Справа № 127/35772/25
Провадження 2/127/8248/25
14 листопада 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Сичук М.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Маринушкіна Арсена Григоровича про забезпечення позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 адвоката Маринушкіна Арсена Григоровича про забезпечення позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Разом із позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, а саме:, просить накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), які знаходяться на всіх його рахунках у всіх банківських та інших фінансово-кредитних установах, у національній валюті - гривні, а також у доларах США та євро, - у межах суми позову, що на момент подання позову становить 6800 доларів США або еквівалент в гривнях в розмірі 285 301,12 грн за офіційним курсом НБУ.
Накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), які знаходяться на всіх її рахунках у всіх банківських та інших фінансово-кредитних установах, у національній валюті - гривні, а також у доларах США та євро, - у межах суми позову, що на момент подання позову становить 6800 доларів США або еквівалент в гривнях в розмірі 285 301,12 грн за офіційним курсом НБУ; накласти арешт на 1/6 частку об'єкта нерухомого майна - квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 206755705101.
Заява мотивована тим, що позивач позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення боргу за розпискою, посилаючись на невиконання відповідачами зобов'язання щодо повернення грошових коштів у сумі 6800 доларів США, вказує на те, що відповідачі притягуються до участі у інших судових справах про стягнення заборгованості, мають боргові зобов'язання перед іншими кредиторами, за відповідачкою ОСОБА_3 зареєстровано лише 1/6 частку квартири, один із відповідачів не має зареєстрованого нерухомого майна, отже існує на думку заявника ризик ухилення відповідачів від виконання можливого рішення суду.
На підтвердження доводів заявник долучив довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо наявності або відсутності у відповідачів права власності на нерухоме майно.
Інших доказів у підтримку заявлених тверджень заявником не подано.
Відповідачі умисно не виконують своїх зобов'язань за розпискою від 24.04.2025 року щодо повернення грошових коштів, уникають зв'язку жодними засобами, хоча останньім відомий зміст та обсяг невиконаних зобов'язань за позикою та строк їх виконання.
Між сторонами виник спір щодо стягнення грошових коштів за договором позики оформленим розпискою від 24.04.2025 в розмірі становить 6800 доларів США або еквівалент в гривнях в розмірі 285 301,12 грн за офіційним курсом НБУ, який є суттєвим, а відтак невжиття заходів забезпечення позову в разі його задоволення може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідач ухиляється від виконання зобов'язань щодо повернення грошових коштів.
Вважає, що невжиття відповідного заходу забезпечення позову у майбутньому може утруднити виконання рішення суду у справі про стягнення заборгованості.
Дослідивши матеріали заяви приходжу до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Забезпечення позову - це заходи припинення дій, невжиття яких може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних правабо інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року, роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно викладених обставин у заяві, заявником не надано доказів того, що до заяви про забезпечення позову не додано витяги з реєстрів, які б підтверджували наявність у відповідача нерухомого та рухомого майна, а також відкритих рахунків у банках, суд має право відмовити у забезпеченні позову. Це пов'язано з тим, що суд не може вживати забезпечувальні заходи щодо майна, існування якого не доведено.
Отже, для забезпечення позову необхідно надати суду достатньо доказів наявності майна відповідача, яке потрібно забезпечити. Якщо таких доказів немає, суд має право відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що «забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості заходів забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Аналіз вище вказаних норм права та правових висновків, викладених у постановах Верховним Судом, свідчить про те, що суд, забезпечуючи позов, повинен враховувати співмірність заходів забезпечення позову та заявлених позовних вимог позивача.
Разом з тим, позивачем не надано доказів в обґрунтування того, що не застосування заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення.
Заявник, обґрунтовуючи ризики невиконання рішення суду, зазначив: наявність інших судових процесів, де відповідачі є боржниками; Відсутність за одним із відповідачів майна; наявність лише частки у квартирі у іншої відповідачки; припущення про можливий намір ухилення від виконання рішення суду.
Суд оцінює наведені обставини так: наявність інших проваджень не свідчить про ризик ухилення.
Верховний Суд неодноразово вказував, що сам по собі факт участі особи в інших спорах про стягнення боргу не є доказом наміру ухилятися від виконання рішення суду.
Це загальні життєві обставини, які не свідчать про відчуження майна або його приховування.
Відсутність майна у відповідача не є ризиком.
Посилання заявника на те, що ОСОБА_2 не має зареєстрованого нерухомого майна, не може вважатися підставою для забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2020 у справі № 14-505цс19 роз'яснила: "Відсутність майна або складне фінансове становище боржника не є доказом того, що він вчиняє дії з метою уникнення виконання рішення суду."
Наявність частки у квартирі не підтверджує ризик.
Заявник не довів, що відповідачка вчиняє будь-які дії щодо відчуження 1/6 частки квартири - немає даних про: подачу заяви про реєстрацію правочину, намір продати майно, реєстрацію іпотеки, укладення договору дарування.
Відсутність доказів реальної загрози.
Заявник не подав жодних доказів, що відповідачі: знімають кошти з рахунків з наміром їх приховати, укладають договори щодо відчуження майна, реєструють зняття з реєстрації місця проживання, вчиняють інші дії, що свідчать про ухилення.
Твердження заявника є припущеннями без належного документального підтвердження.
Баланс інтересів сторін та пропорційність заходів
Арешт майна - це один із найбільш інтенсивних, обмежувальних заходів забезпечення позову, який повинен: бути співмірним із позовними вимогами, не порушувати права інших осіб, застосовуватися лише тоді, коли існує реальна небезпека невиконання рішення.
Застосування арешту в ситуації, коли: позивач не довів реальної загрози, відповідачі не вчиняють дій по відчуженню майна, докази мають лише формальний характер, призвело б до порушення принципів змагальності, рівності сторін та пропорційності.
У сукупності встановлені обставини свідчать, що: доводи заявника ґрунтуються лише на припущеннях, ризики невиконання рішення суду не є доведеними, доказів, які б підтверджували наявність дій відповідачів щодо ухилення, не подано, правових підстав для обмеження прав відповідачів шляхом арешту майна немає, оскільки ефективний захист порушених прав позивача є звернення до суду із позовом та позивач має право надати додаткові докази існування майна відповідача і звернутися до суду з повторною заявою про забезпечення позову.
За таких обставин, суд вважає заяву про забезпечення позову необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-154, 272, 353, пп. 15.5 п. 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України,
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Маринушкіна Арсена Григоровича про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: