цієї норми, викладених у постановах від 18.11.2022 у справі № 905/458/21, від 02.12.2021 у справі № 905/460/21, а також у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21, від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19 та від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15.
За позицією Скаржника, застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України вимагає встановлення лише сукупності трьох обов'язкових умов, а саме: 1) належного повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявки позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач наголошує, що в межах даної справи представник Позивача не з'явився у судові засідання, призначені на 28.04.2025 та 05.05.2025, не подав жодного клопотання про розгляд справи за його відсутності чи про відкладення її розгляду, що, на переконання Скаржника, свідчить про наявність передбачених законом підстав для залишення позову без розгляду.
3.3. 29.10.2025 від Скаржника надійшли письмові пояснення, у яких він зазначає, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що філія "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" може представляти юридичну особу Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в статусі позивача у розумінні статей 4, 44, 45 Господарського процесуального кодексу України, то провадження у справі слід закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
3.4. 01.11.2025 від Скаржника до суду касаційної інстанції надійшли: 1) письмові пояснення, у яких він повторно зазначає про необхідність закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України; 2) заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 921/486/23, у якій просить стягнути з Позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 200 000,00 грн.
3.5. 04.11.2025 Прокурор надіслав відзив, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та просить оскаржувану постанову залишити без змін.
3.6. 05.11.2025 Позивач направив пояснення касаційну скаргу та клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу
4. Розгляд справи Верховним Судом
4.1. Ухвалою Суду від 24.09.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Монастиря на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 у справі № 921/486/23 відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Одночасно відповідною ухвалою Суду було зупинено касаційне провадження у справі № 921/486/23 за касаційною скаргою Монастиря на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справах № 367/252/24 та № 280/5691/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.
4.2. 10.09.2025 Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову у справі № 367/252/24, повний текст якої оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 30.09.2025.
4.3. У зв'язку з чим ухвалою Суду від 13.10.2025 поновлено касаційне провадження у справі № 921/486/23 та призначено справу до розгляду.
4.4. У судовому засіданні 05.11.2025 колегія суддів, розглянувши клопотання Скаржника про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про відмову в його задоволенні.
Так, в обґрунтування заявленого клопотання Скаржник послався на відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували, що філія "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" уповноважена представляти юридичну особу - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" у процесуальному статусі позивача у розумінні статей 4, 44, 45 Господарського процесуального кодексу України. Виходячи з цього, Скаржник вважав, що провадження у справі підлягає закриттю як таке, що відкрите за позовом особи, яка не має процесуальної дієздатності.
Втім, Суд зазначає, що наведені Відповідачем доводи не можуть бути покладені в основу для прийняття рішення про закриття провадження у справі, оскільки відповідні обставини не були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, а відтак не отримали належної оцінки в ухвалених ними судових рішеннях. Відповідно до положень частин другої та третьої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
З урахуванням наведеного та меж касаційного перегляду Суд дійшов висновку, що підстав для задоволення поданого клопотання не вбачається, у зв'язку з чим у його задоволенні слід відмовити.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Суд вважає, що касаційна скарга Монастиря не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені Скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
5.3. Предметом касаційного оскарження є постанова Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 у справі № 921/486/23, якою скасовано ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 12.05.2025 у частині залишення позову без розгляду на підставі частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
5.4. З матеріалів справи вбачається, що підставою для залишення позову без розгляду місцевий суд визначив неявку Позивача в судове засідання, призначене на 28.04.2025 о 10:30, попри належне повідомлення про дату, час і місце його проведення, неповідомлення причин неявки та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності. Додатково суд зазначив, що Позивач не забезпечив участь у засіданні жодного зі своїх представників, які брали участь у попередніх засіданнях, і не надав жодних пояснень щодо причин такої неучасті.
Разом з тим, неявку представника Позивача у засідання, призначене на 05.05.2025, місцевий суд не розцінив як безпідставну, оскільки вона мала технічний характер, що підтверджено поясненнями секретаря судового засідання про неможливість приєднання учасника до відеоконференції, всупереч його онлайн-присутності.
Суд апеляційної інстанції, надавши відмінну оцінку встановленим обставинам, дійшов висновку про відсутність підстав для застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України. На переконання суду апеляційної інстанції, при вирішенні питання щодо можливості залишення позову без розгляду суд повинен оцінювати не лише сам факт неявки представника позивача у судове засідання, призначене на 28.04.2025, за відсутності повідомлення причин неявки чи заяви про розгляд справи за його відсутності, але й визначати, чи була така неявка перешкодою для подальшого розгляду спору по суті, а також враховувати загальну процесуальну активність сторони під час усього судового розгляду.
5.5. При касаційному оскарженні Відповідач наголошує, що відповідно до сформованої практики Верховного Суду застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України передбачає лише обов'язкове дослідження судом одночасної наявності трьох взаємопов'язаних умов: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
За твердженням Скаржника, зміст зазначених норм не наділяє суд повноваженнями щодо оцінки інших обставин. На думку Відповідача, суд апеляційної інстанції, тлумачачи зазначені положення розширено, фактично підмінив процесуальні умови, встановлені законом, критеріями доцільності, що призвело до необґрунтованого скасування ухвали місцевого господарського суду.
5.6. Ураховуючи наведене та з огляду на мотиви ухваленого рішення суду апеляційної інстанції, предметом касаційного перегляду є перевірка відповідності застосованого апеляційним судом підходу правовим позиціям, сформованим Верховним Судом щодо тлумачення та застосування частини четвертої статті 202 і пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
5.7. З приводу наведеного Суд зазначає таке.
5.8. Із встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин убачається, що представник Позивача не з'явився у судове засідання 28.04.2025, бувши належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення. У зазначеному засіданні суд оголосив перерву до 05.05.2025, про що сторони були належним чином повідомлені ухвалою суду від 30.04.2025. Таким чином, Позивач був обізнаний про те, що у справі оголошено перерву та призначено стадію дослідження доказів на 05.05.2025.
Згідно з протоколом судового засідання в режимі відеоконференції № 4470388 від 05.05.2025, представник Позивача участі не брав. Водночас із пояснень представника Позивача вбачається, що він перебував у системі відеоконференції в режимі онлайн, проте не був приєднаний до засідання через технічні причини, що підтверджується пояснювальною запискою секретаря судового засідання Дмитра Романюка, у якій зазначено, що неодноразові спроби приєднати представника Позивача виявилися безрезультатними.
Отже, зі встановлених обставин вбачається, що фактична відсутність представника Позивача без поважних причин мала місце лише у судовому засіданні 28.04.2025, при цьому у засіданні 05.05.2025 його неучасть була зумовлена виключно технічними обставинами, а не недобросовісною поведінкою чи процесуальною бездіяльністю сторони.
5.9. Аналізуючи наведені обставини у сукупності з іншими встановленими у справі фактичними даними в контексті перевірки обґрунтованості застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, Суд зазначає таке.
5.10. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
5.11. За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
5.12. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
5.13. Частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
5.14. Відповідно до частин першої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
5.15. За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою.
5.16. У частині четвертій статті 202 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
5.17. За вимогами пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України позовна заява залишається без розгляду, якщо, зокрема, позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
5.18. Правова позиція щодо застосування пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15, від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, від 16.10.2020 у справі № 910/8816/19, від 18.11.2022 у справі № 905/458/21.
5.19. Так, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15, на яку звертає увагу Скаржник, зазначено таке.
Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
На відміну від пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній до 15.12.2017, яка як підставу залишення позовної заяви без розгляду передбачала неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, або неявку представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору, наведені положення статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції не пов'язують можливість залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з'явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду.
Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов'язково надаватись судами в разі, якщо позивач не з'явився на виклик суду, однак звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.
5.20. Подібні висновки викладено у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 905/458/21, від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21, від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, на які посилається Скаржник.
5.21. У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21 зазначено, що положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України не пов'язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з'явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, будучи належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Однак, наведене не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Тобто, оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов'язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з'явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд справи за його відсутності.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 02.12.2021 у справі № 905/460/21, на яку звертає увагу Скаржник.
5.22. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, відповідно до яких Позивач не подавав заяви про розгляд справи за його відсутності, Суд зазначає, що застосування положень частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України не вимагає від суду надання оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника Позивача.
У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції дійсно помилково поклав у підставу висновку про незаконність ухвали суду першої інстанції твердження про те, що місцевий господарський суд, залишаючи позов без розгляду на підставі положень частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України не з'ясував, чи був суд позбавлений можливості вирішити спір по суті за відсутності Позивача.
5.23. Разом з тим, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що при вирішенні питання щодо можливості залишення позову без розгляду суд повинен враховувати не лише формальну наявність передбачених пунктом 4 частини першої статті 226 та частиною четвертою статті 202 Господарського процесуального кодексу України умов, а й рівень процесуальної активності сторони та добросовісність реалізації нею процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків.
5.24. У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21 зазначено, що правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
При цьому об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наголосила, що зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання або неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов'язковою.
Крім того, об'єднана палата звернула увагу на те, що об'єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21 було сформовано висновок щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України без встановлення заборон чи обмежень судам у кожному конкретному випадку надавати оцінку діям сторін у справі та іншим обставинам, зокрема з урахуванням введення воєнного стану в Україні, і, відповідно, визначати подальші процесуальні дії, які суди повинні вчинити для розгляду кожної конкретної справи.
5.25. Крім того, оцінюючи доводи Скаржника з приводу необхідності застосування висновків, викладених об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21, Суд зазначає, що за обставинами справи № 910/17906/21 позивач проявив мінімальну процесуальну активність, оскільки з'явився лише в одне судове засідання, натомість у наступне засідання не з'явився без повідомлення суду про причини своєї неявки і не подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Зі встановлених судами фактичних обставин не вбачалось належного процесуального інтересу або послідовної реалізації позивачем своїх процесуальних прав і обов'язків, що, у свою чергу, обґрунтовувало застосування положень частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України як правомірне реагування суду на таку процесуальну активність сторони, яка не сприяла розгляду справи по суті.
Отже, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21 Верховний Суд послідовно підтвердив зазначену позицію, наголосивши, що застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України не повинно тлумачитися формально. Суд зобов'язаний у кожному конкретному випадку враховувати сукупність фактичних і процесуальних обставин та визначати оптимальні процесуальні дії для забезпечення розгляду спору по суті.
5.26. Поряд із цим Верховний Суд у постанові від 02.10.2024 у справі № 911/3092/23, розвиваючи правові висновки, викладені в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21, при застосуванні положень частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України виходив із того, що при вирішенні питання про залишення позову без розгляду суди зобов'язані оцінювати не лише сам факт неявки позивача у судове засідання без подання заяви про розгляд справи за його відсутності чи клопотання про відкладення розгляду справи, але й ступінь процесуальної активності та добросовісності процесуальної поведінки сторони в цілому.
Верховний Суд підкреслив, що:
- судовий процес, в першу чергу, спрямований на вирішення спору, шляхом винесення відповідного судового рішення з метою захисту прав особи, за захистом яких вона звернулася до суду. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону, що узгоджується із нормою частини першої статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів";
- тлумачення частини четвертої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, за яким її приписи застосовуються буквально, не зважаючи на процесуальну єдність стадії розгляду справи по суті та її безперервність, що виражається у послідовному здійсненні процесуальних дій судом, може привести до нерозумного результату, за яким навіть у разі відсутності позивача на оголошенні рішення суду це формально може бути сприйнято як підстава залишення позову без розгляду;
- суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував, що представник позивача неодноразово брав участь у судових засіданнях, в тому числі на стадії розгляду справи по суті, подавав пояснення та заперечення на клопотання відповідача, як обставини, що свідчать на користь висновку про те, що позивач не втрачав інтересу до розгляду цієї справи судом.
5.27. Суд зазначає, що вирішуючи питання про можливість застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України як підстави для залишення позову без розгляду, суд повинен виходити з комплексного, а не формального підходу до оцінки поведінки позивача.
Зазначені норми, безумовно, визначають процесуальні передумови для застосування такого заходу у разі встановлення в їх сукупності трьох ключових обставин: належного повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання, його неявки без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності. Водночас їхнє буквальне тлумачення, і відповідно застосування, не розкриває повного змісту правового регулювання і не може застосовуватися ізольовано від загальних засад господарського процесу, які визначають спрямованість судового процесу на досягнення реального, а не формального правосуддя.
У цьому контексті залишення позову без розгляду має розглядатися саме як виняткова процесуальна дія, що не спрямована на покарання сторони за формальну неявку, а покликана забезпечити ефективність та дисципліну судового процесу, запобігаючи зловживанню процесуальними правами. Тому суд, ухвалюючи рішення про застосування вказаних норм, повинен не лише констатувати саме факт неявки позивача, а й оцінити його процесуальну активність у цілому, зокрема, чи добросовісно він реалізовував свої права, чи виконував обов'язки, і чи свідчить його поведінка про реальну зацікавленість у вирішенні спору або, навпаки, про свідому пасивність.
Інакше кажучи, господарський суд може залишити позов без розгляду лише тоді, коли в їх сукупності встановлено всі передбачені законом умови, а з матеріалів справи не вбачається ознак процесуальної зацікавленості позивача та/або виявлено недобросовісне користування ним процесуальними правами. Формальне ж дотримання лише трьох вищенаведених умов без оцінки загальної динаміки процесуальної поведінки сторони не може вважатися достатньою підставою для ухвалення рішення про залишення позову без розгляду. У такий спосіб залишення позовної заяви без розгляду внаслідок лише одноразової неявки в судове засідання за умов активної процесуальної поведінки під час судового розгляду є необґрунтованим.
Отже, оцінка процесуальної активності та добросовісності поведінки сторони становить обов'язковий елемент судового аналізу при вирішенні питання про залишення позову без розгляду. Її відсутність зводить застосування відповідних норм до прояву процесуального формалізму, що нівелює завдання господарського судочинства забезпечити справедливий, ефективний і змістовний захист порушених прав.
5.28. У такий спосіб суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що представник Позивача протягом розгляду справи проявляв послідовну та активну процесуальну позицію, оскільки взяв участь у дев'яти судових засіданнях, із яких вісім проведено на стадії підготовчого провадження та одне під час розгляду справи по суті, а також неодноразово подавав заяви процесуального характеру, зокрема щодо участі в засіданнях у режимі відеоконференції.
Відповідні дії свідчать про належне виконання Позивачем процесуального обов'язку зі сприяння суду у встановленні фактичних обставин спору, добросовісне користування наданими процесуальними правами та реальну зацікавленість у результаті розгляду справи. Урахувавши ці обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов підставного висновку, що поведінка Позивача не може бути розцінена як свідчення втрати інтересу до судового процесу, а, навпаки, підтверджує його добросовісність та активну участь у реалізації процесуальних прав.
Суд погоджується з позицією Західного апеляційного господарського суду, що така поведінка повністю виключає обґрунтованість застосування до нього положень частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
5.29. При цьому як убачається з матеріалів справи, у судовому засіданні 28.04.2025, на яке представник Позивача не з'явився, суд не завершив судове засідання, а оголосив перерву до 05.05.2025, а потім до 12.05.2025, у яких представник Позивача вже взяв участь особисто. Відтак, засідання від 28.04.2025 становило частину єдиного судового засідання, продовженого у визначені дати (05.05.2025 та 12.05.2025).
Суд звертає увагу, що перерва у судовому засіданні відрізняється від відкладення розгляду справи, оскільки у разі оголошення перерви суд лише тимчасово перериває перебіг розгляду справи, який продовжується у межах того самого судового засідання та в тому самому складі суду. Натомість відкладення розгляду справи передбачає призначення нового судового засідання.
За наведених обставин нез'явлення представника Позивача у судове засідання 28.04.2025 не може бути розцінене як самостійна підстава для застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке засідання не було завершене, а участь представника Позивача у його продовженні 05.05.2025 та 12.05.2025 свідчить про збереження інтересу до розгляду справи та належне виконання ним процесуальних обов'язків.
5.30. З огляду на викладене Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що місцевий господарський суд, залишивши позовну заяву без розгляду, формально підійшов до застосування процесуальних норм, не надавши належної оцінки тим обставинам, які мають визначальне значення для прийняття такого рішення.
5.31. За таких обставин Суд вважає, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, а висновки суду узгоджуються із наведеними вище усталеними висновками Верховного Суду.
5.32. Отже, доводи касаційної скарги Монастиря, заявлені на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частина друга цієї ж статті забороняє скасовувати правильне по суті й законне рішення з одних лише формальних міркувань.
6.4. Оскільки наведені Скаржниками підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення у справі - залишенню в силі.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
1. Касаційну скаргу Почаївського Свято-Духівського монастиря Тернопільської єпархії Української Православної Церкви залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 у справі № 921/486/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко