адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
14.11.2025 Справа № 917/1703/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Сьомкіна А.В., розглянувши матеріали справи №917/1703/25
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут", вул. Панянка, 65 Б, м. Полтава, 36022
до відповідача Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області, вул. Центральна, 9, с. Великий Тростянець, Полтавський район, Полтавська область, 38770
про стягнення 282 559,40 грн заборгованості,
02.09.2025 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" до відповідача - Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області про стягнення заборгованості за договором №22306982 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 25.03.2025 року на умовах Комерційної пропозиції №9-УП у розмірі 282 559,40 грн, з яких 281 014,32 грн - основна заборгованість за період квітень - липень 2025 року, 1 545,08 грн - 3% річних (вх. № 1766/25).
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх обов'язків за Договором «Про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг» №22306982 ві 25.03.2025 року по об'єкту «Громадський будинок» за адресою: c. Розсошенці, вул. Геологічна, 1 на умовах Комерційної пропозиції №9-УП.
Ухвалою суду від 08.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №917/1703/25, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено строки подачі заяв по суті.
Ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі відповідач отримав 08.09.2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет (арк. справи 32).
Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.
Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.
При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
25.03.2025 року між ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» (Позивач, Постачальник) та Полтавською районною державною адміністрацією Полтавської області (Відповідач, Споживач) укладено договір «Про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг» №22306982 (Договір) по об'єкту «Громадський будинок» за адресою: c. Розсошенці, вул. Геологічна, 1 на умовах Комерційної пропозиції №9-УП (Додаток №2 до договору про постачання електричної енергії споживачу), яка діє виключно для споживачів бюджетної сфери, які фінансуються з державного та місцевого бюджету при умові надання кошторисного розрахунку (план використання) із договірною потужністю до 50 кВт, електроустановки яких приєднані до мереж оператора системи розподілу АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» (а. с. 7-15).
При укладенні Договору сторони узгодили, зокрема, наступне:
- Розділом 2 Договору визначено, що Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, розташованих за адресою: Додаток до заяви-приєднання за ЕІС-кодом зазначеним у заяві приєднанні, та присвоєним особовим рахунком, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та ПРРЕЕ.
- Пунктом 5.2. Договору встановлено, що спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника.
- Комерційною пропозицією № 9-УП , яка є додатком № 2 до Договору встановлено, що оплата рахунка за фактично спожиту електричну енергію має бути здійснена Споживачем протягом 5-ти робочих днів від дня його отримання. Датою оплати рахунка є дата, на яку були зараховані кошти на рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання.
- Споживач отримує рахунок та акт в зручний для нього спосіб: Веб-сервіс «Paperless»- «М.Е.Dос»- «Вчасно»- електронною поштою; поштовим зв'язком; в Центрах Обслуговування Споживачів; іншим зручним способом.
- Відповідно до п. 5.9. Договору розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.
- Пунктом 7.2 Договору передбачено зобов'язання споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
- Положеннями п.15.1 Договору визначено, що цей Договір укладається на строк з 01.03.2025 року по 31.12.2025 року. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної Споживачем у заяві приєднанні. В частині виконання грошових зобов'язань, Договір діє до повного їх виконання.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що у період з 01.04.2025р. по 31.07.2025р. Відповідач споживав електричну енергію, а оплату за неї здійснював в неповному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість даного Споживача перед Позивачем у розмірі 281 014,32 грн.
На підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував та заявив до стягнення з Відповідача 1545,08 грн. - 3% річних від простроченої суми за період з 01.04.2025р. по 31.07.2025р.
Таким чином, Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором №22306982 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 25.03.2025 року на умовах Комерційної пропозиції №9-УП у розмірі 282 559,40 грн, з яких 281 014,32 грн - основна заборгованість за період квітень - липень 2025 року, 1 545,08 грн - 3% річних.
При вирішенні спору суд зазначає наступне.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Правовідносини щодо постачання електричної енергії споживачам регулюються відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» і Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 року (далі - ПРРЕЕ).
Згідно з п. 2 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносини між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, ПРРЕЕ.
У п. 7 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 вказано, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальник» універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальна послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальника універсальних послуг.
Фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії (п. 13 розділу XVII «Прикінцевих та перехідних положень» ст. 2 Закону Україні «Про ринок електричної енергії»).
Відповідач підписав заяву-приєднання з 25.03.2025 до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг по об'єктах зазначених у заяві приєднання (а.с.15).
Відповідно до ст. 633, 634 ЦК та п. 3.1.7 ПРРЕЕ, підписавши вказану заяву-приєднання (акцептувавши її), відповідач засвідчив вільне волевиявлення щодо приєднання до умов Договору (арк. справи 7-14).
Отже, з моменту акцептування вказаного Договору в установленому ПРРЕЕ порядку, позивач та відповідач набули всіх прав та обов'язків за Договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору та чинного законодавством України.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 5.9. Договору розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Пунктом 7.2 Договору передбачено зобов'язання споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
В статті 629 ЦК України вказано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Комерційною пропозицією № 9-УП , яка є додатком № 2 до Договору встановлено, що оплата рахунка за фактично спожиту електричну енергію має бути здійснена Споживачем протягом 5-ти робочих днів від дня його отримання. Датою оплати рахунка є дата, на яку були зараховані кошти на рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
З розрахунку Позивача та Актів вбачається, що у період з 01.04.2025р. по 31.07.2025р. Відповідач споживав електричну енергію, але оплату за неї здійснював в неповному обсязі, внаслідок за ним виникла заборгованість перед Позивачем в сумі 281 014,32 грн. (арк. справи 16-17, 20-23).
Доказів проведення повних розрахунків за позовними вимогами в справу Відповідачем не подано.
Доводи та розрахунки Позивача з боку Відповідача не заперечені.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача основного боргу в сумі 281 014,32 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до Комерційної пропозиції, за прострочення виконання грошового зобов'язання Споживач сплачує суму боргу з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України. На підставі ст. 625 ЦК України Боржнику нараховано 1545,08 грн. - 3% річних від простроченої суми за період з 01.04.2025р. по 31.07.2025р.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку що він є арифметично вірним. Таким чином, сума 3 % річних, що належить до стягнення з відповідача на користь позивача складає 1545,08 грн.
Оцінюючи подані докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором №22306982 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 25.03.2025 року у розмірі 282 559,40 грн, з яких 281 014,32 грн - основна заборгованість за період квітень - липень 2025 року та 1 545,08 грн - 3% річних підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована і не заперечується, а тому підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що при зверненні до суду позивачем сплачено 4 466,12 грн. (арк. справи 4), зарахування суми судового збору підтверджується відповідною випискою (арк. справи 28).
При цьому позивачем не враховано, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на зазначене, з урахуванням ціни позову та подання позовної заяви через систему "Електронний суд", позивач мав був сплатити судовий збір у розмірі 3 390,71 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8).
Отже, позивачем було внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом (4466,12 - 3390,71 = 1075,41 грн).
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 3390,71 грн.
Суд роз'яснює позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області (вул. Центральна, 9, с. Великий Тростянець, Полтавський район, Полтавська область, 38770, код ЄДРПОУ 04057505) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» (вул. Панянка, 65 Б, м. Полтава, 36022, код 42223804) заборгованість на загальну суму 282 559,40 грн., в тому числі:
- 281 014,32 грн основного боргу за спожиту активну електричну енергію на рахунок ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» зі спеціальним режимом використання № НОМЕР_1 відкритий у філії ПОУ АТ «Ощадбанк», МФО 331467, ЄДРПОУ 42223804, призначення платежу «за спожиту електричну енергію згідно договору») - 1545,08 грн. 3% річних на поточний рахунок ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» № НОМЕР_2 в АТ «Банк Кредит Дніпро», МФО 305749, ЄДРПОУ 42223804, призначення платежу «штрафні санкції за несвоєчасну оплату обумовлених договором платежів за електричну енергію»
- 3390,71 грн. судового збору на поточний рахунок ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» № НОМЕР_2 в АТ «Банк Кредит Дніпро», МФО 305749, ЄДРПОУ 42223804, призначення платежу «судовий збір».
Видати наказ з набранням рішенням законної сили.
Повне рішення складено 14.11.2025 року
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України
Суддя Тимощенко О.М.