11 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/5510/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
позивача - 1141931 Онтаріо Лтд. (а.к.а. Інкас Груп) [1141931 Ontario Ltd. (a.k.a. Inkas Group)] (далі - Компанія, позивач, скаржник) - Базя Я.О. (адвокатка),
відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкас Безпека Україна» (далі - Товариство, відповідач-1) - Гаврилюк І.О. (адвокатка),
відповідача-2 - Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (далі - Організація, відповідач-2) - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Компанії
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 (головуючий - суддя Станік С.Р., судді Остапенко О.М., Сотніков С.В.)
у справі за позовом Компанії
до:
1) Товариства;
2) Організації
про дострокове припинення дії свідоцтва на торговельні марки та зобов'язання вчинити дії.
Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для дострокового припинення дії свідоцтв на торговельні марки в силу приписів пункту 4 статті 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (далі - Закон №3689-ХІІ).
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Компанія звернулася до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просив:
- достроково припинити повністю дію Свідоцтва України на торговельну марку від 10.10.2018 №248418 «» щодо всіх послуг, для яких зареєстровано знак;
- достроково припинити повністю дію Свідоцтва України на торговельну марку від 10.10.2018 №248412 «» щодо всіх послуг, для яких зареєстровано знак;
- зобов'язати Організацію внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про дострокове припинення Свідоцтв України на торговельні марки від 10.10.2018 №248418 і №248412 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності або іншому чинному офіційному виданні державної системи правової охорони інтелектуальної власності.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказані вище торговельні марки, власниками яких є Товариство, не використовуються відповідачем-1 на території України протягом останніх п'яти років, що перешкоджає позивачу в реєстрації торговельної марки за заявкою від 05.04.2024 №m202407023 щодо тотожних та споріднених товарів та послуг в 35, 39 класах Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (далі - МКТП).
2. Короткий зміст рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 30.01.2025 №910/5510/24 (головуючий - суддя Котков О.В.) позов задовольнив повністю.
2.2. Північний апеляційний господарський суд постановою від 08.07.2025 у справі №910/5510/24 апеляційну скаргу Товариства задовольнив, рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі №910/5510/24 скасував і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Компанія, посилаючись на ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
3.2. Вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір, які понесені Компанією у цій справі, після касаційного перегляду постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі №910/5510/24
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. У поданій касаційній скарзі (у новій редакції) Компанія з посиланням на пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що:
4.1.1. судом апеляційної інстанції не враховано висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 05.03.2025 у справі №910/8781/23 та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.09.2024 у справі №910/10377/23, від 06.04.2023 у справі №910/5815/21, щодо застосування норм права, зокрема, пункту 4 статті 18 Закону №3689-ХІІ) та статті 198 Угоди про асоціацію;
4.1.2. відсутній висновок Верховного Суду, щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, стосовно того чи зупиняють норми Закону України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України» (далі - Закон) перебіг п'ятирічного строку, передбаченого пунктом 4 статті 18 Закону №3689-ХІІ та статті 198 Угоди про асоціацію, після завершення якого будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково, якщо торговельна марка не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг безперервно протягом п'яти років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва.
4.2. Скаржник вказав, що судом апеляційної інстанції в порушення норм матеріального права зроблено висновок про те, що на підставі норм Закону на момент звернення позивача з відповідним позовом до суду першої інстанції (03.05.2024), відповідний строк зупинено.
5. Позиція інших учасників
5.1. Відповідач-1 у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
5.2. Відповідач-2 у відзиві на касаційну скаргу, зокрема, зазначив, що не наділений повноваженнями контролю за використанням власниками торговельних марок, судові витрати пов'язані з розглядом справи не можуть бути покладені на Організацію. Також, відповідач-2 просив розгляд цієї справи здійснювати без участі представника Організації, з урахуванням правової позиції, викладеної у відзиві.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановив, що:
- Компанія є власником зареєстрованих в Україні торговельних марок:
(1) за свідоцтвом від 10.12.2018 №251370 (заявка від 16.03.2018 №m201806367) «», зареєстрована в Україні для товарів і послуг 6, 12, 37, 40, 42 класів МКТП;
(2) за свідоцтвом від 12.11.2018 №250198 (заявка від 16.03.2018 №m201806362) «», зареєстрована в Україні для товарів і послуг 6, 12, 37, 40, 42 класів МКТП;
(3) за свідоцтвом від 12.11.2018 №250199 (заявка від 16.03.2018 №m201806365) «», зареєстрована в Україні для товарів і послуг 6, 12, 37, 40,42 класів МКТП;
- позивач також є власником численної кількості торговельних марок «INKAS» зареєстрованих або поданих на реєстрацію в багатьох країнах світу, які утворюють серію торговельних марок "INKAS", які виконані різними шрифтами та у поєднанні з різними логотипами. Впізнаваним елементом всіх торговельних марок є словесний елемент "INKAS" та зображувальний елемент у вигляді грифона з мечем, що підтверджується Звітом з розширеного пошуку в базі даних Global Brand;
- Компанія 05.04.2024 подала заявку №m202407023 про реєстрацію торговельної марки «» щодо послуг 35 та 39 класів МКТП;
- одночасно з поданням заявки від 05.04.2024 №m202407023 позивач звернувся до Організації за послугою щодо проведення інформаційного пошуку щодо позначення відносно послуг 5 та 39 класів МКТП у базі зареєстрованих знаків та у базі поданих заявок на реєстрацію в Україні знаків для товарів та послуг;
- за результатами інформаційного пошуку станом на 03.04.2024 виявлено торговельні марки, які є схожими настільки, що їх можна сплутати з позначенням позивача, а саме: оспорювані торговельні марки за свідоцтвами від 10.10.2018 №248418 «» та від 10.10.2018 №248412 «»;
- відповідно до висновку патентного повіреного України ОСОБА_1 за результатами інформаційного пошуку позначення «» відносно послуг 35, 39 класів МКТП в Україні, позначення відповідача-1 та позивача є схожими до ступеню, що є підставою для відмови в реєстрації позначення позивача відповідно до пункту 3 статті 6 Закону №3689-ХІІ;
- на думку позивача, наявність зареєстрованих в Україні торговельних марок Товариства за свідоцтвами України від 10.10.2018 №248418 та від 10.10.2018 №248412 перешкоджає реєстрації позивачем торговельної марки за заявкою від 05.04.2024 №m202407023 щодо тотожних та споріднених товарів і послуг в 35, 39 класах МКТП. Тому дія в Україні торговельних марок за вказаними вище свідоцтвами для послуг 35 та 39 класів МКТП є перешкодою для розширення позивачем асортименту послуг 35 та 39 класів МКТП під торговельною маркою «INKAS», а також для реєстрації торговельної марки за заявкою позивача від 05.04.2024 №m202407023;
- позивач стверджує, що торговельні марки за свідоцтвами України від 10.10.2018 №248418 та від 10.10.2018 №248412, власниками яких є ТОВ "Інкас Безпека Україна", не використовуються товариством на території України протягом останніх п'яти років, що перешкоджає позивачу в реєстрації торговельної марки за заявкою від 05.04.2024 №m202407023 щодо тотожних та споріднених товарів та послуг в 35, 39 класах МКТП. Невикористання торговельних марок за означеними вище свідоцтвами України Товариства є підставою для дострокового припинення дії свідоцтв на торговельні марки.
6.2. Суд апеляційної інстанції зазначив, що зі змісту спірних правовідносин вбачається, що обов'язок доведення факту використання зареєстрованого знаку, а у разі відсутності такого використання, - обов'язок зазначення поважних причин, з яких знак не використовувався, покладається на відповідача-1.
6.3. Суд апеляційної інстанції вказав, що на підтвердження факту невикористання в Україні Товариством торговельних марок за оспорюваними свідоцтвами позивачем надано суду таке:
(1) довідку про видачу ліцензій від 15.04.2024 №1669/2024 Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" на торговельні марки №228412 та №248418, відповідно до якої станом на 15.04.2024 до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки не вносились відомості про видачу ліцензій на використання торговельних марок за вказаними свідоцтвами;
(2) ефірну довідку від 12.04.2024 №1204-1 ТОВ "Індустріальний Телевізійний Комітет", відповідно до якої відповідно до даних ТВ панелі фактів показу рекламної кампанії товарів, продукції, послуг з використанням торговельних марок «INKAS», за період з 27.01.2017 до 07.03.2022 року включно та за період з 01.01.2023 до 09.04.2024 включно не виявлено [довідка охоплює дані моніторингу щодо рекламних проявів на 61 телевізійному каналі в Україні (зокрема, але не виключно, такі популярні канали як зокрема, канали "Інтер", "Канал Україна", "СТБ", " 1+1", "ІСТV", "Новий канал", "НТН", "О-ТV", "Перший Національний", "ZIK", "ТЕТ", "К1", "Малятко ТБ", " 5 канал", " 2+2", "К2", "ОСЕ", "Мега", "Індіго", "М1", "ПлюсПлюс", "Піксель") з 2017 до 2024 роки];
(3) лист від 16.04.2024 №1.16-1669-24 Державної авіаційної служби України, відповідно до якої Товариство за отриманням та/або переоформленням ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів повітряним транспортом до Державіаслужби не зверталось, і, відповідно, ліцензії не отримувало;
(4) лист від 23.04.2024 №6037/06-4/15-24 Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, відповідно до якого з інформації наявної в ліцензійному реєстрі в період з 27.01.2017 до дня надання відповіді ліцензія на провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів внутрішнім водним, морським транспортом Товариству не видавалась та/або не переоформлювалась;
(5) Витяг сервісу «Youcontrol» від 09.04.2024 щодо Товариства, в якому у розділі «Власність та дозволи» наведено інформацію про: відсутність у власності відповідача-1 нерухомості, земельних ділянок; відсутність у відповідача-1 автотранспорту у власності або у користуванні; відсутність у відповідача-1 ліцензій;
(6) протоколи огляду та фіксації інформації з мережі «Інтернет», в яких зафіксовано результати пошуку у пошуковій системі «Google» інформації щодо торговельних марок за свідоцтвами України від 10.10.2018 №248418 та від 10.10.2018 №248412, та встановлено відсутність будь-якої інформації щодо використання охначених торговельних марок в Україні для всіх заявлених на реєстрацію послуг 35 та 39 класів МКТП. Зокрема, відсутні будь-які веб-сайти, веб-сторінки та цифрова реклама відносно послуг за спірними торговельними марками відповідача-1 за такими запитами: результати пошуку в пошуковій системі «Google» за запитом "прокат автомобілів одеса"; результати пошуку в пошуковій системі «Google» за запитом "тов інкас безпека"; результати пошуку в пошуковій системі «Google» за запитом "inkas маркетингові послуги"; результати пошуку в пошуковій системі «Google» за запитом "показ мод inkas";
(7) протокол огляду та фіксації інформації з мережі «Інтернет» щодо відомостей з Бази даних українських експортерів та Бази даних комерційних пропозицій за запитом "Інкас" та "Inkas", в якому зафіксовано, що відповідно до відомостей, наведених в Базі даних українських експортерів - відсутні відомості за запитом Інкас або Inkas http://ukrexport.gov.ua/ukr/baza_ukr_ехport/?іndustry=о&text=іnkas. В Базі даних комерційних пропозицій - в розділі Державна підтримка українського експорту на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України - відсутні відомості за запитом Інкас або Inkas;
(8) протокол огляду та фіксації інформації з мережі «Інтернет» щодо відомостей з веб-сайту https://www.imena.uа щодо вільних для реєстрації доменів за запитом Inkas, в якому зафіксовано, що за даними веб-сайту https://www.imena.uа. за запитом іnkas надається інформація про вільні та зареєстровані доменні імена. Доменні імена іnkas.uа та іnkas.соm належать позивачу, а решта доменних імен з позначенням "іnkas" у своєму складі є вільними, що свідчить про відсутність тактичного використання спірних торговельних марок в мережі Інтернет під час надання послуг, в тому числі у складі доменних імен https://www.imena.ua/uа/сheск-domain;
(9) фотографії (фотографії будинку зі сторони фасаду будинку та зсередини) на яких зафіксовано зовнішній вигляд будівлі за зареєстрованою адресою місцезнаходження відповідача-1: 65026, м. Одеса, б. Приморський, 14, офіс 11, з яких вбачається, що за вказаною адресою відсутні будь-які вивіски, таблички, які містять у складі спірні торговельні марки за свідоцтвами України від 10.10.2018 №248418 та від 10.10.2018 №248412.
6.4. Зі змісту постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції зазначив, що, враховуючи факт ненадання доказів та не доведення відповідачем-1 обставин реального використання в Україні спірних торговельних марок протягом п'яти років, які передували даті подання позовної заяви про їх дострокове припинення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині дострокового припинення повністю дії означених Свідоцтв України щодо всіх послуг, для яких зареєстровано знак, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
6.5. Суд апеляційної інстанції не погодився з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
6.6. Дослідивши надані позивачем докази в підтвердження факту невикористання в Україні Товариством спірних торговельних марок, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони в розумінні статей 76-79 ГПК України є такими, що не підтверджують стверджуваний позивачем факт реального та беззаперечного невикористання відповідачем-1 торговельних марок за наведеними свідоцтвами, оскільки, наявність у відповідача торговельних марок за вказаними вище свідоцтвами не встановлює обов'язку отримувати будь-які ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів повітряним транспортом, внутрішнім водним, морським транспортом, довідка від 12.04.2024 №1204-1 надана ТОВ "Індустріальний Телевізійний Комітет" не підтверджує факту невикористання у інших джерелах інформації (друкованих, інтернет-ресурсках, тощо), протоколи огляду та фіксації інформації з мережі «Інтернет» та фотографії здійснені адвокатом позивача, без залучення будь-яких спеціалістів у електронній сфері та інших незаінтересованих осіб, з підтвердженням огляду саме того об'єкту, який зображений саме на фотографії.
6.7. Суд апеляційної інстанції виснував, що позивачем в розумінні статей 76-79 ГПК України не надано належних, допустимих та більш вірогідних доказів, які б підтверджували стверджуваний позивачем факт реального та беззаперечного невикористання відповідачем-1 торговельних марок за спірними свідоцтвами, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено своїх вимог належними доказами в розумінні статті 14 ГПК України, у зв'язку з чим у суду відсутні обґрунтовані докази для застосування приписів статті 198 Угоди про асоціацію, пункту 4 статті 18 Закону №3689-ХІІ.
6.8. Суд апеляційної інстанції вказав, що Верховною Радою України 01.04.2022 прийнято Закон, яким зупинено перебіг строків для вчинення дій, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності, а також строків щодо процедур набуття цих прав, визначених, зокрема, Законом №3689-ХІІ, у зв'язку з чим на момент звернення позивача з відповідним позовом до суду першої інстанції (03.05.2024), відповідний 5-річний строк було зупинено.
6.9. Суд апеляційної інстанції зазначив, що Закон втратив чинність 31.05.2025 у зв'язку з прийняттям Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України», проте, на момент звернення позивача з відповідним позовом до суду вказаний Закон був чинним, і відповідно, встановлював для учасників правовідносин відповідні права і обов'язки, зокрема і щодо строків, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності.
6.10. Крім того, пунктом 2 Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України» установлено, що перебіг строків для вчинення дій, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності, а також строків щодо процедур набуття цих прав, які були зупинені відповідно до Закону України "Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України", продовжується з дня набрання чинності цим Законом з урахуванням часу, що минув до їх зупинення, але не менше ніж на сімдесят п'ять днів.
6.11. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про дострокове припинення повністю дії оспорюваних свідоцтв щодо всіх послуг, для яких зареєстровано знаки, задоволенню не підлягають у зв'язку з їх недоведеністю.
6.12. У зв'язку з наведеним, не підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо зобов'язання Організації внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про дострокове припинення спірних свідоцтв та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності або іншому чинному офіційному виданні державної системи правової охорони інтелектуальної власності, у зв'язку з передчасністю їх заявлення та відсутністю порушених прав позивача та охоронюваних законом інтересів саме діями відповідача-2.
6.13. Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції всупереч вимог процесуального закону, не було вирішено заяву про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, яка була подана до закриття підготовчого судового засідання, судом апеляційної інстанції відхилені, оскільки, спір між сторонами існує, у зв'язку з чим підстави для закриття провадження у зв'язку з відсутністю предмету спору були відсутні, і суд першої інстанції відхилив вказане клопотання, про що постановив протокольну ухвалу в судовому засіданні 20.08.2024.
6.14. Щодо клопотання скаржника про приєднання до матеріалів справи доказів використання торговельних марок, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки, воно подано скаржником з порушенням строку, передбаченого частиною другою статті 80 ГПК України, частиною другою статті 118 ГПК України, і скаржник жодним чином не обґрунтовує поважність причин пропуску строку на подачу відповідних доказів, з урахуванням того, що повноважний представник скаржника приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції, подавав відзив на позов та інші процесуальні документи, а також скаржником клопотання про поновлення строку на подачу відповідних доказів також не заявлено.
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Верховний Суд ухвалою від 22.09.2025, зокрема, відкрив касаційне провадження у справі №910/5510/24 на підставі пунктів 1 і 3 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Від Компанії 21.10.2025 надійшла відповідь на відзиви Організації та Товариства.
7.3. Суд ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання від 21.10.2025 долучив вказану вище відповідь на відзиви як письмові пояснення, з огляду на статтю 42 ГПК України до матеріалів справи, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.
7.4. Верховний Суд ухвалою від 21.10.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, оголосив перерву до 04.11.2025.
7.5. Від Товариства 03.11.2025 до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення у справі.
7.6. Від Компанії 03.11.2025 до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення у справі.
7.7. Суд ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання від 04.11.2025 долучив вказані вище письмові пояснення, з огляду на статтю 42 ГПК України до матеріалів справи, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.
7.8. Верховний Суд ухвалою від 04.11.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, оголосив перерву до 11.11.2025.
7.9. Від Товариства 10.11.2025 до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення у справі.
7.10. Від Компанії 10.11.2025 до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення у справі.
7.11. Суд ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання від 11.11.2025 долучив вказані вище письмові пояснення, з огляду на статтю 42 ГПК України до матеріалів справи, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.
7.12. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.13. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.6. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
8.7. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.8. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до пунктів 25, 26, 32 правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.
8.9. Скаржник, оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції, з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує на постанови Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, що означені у пункті 4.1.1 цієї постанови.
8.10. Предметом розгляду у цій справі є:
- дострокове припинення повністю дії Свідоцтв України на торговельні марки щодо всіх послуг, для яких зареєстровано знак;
- зобов'язання Організації внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про дострокове припинення спірних свідоцтв України на торговельні марки та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності або іншому чинному офіційному виданні державної системи правової охорони інтелектуальної власності.
8.10.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказані вище торговельні марки, власниками яких є Товариство, не використовуються відповідачем-1 на території України протягом останніх п'яти років, що перешкоджає позивачу в реєстрації торговельної марки за заявкою від 05.04.2024 №m202407023 щодо тотожних та споріднених товарів та послуг в 35, 39 класах МКТП.
8.11. Предметом розгляду у справі №910/8781/23 було:
- дострокове припинення дії свідоцтва на торговельну марку на території України повністю, а саме для всіх послуг 35, 41 та 42 МКТП, для яких надана правова охорона;
- зобов'язання відповідача-2 внести до Державного реєстру свідоцтв на торговельні марки відомості про дострокове припинення дії оспорюваного свідоцтва для всіх послуг 35, 41 та 42 класів МКТП на території України та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність».
8.11.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 є власником свідоцтва України на торговельну марку, яка не використовується товариством на території України протягом останніх п'яти років, що є підставою для дострокового припинення дії свідоцтва на таку торговельну марку. Позивач зацікавлений у достроковому припиненні дії спірного свідоцтва, оскільки, його наявність перешкоджає позивачу отримати на території України правову охорону чотирьох власних торговельних марок за міжнародними реєстраціями.
8.12. Предметом розгляду у справі №910/10377/23 було:
- дострокове припинення дії свідоцтва України на торговельну марку, зареєстровану для товарів 32 та 33 класу МКТП;
- зобов'язання Організації внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно дострокового припинення дії спірного свідоцтва України на торговельну марку та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».
8.12.1. Позовні вимоги обґрунтовані невикористанням власником свідоцтва або будь-якою іншою особою під контролем власника спірної торговельної марки.
8.13. Предметом розгляду у справі №910/5815/21 було дострокове часткове припинення свідоцтв України щодо послуг 37, 42 класів МКТП.
8.13.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що знаки для товарів і послуг за спірними свідоцтвами України не використовується відповідачем-1 протягом останніх п'яти років та об'єктивною необхідністю позивача в отриманні на території України правової охорони знака для товарів і послуг саме у частині послуг 37 класу МКТП "встановлювання устаткування; встановлювання і технічне обслуговування комплексу систем безпеки (охоронна сигналізація, відео- і телеспостереження, контроль доступу); встановлювання, лагодження і технічне доглядання кондиціонерів, вентиляційного і опалювального устаткування; монтаж і технічне обслуговування систем вентиляції, кондиціювання і холодопостачання;" та послуг 42 класу МКТП ''розробляння та проектування комп'ютерної техніки і програмного статку; комп'ютерна графіка; обслуговування та створювання веб-сторінок і веб-сайтів для інших; розміщування і підтримка комп'ютерних веб-сайтів і веб-сторінок".
8.14. З огляду на викладене вище, Суд, у результаті аналізу змісту судових рішень у цій справі та у справах №910/8781/23, №910/10377/23, №910/5815/21, дійшов висновку, що спірні правовідносини у вказаних справах, є схожими у контексті змістовного критерію, враховуючи підстави позову (невикористання спірних торговельних марок протягом п'яти років) та його предмет (дострокове припинення дії свідоцтв України на торговельні марки), підстави виникнення спірних правовідносин (намір реєстрації позивачами власних торговельних марок в Україні), нормативно-правове регулювання (зокрема, пункт 4 статті 18 Закону №3689-ХІІ).
8.15. Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
8.15.1. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
8.15.2. Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку.
8.16. У контексті підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначив таке:
"Водночас, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 05.03.2025 р. у справі № 910/8781/23:
«...103. Отже, у спорі про дострокове припинення дії свідоцтва на торговельну марку з підстав, визначених частиною четвертою статті 18 Закону № 3689-XII та статтею 198 Угоди про асоціацію, власник свідоцтва доводить суду використання торговельної марки протягом спірного п'ятирічного періоду або наявність поважних причин для невикористання...».
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 17.09.2024 р. у справі №910/10377/23:
«...4.39 На підтвердження використання торговельної марки власник свідоцтва має подати суду докази вчинення принаймні деяких дій з числа, зазначених у пункті 4 статті 16 Закону № 3689-XII. Такими доказами можуть бути, зокрема, примірники товарів, на яких нанесена відповідна торговельна марка, документи із зображенням торговельної марки (каталоги, прайс-листи з пропозиціями щодо надання послуг чи поставки товарів тощо).
4.40 Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 р. у справі №910/5815/21, якою позивач обґрунтовує підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України. Предметом розгляду у зазначеній справі було дострокове припинення дії свідоцтв на торговельні марки частково (з підстав їх невикористання).
...
4.46 За результатами дослідження наданих учасниками справи доказів у їх сукупності суд першої інстанції виснував, що відповідач-1 не довів використання торговельної марки для відповідних товарів 32 та 33 класу МКТП. При цьому копії первинних документів, які надала третя особа-2, підтверджують лише те, що фактична підготовка до виробництва енергетичного напою «ІНФОРМАЦІЯ_1» розпочалася не раніше 17.07.2023, тобто вже після звернення позивачем до суду з цим позовом (29.06.2023).
4.47 Водночас апеляційний господарський суд визнав встановленими обставини щодо використання спірної торговельної марки, однак не зазначивши, якими саме доказами, що мають вказівку на торговельну марку, підтверджується реальне її використання ...».
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 р. у справі №910/5815/21:
«...тягар доведення у таких справах лежить на особі, щодо свідоцтва якої була подана заява про припинення, одним з основоположних принципів цивільного та господарського процесів є змагальність сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
8.23. Аналіз законодавчих приписів, наведених у статтях 1, 16, 17, 18 Закону №3689-XII дає підстави для висновку про те, що, виходячи з правової сутності торговельної марки, умовою належного її використання є використання власником зареєстрованої торговельної марки саме щодо зазначених у свідоцтві товарів і послуг.
8.24. Якщо торговельна марка без поважних причин безперервно не використовується щодо частини або всіх товарів та/або послуг, внесених до реєстру, протягом п'яти років від дати публікації про видачу свідоцтва або від іншої дати, то це є достатньою підставою для дострокового припинення за рішенням суду дії свідоцтва на таку торговельну марку повністю або частково щодо відповідних товарів та/або послуг. Не підлягає достроковому припиненню дія свідоцтва у випадку коли використання торговельної марки розпочалося або відновилося до подання позову.
8.25. На підтвердження використання торговельної марки власник свідоцтва має подати суду докази вчинення принаймні деяких дій з числа, зазначених у п. 4 ст. 16 Закону №3689-XII. Такими доказами можуть бути, зокрема, примірники товарів, на яких нанесено відповідна торговельна марка, документи із зображенням торговельної марки (каталоги, прайс-листи з пропозиціями щодо надання послуг чи поставки товарів тощо).
8.26. Судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідачем 1 не доведено використання торговельної марки для відповідних послуг 37 та 42 класу МКТП, а місцевим господарським судом безпідставно визнано встановленими обставини щодо використання спірних торговельних марок, не зазначивши, яким саме доказом підтверджується таке використання...».
8.17. Слід зазначити, що касаційне провадження у цій справі також відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
8.18. Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
8.19. Отже, по-перше, слід з'ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8.20. Так, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, стосовно того чи зупиняють норми Закону перебіг п'ятирічного строку, передбаченого пунктом 4 статті 18 Закону №3689-ХІІ та статті 198 Угоди про асоціацію, після завершення якого будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково, якщо торговельна марка не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг безперервно протягом п'яти років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва.
8.21. Слід зазначити, що висновки Верховного Суду стосовно питання застосування норм права, означених у пункті 8.20 цієї постанови, у контексті спірних правовідносин, враховуючи предмет розгляду цієї справи, відсутні, тому з огляду на алгоритм означений у пункті 8.19 цієї постанови, беручи до уваги підстави касаційного оскарження і за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України та означене у пункті 8.14 цієї постанови Верховний Суд розглядає підстави касаційного оскарження у їх взаємній і логічній послідовності.
8.22. Отже, з огляду на відсутність таких висновків, необхідно з'ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8.23. Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).
8.24. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що, відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції спочатку вказав, що:
- дослідивши надані позивачем докази в підтвердження факту невикористання в Україні Товариством спірних торговельних марок, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони в розумінні статей 76-79 ГПК України є такими, що не підтверджують стверджуваний позивачем факт реального та беззаперечного невикористання відповідачем-1 торговельних марок за наведеними свідоцтвами, оскільки, наявність у відповідача торговельних марок за вказаними вище свідоцтвами не встановлює обов'язку отримувати будь-які ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів повітряним транспортом, внутрішнім водним, морським транспортом, довідка від 12.04.2024 №1204-1 надана ТОВ "Індустріальний Телевізійний Комітет" не підтверджує факту невикористання у інших джерелах інформації (друкованих, інтернет-ресурсках, тощо), протоколи огляду та фіксації інформації з мережі «Інтернет» та фотографії здійснені адвокатом позивача, без залучення будь-яких спеціалістів у електронній сфері та інших незаінтересованих осіб, з підтвердженням огляду саме того об'єкту, який зображений саме на фотографії;
- позивачем в розумінні статей 76-79 ГПК України не надано належних, допустимих та більш вірогідних доказів, які б підтверджували стверджуваний позивачем факт реального та беззаперечного невикористання відповідачем-1 торговельних марок за спірними свідоцтвами, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено своїх вимог належними доказами в розумінні статті 14 ГПК України, у зв'язку з чим у суду відсутні обґрунтовані докази для застосування приписів статті 198 Угоди про асоціацію, пункту 4 статті 18 Закону №3689-ХІІ.
8.25. Надалі суд апеляційної інстанції вказав інший мотив відмови у позові, а саме зазначив таке:
«Крім того, Верховною Радою України 01.04.2022 прийнято Закон України "Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України".
У вказаному законі Верховна Рада України постановила установити, що з дня введення в Україні воєнного стану, введеного у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, зупиняється перебіг строків для вчинення дій, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності, а також строків щодо процедур набуття цих прав, визначених законами України "Про охорону прав на промислові зразки" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 7, ст. 34 із наступними змінами), "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 7, ст. 36 із наступними змінами), "Про охорону прав на компонування напівпровідникових виробів" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 8, ст. 28 із наступними змінами), "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 37, ст. 307 із наступними змінами), "Про правову охорону географічних зазначень" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 32, ст. 267 із наступними змінами), "Про авторське право і суміжні права" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 43, ст. 214 із наступними змінами), "Про охорону прав на сорти рослин" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 23, ст. 163 із наступними змінами), включаючи всі передбачені цими законами та нормативними актами строки, зокрема, але не виключно, строки подання заперечення проти заявки або дії міжнародної реєстрації в Україні, строки оскарження рішення Національного органу інтелектуальної власності України за заявкою у судовому порядку або до Апеляційної палати, строки подання заяви про визнання прав на винахід недійсними, строки, протягом яких можливе поновлення пропущених строків, тощо, за виключенням строків, встановлених для здійснення дій Національним органом інтелектуальної власності України або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони прав на сорти рослин, відомості, необхідні для набуття прав на сорт, та за виключенням окремих випадків, встановлених цим Законом. З дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану, перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до їх зупинення. У разі якщо початок перебігу строку продовження дії свідоцтва на торговельну марку, строку продовження чи підтримання чинності майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності припадає на день введення в Україні воєнного стану чи на іншу дату під час дії воєнного стану, відповідна дія щодо продовження строку дії свідоцтва на торговельну марку, продовження чи підтримання чинності майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності вважається вчиненою особою вчасно, якщо вона вчинена не пізніше 90 днів з дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану. Майнові права інтелектуальної власності, строк чинності яких спливає на день введення в Україні воєнного стану або під час дії воєнного стану, залишаються чинними до дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану. З дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану, чинність майнових прав інтелектуальної власності може бути продовжена у встановленому порядку з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Передбачені цим Законом правила зупинення перебігу строків не тягнуть за собою зупинення дії свідоцтв, патентів, якими засвідчується виникнення прав інтелектуальної власності відповідно до законодавства, а також відповідних прав інтелектуальної власності. Під час дії воєнного стану встановлені законодавством права інтелектуальної власності продовжують діяти і реалізуються суб'єктами права інтелектуальної власності у повному обсязі.
Отже, наведеним Законом зупинено перебіг строків для вчинення дій, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності, а також строків щодо процедур набуття цих прав, визначених зокрема. Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 7, ст. 36 із наступними змінами), у зв'язку з чим на момент звернення позивача з відповідним позовом до суду першої інстанції (03.05.2024), відповідний 5-річний строк було зупинено.
Принагідно, суд апеляційної інстанції зазначає, що Закон України "Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України" від 1 квітня 2022 року № 2174-IX, втратив чинність 31.05.2025 у зв'язку з призйняттям Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України», проте, на момент звернення позивача з відповідним позовом до суду вказаний Закон був чинним, і відповідно, встановлював для учасників правовідносин відповідні права і обов'язки, зокрема і щодо строків, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності.
Крім того, п. 2 Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України» установлено, що перебіг строків для вчинення дій, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності, а також строків щодо процедур набуття цих прав, які були зупинені відповідно до Закону України "Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України", продовжується з дня набрання чинності цим Законом з урахуванням часу, що минув до їх зупинення, але не менше ніж на сімдесят п'ять днів».
8.26. Оцінюючи через призму підстав касаційного оскарження, означених у пунктах 4.1 - 4.2 цієї постанови, у їх логічному взаємозв'язку та сталих правових висновків, зважаючи на пояснення учасників справи (усні та письмові), Верховний Суд виходить з того, що відповідно до статті 418 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
8.27. У силу приписів частини першої статті 420 ЦК України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).
8.28. Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів (статті 492 ЦК України).
8.29. Згідно із частиною другою статті 497 ЦК України чинність майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку може бути припинено достроково за ініціативою особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умовам договору, а також в інших випадках, передбачених законом.
8.30. У силу приписів статті 1 Закону №3689-ХІІ торговельна марка - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
8.31. Пунктом 4 статті 18 Закону №3689-ХІІ якщо торговельна марка не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг безперервно протягом п'яти років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або якщо використання торговельної марки призупинено з іншої дати після цієї публікації на безперервний строк у п'ять років, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.
Для цілей застосування цього пункту датою, з якої повинно розпочинатися використання торговельної марки за міжнародною реєстрацією, є дата публікації в Бюлетені НОІВ відомостей про надання правової охорони торговельній марці за міжнародною реєстрацією в Україні.
У такому разі дія свідоцтва або дія міжнародної реєстрації в Україні може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва чи міжнародної реєстрації не зазначить поважні причини такого невикористання. Такими поважними причинами є обставини, що перешкоджають використанню торговельної марки незалежно від волі власника свідоцтва чи міжнародної реєстрації, зокрема обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством.
Для цілей цього пункту використанням торговельної марки власником свідоцтва вважається також використання її з дозволу власника свідоцтва іншою особою.
Використання торговельної марки особою, яка має право використовувати колективну марку, вважається використання власником свідоцтва.
Дію свідоцтва не може бути припинено, якщо у строк від закінчення п'ятирічного строку невикористання торговельної марки до подання позову про дострокове припинення дії свідоцтва почалося чи відновилося її використання, крім випадку, коли підготовка до початку використання або відновлення використання торговельної марки розпочалися протягом трьох місяців до подання такого позову та після того, як власник свідоцтва довідався про можливість його подання.
8.32. Відповідно до статті 197 Угоди про асоціацію (яка набула чинності для України 01 вересня 2017 року) якщо протягом п'яти років з дати завершення процедури реєстрації власник не розпочинає реальне використання торговельної марки для товарів або послуг, стосовно яких вона зареєстрована на відповідній території, або якщо таке використання призупинено протягом безперервного п'ятирічного періоду, то стосовно торговельної марки можуть бути запроваджені санкції, передбачені цим підрозділом, якщо відсутні належні причини для її невикористання.
8.33. За статтею 198 Угоди про асоціацію сторони передбачають, що реєстрація торговельної марки підлягає анулюванню, якщо протягом безперервного п'ятирічного періоду вона не була введена у використання на відповідній території для товарів або послуг, стосовно яких вона зареєстрована, і відсутні належні причини для невикористання; проте жодна особа не може заявити, що права власника на торговельну марку мають бути анульовані, якщо протягом проміжку часу між закінченням п'ятирічного періоду і поданням заяви про анулювання розпочалося або було поновлено реальне використання торговельної марки; початок використання або його поновлення протягом тримісячного періоду, що передує заяві про анулювання, яке розпочалося відразу після закінчення безперервного п'ятирічного періоду невикористання, не беруть до уваги, якщо підготовка до початку або поновлення використання здійснюється лише у зв'язку з тим, що власник усвідомлює можливість подання заяви про анулювання.
8.34. Отже, Угода про асоціацію та Закон №3689-ХІІ містять приписи щодо дострокового припинення свідоцтва/анулювання реєстрації, у зв'язку з невикористанням торговельної марки протягом п'яти років.
8.35. Водночас, 22.02.2022 на території України було введено воєнний стан у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України.
8.36. Слід зазначити, що Верховна Рада України прийняла Закон, пунктом 1 якого у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану Верховна Рада України постановила установити, що з дня введення в Україні воєнного стану, введеного у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, зупиняється перебіг строків для вчинення дій, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності, а також строків щодо процедур набуття цих прав, визначених законами України "Про охорону прав на промислові зразки" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 7, ст. 34 із наступними змінами), "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 7, ст. 36 із наступними змінами), "Про охорону прав на компонування напівпровідникових виробів" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 8, ст. 28 із наступними змінами), "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 37, ст. 307 із наступними змінами), "Про правову охорону географічних зазначень" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 32, ст. 267 із наступними змінами), "Про авторське право і суміжні права" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 43, ст. 214 із наступними змінами), "Про охорону прав на сорти рослин" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 23, ст. 163 із наступними змінами), включаючи всі передбачені цими законами та нормативними актами строки, зокрема, але не виключно, строки подання заперечення проти заявки або дії міжнародної реєстрації в Україні, строки оскарження рішення Національного органу інтелектуальної власності України за заявкою у судовому порядку або до Апеляційної палати, строки подання заяви про визнання прав на винахід недійсними, строки, протягом яких можливе поновлення пропущених строків, тощо, за виключенням строків, встановлених для здійснення дій Національним органом інтелектуальної власності України або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони прав на сорти рослин, відомості, необхідні для набуття прав на сорт, та за виключенням окремих випадків, встановлених цим Законом. З дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану, перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до їх зупинення.
8.37. Верховний Суд виходить з того, що мовне тлумачення вказаної норми права полягає у тому, що строки на які поширюється зупинення у силу приписів Закону можна розділити на такі види:
(1) строки для вчинення дій, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності,
(2) строки щодо процедур набуття прав інтелектуальної власності.
8.38. Втім, суд апеляційної інстанції не вказав, до якого із наведених вище видів належить строк, визначений у пункті 4 статті 18 Закону №3689-ХІІ.
8.39. Суд у контексті застосування приписів Закону звертається до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 17.09.2024 у справ №910/10377/23 такого змісту:
« 4.63 З оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції здійснив посилання на абзац 1 пункту 1 частини 1 Закону України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України».
4.64 Водночас суд не навів жодних мотивів застосування цієї норми до спірних правовідносин у взаємозв'язку з приписами статті 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та з огляду на встановлені у справі обставини. Саме лише посилання судом на норму права не може вважатися належною мотивацією рішення або висновку.
4.65 Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
4.66 Отже, неправильне застосування апеляційним господарським судом приписів статті 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та порушення норм процесуального права, що підтверджується за результатами касаційного перегляду, призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції».
8.40. Отже, наведення мотивів застосування приписів Закону у спірних правовідносинах є вагомим і ключовим у вирішенні відповідної категорії спорів.
8.41. Також, у контексті застосування приписів статті 198 Угоди про асоціацію Суд наголошує, що як вказана стаття, так і пункт 4 статті 18 Закону №3689-ХІІ містять приписи, які вказують на необхідність з'ясування відсутності належних причин для невикористання торговельної марки.
8.42. Втім, суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, здійснюючи посилання на приписи Закону, залишив поза увагою з'ясування наявності/відсутності належних причин невикористання/використання відповідачем спірних торговельних марок, ураховуючи при цьому приписи ГПК України щодо порядку подання доказів та обов'язок їх подання сторонами, а також, сталі та правові позиції стосовно тягаря доказування у такій категорії справ.
8.43. Верховний Суд виходить з того, що поважність причин невикористання торговельної марки з'ясовується судами у кожній конкретній справі на підставі поданих сторонами доказами.
8.44. Таким чином, доводи скаржника у контексті пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, частково знайшли своє підтвердження, з міркувань, які наведені вище у цій постанові.
8.45. Що ж до покликань Компанії на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, то слід зазначити таке.
8.46. Послідовна практика Верховного Суду свідчить про те, що тягар доказування використання торговельної марки у такій категорії справ, а саме дострокове припинення дії свідоцтва в силу приписів пункту 4 статті 18 Закону №3689-ХІІ, покладено на відповідача, а саме власника спірної торговельної марки.
8.47. Разом з тим, зі змісту оскаржуваної постанови дійсно вбачається, що суд апеляційної інстанції фактично поклав тягар доказування саме на позивача, що суперечить правовим висновкам, які викладені у справах, на які посилається скаржник (пункт 4.1.1 цієї постанови).
8.48. Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
8.49. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
8.50. У мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункт 5 частини четвертої статті 238 ГПК України).
8.51. Відповідно до підпункту «а» пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням:
а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин;
б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;
в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;
г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;
ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
8.52. Суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права (зокрема, статей 236, 237, 282 та 269 ГПК України), що мало своїм наслідком неповне з'ясування обставин цієї справи, за наведеними у справі доводами та запереченнями, ураховуючи предмет і підстави позову та характер спірних правовідносин, за наявними у справ доказами, доводами та запереченнями сторін.
8.53. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
8.54. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
8.55. Беручи до уваги, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні цього спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
8.56. Верховний Суд вважає не прийнятними доводи, викладені у відзивах і поясненнях на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище міркування Верховного Суду, наведені у цій постанові.
8.57. Верховний Суд, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах і приймає письмові, усні пояснення в тій мірі, в якій вони узгоджуються з мотивуванням цієї постанови.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваної постанови за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє часткове підтвердження з огляду на мотиви та міркування, які викладені у розділі 8 цієї постанови.
9.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
9.3. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
9.4. Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм права, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Компанії задовольнити частково, оскаржувану постанову у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
9.5. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.
10. Судові витрати
10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судових витрат не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржуване судове рішення та передає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору.
10.2. Розподіл/покладення витрат на професійну правничу допомогу також не здійснюється, адже суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржуване судове рішення та передає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу 1141931 Онтаріо Лтд. (а.к.а. Інкас Груп) [1141931 Ontario Ltd. (a.k.a. Inkas Group)] задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі №910/5510/24 скасувати.
3. Справу №910/5510/24 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов