Справа № 134/1467/25
2/134/610/2025
Іменем України
11 листопада 2025 року с-ще Крижопіль
Крижопільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючої судді Кантонистої О.О.
за участю секретаря судового засідання Васільєвої Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
15 вересня 2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» (далі - ТОВ «КОШЕЛЬОК») через систему «Електронний суд» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3598109547-623274 від 21 лютого 2022 року в розмірі 15056,07 грн., з яких: 5050 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 10006,07 грн. - заборгованість за процентами.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача вказує, що 21 лютого 2022 року ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір № 3598109547-623274 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, за яким відповідачка зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.
За умовами кредитного договору позичальник ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в сумі 5050 грн., строком на 14 днів (з можливістю пролонгації), зі сплатою відсотків в розмірі 0,01 % на добу (дисконтна відсоткова ставка) за початковий період кредитування та 2,2 % на добу (базова процентна ставка) за продовжений строк користування кредитом, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту за вказаними позичальником в особистому кабінеті реквізитами платіжної картки.
Однак, в подальшому відповідачка не виконала свої зобов'язання щодо повернення наданого їй кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 15056,07 грн., з яких: 5050 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 10006,07 грн. - заборгованість за процентами.
Оскільки відповідачка в добровільному порядку не виконала своїх зобов'язань, тому ТОВ «КОШЕЛЬОК» просить стягнути з неї на свою користь 15056,07 грн. заборгованості за кредитним договором, а також понесені судові витрати: 2422,40 грн. судового збору та 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 16 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
25 вересня 2025 року до суду від АТ «Ощадбанк» надійшли витребувані докази.
Ухвалою Крижопільського районного суду від 13 жовтня 2025 року розгляд справи було відкладено в зв'язку з першою неявкою в судове засідання належним чином повідомленої відповідачки.
В судове засідання 11 листопада 2025 року сторони не з'явилися.
Представник позивача - адвокат Гурський Г.Ю. у позовній заяві просив проводити розгляд справи у відсутності сторони позивача. Не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі. У встановлений судом строк відповідачка не подала відзив на позов.
Ухвалою Крижопільського районного суду від 11 листопада 2025 року постановлено провести по справі заочний розгляд.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Судом встановлено, що 21 лютого 2022 року ТОВ «КОШЕЛЬОК» та відповідачка ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 3598109547-623274 з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 4510.
За умовами п. 1.1 Договору, ТОВ «КОШЕЛЬОК» зобов'язується надати позичальнику кредит в сумі 5050 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з п. 2.1 Договору, кредит надається строком на 14 днів (лояльний період), початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитора.
Сторони погодили, що строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом (п. 2.2 Договору).
Відповідно до п. 2.5 Договору, кредит надається позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншого електронного платіжного засобу, реквізити якої надані/вказані позичальником з метою отримання кредиту.
Сторони домовилися, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка платежів, що є Додатком до цього Договору, за умови дотримання якого сукупна вартість кредиту для позичальника становитиме 5057,07 грн., з яких 7,07 грн. - проценти за користування кредитом, які нараховуються за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом (14 днів) є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком продовження строку користування кредитом, в зв'язку з чим зобов'язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду; з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 % річних, що становить 2,2 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п. п. 3.3, 3.4, 3.6, 3.7, 3.8 Договору).
Таким чином, сторони досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, в частині визначення лояльного періоду користування кредитними коштами, що складає 14 днів, та відсоткової ставки в розмірі 2,2 % в день в разі користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду.
На виконання умов кредитного договору № 3598109547-623274 від 21.02.2022 року ТОВ «КОШЕЛЬОК» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 5050 грн.
В свою чергу відповідачка належним чином не виконала свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість за договором в розмірі 15056,07 грн., з яких: 5050 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 10006,07 грн. - заборгованість за процентами, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За положеннями ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
За положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувана електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (ч. ч. 1, 3 ст. 641 ЦК України).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції (ст. 642 ЦК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
Враховуючи факт підписання відповідачкою ОСОБА_1 електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, суд вважає, що укладення кредитного договору № 3598109547-623274 від 21.02.2022 відбулось, що узгоджується зі ст. ст. 6, 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», та останній було перераховано суму кредиту в розмірі 5050 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 .
При цьому, факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 5050 грн. підтверджується повідомленням ЦВ ПАТ «МТБ БАНК» у м. Києві від 15.07.2025 № 07/605-07/388, згідно якого 21.02.2022 об 11:08:29 на банківську картку № НОМЕР_3 було проведено безготівкове зарахування грошових коштів в сумі 5050 грн. через платіжну систему xPAY, згідно договору № 3598109547-623274, ID транзакції 56180822.
Крім того, факт належності ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_3 та перерахування на вказану картку 21 лютого 2022 року кредиту в сумі 5050 грн. підтверджується інформацією, наданою АТ «Ощадбанк» на виконання ухвали суду від 16 вересня 2025 року, за № 46/1211/121330/2025/БТ від 19.09.2025, а також випискою про рух коштів на вказаній банківській картці за період з 20.02.2022 по 04.06.2022.
Наявність у відповідачки заборгованості за кредитним договором № 3598109547-623274 від 21.02.2022 року підтверджується детальним розрахунком заборгованості.
Належних та допустимих доказів щодо погашення заборгованості відповідачкою суду не надано.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 отримані кошти у визначений кредитним договором строк не повернула, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, які доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та кредитному договорі, підлягають задоволенню і з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 5050 грн. за кредитним договором № 3598109547-623274 від 21.02.2022 року.
Що стосується розміру відсотків за користування кредитними коштами за договором № 3598109547-623274, які позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь, то суд зважає на наступне.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що заборгованість по відсотках, яку просить стягнути позивач, складає 10006,07 грн.
За умовами кредитного договору, які були погоджені його сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за кредитним договором в межах строку дії договору кредиту (14 днів) та після його закінчення у разі неповернення кредиту, але не більше 90 календарних днів, починаючим з першого дня прострочки виконання зобов'язання.
Оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором № 3598109547-623274 від 21.02.2022 року не виконала, то розмір заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами за цим договором, з урахуванням умов договору щодо розміру денного відсотку за користування коштами (2,20 %), відповідно складає 10006,07 грн. (5050 грн. тіла кредиту х 2,20 % : 100 х 90 днів + 7,07 грн. відсотків, нарахованих в межах строку дії договору (14 днів)).
Отже, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 10006,07 грн. відсотків за кредитним договором № 3598109547-623274 від 21.02.2022 року, а тому позов в цій частині є обґрунтованим і також підлягає задоволенню.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» слід стягнути 15056,07 грн. заборгованості за кредитним договором № 3598109547-623274 від 21 лютого 2022 року, з яких: 5050 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 10006,07 грн. - заборгованість за процентами.
Щодо судових витрат.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Так, договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).
Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 ЦПК України).
В силу положень частини 5 статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 6 статті 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 12.02.2025 року та додатку до нього від 10.07.2025 року, підписаних ТОВ «КОШЕЛЬОК» та АБ «ГЕРМАН ГУРСЬКИЙ ТА ПАРТНЕРИ», сторонами погоджено, що клієнту надано правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 10000 грн., які підлягають до сплати не пізніше 10 днів з дати ухвалення судом рішення у справі. Так, АБ «ГЕРМАН ГУРСЬКИЙ ТА ПАРТНЕРИ» було надано позивачу ТОВ «КОШЕЛЬОК» наступні послуги з правничої допомоги по даній цивільній справі: оформлення документів щодо надання правничої допомоги - 30 хвилин роботи вартістю 1000 грн.; збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору - 1 година роботи вартістю 2000 грн.; складання позовної заяви - 2 години роботи вартістю 4000 грн.; формування додатків (доказів) до позовної заяви (для суду та відповідачу) - 1 година роботи вартістю 2000 грн.; відправка позову стороні, до суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі - 30 хвилин роботи вартістю 1000 грн.
Судом встановлено, що розмір витрат позивача на правничу допомогу підтверджено належними та допустимими доказами, водночас відповідачка не подала заперечення щодо такого розміру та відповідного клопотання про його зменшення.
За відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в суду відсутні правові підстави для зменшення належно підтвердженого розміру таких витрат з власної ініціативи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 року у справі № 676/5537/19).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений позивачем до відшкодування у розмірі 10000 грн., є співмірним із: складністю справи; часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатським бюро послуг та виконаних робіт.
Враховуючи, що позов задоволено у повному обсязі, тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» слід стягнути 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Підстав для зменшення вказаного розміру витрат на правничу допомогу суд не вбачає.
Крім того, при поданні позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2175 від 01.08.2025 року.
Оскільки позов задоволено у повному обсязі, тому понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. підлягають стягненню на його користь з відповідачки.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 268, 280-282 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» заборгованість за кредитним договором № 3598109547-623274 від 21 лютого 2022 року в розмірі 15056,07 грн. (п'ятнадцять тисяч п'ятдесят шість гривень, 7 копійок), з яких: 5050 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 10006,07 грн. - заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» 2422,40 грн. судового збору та 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 12422,40 грн. (дванадцять тисяч чотириста двадцять дві гривні, 40 копійок) судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК», місцезнаходження: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Антонова, 8А, код ЄДРПОУ 40842831.
Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Повне рішення складено 17 листопада 2025 року.
Суддя