адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
13.11.2025 Справа № 917/1269/25
м. Полтава
За заявою представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. №13971 від 03.11.2025р.) по справі № 917/1269/25
за позовною заявою Фізичної особи підприємця - Фрейшмідт Юрія Олександровича АДРЕСА_1
до Фізичної особи - підприємця Лазарєвої Анни Олександрівни АДРЕСА_2
про стягнення 251 000,00 грн.
Суддя Солодюк О.В.
Секретар судового засідання Олефір О.І.
Учасники справи згідно протоколу судового засідання
В провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа №917/1269/25 за позовом Фізичної особи - підприємця Фрейшмідт Юрія Олександровича до Фізичної особи - підприємця Лазаревої Анни Олександрівни про стягнення 251 000,00 грн.
Розгляд справи № 917/1269/25 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Рішенням Господарського суду Полтавської області 30.10.2025 позов задоволено повністю.
Водночас, у позовній заяві позивачем зазначено, що він очікує понести в зв'язку з розглядом справи витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.
03.11.2025 до суду від представника позивача адвоката Константинова Олексія Геннадійовича надійшла заява про стягнення витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у справі №917/1269/25 у розмірі 50 000,00 грн (вх. №13971).
Суд ухвалою від 04.11.2025 прийняв заяву представника позивача про стягнення витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у справі №917/1269/25 до розгляду; запропонував відповідачу подати пояснення на заяву представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та встановив строк для надання їх суду.
Відповідач письмових пояснень щодо заяви представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суду не надав.
05.11.2025 до суду від представника позивача надійшла заява (вх.№14154) про розгляд заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу без участі позивача та його представника. Просить заяву задовільнити у повному обсязі.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
Оскільки судом при прийнятті рішення по справі не вирішено питання розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, суд на підставі вказаної вище норми вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення про розподіл витрат позивача.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши матеріали заяви, суд встановив наступне.
19.03.2025 року, Позивач звернувся за правовою допомогою до Адвокатського Бюро “Константинов і партнери» (надалі-Адвокат) щодо стягнення боргу з фізичної особи підприємець Лазарєвої Анни Олександрівни та уклав договір № 19 - 03/2025 про надання правової допомоги від 19.03.2025 року (надалі-Договір), який був підписаний сторонами електронним цифровим підписом за допомогою сервісу “Вчасно».
Відповідно до пунктів 1.1. та 1.3 Договору: “Адвокат зобов'язується надати Клієнту правову допомогу за окремими письмовими та/або усними дорученнями останнього в усіх правовідносинах, що склалися між Клієнтом та будь - якими юридичними та фізичними особами, установами, організаціями, органами, міністерствами, приватними та державними нотаріальним конторами, приватних та державних виконавців виконавчих округів та будь-якими судами будь-якої інстанції. Клієнт відповідно до цього Договору має право давати Адвокату окремі доручення на вчинення конкретних дій, складення процесуальних та інших документів. Окремі доручення можуть узгоджувати сторонами в письмовій або усній формі».
Згідно пункту 4.3 та 4.4 Договору “Оплата гонорару адвоката здійснюється на підставі акту приймання-передачі наданих правових послуг у строк не пізніше 1 (одного) місяців з моменту підписання відповідного акту приймання - передачі наданих правових послуг Адвокатом та Клієнтом. За погодженням між Клієнтом та Адвокатом, гонорар адвоката та порядок його оплату може погоджуватися сторонам на перед про що останні укладають додаткову угоду до Договору, яка є його невід'ємною частиною».
Відповідно пункту 1 додаткової угоди № 1 від 01.05.2025 року до договору № 19- 03/2025 про надання правової допомоги від 19.03.2025 року, яка була підписана сторонами електронним цифровим підписом за допомогою сервісу “Вчасно», сторони погодили гонорар адвоката у розмірі 50 000,00 (п'ятдесят тисяч грн 00 коп.) гривень.
Окрім того, відповідно до пункту 2 додаткової угоди від 01.05.2025 року до договору № 19-03/2025 про надання правової допомоги від 19.03.2025 року “Платіж (гонорар) адвоката, який зазначений у пункті 1 цієї Додаткової угоди, сплачується Клієнтом у розмірі 50 000,00 (п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.) гривень, наступним чином: Перший платіж у розмірі 25 000,00 (двадцять п'ять тисяч грн. 00 коп.) гривень на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання цієї додаткової угоди до договору № 19-03/2025 про надання правової допомоги від 19.03.2025 року на банківські реквізити Адвоката зазначені у даній додатковій угоді. Залишок у розмірі 25 000,00 (двадцять п'ять тисяч грн. 00 коп.) гривень, сплачується Клієнтом на протязі 2 (двох) двох місяців з моменту прийнятті рішення по справі щодо стягнення боргу з фізичної особи підприємець Лазарєвої Анни Олександрівни та підписання акту приймання-передачі наданих послуг на банківські реквізити Адвоката зазначені у даній додатковій угоді».
30.10.2025 року, між Адвокатом та Позивачем було підписано акт приймання передачі наданих послуг № 01.01/2025 та звіт про надану професійну правничу допомогу та розмір гонорару за надану професійну правничу допомогу, які були підписані сторонами електронним цифровим підписом за допомогою сервісу “Вчасно».
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг № 01.01/2025 від 30.10.2025 року року, загальна вартість наданих послуг склала 50 000,00 (п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.) гривень.
01.05.2025 року, Позивач попередньо частково сплатив послуги, які були надані відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг № 01.01/2025 від 30.10.2025 року до Договору, у розмірі 25 000,00 (двадцять п'ять тисяч грн. 00 коп.) гривень, що підтверджується випискою по рахунку від 01.11.2025 рік за 01.05.2025 рік.
Отже, фактичні витрати на професійну правничу допомогу Фізичної особи - підприємця Фрейшмідта Юрія Олександровича по результату розгляду справи №917/1269/25, склали 50 000,00 грн.
Судом прийнято до уваги наступне.
Згідно ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.
Згідно з частинами 1-3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України докази розміру судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд враховує, що у позові позивач зазначив, що він очікує понести в зв'язку з розглядом справи витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн. Також повідомив, що докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу будуть надані до суду в порядку частини 8 статті 129 ГПК України, тобто протягом п'яти днів після ухвалення рішення по справі.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні засади регулювання та принципи будь-якого договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена, виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Верховний Суд у постанові від 19.11.2021 у справі №910/4317/21 зробив висновок про те, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Так як до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч.1 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Зазначені висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем додано на підтвердження витрат на правову допомогу договір про надання правової допомоги №19-03/2025 від 19.03.2025р., додаткову угоду №1 від 01.05.2025 до договору №19-03/2025 про надання правової допомоги від 19.03.2025р., акт приймання - передачі наданих послуг 01.01/2025 від 30.10.2025р., звіт про надану професійну правничу допомогу та розмір гонорару за надану професійну правничу допомогу від 30.10.2025р., реєстр операцій за період з 01.05.2025 по 01.05.2025 від 01.112025.
Водночас, 01.05.2025 року, позивач попередньо частково сплатив послуги, які були надані відповідно до акту приймання - передачі наданих послуг №01.01/2025 від 30.10.2025 року до Договору у розмірі 25 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 01.11.2025 рік за 01.05.2025 рік.
Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс у зв'язку з розглядом справи № 917/1269/25, і які підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у розмірі 50 000,00 грн.
Разом з тим, згідно з частинами 3-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Проте, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6,7,9 статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. За таких обставин, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом враховано, що відповідач не надав суду заперечення щодо стягнення з нього судових витрат на професійну правничу допомогу та не просить суд зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи, відповідач будь-яких заперечень стосовно розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не заявляв, в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення, заявлена до стягнення сума є адекватною та співмірною із ціною позову, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 129, 232-233, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Фізичної - особи підприємця Фрейшмідт Юрія Олександровича (вхід. № 13971 від 03.11.2025) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 917/1269/25 задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Лазарєвої Анни Олександрівни, (реєстраційний номер облікової картки податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь Фізичної особи - підприємця Фрейшмідта Юрія Олександровича, (реєстраційний номер облікової картки податків: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ) 50 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 256 -257 ГПК України).
Суддя Солодюк О.В.