65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2989/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.
розглянувши справу №916/2989/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ЄДРПОУ 42399676)
До відповідача: Комунального виробничого експлуатаційного підприємства “ПОДІЛЬСЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» (66300, Одеська обл., місто Подільськ, провулок Куяльницький, будинок, 28а; ЄДРПОУ 25977888)
Про стягнення 31772670,38 грн
Представники:
Від позивача: Єгоров В.С., довіреність
Від відповідача: Никисла О.І., ордер
Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального виробничого експлуатаційного підприємства “ПОДІЛЬСЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» про стягнення коштів в розмірі 31772670,38 грн. основного боргу.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.08.2025р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2989/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "08" вересня 2025 р. о 10:20. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано представників учасників справи у підготовче засідання, призначене на 08.09.2025р. о 10:20.
04.09.2025р. до суду надійшла заява від представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи, надання додаткового часу на оформлення відзиву та відкладення підготовчого засідання.
На задоволення клопотання представника відповідача в частині відкладення підготовчого засідання, суд, без оформлення окремого документа, постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 29.09.2025р. о 12:45, із викликом учасників справи в судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.2025р. повідомлено Комунальне виробниче експлуатаційне підприємство “ПОДІЛЬСЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» про підготовче засідання, яке відбудеться "29" вересня 2025 р. о 12:45.
24.09.2025р. до суду представником відповідача надано пояснення.
25.09.2025р. до суду представником надано заперечення.
29.09.2025р. судове засідання не відбулося, у зв'язку з тим, що стався технічний збій в роботі підсистеми відеоконференцзв'язку (ВКЗ) суду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.09.2025р. підготовче засідання у справі №916/2989/25 призначено на "20" жовтня 2025 р. о 09:45. Викликано представників учасників справи у засідання, призначене на 20.10.2025р. о 09:45.
20.10.2025р. суд, без оформлення окремого документа, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначає справу до судового розгляду по суті на 03.11.2025р. о 13:00, із викликом учасників справи в судове засідання. Резервна дата 17.11.2025р. об 11:30.
Позивач підтримує поданий позов.
Відповідач, відповідно до наданих пояснень, заперечував проти позову.
У судовому засіданні 17.11.2025 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 17.11.2025 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - Постачальник) та Комунальним виробничого експлуатаційним підприємством “ПОДІЛЬСЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» (далі - Споживач) 08.09.2022 року було укладено договір № 1301-ПСО(ТКЕ)-23 постачання природного газу (далі - Договір).
За посиланням позивача, на виконання умов зазначеного Договору, він, у період листопад 2022 - березень 2023 року, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 38038325,75 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.
Відповідно до пункту 5.1 Договору, оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
В обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено суду, що оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 5.1 Договору.
За твердженнями позивача, станом на момент пред'явлення позову відповідач має основну заборгованість, в розмірі 31772670,38 грн.
Надаючи пояснення по справі, відповідачем було зазначено суду, що відповідач є комунальним підприємством, яке створене відповідно до рішення Подільської міської ради Подільського району Одеської області, що підтверджується Статутом КВЕП «Подільськтеплокомуненерго», а також витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які додаються. Основною метою діяльності Відповідача є забезпечення підприємств, установ, організацій та населення, а також інших абонентів тепловою енергією, сприяння розвитку національної економіки України.
За поясненнями відповідача, постановою Уряду від 22.08.2023 №896 «Про внесення змін до постанов КМУ від 01.06.2011 р. №869 і від 19.07.2022 р. №812», якою продовжено постачання природного газу за режимом ПСО, зокрема затверджено введення нереального відсоткового розподілу коштів, які надходять на рахунки підприємств ТКЕ за реалізовану теплову енергію (65/35), а також встановлена вимога щодо проведення розрахунків споживачів за спожиту теплову енергію через «небюджетні» рахунки відкриті у Державній Казначейській службі України.
На думку відповідача, наявними у цій справі доказами підтверджується, що заборгованість, яка виникла за Договором, не є заборгованістю відповідача за спожитий природний газ, використаний станом на 1 червня 2021 року.
Відповідачем також було зазначено суду, що він може розраховуватися за спожитий газ лише у випадку: надходження на свій рахунок плати споживачів за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води; відшкодування державою різниці у тарифах на послугу з постачання теплової енергії населенню, а також у випадку підвищення тарифів на цю послугу, оскільки інші джерела надходжень коштів у відповідача відсутні.
Надаючи заперечення, позивачем було зазначено суду, що Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення та звернуто увагу, що відповідно до п. 6 Порядку, взаєморозрахунки можуть проводитись між суб'єктами господарювання, але їх проведення не є обов'язком та дію Постанови КМУ №1430 не продовжено на 2023 рік.
Водночас, як зауважував суду позивач, строк протягом якого Мінрегіон мав подати для Казначейства узагальнені відомості для проведення фінансування, сплив. А тому, подання у 2023, 2024 або 2025 році Мінрегіон до Казначейства узагальнених відомостей разом з розподілом субвенцій за 2022 рік є юридично неможливим, у 2023-2024 роках Кабінетом Міністрів України зміни до Порядку не вносилися, його дію на 2023-2025 роки продовжено не було і у Законі України «Про державний бюджет України на 2023 рік», Законі України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", Законі України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" статті, якими б передбачалося надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах - відсутні.
Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як з'ясовано судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», як Постачальником, та Комунальним виробничого експлуатаційним підприємством “ПОДІЛЬСЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО», як Споживачем, виникли на підставі укладеного між ним 08.09.2022 року Договору №1301-ПСО(ТКЕ)-23 постачання природного газу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 664 Цивільного Кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
За умовами ч. ч. 1, 3 ст. 12 Закону України “Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачені договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
За матеріалами справи судом встановлено, та не спростовано відповідачем жодним доказами, що позивачем за період листопад 2022 - березень 2023 року було передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 38038325,75 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 30.11.2022р., 31.12.2022р., 31.01.2023р., 28.02.2023р., 31.03.2023р. (а.с. 21-26, т.1).
В порушення п. 5.1 Договору, оплату за природний газ відповідачем своєчасно та в повному обсязі сплачено не було, у зв'язку з чим наразі основна заборгованість становить - 31772670,38 грн.
На спростування доводів відповідача, що були викладені ним у поданим письмових поясненнях до суду, суд зазначає таке.
Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (надалі - Закон) визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 1 Закону, один з видів заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, є кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», суб'єктом господарювання, що здійснює функції постачальника «останньої надії», за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, а також за послуги з його розподілу і транспортування.
Відповідно до абзацу 9 статті 4 Закону, взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах. Так, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" були передбачені видатки на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (пункт 26 статті 14).
Законі України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", Законі України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", Законі України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" відсутні статті, якими б передбачалося надання субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у поточному році. І, як наслідок, відсутні будь-які нормативні акти Кабінету Міністрів України, які б затверджували порядок та умови проведення відповідних взаєморозрахунків та які б затверджували Примірний договір про організацію таких взаєморозрахунків у 2023, 2024 або 2025 роках.
Судом враховано позицію Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 911/3195/21 щодо припинення зобов'язань в рамках Закону 1639 (Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу») де визначено, зокрема, що взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість (частина третя статті 4 вказаного Закону) та зазначено, що обставин укладення договору про організацію взаєморозрахунків між учасниками, суди попередніх інстанцій не встановили, відповідно і підстави припинення спірних правовідносин між сторонами відсутні, а тому доводи скаржника про наявність підстав для закриття провадження у справі є необґрунтованими.
Суд зазначає, що відповідний Договір про організацію взаєморозрахунків не укладався, та відповідачем не було здійснено проведення взаєморозрахунків заборгованості або реструктуризації заборгованості за Договором, укладеним із позивачем,
Матеріали справи не містять доказів укладання договору про організацію взаєморозрахунків згідно з ст. 4 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» або договору про реструктуризацію заборгованості згідно з ст. 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та зворотнього відповідачем суду доведено не було.
Отже, дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 31772670,38 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 381272,05 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Комунального виробничого експлуатаційного підприємства “ПОДІЛЬСЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» (66300, Одеська обл., місто Подільськ, провулок Куяльницький, будинок, 28а; ЄДРПОУ 25977888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ЄДРПОУ 42399676) кошти в розмірі 31772670 (тридцять один мільйон сімсот сімдесят дві тисячі шістсот сімдесят) грн. 38 коп. основного боргу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 381272 (триста вісімдесят одну тисячу двісті сімдесят дві) грн. 05 коп.
Повне рішення складено 17 листопада 2025 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко