8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" листопада 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3128/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради, 61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 7
до Фізичної особи - підприємця Єременко Зої Іванівни, АДРЕСА_1
простягнення 597 188,12 грн.
без виклику учасників справи
Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області із позовом до Фізичної особи - підприємця Єременко Зої Іванівни про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 597 188,12 грн. за використання земельної ділянки по просп. Героїв Харкова, 303 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:02:007:0012 за період з 02.04.2017 року по 31.12.2019 року.
Також до стягнення заявлені судові витрати.
Ухвалою суду від 08.09.2025 року позовну заяву Харківської міської ради (вх. № 3128/25) залишено без руху. Встановлено Харківській міській раді строк на усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено Харківській міській раді спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (8 957,82 грн.).
11.09.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 20822) про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 15.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3128/25. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
23.09.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 21941/25) про ознайомлення із матеріалами справи.
02.10.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 22829/25) у якому останній, просить суд, поновити строк для подання відзиву стороною відповідача, який пропущено з поважних причин. Відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у частині позовних вимог в порядку частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України. В порядку підготовки матеріалів справи, у зв'язку з можливим проханням відповідача призначити судову експертизу щодо визначення нормативної вартості земельної ділянки, прошу витребувати у позивача Харківської міської ради майдан Конституції 7 м. Харків 61003, ел. пошта kanc@citi.kharkiv.ua - копію рішення 12 сесій Харківської міської ради 7 скликання від 19.04.2017 року № 608/17 про надання в оренду ФОП Єременко З.І. строком до 30.04.2022 року вищевказаної земельної ділянки , та Копію попереднього розрахунку орендної плати, який підготовлений до рішення 12 сесій Харківської міської ради 7 скликання від 19.04.2017 року № 608/17 про надання в оренду ФОП Єременко З.І. строком до 30.04.2022 року вищевказаної земельної ділянки , надати копію проекту договору, якщо такий складався сторонами, в якому вирішено питання щодо нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки, ставки річної орендної плати, строку оренди тощо.
Ухвалою суду від 06.10.2025 року у клопотання відповідача (вх. № 22829/25 від 02.10.2025 року) викладеного у 1 пункті прохальної частини відзиву на позовну про поновлення строку - відмовлено. Відзив на позовну заяву (вх. № 22829/25 від 02.10.2025 року) та додані до нього документи долучено до матеріалів справи. У клопотання відповідача викладеного у 4 пункті прохальної частини відзиву на позовну заяви (вх. № 22829/25 від 02.10.2025 року) про витребування доказів у позивача - відмовлено.
08.10.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 23325/25).
Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, обізнаність сторін про розгляд справи у суді, про що свідчать наявні у матеріалах справи відзив відповідача, відповідь на відзив позивача, та заперечення відповідача на відповідь позивача, з чого слідує, що сторони подали усі заяви по суті справи та з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, Харківського міською радою на підставі частини 2 статті 83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Харків, Героїв Харкова, 303.
Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 08.08.2025 року № 438713340 право власності на нежитлову будівлю літ. «Ч-1» загальною площею 4,6 кв.м., літ. «Ц-1» загальною площею 21,1 кв.м., літ. «Ф-1» загальною площею 223,2 кв.м., та нежитлові приміщення «» 1-19, 21-35 в літ. «Г-1» загальною площею 521,8 кв.м. зареєстровано з 22.07.2016 року по 24.04.2024 року за Єременко Зоєю Іванівною на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 1163 від 22.07.2016 року, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Орловською В.Г.; з 25.04.2024 року та по теперішній час за Єременко Костянтином Володимировичем на підставі договору дарування № 2464 від 25.04.2024 року.
За твердженнями позивача, вищевказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 6310138200:02:007:0012, право користування якою відповідачем не було оформлено.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.05.2017 року № HB-6304318702017 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:007:0012 складає 0,3217 га, дата державної реєстрації земельної ділянки - 12.08.2004 року. Вищевказана земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Як зазначає позивач, відповідач у період з дати набуття права власності на нерухоме майно з 22.07.2016 року по дату відчуження - 25.04.2024 року використовувала земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:02:007:0012, площею 0,3217 га по просп. Героїв Харкова, 303 у м. Харків, без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України.
Факт використання відповідачкою земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:007:0012, площею 0,3217 га по просп. Героїв Харкова, 303у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав встановлено рішенням Господарського суду Харківської області від 27.06.2024 року у справі № 922/473/24 за позовом Харківської міської ради до ФО-П Єременко 3.1. про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, яким стягнуто з ФО-П Єременко 3.І. безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати в сумі 2 466 901,79 грн. за використання вищевказаної земельної ділянки за період з 01.01.2020 року по 28.02.2022 року.
Також, позивач зазначає, що згідно із листом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 31.07.2025 № 16470/5/20-40-24-05-06 відповідач у період з 02.04.2017 року по 31.12.2019 року плату за землю не нараховувала і не сплачувала.
Враховуючи вищевикладене, відповідач у період з 02.04.2017 року по 31.12.2019 року не сплачувала у встановленому законодавчими актами розмірі плату за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , внаслідок чого зберегла за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 597 188,12 грн.
Вищевказані обставини стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об'єктом власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.
Відповідно до вимог статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів.
Згідно зі статтями 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).
Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Згідно інформації з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.05.2027 року за № НВ- 6304318702017 земельна ділянка з кадастровим номером 6310138200:02:007:0012 зареєстрована 12.08.2004 року, щодо відомостей про права власності / право постійного користування зазначено вид права - право власності, інформація про власника, найменування - Харківська міська рада, дата реєстрації 26.03.2015 року.
Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.
Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.
Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
Водночас за змістом статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Аналогічні формулювання поняття оренди землі закріплені в статті 1 Закону України "Про оренду землі".
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 31.07.2025 № 16470/5/20-40-24-05-06 відповідач Єременко З.І. не зареєстрована платником земельного податку або орендної плати за використання земельної ділянки за адресою м. Харків, просп. Героїв Харкова, 303, площею 0,3271 га, з кадастровим номером 6310138200:02:007:0012. У період з 01.04.2017 року по 31.12.2019 року земельний податок або орендна плата не нараховувалась та не сплачувалась.
З вищевикладеного та за твердженнями позивача слідує, що відповідач не є власником та постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).
Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності (частини 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України).
Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.
Згідно з частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно з частиною 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.
Статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.
Матеріали справи свідчать, що відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а тому відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати позивачу всі доходи, які він одержав або міг одержати від цього майна.
Відповідно до підпунктів 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Розрахунок безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати виконано позивачем на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:007:0012 загальною площею 0,3217 яка розташована за адресою: м. Харків, просп. Героїв Харкова, 303 від 13.05.2017 року № 178/176-17, та становить:
за період 2017 року з 02.04.2017 року по 31.12.2020 року суму у розмірі 162 430,36 грн.;
за період 2018 року з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року суму у розмірі 217 378,88 грн.;
за період 2019 року з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року суму у розмірі 217 378,88 грн. що становить загальну суму у розмірі 597 188,12 грн.
Відповідно до пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Згідно з пунктом 289.3. статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
Згідно інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, функції якого на цей час виконує Держгеокадастр, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: за 2017 рік - 1,0, за 2018 рік - 1,0.
Значення коефіцієнта індексації за певний рік застосовується в наступному році, який йде за роком, за який його встановлено, шляхом помноження розміру орендної плати на його значення.
Як вбачається із розрахунків суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території м. Харкова з порушенням вимог чинного законодавства нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:007:0012 загальною площею 0,3217 яка розташована за адресою: м. Харків, просп. Героїв Харкова, 303, становить: за період 2017 року з 02.04.2017 року по 31.12.2020 року суму у розмірі 162 430,36 грн.; за період 2018 року з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року суму у розмірі 217 378,88 грн.; за період 2019 року з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року суму у розмірі 217 378,88 грн.
Додатком до Положення № 41/08 "Коефіцієнти умов використання земельної ділянки" (в редакції до 30.12.2021 року) встановлено, що у випадку перевищення 50 кв.м. площі земельної ділянки, застосовується коефіцієнт зі значенням 1.
Додатком до рішення № 41/08 "Коефіцієнти умов використання земельної ділянки" (в редакції з 01 січня 2022 року) встановлено, що для земельних ділянок розміром до 0,0999 га застосовується коефіцієнт зі значенням 1.
Пунктом 2.4 Положення № 41/08 (в редакції до 30.12.2021 року) встановлено, що застосування коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов (К1) та обмеженого використання (К2) здійснюється за ініціативою орендаря на підставі наданих ним документів, які свідчать про наявність обставин, що дають право на використання вказаних коефіцієнтів (експертні висновки територіальної організації в галузі інженерних вишукувань для будівництва, спеціалізованих установ та організацій, довідки державних та інших уповноважених органів, висновки (довідки) підприємств, установ та організацій, які експлуатують об'єкти, навколо (уздовж) яких встановлені охоронні зони, тощо).
Враховуючи факт того, що відповідачем не надано жодних документів на підтвердження особливих умов використовуваної спірної земельної ділянки, у розрахунках позивачем застосоване базове значення 1.
За розрахунком позивача, сума безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати за використання відповідачем спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів у період з 02.04.2017 року по 31.12.2019 рік становить у сумі 597 188,12 грн., з яких:
- за період 2017 року з 02.04.2017 року по 31.12.2020 року суму у розмірі 162 430,36 грн.;
- за період 2018 року з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року суму у розмірі 217 378,88 грн.;
- за період 2019 року з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року суму у розмірі 217 378,88 грн.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок, судом установлено, що його здійснено у відповідності до положень законодавства.
Отже обставини справи свідчать, що відповідач використовуючи без правовстановлюючих документів у період з 03.04.2017 року по 31.12.2019 рік земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:02:007:0012 загальною площею 0,3217 га, яка розташована за адресою: м. Харків, просп. Героїв Тарасенка, буд 303, не сплачував за її користування плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 597 188,12 грн., а тому позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача на користь позивача як безпідставно збережені кошти на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 22829/25 від 02.10.2025 року) зокрема зазначив, що відповідачці Єременко З.І. на праві власності з 22.07.2016 року до 24.04.2024 року належали нежитлові будівлі: літ. «Ч-1» загальною площею 4,6 кв.м., літ. «Ц-1» загальною площею 21,1 кв.м., літ. «Ф-1» загальною площею 223,2 кв.м та нежитлові приміщення № 1-19, 21-35 в літ. «Г-1» загальною площею 521,8 кв.м. за адресою: м. Харків, просп. Героїв Харкова, 303 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 22.07.2016 року № 1163.
Також, відповідач зазначає, що рішенням 12 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» від 19.04.2017 № 608/17 (пункт 8. додатку 4) - « ФОП Єременко З.І. надано в оренду строком до 30.04.2022 року земельну ділянку площею 0,3271 га (кадастровий номер 6310138200:02:007:0012) за рахунок земель промисловості, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що належить територіальній громаді м. Харкова для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень по просп. Московському, 303 (Індустріальний район). Припинено право користування ТОВ «Діомед» право користування земельною ділянкою 0,3271 0 (кадастровий номер 6310138200:02:007:0012) за добровільною угодою. Договір оренди землі, номер запису про речове право 9234214 від 26.03.2015 року визнати таким, що втратив чинність».
За твердженнями відповідача, актом обстеження земельної ділянки за адресою м. Харків, пр. Героїв Харкова 303, кадастровий номер № 6310138200:02:007:0012 від 12.12.2023 року визначено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності від 12.12.2023 року №358063938 право оренди земельної ділянки з кадастровим номером № 6310138200:02:007:0012 площею 0,3217 га, яка перебувала в користуванні ТОВ «Діомед» на підставі договору оренди землі від 10.06.2004 року № 8217/04 зі змінами та доповненнями припинено 21.10.2017 року на підставі угоди про розірвання від 26.09.2017 року № б/н. Таким чином, як зазначає відповідач, до 21.10.2017 року дана земельна ділянка була офіційно в оренді у іншої особи ТОВ «Діомед», тому стягнення з відповідачки недоотриманої плати за період з квітня по жовтень 2017 року є намаганням отримати позивачем подвійну плату за земельну ділянку.
Також, відповідач заперечує щодо ставки орендної плати. У зв'язку із чим, просить суд, відмовити у задоволенні позовних вимог.
У наданій до суду відповіді на відзив (вх. № 23325/25 від 08.10.2025 року) позивачем зокрема зазначено, щодо витягу з технічної документації про грошову оцінку земельної ділянки, що Харківською міською радою разом із позовною заявою надано належний доказ - витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки №178/176-17 від 13.05.2017 року, на підставі якого було проведено розрахунок безпідставно збережених відповідачем коштів. З приводу ставки орендної плати у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, позивач зазначає, що підстави застосування Харківською міською радою вищевказаної ставки обґрунтовано у розділі 4 позовної заяви (ставка за використання земельної ділянки для промисловості).
Щодо строку позовної давності, позивач зазначає, що строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені, оскільки постановою Кабінету Міністрів України №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 року з 12.12.2020 року на усій території України був установлений карантин, а 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, тому строк позовної давності не пропущено. У зв'язки із чим, просить суд, позов задовольнити у повному обсязі.
Суд не приймає вищевикладені посилання відповідача з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, земельна ділянка з кадастровим номером 6310138200:02:007:0012, розташована по просп. Московському, 303, у м. Харкові зареєстровано 12.08.2004 року, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.05.2017 року № HB-6304318702017. Дана земельна ділянка належить комунальній власності.
При цьому, відповідачем в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України, не надано до суду будь-яких документів, щодо сплати за землю у період з 02.04.2017 року по 31.12.2019 року чи будь-яких доказів щодо наявності права власності у відповідача на земельну ділянку із кадастровим номером 6310138200:02:007:0012.
Щодо посилання відповідача на те, що до 21.10.2017 року дана земельна ділянка була офіційно в оренді у іншої особи ТОВ «Діомед», тому стягнення з відповідачки недоотриманої плати за період з квітня по жовтень 2017 року є намаганням отримати позивачем подвійну плату за земельну ділянку, суд зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в результаті укладення договорів купівлі-продажу житлової будівлі відповідач набув право на нежитлові будівлі літ. «Ч-1», літ. «Ц-1», літ. «Ф-1», та нежитлові приміщення № 1-19, 21-35 в літ. «Г-1» по просп. Героїв Харкова, 303 у м. Харкові.
При цьому, за висновком суду, набута відповідачем будівля будучи згідно статті 181 Цивільного кодексу України нерухомим майном (об'єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення, яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) є органічно і нерозривно пов'язаною з цією земельною ділянкою. Тому передача відповідачеві права власності на будівлю автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля. Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.
Крім того, суд звертає увагу відповідача, що як вбачається із довідки, а саме Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 08.08.2025 року за № 438713340 та про що також зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, відповідачем на прилюдних торгах було придбано нежитлові будівлі літ. «Ч-1», літ. «Ц-1», літ. «Ф-1», та нежитлові приміщення № 1-19, 21-35 в літ. «Г-1» по просп. Героїв Харкова, 303 у м. Харкові про що свідчить свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 22.07.2016 № 1163. Попередній власник нерухомого майна Товариство з обмеженою відповідальністю «Діомед».
Суд приймає до уваги, що будь-яких доказів у підтвердження не користування Фізичною особою підприємцем Єременко З.І. земельною ділянкою загальною площею 0,3217 га, що розташована за адресою: м. Харків, просп. Московському, 303, з кадастровим номером 6310138200:02:007:0012 за період з 02.04.2017 року по 31.12.2019 року, або сплати іншою особою орендної плати матеріали справи не містять.
Самі лише посилання на обставини які не підтвердженні належними доказами, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 597 188,12 грн. за використання земельної ділянки загальною площею 0,3217 га, що розташована за адресою: м. Харків, просп. Московському, 303, з кадастровим номером 6310138200:02:007:0012 за період з 02.04.2017 року по 31.12.2019 року.
Також суд не приймає посилання відповідач рішення у справі № 922/1214/14 про те, що за вказаною адресою м. Харків, просп. Героїв Харкова, 303 також зареєстрована земельна ділянка кадастровий номер № 6310138200:02:007:0032, загальною площею 4,9260 га, оскільки у даній справі земельна ділянка хоч і знаходиться за м. Харків, просп. Героїв Харкова, 303, але має кадастровий номер № 6310138200:02:007:0012 та загальну площу 0,3217.
Щодо клопотання відповідача викладеного у відзиві на позовну заяву (вх. № 22829/25 від 02.10.2025 року) про застосування строку позовної давності, до позовних вимог, суд зазначає наступне.
За твердженнями відповідача, позовна заява подана 03.09.2025 року, борг визначений за період з 02.04.2017 року по 31.12.2019 року, тобто станом на день подання позову, позовна давність є порушеною, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) Цивільним кодексом України визначено як позовну давність.
Згідно вимог статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Статтею 263 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Європейський Суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93 та № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 57 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").
Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS CoV-2» від 11.03.2020 року № 211 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на всій території України з 12.03.2020 року було встановлено карантин, який неодноразово продовжувався.
У свою чергу, 17.03.2020 року був прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" № 530-ІХ (Закон № 530). Даним законом були внесені зміни, у тому числі, і до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні". Відповідно до наведених змін карантин було визнано форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Розділом II Прикінцеві положення Закону №530 було визначено, що цей закон набирає чинності з дня його опублікування. З вищенаведеного слідує, що з 17.03.2020 року карантин на законодавчому рівні було визнано обставиною непереборної сили та, відповідно, з даного моменту має застосовуватися правило пункту 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України щодо зупинення строків позовної давності.
Відповідно до пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин відмінений на всій території України з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.
Крім того, Законом України № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (далі - Закон) відповідно до пункту 31 частини 1 статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 року, яким в Україні з 24.02.2022 року введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався.
Законом України від 15.03.2022 року № 2120-IX розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії.
30 січня 2024 року набув чинності Закон "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини", яким пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України викладено у наступній редакції: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".
Таким чином, перебіг строків позовної давності був зупинений до 30 червня 2023 року у зв'язку із COVID-19, та по 4 вересня 2025 року (набуття чинності Закону України №4434-IX яким скасовано призупинення строків позовної давності).
Враховуючи наведене, суд констатує, що строк позовної давності для стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 597 188,12 грн. за використання земельної ділянки загальною площею 0,3217 га, що розташована за адресою: м. Харків, просп. Московському, 303, з кадастровим номером 6310138200:02:007:0012 за період з 02.04.2017 року по 31.12.2019 року не сплили, у зв'язку із чим, помилковими є твердженнями відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності.
Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України також унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" від 09.12.1994).
Так, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних про стягнення із відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 148 852,65 грн. за використання земельної ділянки загальною площею 0,0377 га. що розташована за адресою: м. Харків, Бурсацький узвіз, 8 з кадастровим номером 6310136300:01:012:0019 за період з 27.07.2020 року по 28.02.2022 року.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача. У зв'язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 8 957,82 грн.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 13, 42, 73, 74, 86, 129, 165, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Єременко Зої Іванівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 7, ЄДРПОУ: 04059243, платіжні реквізити: отримувач - ГУК Харків обл/МТГ Харків, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37874947, рахунок (IBAN) - UA698999980314090611000020649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 24062200) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 597 188, 12 грн. за використання земельної ділянки по просп. Героїв Харкова, 303 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:02:007:0012 за період з 02.04.2017 року по 31.12.2019 року.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Єременко Зої Іванівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 7, ЄДРПОУ: 04059243, платіжні реквізити: рахунок (IBAN) - UA518201720344240012000032986, Банк: ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 8 957,82 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.
Реквізити сторін:
позивач: Харківська міська рада (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 7, ЄДРПОУ 04059243);
відповідач: Фізична особа - підприємець Єременко Зоя Іванівна ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повне рішення складено "17" грудня 2025 р.
Суддя О.О. Ємельянова