11 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/14109/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючий), Власова Ю. Л., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,
представників учасників справи:
позивача - Круговий Д. С. (адвокат)
відповідача - Пустовіт А. С. (адвокат)
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Громадської організації "Громадське телебачення"
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранова Україна"
до Громадської організації "Громадське телебачення"
про визнання інформації недостовірною та зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранова Україна" (далі - позивач, Товариство, ТОВ "Гранова Україна") звернулося до суду з позовом до Громадської організації "Громадське телебачення" (далі - відповідач, Організація, ГО "Громадське телебачення") про:
1. визнання недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію Товариства, інформацію поширену 08.05.2024 року Організацією на каналі відеохостингу Youtube під назвою "hromadske" у вигляді фрагментів відеосюжету під назвою "Як голова Одещини взяв під контроль 85% агроекспорту України/hromadske" за посиланням: http://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=VTwpKiGRsFQ, а саме фактичні твердження, що:
- "у результаті аж 40 ... компаній ... вивезли через одеські порти зерна на 6 мільярдів гривень", "Уявіть собі: зерно, куплене за готівку. Воно вивезене з України, а компанії замість того, щоб сплатити податки, просто відлетіли у вирій. Це означає, що всі ці мільярди гривень лишаються за межами бази оподаткування. Це тінь. Держбюджет не отримує ні копійки. По суті, йдеться про звичайнісіньку контрабанду зерна", часова позначка відео: 00:32-01:04;
- "вперше вийшли на ринок у 2023, не мають виробничих потужностей і належать незрозуміло кому", "Усі вони були зареєстровані або змінили власників у 2023 році і з'явилися на ринку вже після видання згаданого наказу Кіпера-Москальова", "Усі вони були зареєстровані або змінили власників у 2023 році і з'явилися на ринку вже після видання згаданого наказу Кіпера-Москальова. Ці компанії не входять до відомих агрохолдингів, не мають власної землі і ніколи раніше не займалися експортом. Їх очолюють люди без відомої успішної бізнес-історії", часова позначка відео 08:23-09:04;
- "найбільша із цих контор, яка вивезла зерна на 40 мільйонів доларів, згідно з даними системи UControl, має такий самий номер телефону, як ще 139 юридичних осіб", часова позначка відео 09:12-09:27;
2. зобов'язання Організації видалити фрагменти відеосюжету з часовими позначками 00:32-01:04 та 08:23-09:04, а також фрагмент з часовою позначкою 09:12-09:27, в якому наявна згадка, а саме: скріншот з сервісу YouControl про Товариство і які містять недостовірну інформацію щодо позивача, поширену 08.05.2024 року Організацією на каналі відеохостингу Youtube під назвою "hromadske" у вигляді фрагментів відеосюжету під назвою "Як голова Одещини взяв під контроль 85% агроекспорту України / hromadske" за посиланням: http://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=VTwpKiGRsFQ.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач у відеосюжеті поширив зазначену недостовірну інформацію, яка порочить ділову репутацію позивача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 (суддя Ломака В.С. ) позов задоволено.
Визнано недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію ТОВ "Гранова Україна", інформацію, поширену 08.05.2024 року ГО "Громадське телебачення" на каналі відеохостингу Youtube під назвою "hromadske" у вигляді фрагментів відеосюжету під назвою "Як голова Одещини взяв під контроль 85% агроекспорту України/hromadske" за посиланням:
http://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=VTwpKiGRsFQ, а саме фактичні твердження, що:
- "у результаті аж 40 ... компаній ... вивезли через одеські порти зерна на 6 мільярдів гривень", "Уявіть собі: зерно, куплене за готівку. Воно вивезене з України, а компанії замість того, щоб сплатити податки, просто відлетіли у вирій. Це означає, що всі ці мільярди гривень лишаються за межами бази оподаткування. Це тінь. Держбюджет не отримує ні копійки. По суті, йдеться про звичайнісіньку контрабанду зерна", часова позначка відео: 00:32-01:04;
- "вперше вийшли на ринок у 2023, не мають виробничих потужностей і належать незрозуміло кому", "Усі вони були зареєстровані або змінили власників у 2023 році і з'явилися на ринку вже після видання згаданого наказу Кіпера-Москальова", "Усі вони були зареєстровані або змінили власників у 2023 році і з'явилися на ринку вже після видання згаданого наказу Кіпера-Москальова. Ці компанії не входять до відомих агрохолдингів, не мають власної землі і ніколи раніше не займалися експортом. Їх очолюють люди без відомої успішної бізнес-історії", часова позначка відео 08:23-09:04;
- "найбільша із цих контор, яка вивезла зерна на 40 мільйонів доларів, згідно з даними системи UControl, має такий самий номер телефону, як ще 139 юридичних осіб", часова позначка відео 09:12-09:27.
Зобов'язано ГО "Громадське телебачення" видалити фрагменти відеосюжету з часовими позначками 00:32-01:04 та 08:23-09:04, а також фрагмент з часовою позначкою 09:12-09:27, в якому наявна згадка, а саме: скріншот з сервісу YouControl про ТОВ "Гранова Україна" і які містять недостовірну інформацію щодо позивача, поширену 08.05.2024 року ГО "Громадське телебачення" на каналі відеохостингу Youtube під назвою "hromadske" у вигляді фрагментів відеосюжету під назвою "Як голова Одещини взяв під контроль 85% агроекспорту України / hromadske" за посиланням: http://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=VTwpKiGRsFQ.
Стягнуто з ГО "Громадське телебачення" на користь ТОВ "Гранова Україна" 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн 00 коп. судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2025 (колегія суддів: Ходаківська І.П., Демидова А.М., Владимиренко С.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 у справі № 910/14109/24 залишено без змін.
Організація, не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить судові рішення попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Касаційна скарга ГО "Громадське телебачення" подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у оскаржуваному судовому рішенні.
Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Отже, відповідно до положень цих норм, касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Натомість, самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності, визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Натомість, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Що ж до доводів касаційної скарги про неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у наведених скаржником постановах, колегія суддів зазначає таке.
Організація, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права, а саме: статтю 277 ЦК України, статтю 30 Закону України "Про інформація", статтю 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та всупереч висновку Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 08.06.2021 у справі № 918/121/20, від 24.11.2021 у справі № 331/5809/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 752/10304/20, від 09.06.2023 у справі № 761/14615/21.
У справі, яка переглядається (№ 910/14109/24), судами попередніх інстанцій встановлено, зокрема, таке.
В мережі Інтернет 08.05.2024 на Youtube-каналі під назвою "hromadske" за посиланням: http://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=VTwpKiGRsFQ було опубліковано відеосюжет під назвою "Як голова Одещини взяв під контроль 85% агроекспорту України/hromadske".
В обґрунтування пред'явлених у цій справі вимог ТОВ "Гранова Україна" посилалося на те, що із сімнадцятихвилинного відеоматеріалу щодо голови Одеської ОВА більше трьох хвилин присвячено різнобарвному та негативному опису компаній-експортерів зерна, зокрема, ТОВ "Гранова Україна".
Означений відеосюжет, а саме та його частина, де згадується ТОВ "Гранова Україна", беззаперечно завдає шкоди його діловій репутації, оскільки спотворює справжню інформацію про мету та способи діяльності позивача, а також принижує його ділову репутацію з точки зору об'єктивної та своєчасної оцінки з боку суспільства, певних соціальних груп та окремих громадян і змушує позивача відновлювати рівень довіри партнерів та контрагентів.
З огляду на наведене, ТОВ "Гранова Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ГО "Громадське телебачення" про визнання недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію ТОВ "Гранова Україна", інформації, поширеної 08.05.2024 ГО "Громадське телебачення" на каналі відеохостингу Youtube під назвою "hromadske" у вигляді фрагментів відеосюжету під назвою "Як голова Одещини взяв під контроль 85% агроекспорту України/hromadske" за посиланням:
http://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=VTwpKiGRsFQ, а саме фактичні твердження, що: "у результаті аж 40 ... компаній ... вивезли через одеські порти зерна на 6 мільярдів гривень", "Уявіть собі: зерно, куплене за готівку. Воно вивезене з України, а компанії замість того, щоб сплатити податки, просто відлетіли у вирій. Це означає, що всі ці мільярди гривень лишаються за межами бази оподаткування. Це тінь. Держбюджет не отримує ні копійки. По суті, йдеться про звичайнісіньку контрабанду зерна", часова позначка відео: 00:32-01:04; "вперше вийшли на ринок у 2023, не мають виробничих потужностей і належать незрозуміло кому", "Усі вони були зареєстровані або змінили власників у 2023 році і з'явилися на ринку вже після видання згаданого наказу Кіпера-Москальова", "Усі вони були зареєстровані або змінили власників у 2023 році і з'явилися на ринку вже після видання згаданого наказу Кіпера-Москальова. Ці компанії не входять до відомих агрохолдингів, не мають власної землі і ніколи раніше не займалися експортом. Їх очолюють люди без відомої успішної бізнес-історії", часова позначка відео 08:23-09:04; "найбільша із цих контор, яка вивезла зерна на 40 мільйонів доларів, згідно з даними системи UControl, має такий самий номер телефону, як ще 139 юридичних осіб", часова позначка відео 09:12-09:27; а також зобов'язання ГО "Громадське телебачення" видалити фрагменти відеосюжету з часовими позначками 00:32-01:04 та 08:23-09:04 та фрагмент з часовою позначкою 09:12-09:27, в якому наявна згадка, а саме: скріншот з сервісу YouControl про ТОВ "Гранова Україна" і які містять недостовірну інформацію щодо позивача, поширену 08.05.2024 ГО "Громадське телебачення" на каналі відеохостингу Youtube під назвою "hromadske" у вигляді фрагментів відеосюжету під назвою "Як голова Одещини взяв під контроль 85% агроекспорту України / hromadske" за посиланням: http://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=VTwpKiGRsFQ.
Причиною виникнення цього спору є поширення на відеохостингу Youtube під назвою "hromadske" інформації (у вигляді фрагментів відеосюжету), яка на думку позивача, є недостовірною та такою, що порочить його ділову репутацію.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій зазначили про те, що Товариство звернулося до Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України для проведення лінгвістичного дослідження мовлення, на вирішення якого позивач поставив наступні питання:
- Чи свідчить зміст висловлювання: "найбільша із цих контор, яка вивезла зерна на 40 мільйонів доларів, згідно з даними системи UControl, має такий самий номер телефону, як ще 139 юридичних осіб" сукупно з інформацією на екрані, які є фрагментом відеосюжету "Як голова Одещини взяв під контроль 85% агроекспорту України/hromadske", опублікованого за посиланням: http://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=VTwpKiGRsFQ, що в зазначеному мовленнєвому повідомленні йдеться про Товариство?
- Чи міститься в наданому на дослідження фрагменті відеосюжету, що зафіксований у вигляді текстового відтворення у протоколі огляду інформації, що міститься в мережі Інтернет, від 03.08.2024 року, негативна інформація про Товариство?
- У якій формі виражена негативна інформація про Товариство - фактичного твердження чи оціночного (оцінного) судження?
Складеним 09.10.2024 року висновком експертів № 568/1/24 за результатами проведення комісійного лінгвістичного (семантико-текстуального) експертного дослідження мовлення, з урахуванням проведеного структурно-змістового аналізу, встановлено, що вказане позивачем у першому питанні мовленнєве повідомлення належить до креолізованих утворень, де поєднано вербальну (усномовленнєву та текстову) інформацію з аудіовізуальною, що в даному випадку утворюється із зображення мовця, який повідомляє конкретні відомості, й ілюстрації у вигляді демонстрації екрану певного цифрового пристрою (імовірно, ноутбука) з текстовою інформацією на підтвердження слів означеного мовця. У такий спосіб вербальні та візуальні компоненти доповнюють один одного, формуючи цілісну смислову єдність. Відповідно розкриття об'єктивного змісту аналізованого мовленнєвого повідомлення або його компонентів полягає в тлумаченні висловлювання й візуальної ілюстрації.
Відтак, на підставі проведених досліджень за першим питанням експертизи експерти встановили, що зміст висловлювання: "найбільша із цих контор, яка вивезла зерна на 40 мільйонів доларів, згідно з даними системи UControl, має такий самий номер телефону, як ще 139 юридичних осіб" сукупно з інформацією на екрані, які є фрагментом відеосюжету "Як голова Одещини взяв під контроль 85% агроекспорту України/hromadske", опублікованого за посиланням: http://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=VTwpKiGRsFQ, свідчить про те, що в зазначеному мовленнєвому повідомленні йдеться про Товариство.
Крім того, відповідно до змісту частини фраз у вступній частині публікації мова йде про 40 компаній, що займалися експортом зерна. Наведені фрагменти відеосюжету (а саме його заключна частина) має такі ж лексичні і граматичні маркери, що й попередній фрагмент. Згідно із семантико-структурним аналізом описаних фрагментів відеосюжету Товариство є однією із зазначених компаній (підозрілих компаній, ймовірно, фіктивних, які вивели через одеські порти зерна на 6 мільярдів гривень), а також найбільша з них. Отже, інформація, яка стосується цих компаній відповідно стосується і Товариства. Означене вказує на негативний характер інформації про Товариство, що у досліджених фрагментах відеосюжету описується як найбільша із 40 підозрілих контор з ознаками фіктивності, які експортували зерно з України, не сплачуючи податки з отриманих коштів у Держбюджет.
З огляду на викладене, експерти за другим питанням експертизи встановили, що у наданому на дослідження фрагменті відеосюжету, зафіксованому у вигляді текстового відтворення у протоколі огляду інформації, що міститься в мережі Інтернет, від 03.08.2024 року, є негативна інформація про Товариство.
Крім того, експерти встановили, що висловлювання (фрагменти відеосюжету), в яких міститься інформація негативного характеру про Товариство, виражені у формі фактичних тверджень про те, що:
- "ТОВ "Гранова Україна" є найбільшою із 40-ка компаній, експортерів зерна, які мають ознаки фіктивності, а саме "вперше вийшли на ринок у 2023, не мають виробничих потужностей і належать незрозуміло кому", "Усі вони були зареєстровані або змінили власників у 2023 році і з'явилися на ринку вже після видання згаданого наказу Кіпера-Москальова. Ці компанії не входять до відомих агрохолдингів, не мають власної землі і ніколи раніше не займалися експортом. Їх очолюють люди без відомої успішної бізнес-історії.";
- "ТОВ "Гранова Україна" має однаковий номер із 139 юридичними особами ("Я подзвонив з десяток номерів компаній із цього списку, і вони або не відповідали, або були відключені. То й не дивно. Найбільша із цих контор, яка вивезла зерна на 40 мільйонів доларів, згідно з даними системи UControl, має такий самий номер телефону, як ще 139 юридичних осіб");
- "ТОВ "Гранова Україна" здійснила контрабандний експорт зерна на суму "40 мільйонів доларів", що становить частину зерна, яке вивезли з України 40 зазначених вище компаній, не заплативши податків у Держбюджет ("В результаті аж 40 ... компаній ... вивезли через одеські порти зерна на 6 мільярдів гривень", "Уявіть собі: зерно, куплене за готівку. Воно вивезене з України, а компанії замість того, щоб сплатити податки, просто відлетіли у вирій. Це означає, що всі ці мільярди гривень лишаються за межами бази оподаткування. Це тінь. Держбюджет не отримує ні копійки. По суті, йдеться про звичайнісіньку контрабанду зерна", "Найбільша із цих контор, яка вивезла зерна на 40 мільйонів доларів…"),
а також містять оцінне (оціночне) судження, що полягає у характеристиці зазначених компаній, включно з Товариством, як "підозрілих", та припущення щодо того, що ці компанії, включно з Товариством, є фіктивними ("компаній, ймовірно, фіктивних").
Суд першої інстанції також зазначив про те, що спірна інформація, яку позивач просить визнати недостовірною та такою, що порочить його ділову репутацію, доведена до невизначеного кола осіб (більше одного) в мережі Інтернет та є загальнодоступною, що, за умови доведення факту поширення належними та допустимими доказами, свідчить про наявність такого елементу складу правопорушення, як поширення відповідачем спірної інформації, тобто доведення цієї інформації до необмеженого кола осіб.
Місцевий господарський суд, дослідивши вказані висловлювання, у корелятивному взаємозв'язку зі змістом публікації в цілому, врахувавши загальний тон висловлювань та контекст, в якому вони були викладені, а також її креолізований характер, дійшов висновку про те, що така інформація є твердженнями, в яких події, інші сутності та їх якості представляються як такі, що мають місце насправді, а інформація, яка міститься, передбачає можливість верифікації, тобто оцінку істинності наведених відомостей. Ці висловлювання не є оціночними судженнями, які не підлягають верифікації, тобто відповідності дійсним фактам. У даному випадку, перевірка достовірності викладеної інформації цілком можлива, а тому така спірна інформація підлягає визнанню судом недостовірною (з урахуванням встановлених обставин її недостовірності).
Щодо іншої вимоги позивача, а саме щодо зобов'язання Організацію видалити фрагменти відеосюжету з часовими позначками 00:32-01:04 та 08:23-09:04, а також фрагмент з часовою позначкою 09:12-09:27, в якому наявна згадка, а саме: скріншот з сервісу YouControl про Товариство і які містять недостовірну інформацію щодо позивача, поширену 08.05.2024 року Організацією на каналі відеохостингу Youtube під назвою "hromadske" у вигляді фрагментів відеосюжету під назвою "Як голова Одещини взяв під контроль 85% агроекспорту України / hromadske" за посиланням: http://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=VTwpKiGRsFQ.; то суди попередніх інстанцій врахували висновки Верховного Суду, зокрема, від 11.03.2023 у справі № 756/10624/21, де Суд виснував про те, що тлумачення частини другої статті 278 ЦК України свідчить, що з метою захисту особистого немайнового права, законодавець допускає застосування різних способів захисту. У разі поширення інформації в мережі Інтернет, яка порушує особисте немайнове право особи, вимога про видалення статті з мережі Інтернет є належним способом захисту.
Враховуючи вище зазначене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний господарський суд, ухвалюючи рішення, дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо поширення спірної інформації у відеосюжеті містять юридичний склад правопорушення, який порушує немайнові права позивача на недоторканність його ділової репутації. Належних доказів на підтвердження спірної інформації відповідач не надав. Розповсюджена відповідачем інформація містить саме фактичні твердження та має негативний характер.
Водночас у справі № 918/121/20, на неврахування висновків яких посилається скаржник, предметом спору є спростування недостовірної інформації. Скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій Верховний Суд виходив, зокрема, з того, що встановивши, що позивач звертаючись до суду просив спростувати недостовірну інформацію, не дослівно висловлену відповідачем, суди обох інстанцій, у порушення норм процесуального права, не надали правову оцінку на предмет недостовірності інформації, викладеній у прохальній частині позовної заяви, у зв'язку з чим дійшли передчасного висновку про задоволення позову, що є підставою для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів в оскаржуваній частині та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду 24.11.2021 у справі № 331/5809/16-ц, то предметом спору було захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів у справі № 331/5809/16-ц дійшла висновку про те, що суд першої інстанції на виконання вимог ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.10.2017 дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про те, що поширена інформація є оціночним судженням та не порушує особисті немайнові права. Суд апеляційної інстанції, неповно врахувавши обставини справи, помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону. Суд апеляційної інстанції на підставі оцінки тих же доказів дійшов протилежних висновків, не вказавши на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, допущених при оцінці доказів, тобто фактично необґрунтовано переоцінив докази, які були оцінені судом першої інстанції з додержанням вимог закону, у зв'язку з чим скасував законне й обґрунтоване рішення.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2023 року у справі № 761/14615/21 (провадження № 61-4435св23) зазначено, що "тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування". Верховний Суд дійшов висновку про те, що доводи касаційних скарг, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена без дотримання норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Верховний Суд виходить з того, що вказані справи і ця справа, яка розглядається є схожими в частині, що стосується предмета позову. Проте, відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, а отже, вказані справи не є релевантними до справи, яка переглядається.
У справі № 752/10304/20 предметом спору було визнання недійсним договору факторингу.
Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень.
За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги та аналізу висновків судів попередніх інстанцій Судом встановлено, що посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду не можуть бути взяті до уваги, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, і в зазначених скаржником справах не є схожими за фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення. Наведене виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.
З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що оскаржуване судове рішення прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, на які посилається скаржник, не знайшли свого підтвердження.
Інші аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права в контексті повноти оцінки доказів та встановлення обставин справи підлягають відхиленню як такі, що зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин, а також є такими, які не узгоджуються з підставою касаційного оскарження, визначеною самим скаржником. Крім того, із тексту оскаржуваного рішення вбачається, що суд апеляційної інстанції надав оцінку долученим відповідачем доказів.
Враховуючи вищенаведене, правовідносини у справах, на які посилається скаржник, та у справі, що переглядається, не є релевантними за критеріями подібності, оскільки фактичні обставини у вищевказаних справах є відмінними від обставин цієї справи, а тому висновки, які здійснені судом касаційної інстанції у зазначених справах, не є релевантними для справи № 910/14109/24.
Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.
Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 910/12405/21, від 21.03.2023 у справі № 908/125/18, від 19.04.2023 у справі № 921/64/22, від 06.06.2023 у справі № 914/217/22, від 09.04.2024 у справі № 910/6316/23).
У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій надано оцінку всім доказам, що були надані сторонами, до переоцінки яких, в силу приписів статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може. Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої та апеляційної інстанцій.
Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу, дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ГО "Громадське телебачення" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2025 у справі № 910/14109/24.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
Таким чином, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження, зазвичай, вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Громадської організації "Громадське телебачення" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2025 у справі № 910/14109/24.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова