17 листопада 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/314/25
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши справу №915/314/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс Інвест" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, офіс 912/2; код ЄДРПОУ 41328777)
до Державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" (54001, м. Миколаїв, вул. Лагерне поле, 5; код ЄДРПОУ 08564067)
про стягнення 45162,71 грн.
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами (письмове провадження), -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс Інвест" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії від 26.12.2024 р. № 261224 в сумі 45162,71 грн., посилаючись на наступне.
26 грудня 2024 року між ТОВ "Енергосервіс Інвест" та ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 261224, за яким постачальник - ТОВ "Енергосервіс Інвест" зобов'язалось постачати електричну енергію споживачу, а споживач зобов'язався оплатити вартість використаної електричної енергії.
Як зазначає позивач, у відповідності до умов та положень договору сторони попередньо узгодили період постачання, вартість та обсяг електричної енергії, який постачальник повинен продати, а споживач купити та оплатити.
В п. 2.2. договору визначено, що обсяг закупівлі електричної енергії за цим договором становить 3177,96 кВт*год. Узгоджений сторонами обсяг електричної енергії відповідає плановим обсягам споживання електричної енергії визначеним у додатку 1 до договору. Загальна сума цього договору відповідно до пункту 5.1. становить 21499,98 грн. без урахування ПДВ, при цьому сума податку на додану вартість складає 4300,00 грн. Таким чином, загальна вартість з урахуванням ПДВ становить 25 799,98 грн.
Згідно з пунктом 5.2. договору до вартості договору включено витрати на передачу електричної енергії за регульованими тарифами. Розрахунковим періодом за цим договором відповідно до пункту 5.3 є календарний місяць. Споживач згідно з пунктом 5.4 бере на себе зобов'язання щодо отримання електричної енергії та її оплати у строки, визначені цим договором.
Відповідно до пункту 5.6 договору розрахунок здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, за умови, що останній надасть акт приймання-передачі та рахунок не пізніше 12-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Вказані документи можуть бути надані як у паперовій формі, так і через особистий кабінет споживача на офіційному вебсайті постачальника.
Згідно з пунктом 5.7 договору вартість електроенергії визначається як добуток фактично спожитого обсягу на тариф за 1 кВт*год, встановлений у додатку 2 до цього договору. Фактичний обсяг споживання електроенергії у кожному розрахунковому періоді визначається на підставі даних комерційного обліку та фіксується в акті прийманняпередачі. Оплата здійснюється згідно з пунктом 5.9 за умови наявності бюджетного фінансування протягом 7 робочих днів з моменту виставлення рахунку та надання акта приймання-передачі, але не пізніше 20-го числа місяця, що настає після розрахункового.
Відповідно до положень п. 14.1. договору він набув чинності з моменту його підписання сторонами та діяв до 31.12.2024, а в частині виконання зобов'язань є чинним до повного їх виконання сторонами.
Як вказує позивач, споживач, порушуючи умови договору та без урахування попередньо узгоджених показників щодо обсягу постачання електричної енергії, фактично використав 8740,96 кВт*год, що еквівалентно загальній вартості 70962,69 грн з ПДВ. Вказаний обсяг електроенергії був поставлений постачальником.
За ствердженнями позивача, відповідно до даних комерційного обліку та на підставі умов пунктів 5.3, 5.6, 5.7 договору, сторонами складено акт приймання-передачі (купівлі-продажу) електричної енергії № 0000-00465 від 26.12.2024 щодо обсягу постачання 3177,96 кВт*год електроенергії на загальну суму 25799,98 грн. Крім того, постачальником було оформлено акт приймання-передачі (купівлі-продажу) електричної енергії № 0000-00466 від 31.12.2024 та рахунок на оплату № 414 щодо спожитого обсягу 5 563 кВт*год на загальну суму 45 162,71 грн. Вказані документи були направлені споживачу для оплати.
Наразі позивач вказує, що оскільки споживач фактично спожив електричної енергії більше, ніж було попередньо узгоджено умовами договору, він зобов'язаний здійснити оплату за відповідний додатковий обсяг електроенергії відповідно до договірної ціни. Водночас, незважаючи на зазначене зобов'язання, споживач не здійснив оплату за додатково спожиту електричну енергію. Більше того, він відмовився від підписання акта приймання-передачі електричної енергії № 0000-00466 від 31.12.2024, що, на думку позивача, підтверджує порушення ним договірних зобов'язань.
Вважає, що споживач має безумовний обов'язок здійснити оплату за фактично спожиту електричну енергію у повному обсязі, включаючи додатково використаний обсяг.
Окрім того, позивач у позові вказує, що ним із судових витрат понесено витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн., які він просить стягнути з відповідача.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2025 (суддя ОСОБА_1 ) вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю 'Енергосервіс Інвест" (вх. № 3000/25) у справі № 915/314/25 залишено без руху, оскільки заявником в порушення ст. 162, 164 ГПК України невірно зазначено назву відповідача, не надано обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються чи оспорюються, та не додано довідку АТ "Миколаївобленерго" щодо обсягу електричної енергії, спожитого відповідачем у грудні 2024 року, на яку позивач посилається в обґрунтування заявлених вимог.
10.03.2025 від представника позивача - Гетьман Н.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 3590/25), до якої позивачем долучено позовну заяву у новій редакції, а також розрахунок суми, що стягується, та довідку АТ "Миколаївобленерго" щодо обсягу електричної енергії, спожитого відповідачем у грудні 2024 року.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.03.2025 (суддя ОСОБА_1 ) вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/314/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано у позивача оригінал договору № 261224 від 26.12.2024 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу з додатками до нього та встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
28.03.2025 від представника позивача - Гетьман Н.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. 4804/25), згідно з яким позивач на виконання вимог ухвали суду від 17.03.2025 надав оригінал договору № 261224 від 26.12.2024 р. з додатками до нього.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 31 від 07.04.2025 проведено повторний автоматизований розподіл судових справ, зокрема, судової справи № 915/314/25.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2025 справу № 915/314/25 передано на розгляд судді Ільєвій Л.М.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.04.2025 справу № 915/314/25 прийнято до провадження судді Ільєвої Л.М. та постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав.
Відповідно до відомостей, наявних у КП ДСС, відповідач є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в Електронному суді та має власний кабінет в Електронному суді.
Так, ухвала суду від 17.04.2025 направлялася до електронного кабінету, зареєстрованого відповідачем в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС в порядку ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Так, ухвала суду від 17.04.2025 про відкриття провадження у даній справі № 915/314/25 була доставлена відповідачу в електронний кабінет 21.04.2025 о 19:39 год. згідно з довідкою суду від 22.04.2025, в якій вказано, що повідомлення про доставлення ухвали суду до електронного кабінету відповідача отримано судом 22.04.25 07:48. Отже, з огляду на вказане відповідачем ухвалу суду отримано 22.04.2025 року, в свою чергу 15-денний строк на подачу відзиву на позов сплив 07.05.2025 року.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Щодо строку розгляду справи суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Разом з цим, на підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальших Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», починаючи з 24.02.2022, на території України діє режим воєнного стану.
За змістом статей 10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
При цьому у Рекомендаціях, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов'язків є суттєво ускладеною. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії».
За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Окрім того, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі «Штеґмюллер проти Авторії»).
У справі «Bellet v. France» Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що «при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом» (див. рішення у справі «Walchli v. France», заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; «ТОВ «Фріда» проти України», заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).
Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Великої Британії»).
При цьому суд зауважує, що в м. Миколаєві періодично оголошуються повітряні тривоги, під час яких судді та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров'ю.
На підставі вищевикладеного, враховуючи наявність загрози у зв'язку зі збройною агресією збоку РФ, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, територіальне розташування міста Миколаєва відносно зони бойових дій, постійні повітряні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, з метою всебічного, повного, об'єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, необхідності забезпечення реалізації процесуальних прав та обов'язків учасників справи, їх належного та безпечного доступу до правосуддя, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, наскільки це було можливим за вказаних умов, в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
26 грудня 2024 року між ТОВ "Енергосервіс Інвест" (надалі - постачальник, позивач) та Держаною установою "Миколаївський слідчий ізолятор" (надалі - споживач, відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 261224, за умовами п. 2.1 якого позивач як постачальник зобов'язується постачати електричну енергію споживачу у 2024 році, без розподілу, код 09310000-5 - Електрична енергія за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника, а відповідач як споживач зобов'язався прийняти та оплатити електричну енергію на умовах цього договору.
Вказаний договір укладено відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» з урахуванням особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2020р. № 822 «Про затвердження Порядку формування та використання електронного каталогу», Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (ПРРЕЕ) та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері публічних закупівель та функціонування ринку електричної енергії (п. 1.1).
Відповідно до п. 2.2. договору обсяг закупівлі електричної енергії за цим договором становлять 3177,96 кВт*год. Планові обсяги споживання електричної енергії визначені в додатку 1 до договору.
Згідно з п. 2.3 договору обсяг закупівлі електричної енергії може бути зменшено залежно від реального фінансування видатків та потреби замовника в електроенергії.
Відповідно до п. 2.4. договору споживання електричної енергії здійснюється з урахуванням вихідних та святкових днів, графіка роботи споживача.
Згідно з п.2.5. договору обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
Відповідно до п. 2.6. договору підписанням цього договору постачальник підтверджує, що має всі необхідні ліцензії та дозволи на постачання електричної енергії за цим договором.
Термін поставки (передачі) товару: з дати, зазначеної в повідомленні / заяві, але не раніше дати зміни постачальника, що підтверджується відповідним повідомленням Адміністратора комерційного обліку до 31.12.2024 року включно. Місце поставки (передачі) товару - об'єкти споживача, згідно з додатком 3 до договору (п. 3.1., п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 3.3. договору постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за постачання електричної енергії, крім передбаченої умовами цього договору.
Згідно з п. 4.1. договору для забезпечення безперервного постачання електричної енергії споживачу постачальник зобов'язується здійснювати своєчасну закупівлю електричної енергії в обсягах, що за належних умов забезпечать задоволення попиту на споживання електричної енергії споживачем.
Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. договору загальна вартість цього договору становить 338623,86 грн, крім того, ПДВ - 67724,77 грн, разом з ПДВ 406348,63 грн. До загальної вартості цього договору включено витрати на послуги з передачі електричної енергії за регульованими тарифами.
Відповідно до п. 5.3. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Згідно з п. 5.4. договору споживач бере зобов'язання з отримання електричної енергії та його оплати в термін і строки, передбачені цим договором.
За умовами п. 5.5. договору оплата за електричну енергію здійснюється споживачем виключно в грошовій формі. Оплата по цьому договору буде здійснюватися за рахунок бюджетних коштів. Розрахунки за спожиту електроенергію про відповідно до вимог Бюджетного кодексу України.
Відповідно до п. 5.6. договору загальна вартість договору складається з місячних сум вартості очікуваних договірних обсягів постачання електричної енергії споживачу.
Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника (п. 5.7 договору).
Відповідно до п. 5.8. договору вартість спожитої електричної енергії визначається як добуток обсягу спожитої електричної енергії на ціну за 1 квт/год, визначену згідно з Додатком 2 до договору.
Фактично спожитий обсяг електричної енергії у кожному розрахунковому періоді визначається на підставі даних комерційного обліку та фіксується в акті приймання-передачі (акті прийняття-передавання/ акті прийому-передачі). Організація порядку здійснення комерційного обліку споживання товару споживачем здійснюється відповідно до вимог ПРРЕЕ, Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 та інших нормативно-правових актів (п. 5.9. договору).
Згідно з п. 5.10. договору оплата проводиться за умови наявності бюджетного фінансування протягом 7 робочих днів з моменту виставлення рахунку та надання акта приймання-передачі (акта прийняття-передавання / акта прийому-передачі), але не пізніше 20-го дня місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем).
Відповідно до п. 5.11. договору заборгованість у споживача перед постачальником виникає лише в разі несвоєчасної оплати за спожиту електричну енергію.
Згідно з п. 5.12. договору у разі виникнення у споживача заборгованості за поставлену електричну енергію за цим договором, у тому числі у разі затримання бюджетного фінансування, споживач повинен офіційно звернутися до постачальника із пропозицією про складення графіка погашення заборгованості на термін не пізніше останнього дня календарного року та за вимогою постачальника надати довідки, що підтверджують неплатоспроможність (обмежену платоспроможність) споживача. Графік погашення заборгованості оформлюється додатком до цього договору. Укладення сторонами та дотримання споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від здійснення поточних платежів за цим договором. У разі недотримання графіка погашення заборгованості або прострочення оплати поточних платежів постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному цим договором.
Відповідно до п. 6.2.1. договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
За умовами п. 7.1.1 договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію в терміни та в строки, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 7.2.2 договору постачальник зобов'язується нараховувати й виставляти рахунки споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, що передбачено ПРРЕЕ та цим договором.
Згідно з п. 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність передбачену цим договором.
Відповідно до положень п. 14.1. договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2024, а в частині виконання зобов'язань сторонами - до повного їх виконання.
Згідно з п. 15.1. договору невід'ємною частиною цього договору є: додаток 1 "Планові обсяги споживання електричної енергії", додаток 2 "Порядок розрахунку та зміни ціни постачання електричної енергії", додаток 3 "Об'єкти споживача, за якими здійснюється постачання електричної енергії".
В додатку 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 261224 від 26.12.2024 «Очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії» визначено обсяг закупівлі електричної енергії у грудні, всього у кількості 3177,96 кВт/год.
В додатку 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 261224 від 26.12.2024 «Порядок розрахунку та зміни ціни постачання електричної енергії» передбачено, зокрема наступне:
- фактична ціна за 1 кВт/год електричної енергії розраховується за підсумками розрахункового періоду (місяця) за формулою, наведеною у даному порядку (п.1);
- фактична ціна за 1 кВт/год електричної енергії на момент укладання договору визначається шляхом ділення цінової пропозиції переможця відбору (постачальника) за результатами проведення закупівлі на загальний обсяг закупівлі та становить 8,11840929 (грн. з ПДВ) (п.2);
- зміна ціни за 1 кВт/год електричної енергії відбувається щомісячно шляхом укладення додаткової угоди, з урахуванням п. 1 цього додатку та п.п.7 п. 19 Особливостей. У такому разі постачальник письмово звертається до споживача щодо зміни ціни за 1 кВт/год електричної енергії. Фактична ціна за 1 кВт/год електричної енергії за кожен розрахунковий період визначається не пізніше останнього календарного дня кожного розрахункового періоду. Ураховуючи високу волатильність ціни на ринку електричної енергії, сторони домовились не вносити щомісячні зміни до ціни договору (загальної вартості договору). Зміна ціни на ринку «на добу наперед» підтверджується інформацією з сайту «Оператора ринку». Зміна регульованих (цін) тарифів на послуги з передачі електричної енергії підтверджується постановами Регулятора, що затверджені у встановленому законодавством порядку. Сторони повідомлені про зміну ціни договору згідно із встановленим у цьому Додатку порядком. Враховуючи те, що ціна за одиницю електричної енергії для кожного розрахункового періоду визначається щомісячно за формулою (наведеною у цьому додатку) (згідно з пунктом 1 цього додатка), а порядок її визначення встановлено цим договором, споживач вважається щоразу повідомленим постачальником, з дотриманням вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ: про щомісячне визначення ціни за одиницю електричної енергії згідно з умовами цього договору протягом строку його дії; про своє право розірвати договір, якщо він не приймає зміни ціни згідно з умовами цього додатка (п.3);
- у разі, якщо у споживача виникає необхідність провести оплату за електричну енергію за грудень до завершення бюджетного року, споживач має право не раніше 20 грудня звернутися до постачальника із заявою/повідомленням/зверненням про надання постачальником рахунка/ акта приймання-передачі (акта прийняття-передавання/акта прийому - передачі) для оплати очікуваного обсягу споживання електричної енергії у грудні, подавши постачальнику інформацію про такий очікуваний обсяг (п.4).
В додатку 3 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 261224 від 26.12.2024 «Об?єкти споживача, за якими здійснюється постачання електричної енергії» зазначено об'єкт споживача - Державна установа Миколаївський слідчий ізолятор, код ЄДРПОУ 08564067, адреса об'єкта - нежитловий об'єкт слідчий ізолятор, вул.. Лагерне поле, 5, м. Миколаїв, реєстраційний номер об'єкта: 272378548101, ЕІС код обліку (площадки вимірювання) - 62Z6287238935879, найменування оператора, з яким споживач уклав договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії - АТ Миколаївобленерго.
Даний договір та додатки 1, 2, 3 підписані та скріплені печатками сторін.
Як свідчать матеріали справи, на виконання вказаних умов договору № 261224 від 26.12.2024 позивач здійснив постачання відповідачу електричної енергії у грудні 2024 року, на підтвердження чого до позову додано копію акту купівлі-продажу електричної енергії № ЕІ00-000465 від 26.12.2024 на загальну суму 25799,98 грн. з ПДВ, у кількості 3177,960 кВт/год. (за договором постачання електричної енергії споживачу №261224 від 26.12.2024). Вказаний акт підписаний сторонами. Також в матеріалах справи міститься копія рахунку № 413 на оплату за електричну енергію за грудень 2024 року в обсязі 3177,96 кВт/год за договором постачання електричної енергії споживачу на суму 25799,98 грн. з ПДВ.
Як вказує позивач у позові, споживач, порушуючи умови договору та без урахування попередньо узгоджених показників щодо обсягу постачання електричної енергії, фактично спожив електричної енергії більше, ніж було попередньо узгоджено умовами договору, використав 8740,96 кВт*год, що еквівалентно загальній вартості 70962,69 грн. з ПДВ. Вказаний обсяг електроенергії був поставлений постачальником, однак споживач не здійснив оплату за додатково спожиту електричну енергію, від підписання акта приймання-передачі електричної енергії № 000466 відмовився, що, на думку позивача, підтверджує порушення ним договірних зобов'язань.
Так, на підтвердження своїх вимог позивач надано до суду копію акту № ЕІ00-000466 купівлі-продажу електричної енергії за грудень 2024 року на загальну суму 45162,71 грн. з ПДВ, у кількості 5563,000 кВт/год. (за договором постачання електричної енергії споживачу №261224 від 26.12.2024), який підписаний лише з боку постачальника, а також копію рахунку на оплату № 414 за договором постачання електричної енергії споживачу в обсязі 5563 кВт/год, на суму 45162,71 грн. з ПДВ.
Відтак, предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої останнім суми за спожиту електричну енергію в грудні 2024 року по акту № ЕІ00-000466 купівлі-продажу електричної енергії на загальну суму 45162,71 грн. з ПДВ, у кількості 5563,000 кВт/год., на підставі договору № 261224 від 26.12.2024 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Суд враховує, що станом на час розгляду справі Господарський кодексу України втратив чинність з 28.08.2025, у зв'язку з введенням в дію Закону України № 4196-IX від 09.01.2025 «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб». Разом із тим, як на час виникнення спірних правовідносин, так і на дату подання позову позивачем до Господарського суду Миколаївської області, Господарський кодекс України був чинним, а відтак, відповідні норми ГК України є такими, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Суд зазначає, що станом на момент підписання договору № 261224 від 26.12.2024 про постачання /закупівлю електричної енергії споживачу сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".
Як встановлено судом, сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Закон України "Про публічні закупівлі" визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад.
Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням. Учасники процедур закупівлі, суб'єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом.
Статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 затверджено особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" (далі - Особливості), на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування. Ці Особливості встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.
Згідно з приписами пункту 14 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі - Особливості), встановлено, що закупівля відповідно до цих особливостей здійснюється замовником на підставі наявної потреби або у разі планової потреби наступного року (планових потреб наступних періодів). Запланована закупівля включається до річного плану закупівель замовника відповідно до статті 4 Закону України Про публічні закупівлі.
Як вбачається з п. 17 Особливостей, договір про закупівлю за результатами проведеної закупівлі згідно з пунктами 10 і 13 цих особливостей укладається відповідно до ЦК і ГК України з урахуванням положень статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, крім частин 2-5, 7-9 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі та цих особливостей.
Відповідно до пункту 19 Особливостей істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, які визначені даним пунктом, а саме:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв'язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень ч. 6 статті 41 Закону; 9) зменшення обсягів закупівлі та/або ціни згідно з договорами про закупівлю робіт з будівництва об'єктів нерухомого майна відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. №382 "Про реалізацію експериментального проекту щодо відновлення населених пунктів, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації" (Офіційний вісник України, 2023 р., № 46, ст. 2466), якщо розроблення проектної документації покладено на підрядника, після проведення експертизи та затвердження проектної документації в установленому законодавством порядку. У разі внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, передбачених цим пунктом, замовник обов'язково оприлюднює повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю відповідно до вимог Закону з урахуванням цих особливостей.
З огляду на зазначені норми, обсяг закупівлі є складовою предмета закупівлі та істотною умовою договору.
Статтями 629, 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як зазначено вище, у пунктах 2.1, 2.2 спірного договору сторонами визначено обсяги закупівлі електричної енергії у грудні 2024 року, а саме: 3177,96 кВт*год. Відповідні очікувані договірні обсяги споживання електричної енергії визначені в додатку 1 до договору.
Пункт 2.3 договору передбачає, що обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та потреби замовника в електроенергії.
Також в п. 3.3 договору сторони узгодили, що постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за постачання електричної енергії, крім передбаченої умовами цього договору.
Термін поставки (передачі) товару: з дати, зазначеної в повідомленні / заяві, але не раніше дати зміни постачальника, що підтверджується відповідним повідомленням Адміністратора комерційного обліку до 31.12.2024 року включно. Місце поставки (передачі) товару - об'єкти споживача, згідно з додатком 3 до договору (п. 3.1., п. 3.2 договору).
Сторонами договору погоджено ціну договору про закупівлю електричної у енергії у постачальника від 26.12.2024 у розмірі 25799,98 грн. (п. 5.1 договору).
Як зазначає позивач у позові, постачальником було оформлено акти купівлі-продажу електричної енергії, а саме: акт № ЕІ00-000465 купівлі-продажу електричної енергії від 26.12.2024 на загальну суму 25799,98 грн. з ПДВ, у кількості 3177,960 кВт/год. (за договором постачання електричної енергії споживачу №261224 від 26.12.2024), який підписаний сторонами; акт № ЕІ00-000466 купівлі-продажу електричної енергії на загальну суму 45162,71 грн. з ПДВ, у кількості 5563,000 кВт/год. (за договором постачання електричної енергії споживачу №261224 від 26.12.2024), підписаний лише з боку постачальника.
На підставі вказаних актів позивачем виставлені відповідачу рахунки на оплату за електричну енергію за грудень 2024 року, а саме: рахунок на оплату № 413 (обсяг - 3177,96 кВт/год.), за договором постачання електричної енергії споживачу, на суму 25799,98 грн. з ПДВ; рахунок на оплату № 414 (обсяг - 5563 кВт/год.), за договором постачання електричної енергії споживачу, на суму 45162,71 грн. з ПДВ.
Слід зазначити, що факт оплати відповідачем спожитої електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу №261224 від 26.12.2024 у кількості 3177,960 кВт/год. по акту № ЕІ00-000465 купівлі-продажу електричної енергії від 26.12.2024 на загальну суму 25799,98 грн. з ПДВ позивачем не оспорюється.
Як вказано в п. 14.5 спірного договору, істотними умовами договору про закупівлю є: загальні положення; предмет договору; умови постачання; якість постачання електричної енергії; ціна та/або порядок її розрахунку, порядок обліку та оплати електричної енергії; права та обов'язки споживача; права та обов'язки електропостачальника (постачальника); відповідальність сторін; порядок зміни електропостачальника; порядок врегулювання спорів; умови форс-мажорних обставин; строк дії договору; реквізити сторін; порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії відповідно до забезпечення послуг комерційного обліку (згідно з розділом 5 договору); інші умови.
В п. 14.6. спірного договору наведені підстави для внесення змін до істотних умов цього договору. Так, істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
- зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника (п. 14.6.1.). Сторони можуть внести зміни до договору у разі зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача, а також у випадку зменшення обсягу споживчої потреби товару. У такому випадки цін договору зменшується залежно від зміни таких обсягів;
- погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення (п. 14.6.2);
- покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (п. 14.6.3). В такому випадку до моменту підписання відповідної додаткової угоди постачальник зобов'язується надати документальне підтвердження покращення якості предмета закупівлі;
- продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (п. 14.6.4.). Форма документального підтвердження об'єктивних обставин визначатиметься замовником у момент виникнення об'єктивних обставин (з огляду на їхні особливості) з дотриманням чинного законодавства;
- погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості поварів, робіт і послуг) (п. 14.6.5.). Сторони можуть внести зміни до договору в разі узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості обсягу) та якості товарів;
- зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв'язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування (п. 14.6.6.). Зазначені зміни можуть відбуватися як в бік збільшення, так і в бік зменшення, сума договору може змінюватися залежно від таких змін без зміни обсягу закупівлі. Підтвердженням можливості внесення таких змін будуть чинні (введені в дію) нормативно-правові акти держави;
- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни (п. 14.6.7.). Сторони вносять відповідні зміни в разі зміни регульованих цін (тарифів) на передачу та або середньозважених цін на електричну енергію на ринку «на добу наперед» згідно з додатком 2 до договору.
- зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої статті 4| Закону, а саме дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку (п. 14.6.8.). Ці зміни можуть бути внесені до закінчення терміну дії договору про закупівлю. 20% будуть відраховуватись від початкової суми укладеного договору про закупівлю на момент укладення договору про закупівлю згідно з ціною переможця процедури закупівлі.
Отже, виходячи з наведених умов договору, останніми не передбачено можливості збільшення кількості (обсягу) предмета закупівлі - електричної енергії. Так само таке збільшення не передбачено Законом України «Про публічні закупівлі» з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.
Натомість позивач вказує про споживання відповідачем за спірним договором електричної енергії всього в обсязі 8740,96 кВт/год., з них 3177,960 кВт/год. - в межах договірних величин, 5563,000 кВт/год. - понад договірні величини, що майже у двічі перевищує обсяг договірних величин.
Так, стверджуючи про факт додаткового споживання відповідачем спірної електроенергії у кількості 5563,000 кВт/год. (на загальну суму 45162,71 грн. з ПДВ), позивач посилається на акт № ЕІ00-000466 купівлі-продажу електричної енергії за грудень 2024 року (за договором постачання електричної енергії споживачу №261224 від 26.12.2024), який підписаний лише позивачем.
Водночас, зважаючи на те, що спірним договором не передбачено постачання електроенергії споживачу в більшому обсязі, ніж передбачено умовами договору та доказів укладення будь-яких додаткових угод щодо зміни ціни, обсягів закупівлі, або інших умов договору матеріали справи не містять, отже, постачальник мав припинити постачання електроенергії понад встановлених договором обсягів, попередивши про це споживача.
Окрім того, як зазначено вище, згідно з п. 5.10. договору оплата проводиться за умови наявності бюджетного фінансування протягом 7 робочих днів з моменту виставлення рахунку та подання акта приймання-передачі (акта прийняття-передавання / акта прийому-передачі), але не пізніше 20-го дня місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем).
За ствердженнями позивача, акт № ЕІ00-000466 купівлі-продажу електричної енергії за грудень 2024 року (за договором постачання електричної енергії споживачу №261224 від 26.12.2024) направлявся на електронну адресу відповідача, проте від його підписання відповідач відмовився.
Водночас, слід зазначити, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів виставлення та направлення на адресу відповідача саме рахунку № 414 за договором постачання електричної енергії споживачу на суму 45162,71 грн. з ПДВ та акту № ЕІ00-000466 купівлі-продажу електричної енергії за грудень 2024 року (за договором постачання електричної енергії споживачу №261224 від 26.12.2024).
Так, з наданих позивачем до позову копії електронних листів про направлення на електронну адресу відповідача , вказану в додатку 3 договору, свідчать про направлення актів та рахунків 20.12.2024 та 26.12.2024 року, однак яких саме актів та рахунків встановити зі змісту вказаних листів неможливо. Наразі суд зауважує, що з огляду на доводи позивача у позовній заяві про оформлення ним 31.12.2024 акту № 0000-000466 купівлі-продажу електричної енергії за грудень 2024 року та рахунку на оплату № 414 щодо спожитого обсягу 5563 кВт*год на загальну суму 45162,71 грн., який є предметом спору, відповідно вказані акти від 31.12.2024 не могли бути відправлені на електронну адресу відповідача згідно з наданими електронними листами від 20.12.2024 та від 26.12.2024. Тим більш, враховуючи факт укладення сторонами спірного договору 26.12.2024, суд вважає, що наданий позивачем електронний лист від 20.12.2024 не стосується взагалі спірного періоду.
Поряд з цим щодо доводів позивача про обсяг спожитої відповідачем електричної енергії у грудні 2024 року з посиланням на звіт АТ "Миколаївобленерго" щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії, спожитої відповідачем за грудень 2024 року в кількості 16570 кВт/год., суд зауважує, що вказана довідка, хоча й визначає загальну кількість спожитої відповідачем у грудні 2024 року електроенергії, однак не вказує саме в якій кількості відповідачем було спожито електричну енергію за період дії спірного договору постачання електричної енергії споживачу №261224 від 26.12.2024, по якому позивач просить стягнути заборгованість, а саме протягом періоду з 26.12.2024 по 31.12.2024. Відтак, судом критично оцінюються доводи позивача, що відповідачем за спірним договором спожито електричної енергії у більшій кількості, ніж передбачено спірним договором. Адже, як випливає з матеріалів справи, раніше спірного періоду між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу № 250624-02 від 28.06.2024, строк дії якого був встановлений до 31.12.2024.
З огляду на те, що позивач вказує, що у грудні 2024 року між сторонами на підставі вказаного договору № 250624-02 від 28.06.2024 був оформлений акт купівлі/продажу електричної енергії № EІ00-00452 від 23.12.2024 року, за яким відповідач спожив 7829,040 кВт/год електричної енергії, відповідно це свідчить, що у спірний період фактично діяли обидва договори № 250624-02 від 28.06.2024 та №261224 від 26.12.2024, протилежного матеріали справи не містять. Між тим обставини розрахунків за договором № 250624-02 від 28.06.2024 не входять в предмет доказування у даній справі. Натомість позивач не довів належними і допустимими доказами, що спірний обсяг спожитої електричної енергії охоплюється саме спірним договором №261224 від 26.12.2024. В свою чергу суд доходить висновку, що спожиття відповідачем електричної енергії у спірному обсязі відбулось поза межами договору № 261224 від 26.12.2024.
Таким чином, суд вважає доводи позивача щодо наявної у відповідача спірної заборгованості за спожиту електроенергію у кількості 5563 кВт/год. на суму 45162,71 грн. на підставі договору № 261224 від 26.12.2024 необґрунтованими та безпідставними. Адже, матеріали справи не містять належних і достатніх доказів на підтвердження факту існування спірної суми заборгованості у відповідача перед позивачем саме на підставі договору постачання електричної енергії споживачу №261224 від 26.12.2024, тим більш, що позивачем не оспорюється факт виконання з боку відповідача зобов'язань щодо оплати договірного обсягу спожитої електричної енергії за вказаним договором.
Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України однією із засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.
Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Викладене свідчить, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача. Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.
Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс Інвест" не обґрунтовані, не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, а також витрати на правову допомогу відносяться за його рахунок.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс Інвест" до Державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" про стягнення заборгованості в загальній сумі 45162,71 грн. відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Ільєва