просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
17 листопада 2025 року м. Харків Справа № 913/499/24
Провадження № 3/913/499/24
Господарський суд Луганської області у складі судді Секірського А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ
до Комунального некомерційного підприємства «Новоайдарська багатопрофільна лікарня» Новоайдарської селищної ради, селише Новоайдар Луганської області
про стягнення 973 857 грн 30 коп.
без повідомлення (виклику) сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 05.12.2024 через підсистему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства «Новоайдарська багатопрофільна лікарня» Новоайдарської селищної ради про стягнення боргу за поставлений природний газ за договором постачання природного газу від 03.11.2021 № 11-1011/21-БО-Т в сумі 618 904 грн 21 коп., пені в сумі 122 496 грн 76 коп., 3% річних в сумі 47 324 грн 36 коп., інфляційних втрат в сумі 185 131 грн 97 коп., всього 973 857 грн 30 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Комунальним некомерційним підприємством «Новоайдарська багатопрофільна лікарня» Новоайдарської селищної ради зобов'язань з оплати поставленого природного газу у січні-лютому 2022 року за договором постачання природного газу від 03.11.2021 № 11-1011/21-БО-Т, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, на яку нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Секірському А.В.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.12.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/499/24; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
24.12.2024 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив від 24.12.2024 № б/н, в якому відповідач позовні вимоги визнав в частині суми основного боргу за поставлений природний газ з 01.01.2022 по 24.02.2022, тобто до початку окупації селища Новоайдар, яка відбулась 25.02.2022. Також, відповідач посилаючись на норми Закону України «Про забезпечення свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» зазначає, що позивач в період з 25.02.2022 не мав права та можливості фактично здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу за адресою місця реєстрації останнього в селищі Новоайдар Щастинського району Луганської області, у зв'язку з окупацією селища Новоайдар, тому просить суд зменшити суму основного боргу на суму зайво нарахованого обсягу газу, що не споживався через окупацію, до 608 220 грн 26 коп. Позовні вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідач вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з наявність форс-мажорних обставин, які засвідчені листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, та окупацією території селища, що прямо вплинуло на можливість виконання зобов'язань споживача щодо своєчасної оплати поставленого природного газу.
27.12.2024 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив від 27.12.2024 № б/н, в якій останній проти доводів відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин до позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат заперечує, оскільки відповідач жодних документів/доказів щодо повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин не надав, так як і не надав у встановлений договором строк доказів настання форс-мажорних обставин. Крім того, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною, не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин, у зв'язку з чим не може вважатися сертифікатом відповідно до вимог Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
02.01.2025 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив від 01.01.2025 № б/н, в яких останній посилаючись на нормативне обґрунтування, зокрема ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, а також на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду, просить суд зменшити розмір пені на 90%, оскільки покладення надмірного фінансового тягаря на підприємство може призвести до погіршення і так незадовільного матеріального становища, обумовленого в першу чергу, військовою агресією Російської Федерації проти України та тимчасовою окупацією селища Новоайдар Щастинського району Луганської області.
Ухвалою суду від 08.01.2025 зупинено провадження у справі № 913/499/24 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 908/1162/23 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Верховного Суду у справі № 908/1162/23.
03.10.2025 Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалено постанову у справі № 908/1162/23, яку оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 08.10.2025.
Ухвалою суду від 20.10.2025 поновлено провадження у справі № 913/499/24.
Згідно з ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
03.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», EIC-код 56Х930000010610Х (далі за текстом - постачальник, позивач) та Комунальним некомерційним підприємством «Новоайдарська багатопрофільна лікарня» Новоайдарської селищної ради, EIC-код 56ХS00001RBGC00J (далі за текстом - споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу № 11-1011/21-БО-Т (далі за текстом - договір (аркуші справи 10-15)), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб (п. 1.2 договору).
За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (п. 1.3 договору).
Споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та Оператором газорозподільної мережі (далі - Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та Оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач (п. 1.4 договору).
У разі якщо об'єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», з яким (якими) споживач уклав відповідний договір (договори) (п. 1.5 договору).
За умовами п. 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 161,380 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди) (тис.куб.м.): жовтень 2021 - 5,0; листопад 2021 - 22,0; грудень 2021 - 29,380; січень 2022 - 22,0; лютий 2022 - 20,0; березень 2022 - 17,0; квітень 2022 - 7,0; травень 2022 - 0,010; червень 2022 - 0,010; липень 2022 - 0,010; серпень 2022 - 0,010; вересень - 0,010; жовтень 2022 - 5,0; листопад 2022 - 15,0; грудень 2022 - 18,95.
Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п.п. 2.1.3 п. 2.1 договору).
Підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС (п. 2.3 договору).
За приписами п. 2.4 договору перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.
Постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ (п. 3.1 договору).
Постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС (п. 3.2 договору).
Постачання (включення споживача до Реєстру споживачів постачальника) та використання (відбір) природного газу за цим договором здійснюється за умови виконання споживачем вимог пункту 5.1 цього договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ та відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу (п. 3.3 договору).
Відповідно до п. 3.4 договору постачальник із застосуванням ресурсів інформаційної платформи Оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного споживачем обсягу природного газу. На запит постачальника споживач надає інформацію щодо планового використання газу за розрахунковий період (місяць) в розрізі добових обсягів та до 13:00 поточної доби - оперативну інформацію щодо фактичних обсягів використання газу за минулу добу, планових обсягів використання газу на наступну добу та до 24:00 поточної доби - оперативну інформацію щодо використання газу за поточну добу.
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5 договору).
Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п.п. 3.5.1 п. 3.5 договору).
На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника (п.п. 3.5.2 п. 3.5 договору).
Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п.п. 3.5.3 п. 3.5 договору).
У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п.п. 3.5.4 п. 3.5 договору).
Звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду, ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними саме інформаційної платформи оператора ГТС (п. 3.6 договору).
За умовами п. 4.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:
Ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13 658,42 грн.,
крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб.м.
Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16 554,00 грн.
Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 2 226 237 грн 10 коп., крім того ПДВ - 445 247 грн 42 коп., разом з ПДВ - 2 671 484 грн 52 коп. (п. 4.3 договору).
Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду (п. 5.1 договору).
Оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди (п. 5.3 договору).
Згідно з п. 5.4 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ та компенсація вартості робіт, пов'язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання споживачу.
За умовами п. 6.2 договору споживач зобов'язаний, зокрема, прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Постачальник має право, зокрема, отримати оплату за переданий за цим договором природний газ в розмірі та строки, визначені цим договором (п. 6.3 договору).
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (п. 7.1 договору).
У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 договору).
Збитки, завдані одній із сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов'язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених цим договором та чинним законодавством України (п. 7.6 договору).
Відповідно до п.п. 10.1-10.5 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дня їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства. Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України. Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання.
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п'ять років (п. 11.3 договору).
Даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до « 31» грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (п. 13.1 договору).
Сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору: усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 13.5 та 13.6 цього договору (п. 13.4 договору).
Як вбачається із наданої до матеріалів справи копії договору про постачання природного газу від 03.11.2021 № 11-1011/21-БО-Т, договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що свідчить про набрання ним чинності.
На виконання зобов'язань за договором позивачем за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року поставлено відповідачу природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (аркуші справи 16-19), зокрема:
- відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 обсяг споживання у листопаді 2021 року становить 21,85128 тис.куб.м. на загальну суму 361 725 грн 98 коп. з ПДВ;
- відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 обсяг споживання у грудні 2021 року становить 29,38000 тис.куб.м. на загальну суму 486 356 грн 38 коп. з ПДВ.
- відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 обсяг споживання у січні 2022 року становить 20,63630 тис.куб.м. на загальну суму 341 613 грн 20 коп. з ПДВ;
- відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 обсяг споживання у лютому 2022 року становить 16,75070 тис.куб.м. на загальну суму 277 291 грн 01 коп. з ПДВ.
Обсяг поставленого відповідачу природного газу за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року підтверджується інформацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» від 28.10.2024 № ТОВВИХ-24-16349 (аркуші справи 26-29), відповідно до якої обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-код 56ХS00001RBGC00J за період з 06.11.2021 по 01.03.2022 та віднесений в алокацію постачальника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (EIC-код 56Х930000010610Х), становить: з 06.11.2021 по 30.11.2021 - 21 851,28 м3; з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 29 380,00 м3; з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 20 636,30 м3; з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 16 750,70 м3; 01.03.2022 - 0,00 м3, та даними з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів споживача (аркуш справи 29-31).
Відповідач в повному обсязі розрахувався за поставлений природний газ у листопаді та грудні 2021 року, що підтверджується наданою позивачем інформацією АТ «Ощадбанк» щодо надходження коштів на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за період з 03.11.2021 по 22.10.2024 (аркуш справи 34).
Таким чином, з урахуванням здійснених відповідачем оплат, у відповідача обліковується заборгованість в сумі 618 904 грн 21 коп., у тому числі: за поставлений природний газ у січні 2022 року на суму 341 613 грн 20 коп. та у лютому 2022 року на суму 277 291 грн 01 коп.
Оскільки відповідачем обов'язок щодо оплати вартості поставленого у січні та лютому 2022 року природного газу не виконано, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача боргу за поставлений природний газ в сумі 618 904 грн 21 коп., пені в сумі 122 496 грн 76 коп., 3% річних в сумі 47 324 грн 36 коп. та інфляційних втрат в сумі 185 131 грн 97 коп.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
За приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Зобов'язання в силу вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України). Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 ГК України (який був чинний на час виникнення між сторонами спірних правовідносин).
У відповідності з ч. 2 ст. 193 ГК України (який був чинний на час виникнення між сторонами спірних правовідносин) кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Правові засади функціонування ринку природного газу України регламентовані Законом України від 09.04.2015 № 329-III «Про ринок природного газу».
Пунктом 28 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. (частини 1-3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу»).
Правовідносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі за текстом - Правила).
Згідно з п. 3 розділу І Правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Відповідно до п. 1 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи (далі за текстом - Кодекс ГТС), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Пунктом 3 розділу ІІ Правил встановлено, що реєстрація споживача у реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється постачальником на період дії укладеного договору постачання природного газу в частині його обов'язку постачати природний газ споживачу.
Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VII цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання (абз. 1 п. 11 розділу ІІ Правил).
Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об'єкті споживача (абз. 2 п. 11 розділу ІІ Правил).
Відповідно до п. 13 розділу II Правил за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акту про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.
На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.
У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку.
До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника.
У пунктах 20, 21 розділу ІІ Правил визначено, що постачальник зобов'язаний забезпечувати постачання природного газу на умовах, визначених договором постачання природного газу, а споживач - своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договором.
За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Частинами 1, 2 ст. 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За правилами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно положень ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що відповідач у період з 06.11.2021 по 01.03.2022 був закріплений за постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», що підтверджується інформацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» від 28.10.2024 № ТОВВИХ-24-16349.
Факт поставки позивачем відповідачеві природного газу у січні та лютому 2022 року у загальному обсязі 37,387 тис.куб.м. на загальну суму 618 904 грн 21 коп. підтверджується інформацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» від 28.10.2024 № ТОВВИХ-24-16349 та даними з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХS00001RBGC00J.
Обсяг поставленого природного газу також підтверджується складеними позивачем актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 на суму 341 613 грн 20 коп. та від 28.02.2022 на суму 277 291 грн 01 коп.
Сторонами у п.п. 3.5.2 п. 3.5 договору було погоджено, що постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період на підставі як отриманих від споживача даних, так і даних щодо остаточної алокації відборів споживача, отриманих на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Позивач у відповіді на відзив зазначив, що оскільки відповідач не надав позивачу акти надання послуг з розподілу/транспортування, як це передбачено п.п. 3.5.1 п. 3.5 договору, тому відповідно до п.п. 3.5.4 п. 3.5 договору обсяги спожитого природного газу за січень та лютий 2022 року було встановлено відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС. Докази направлення актів відсутні, оскільки вони направлялись простими листами без описів вкладення.
Разом з цим, позивачем до позовної заяви було додано лист від 03.05.2024 № 125/3/1/1-2991, яким у відповідь на лист відповідача від 04.04.2024 № 78 було надіслано копію договору постачання природного газу від 03.11.2021 № 11-1011/21-БО-Т, дублікати актів приймання-передачі природного газу за листопад-грудень 2021 року, січень-лютий 2022 року та акт звіряння розрахунків за період з 01.11.2021-28.02.2022. Підписані акти приймання-передачі та акт звіряння розрахунків позивач просив повернути на його адресу.
Відповідач будь-яких заперечень, претензій, зауважень щодо неодержання від позивача за листом від 03.05.2024 № 125/3/1/1-2991 актів за спірні періоди не надав, обґрунтованої відмови від підписання вказаних актів також не надано.
За умовами п. 5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Суд зазначає, що остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ не пов'язаний з моментом отримання відповідачем підписаного з боку позивача акта приймання-передачі природного газу. Факт отримання/неотримання відповідачем акта приймання-передачі природного газу не змінює визначені договором умови щодо оплати та не впливає на початок відліку строку оплати природного газу споживачем.
Відповідно до умов п. 5.1 договору відповідач за поставлений у січні 2022 року природний газ зобов'язаний був остаточно розрахуватися до 15.03.2022, а за поставлений природний газ у лютому 2022 року - до 15.04.2022.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ у січні-лютому 2022 року складає 618 904 грн 21 коп.
Відповідач у відзиві визнав позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 608 220 грн 26 коп. за поставлений природний газ з 01.01.2022 по 24.02.2022, тобто до початку окупації селища Новоайдар Щастинського району Луганської області, яка відбулась 25.02.2022.
Так, судом встановлено, що місцезнаходженням відповідача - Комунального некомерційного підприємства «Новоайдарська багатопрофільна лікарня» Новоайдарської селищної ради, відповідно до інформації, отриманої з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є: вул. Незалежності, будинок 20 «з», селище міського типу Новоайдар, Щастинський район, Луганська область, 93500.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв. 24.02.2022, який у подальшому неодноразово було продовжено і який станом на 17.11.2025 продовжує діяти до 03.02.2026.
Відповідні обставини, в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України, є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.04.2022 за № 453/37789, вперше після повномасштабного вторгнення 24.02.2022 військ Російської Федерації на територію України затверджено Перелік територій, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), до якого включено, зокрема, Новоайдарську селищну територіальну громаду Щастинського району Луганської області, на території якої зареєстрований відповідач.
До вказаного Переліку у період з 25.04.2022 по 27.12.2022 неодноразово вносилися зміни, спрямовані на актуалізацію списку територій територіальних громад, які опинилися в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, оновлено Перелік територій, які продовжували перебувати під тимчасовою окупацією Російської Федерації, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.04.2022 за № 453/37789, скасовано, та водночас передбачено, що територія Новоайдарської селищної територіальної громади Щастинського району Луганської області є тимчасово окупованою з 25.02.2022.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786, затверджений оновлений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004. У вказаному Переліку Новоайдарська селищна територіальна громада Щастинського району Луганської області визначена окупованою також з 25.02.2022.
Таким чином, територія, на якій зареєстрований відповідач та куди поставлявся природний газ, у заявлений позивачем до стягнення період 28.02.2022, віднесено чинним законодавством до тимчасово окупованої території.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі за текстом - Закон) правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
Тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації (п. 7 ст. 11 Закону).
Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (ст. 2 Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:
1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;
4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1-3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
За приписами абз. 2 ч. 3 ст. 4 Закону в умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.
Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абз. 2 ч. 2 ст. 215 ЦК України.
Частиною 2 ст. 131 «Особливості переміщення товарів на/з тимчасово окупованої території» Закону на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 4 цієї статті.
У відповідності до ч. 1 ст. 131 Закону положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.
В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
Аналогічні положення містить і ч. 1 ст. 13 «Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території» Закону.
Воєнний стан в Україні був введений з 24.02.2022 із 05 год. 30 хв. Указом Президента України № 64/2022, який неодноразово продовжувався і який триває й до теперішнього часу.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією» та в Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, датами тимчасової окупації Новоайдарської селищної територіальної громади Щастинського району Луганської області визначено 25.02.2022.
Отже, територія Новоайдарської селищної територіальної громади Щастинського району Луганської області визнана тимчасово окупованою в умовах воєнного стану, з чого вбачається, що положення статей 13 та 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» можуть бути поширені на такі території з урахування ч. 1 статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.
Враховуючи викладене та приписи ст. 2 Закону, суд зазначає, що його дія розповсюджується на спірні правовідносини у даній справі.
Отже, з огляду на загальновідомий факт окупації селища Новоайдар Щастинського району Луганської області, позивач з 25.02.2022 не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу.
Подібну правову позицію щодо заборони передачі енергоресурсів на тимчасово окуповану територію висловлено у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23.
Так, Верховний Суд вказав, що рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.
Враховуючи викладене, об'єднана палата вважає, що висновок, викладений Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про застосування до спірних правовідносин положень статті 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» з огляду на загальновідомий факт окупації міста Мелітополь, відповідає Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
З урахуванням мотивів, наведених у цій постанові, об'єднана палата не вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про поширення положень статті 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.
Таким чином, враховуючи дані інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів споживача - Комунального некомерційного підприємства «Новоайдарська багатопрофільна лікарня» Новоайдарської селищної ради (ЕІС-код 56ХS00001RBGC00J), позовна вимога позивача про стягнення боргу є обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в сумі 608 220 грн 26 коп. за поставлений природний газ за період з 01.01.2022 по 24.02.2022 в обсязі 36 741,60 тис.куб.м.
У задоволенні решти позовних вимог про стягнення боргу в сумі 10 683 грн 95 коп. за поставлений 28.02.2022 природний газ в обсязі 645,40 тис.куб.м. слід відмовити, у зв'язку з відсутністю у позивача права на отримання заявлених до стягнення грошових коштів та відсутністю у відповідача кореспондованого зобов'язання їх сплачувати.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 216 ГК України (який був чинний на час виникнення між сторонами спірних правовідносин) передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України (який був чинний на час виникнення між сторонами спірних правовідносин) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.
Частиною 2 ст. 343 ГК України (який був чинний на час виникнення між сторонами спірних правовідносин) визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Частиною 6 ст. 232 ГК України (який був чинний на час виникнення між сторонами спірних правовідносин) встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За умовами п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку споживач зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пені, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Позивачем за прострочення оплати поставленого природного газу нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 122 496 грн 76 коп., у тому числі:
- за зобов'язаннями січня 2022 року за період з 16.03.2022 по 15.09.2022 в сумі 63 923 грн 79 коп.;
- за зобов'язаннями лютого 2022 року за період з 16.04.2022 по 15.10.2022 в сумі 58 572 грн 97 коп.
Відносно доводів відповідача щодо звільнення від відповідальності у зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 218 ГК України (який був чинний на час виникнення між сторонами спірних правовідносин) учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до п.п. 10.1-10.4 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дня їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства. Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) чітко визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014 № 40(3).
Відповідно до ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
За умовами п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили)
засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).
Отже, у Законі та Регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом.
В матеріалах справи відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України щодо договору постачання природного газу від 03.11.2021 № 11-1011/21-БО-Т.
Верховний Суд у постановах від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22, від 13.12.2023 у справі № 922/193/23 зазначив, що лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Разом з цим, у постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 та від 13.12.2023 у справі № 922/193/23 також зазначено, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної Торгово-промислової палати. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Суд наголошує, що незалежно від природи надзвичайної, непереборної обставини, за яких настали форс-мажорні обставини, необхідним є саме доведення суду настання таких обставин, належними доказами, з урахуванням положень ГПК України та ст. 141 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні».
Суд зазначає, що загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач, не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин, вказаний лист не є сертифікатом та не є документом, який виданий за зверненням відповідного суб'єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини і не є допустимим і достатнім доказом настання форс-мажорних обставин для конкретної особи.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів в розумінні, які б свідчили про те, що саме військова агресія Російської Федерації проти України унеможливила виконання зобов'язань за договором від 03.11.2021 № 11-1011/21-БО-Т щодо оплати спожитого природного газу.
Суд також враховує, що відповідач не повідомляв позивача про форс-мажорні обставини відповідно до умов договору.
Отже, суд вважає відсутніми підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань з оплати спожитого природного газу у вигляді пені, тому посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, як на підставу для звільнення від відповідальності, є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги.
Щодо зменшення розміру пені.
За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України (який був чинний на час виникнення між сторонами спірних правовідносин) передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягуються в разі порушення такого зобов'язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.
Водночас, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 233 ГК України (який був чинний на час виникнення між сторонами спірних правовідносин) та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Отже, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст. 233 ГК України (який був чинний на час виникнення між сторонами спірних правовідносин) і ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).
В даному випадку суд вбачає наявність виняткових обставин, які свідчать про можливість зменшення заявленого до стягнення розміру пені з огляду на наступне.
Так, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв. 24.02.2022, який триває й до теперішнього часу.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.10.2025 № 20096041803 місцезнаходженням відповідача - Комунального некомерційного підприємства «Новоайдарська багатопрофільна лікарня» Новоайдарської селищної ради станом на час розгляду даної справи є: вул. Незалежності, будинок 20 «з», селище міського типу Новоайдар, Щастинський район, Луганська область, 93500.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, який діяв до 20.03.2025, до якого була включена Новоайдарська селищна територіальна громада Щастинського району Луганської області, територія якої є тимчасово окупованою з 25.02.2022.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786, затверджений оновлений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. У вказаному Переліку Новоайдарська селищна територіальна громада Щастинського району Луганської області визначена окупованою також з 25.02.2022.
Суд враховує, що відповідач є комунальним некомерційним підприємством, яке з 25.02.2022 не має можливості отримання прибутку, оскільки через тимчасову окупацію Новоайдарської селищної територіальної громади Щастинського району Луганської області матеріально-технічна база підприємства залишилась на тимчасово окупованій території, у зв'язку з чим фінансування установи здійснюється виключно за кошти місцевого бюджету.
Крім того, розмір штрафних санкцій становить майже 20% суми основної заборгованості.
Вирішуючи питання щодо доцільності зменшення суми пені у цій справі суд також враховує: ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором (сумлінне проведення розрахунків до повномасштабного вторгнення на територію України); відсутність жодного доказу на підтвердження погіршення фінансового стану позивача; виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання останньому збитків в результаті прострочення відповідача, а також окупацію території України (селища Новоайдар), внаслідок чого нормальна та повноцінна діяльність відповідача є об'єктивно неможливою.
З іншого боку суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження актуального майнового стану відповідача, відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження настання для відповідача безпосередньо у спірних правовідносинах форс-мажорних обставин, а також те, що відповідач при укладенні договору з позивачем на власний розсуд погодився з умовами, які передбачають застосування санкцій за прострочення виконання зобов'язання з оплати природного газу.
Враховуючи викладене, а також з огляду на кризову ситуацію, яка склалася в державі внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України та не могла не вплинути негативно на фінансовий стан відповідача як бюджетної установи, суд вважає за можливе зменшити розмір заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача на 50% від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу, що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.
На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем строків сплати боргу, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання. Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені за прострочення оплати поставленого природного газу у січні 2022 року в сумі 63 923 грн 79 коп., суд зазначає, що він є арифметично правильним, зробленим відповідно до приписів діючого законодавства.
З огляду на відсутність підстав для стягнення з відповідача боргу за поставлений природний газ 28.02.2022, суд здійснив власний розрахунок пені за прострочення оплати поставленого природного газу за період з 01.02.2022 по 24.02.2022 на суму боргу в розмірі 266 607 грн 06 коп. та встановив, що нарахуванню підлягає пеня за період з 16.04.2022 по 15.10.2022 в сумі 56 316 грн 18 коп.
Загальний розмір пені за порушення строків оплати відповідачем поставленого природного газу у січні та лютому 2022 року складає 120 239 грн 97 коп.
Проте, з урахуванням зменшення розміру пені на 50%, позовна вимога позивача про стягнення пені за порушення строків оплати відповідачем поставленого природного газу у січні та лютому 2022 року підлягає частковому задоволенню в сумі 60 119 грн 99 коп.
У задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені слід відмовити.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Зазначені правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Позивачем за прострочення оплати поставленого природного газу нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 47 324 грн 36 коп. та інфляційні втрати в сумі 185 131 грн 97 коп., у тому числі:
- за зобов'язаннями січня 2022 року: 3% річних за період з 16.03.2022 по 15.10.2024 в сумі 26 511 грн 35 коп., інфляційні втрати за період з квітня 2022 року по вересень 2024 року в сумі 108 246 грн 57 коп.;
- за зобов'язаннями лютого 2022 року: 3% річних за період з 16.04.2022 по 15.102024 в сумі 20 813 грн 01 коп., інфляційні втрати за період з травня 2022 року по вересень 2024 року в сумі 76 885 грн 40 коп.
Перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних на інфляційних втрат за зобов'язаннями січня 2022 року, суд зазначає, що він є арифметично правильним, зробленим відповідно до приписів діючого законодавства.
З огляду на відсутність підстав для стягнення з відповідача боргу за поставлений 28.02.2022 природний газ, суд здійснив власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати поставленого природного газу за період з 01.02.2022 по 24.02.2022 на суму боргу в розмірі 266 607 грн 06 коп. та встановив, що нарахуванню підлягають 3% річних за період з 16.04.2022 по 15.10.2024 в сумі 20 011 грн 10 коп., інфляційні втрати за період з травня 2022 року по вересень 2024 року в сумі 73 923 грн 02 коп.
Таким чином, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 46 522 грн 45 коп., інфляційних втрат в сумі 182 169 грн 59 коп.
У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити.
При цьому, суд враховує, що стягнуті з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційні втрати, компенсують позивачу негативні наслідки у вигляді несвоєчасного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого природного газу, у тому числі за рахунок таких грошових коштів.
Всього підлягає стягненню 897 032 грн 29 коп., у тому числі: борг в сумі 608 220 грн 26 коп., пеня в сумі 60 119 грн 99 коп., 3% річних в сумі 46 522 грн 45 коп., інфляційні втрати в сумі 182 169 грн 59 коп.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позову покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 11 485 грн 83 коп.
Згідно з частинами 4, 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Комунального некомерційного підприємства «Новоайдарська багатопрофільна лікарня» Новоайдарської селищної ради про стягнення 973 857 грн 30 коп. задовольнити частково.
2.Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Новоайдарська багатопрофільна лікарня» Новоайдарської селищної ради, місцезнаходження: вул. Незалежності, будинок 20 «з», селище міського типу Новоайдар, Щастинський район, Луганська область, 93500, ідентифікаційний код 01983588 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», місцезнаходження: вул. Шолуденка, будинок 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 42399676 борг в сумі 608 220 грн 26 коп., пеню в сумі 60 119 грн 99 коп., 3% річних в сумі 46 522 грн 45 коп., інфляційні втрати в сумі 182 169 грн 59 коп., судовий збір в сумі 11 485 грн 83 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3.У задоволенні решти позову відмовити.
4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.
5.Повне рішення складено - 17.11.2025.
Суддя Андрій СЕКІРСЬКИЙ