11 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 904/3032/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р.К.
та представників
позивача: Михайлов Д.В. (в режимі відеоконференції),
відповідача: не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кропоткіна 20/22"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2025
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2024
у справі № 904/3032/24
за позовом Комунального підприємства "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кропоткіна 20/22"
про встановлення постійного безоплатного сервітуту,
Комунальне підприємство "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради звернулось до суду з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кропоткіна 20/22", у якій просило суд встановити йому постійний безоплатний сервітут щодо технічного підвального приміщення будинку №20 по вулиці Героїв Чорнобиля в місті Жовті Води Дніпропетровської області для встановлення та обслуговування вузла комерційного обліку централізованого водопостачання.
Позов обґрунтований тим, що у позивача відсутня можливість виконати вимоги законодавства щодо оснащення вказаного житлового будинку вузлом комерційного обліку та подальшого обслуговування такого вузла обліку. У свою чергу, ОСББ "Кропоткіна 20/22" згоди на таке встановлення не надав та не допустив працівників позивача до спірного підвального приміщення.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2024 (суддя Дупляк С.А.), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2025 (колегія суддів у складі: Дармін М.О. - головуючий, Кощеєв І.М., Чус О.В.), позов задоволено. Встановлено Комунальному підприємству "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради постійний безоплатний сервітут щодо технічного підвального приміщення будинку № 20 по вулиці Героїв Чорнобиля в місті Жовті Води Дніпропетровської області для встановлення та обслуговування вузла комерційного обліку централізованого водопостачання.
Судами обох інстанцій встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача є КВЕД 36.00 забір, очищення та постачання води.
Рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1643 від 09.12.2010 (переоформлене рішенням №2701 від 03.11.2015) позивачу видано ліцензію (безстрокову) на надання послуг водопостачання та водовідведення.
У листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, надано роз'яснення, що оснащення будівель вузлами комерційного обліку води є вимогою Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Водночас, у вказаному листі зауважено, що норма п. 2 розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень» зазначеного Закону не забороняє здійснювати оснащення будівель вузлами комерційного обліку за рахунок власників (співвласників) будівлі, коштів місцевого або державного бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законом.
03.04.2024 на сайті позивача було опубліковано Повідомлення про намір встановлення вузлів комерційного обліку для будинків міста Жовті Води, і зокрема будинку, яким управляє відповідач. На сайті позивача також вказано, що всі роботи по встановлення вузлів комерційного обліку будуть виконуватись за рахунок оператора зовнішніх інженерних мереж.
Станом на 21.06.2024 співвласники будинку №20 по вулиці Героїв Чорнобиля не повідомили позивача про намір самостійно обладнати будівлю вузлом комерційного обліку позивач звернувся до голови відповідача з листом від 21.06.2024, у якому позивач просив відповідача організувати та надати доступ до підвального приміщення відповідача 03.07.2024 о 13 год. 00 хв. В якості доказів направлення даного листа відповідачу позивач надав фіскальний чек від 21.06.2024 та рекомендоване повідомлення про вручення особисто голові відповідача 24.06.2024 листа позивача.
03.07.2024 голова відповідача не з'явився та на телефонний дзвінок не відповів, представники позивача склали акт про недопуск до підвального приміщення для встановлення вузла комерційного обліку.
Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з моменту повідомлення співвласників багатоквартирного будинку шляхом розміщення відповідного оголошення на сайті позивача будь-яких рішень з самостійного встановлення вузла комерційного обліку в місцях вводу зовнішніх інженерних мереж у будівлю відповідачем не прийнято, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду: щодо питання, чи є ОСББ належним відповідачем у справах щодо спірних правовідносин з оператором зовнішніх інженерних мереж, а саме у спорах про встановлення сервітуту спільного майна багатоквартирного будинку та майна, що має іншого власника, для облаштування та обслуговування вузла комерційного обліку; щодо питання процедури належного повідомлення власників (співвласників) будівель про встановлення вузла комерційного обліку. Крім того, ОСББ зазначило про необґрунтоване, на його думку, відхилення судом його клопотання про витребування та дослідження доказів щодо встановлення обставин, що мають значення для справи, на підставі недопустимих доказів.
Скаржником умотивовано подання касаційної скарги на підставі п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, про що зазначено вище.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.08.2025 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.09.2025 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 21.08.2025.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому представник просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на правильність викладених у них висновків та помилковість доводів відповідача.
В судовому засіданні 23.09.2025 оголошено перерву у справі до 11.11.2025.
Переглянувши постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ст. 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, ст. 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника (постанови Верховного Суду від 17.01.2023 у справі №910/20309/21, від 01.05.2024 у справі № 910/9635/22, від 14.01.2025 у справі № 910/21871/21, від 10.09.2025 у справі № 910/11352/24).
Підставою касаційного оскарження, передбаченою п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник визначив відсутність висновків Верховного Суду щодо порядку застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо питання, чи є ОСББ належним відповідачем у справах щодо спірних правовідносин з оператором зовнішніх інженерних мереж та щодо процедури належного повідомлення власників (співвласників) будівель про встановлення вузла комерційного обліку.
Розглянувши наведені доводи Верховний Суд зазначає, що за загальними правилами цивільного законодавства юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст.ст. 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Стаття 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" унормовує, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
За приписами частини четвертої статті 4 цього ж закону основна діяльність ОСББ полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Об'єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону (частина шоста статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
З аналізу наведених норм законодавства, що є однозначними та зрозумілими, вбачається наявність у ОСББ повного обсягу правосуб'єктності, тобто здатності бути учасником правовідносин: мати права та обов'язки, а також реалізувати їх через конкретні правові дії. Це комплексна юридична властивість, що включає в себе здатність мати права та обов'язки, здатність своїми діями набувати, реалізовувати права та виконувати обов'язки та здатність нести відповідальність за порушення/невиконання встановлених законом чи договором вимог.
Зазначене неодноразово враховувалося Верховним Судом під час касаційного розгляду справ, зокрема при ухваленні постанов від 02.12.2020 у справі №916/86/20, від 22.06.2021 у справі №910/9672/20, від 23.02.2022 у справі №914/807/20, від 14.07.2022 у справі №756/7632/18, від 08.02.2023 у справі №904/3783/21, від 01.06.2023 у справі №914/596/22, від 26.04.2023 у справі № 924/438/22, від 05.10.2023 у справі № 911/233/22, від 28.11.2024 у справі № 918/1009/23, від 30.07.2025 у справах № 908/1117/24 та № 902/709/24, від 06.08.2025 у справі № 910/9749/24, від 21.08.2025 у справі № 910/2116/21, від 03.09.2025 у справі № 915/792/24, від 09.09.2025 у справі № 914/1027/24 та багатьох інших.
Подібного висновку дійшов також Верховний Суд у постановах від 17.09.2025 у справі № 904/3025/24, від 30.09.2025 у справі № 904/3024/24 в аналогічних правовідносинах.
Наведене спростовує доводи скаржника про відсутність висновків Верховного Суду щодо можливості визначення ОСББ як належного відповідача.
Крім цього, процедура повідомлення співвласників визначається Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Порядком інформування співвласників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 444 від 06.06.2018.
Так відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оператор зовнішніх інженерних мереж не менш як за два місяці до встановлення вузлів комерційного обліку повідомляє власників (співвласників) будівлі про намір встановити такий вузол та вартість такого встановлення. Порядок такого інформування визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 4 Порядку інформування оператором інженерних мереж власників (співвласників) будівлі про намір встановлення вузла комерційного обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 №444 (далі - Порядок), повідомлення доводиться до відома власників (співвласників) будівлі шляхом розміщення на офіційному вебсайті оператора зовнішніх інженерних мереж, а у разі відсутності такого вебсайту - на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування; у загальнодоступному місці на інформаційних стендах у під'їздах будівлі.
Оператор забезпечує доведення до відома власників (співвласників) будівлі інформації про намір встановити вузол комерційного обліку шляхом повідомлення на паперовому носії кожного власника (співвласника) будівлі протягом тридцяти днів з дня розміщення повідомлення на офіційному веб-сайті оператора зовнішніх інженерних мереж, а у разі відсутності такого веб-сайту - на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та у загальнодоступному місці на інформаційних стендах у під'їздах будівлі.
Днем отримання повідомлення власниками (співвласниками) будівлі є дата розміщення повідомлення на офіційному вебсайті оператора зовнішніх інженерних мереж, а у разі відсутності такого вебсайту - на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування (п. 5 Порядку).
Тобто вказані положення Порядку встановлюють двоетапний механізм інформування власників (співвласників) будівлі про намір встановлення вузла комерційного обліку.
На першому етапі законодавство покладає на оператора зовнішніх інженерних мереж подвійний обов'язок щодо інформування. Оператор зобов'язаний забезпечити публічне доведення інформації шляхом її розміщення на офіційному веб-сайті або, за його відсутності, на веб-сайті органу місцевого самоврядування, а також у загальнодоступному місці на інформаційних стендах у під'їздах будівлі. Крім того, оператор несе обов'язок індивідуального повідомлення кожного власника на паперовому носії протягом тридцяти днів з моменту публічного розміщення. Саме це індивідуальне повідомлення слугує гарантією того, що оператор виконав свій обов'язок і фізично довів інформацію до відома кожного суб'єкта, захищаючи власника від звинувачень у необізнаності.
Другий етап стосується визначення юридично значущої дати, від якої починають відраховуватися строки для реалізації прав власників (наприклад, подання пропозицій або заперечень). Встановлення єдиного "дня отримання" шляхом прив'язки до дати публічного розміщення (на веб-сайті або стенді) є необхідним для уніфікації та чіткості процесу. Такий підхід усуває ризик виникнення множинності дат початку перебігу строків, що неминуче сталося б у разі прив'язки до дати індивідуального вручення паперового повідомлення.
Незважаючи на обов'язок оператора зовнішніх інженерних мереж індивідуально повідомити кожного власника на паперовому носії, юридично визначальною для перебігу строків є дата публічного розміщення повідомлення (на веб-сайті чи інформаційному стенді). Таким чином, навіть у разі можливих недоліків індивідуального паперового сповіщення, факт публічного інформування у формі розміщення повідомлення на офіційному веб-сайті оператора зовнішніх інженерних мереж ініціює перебіг встановлених строків.
Судами обох інстанцій встановлено, що на виконання вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Порядку № 444, 03.04.2024 на офіційному сайті КП «ЖВК» ДОР» https://vvww.evk.dp.ua було розміщено інформацію щодо наміру позивача здійснити обладнання вузлом комерційного обліку централізованого водопостачання будинку за адресою: м. Жовті Води, вул. Героїв Чорнобиля, буд. 20.
Власник (співвласники) будівлі протягом двох місяців з дня отримання такого повідомлення має право повідомити оператору зовнішніх інженерних мереж (за своїм вибором) про: згоду на встановлення вузла комерційного обліку на запропонованих оператором зовнішніх інженерних мереж умовах; намір самостійно обладнати будівлю вузлами комерційного обліку у встановленому законодавством порядку (ч. 3 ст. 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»).
Судами не встановлено обставин того, що кожного власника (співвласника) житлового будинку було повідомлено на паперовому носії протягом тридцяти днів з дня розміщення повідомлення на офіційному веб-сайті позивача про намір встановити вузол комерційного обліку. Незважаючи на це, співвласники житлового будинку вважаються належним чином повідомленими про намір встановити вузол комерційного обліку, оскільки Порядком визначено, що днем отримання повідомлення власниками (співвласниками) будівлі є дата розміщення повідомлення на офіційному веб-сайті оператора зовнішніх інженерних мереж, що і було зроблено позивачем.
До того ж, метою цього повідомлення є доведення інформації до власника (співвласника) будівлі для того, щоб він міг реалізувати один із видів поведінки (відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»): надання згоди на встановлення вузла комерційного обліку на умовах, запропонованих оператором зовнішніх інженерних мереж; висловлення наміру самостійно обладнати будівлю вузлами комерційного обліку у встановленому законодавством порядку.
Судами встановлено, що позивач звернувся до голови відповідача з листом від 21.06.2024, у якому позивач просив відповідача організувати та надати доступ до підвального приміщення відповідача 03.07.2024 о 13 год. 00 хв.
У зв'язку з тим, що 03.07.2024 голова відповідача не з'явився та на телефонний дзвінок не відповів представники позивача склали акт про недопуск до підвального приміщення для встановлення вузла комерційного обліку.
Із встановлених судами обставин слідує, що відповідач не давав згоди та фактично створював перешкоди для встановлення вузла комерційного обліку. Зазначене змістовно не спростовується скаржником, а доводи касаційної скарги підтверджують зазначене. При цьому у межах спірних правовідносин ключовим є доведення/спростування можливості встановлення сервітуту, а повідомлення власників (співвласників) будівлі про намір встановлення вузла комерційного обліку, за встановлених обставин заперечення відповідача щодо встановлення вузла обліку, не впливають на правильність розгляду спору.
Враховуючи те, що з моменту повідомлення співвласників багатоквартирного будинку шляхом розміщення відповідного оголошення на сайті позивача будь-яких рішень з самостійного встановлення вузла комерційного обліку в місцях вводу зовнішніх інженерних мереж у будівлю відповідачем не прийнято, суди дійшли правильного висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог.
Розглянувши доводи касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, Верховний Суд звертає увагу на таке.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (п.п. 3, 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України).
Так, скаржник зазначає, що: позивач не довів, а суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції не обґрунтували підстави того, що документи, які не підписані або не завірені підписом уповноваженої особи позивача, якою визначена директор ОСОБА_2, вважаються належними документами та належними доказами позивача у справі; відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивач не повідомив, хто саме дзвонив голові правління ОСББ, в який час та з якого телефону - позивачем не надано доказів здійснення належного телефонного дзвінка голові правління відповідача; відповідач подав 17.09.2024 до суду першої інстанції клопотання про долучення доказів. Крім того, 25.09.2024 до суду було подане додаткове пояснення у справі, до якого була додана заява ОСОБА_1 з нотаріально посвідченим підписом. На підставі ухвали суду від 21.08.2024, ст. 42 та глави 5 ГПК України, відповідач вважав за необхідне долучити до матеріалів справи заяву ОСОБА_1 , підпис якого посвідчений нотаріусом відповідно до ст. 88 ГПК України, водночас клопотання від 17.09.2024 не було розглянуто судами; з наданих позивачем документів та доказів, доданих до матеріалів позову, не підтверджується, що у позивача виготовлена та наявна саме проектна документація для встановлення вузла комерційного, яка має підтвердження прив'язки до межі майнової належності за ознаками права власності або іншого речового права.
Колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "суду факту", отже, відповідно до ст. 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
Як вбачається з ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2024 у справі № 904/3032/24, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, зазначивши, що ним в порушення вимог ст. 81 ГПУ України не надані докази, які б свідчили про те, що відповідач самостійно здійснювались заходи для отримання доказів які необхідно витребувати у позивача, а листом від 03.06.2024 №3 відповідач повідомив позивача, що його лист від 21.06.2024 №2068 не підлягає розгляду відповідачем, оскільки він не підписаний уповноваженою особою і в зазначеному листі надати докази, які відповідач просить витребувати у відповідача у своєму клопотанні надати не просив. Крім цього, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про виклик свідків, зазначивши, що вирішенню питання про виклик свідка передує подача заяви свідка, яка має відповідати вимогам ст. 88 ГПК України, проте оскільки не подано відповідних заяв свідків, у суду відсутні підстави для виклику таких свідків. Крім цього, посилання відповідача, що акт про недопуск підписаний неповноважними особами відхилені судом, оскільки матеріали справи не містять доказів сприяння відповідачем у встановленні вузла комерційного обліку задля виконання вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». В свою чергу, судом апеляційної інстанції встановлено, що проектна документація містить технічне обґрунтування місця підключення відповідно до будівельних норм, а відповідачем не доведено наявності безумовних або достатніх підстав для визнання недостовірним місця встановлення водомірного лічильника, не надано належних технічних доказів, які б спростували проектну документацію.
Тобто, у судових рішеннях наведена оцінка доказам, на які посилається скаржник, вказано на їх належність та обґрунтовано співвідношення у контексті обставин справи. Отже, Верховний Суд не вбачає підстав вважати, що суди безпідставно відхилили доводи відповідача щодо наведених доказів.
В силу приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України не вдається до переоцінки доказів та встановлених на підставі їх обставин, оскільки дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73- 80, 86, 300 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене суди при вирішенні даного спору дійшли обґрунтованих висновків та правильно застосували норми матеріального і процесуального права. У свою чергу наведені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені п. 3 та 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного судового рішення.
Інші доводи скаржника фактично зводяться до спонукання Суду до переоцінки доказів, які вже були дослідження судами попередніх інстанцій та встановлення на їх підставі інших обставин справи, аніж були встановлені судами попередніх інстанцій, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених ста. 300 ГПК України.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, які зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до положень ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскільки в ході касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушень норм процесуального права в межах підстав касаційного оскарження, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційному провадженні також не має, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржені постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів підлягають залишенню без змін.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржені судові рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -
Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кропоткіна 20/22" залишити без задоволення.
Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2025 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2024 у справі № 904/3032/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.