Справа № 132/2535/25
3/132/1475/25
Іменем України
24.10.2025 м. Калинівка
Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Сєлін Є.В. розглянувши матеріали, які надійшли з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Вінниця Вінницької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП документально не підтверджений, до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП,
Неповнолітній ОСОБА_2 - 25 липня 2025 року о 22год.00хв. перебуваючи в громадському місці, а саме на автодорозі М-21, 275км., вчинив дрібне хуліганство, а саме висловлювався нецензурною лайкою, чим порушив громадський порядок та спокій громадян, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши всі докази по справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об'єктивно, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з вимогами статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 173 КУпАП передбачена відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Об'єктивну сторону складу дрібного хуліганства становлять наступні альтернативні діяння: 1) нецензурна лайка в громадських місцях; 2) образливе чіпляння до громадян; 3) інші подібні дії, за умови, що кожне із цих діянь порушує громадський порядок і спокій громадян, а обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони цього правопорушення є хуліганський мотив поведінки особи, яка вчиняє зазначені вище дії.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, передбачає наявність діяння нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та вчинення інших подібних дій, що як наслідок порушують громадський порядок та спокій громадян. При цьому дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка вчиняє таке правопорушення, усвідомлює, що своїми діями порушує громадський порядок і спокій громадян, та бажає чи свідомо припускає прояв неповаги до суспільства.
Також з диспозиції статті вбачається, що одним з елементів об'єктивної сторони є місце вчинення правопорушення - громадські місця, тобто місця скупчення громадян, проведення громадських заходів тощо.
Однак, хуліганські дії необов'язково пов'язані з громадським місцем. Громадський порядок може бути порушений і за відсутності сторонніх осіб, в присутності лише самого потерпілого.
Судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2 - 25 липня 2025 року о 22год.00хв. перебуваючи в громадському місці, а саме на автодорозі М-21, 275км., вчинив дрібне хуліганство, а саме висловлювався нецензурною лайкою, чим порушив громадський порядок та спокій громадян, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам статті 256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть адміністративного правопорушення, так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.
Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Наявні у адміністративному матеріалі докази є такими, що «поза розумним сумнівом» доводять винність ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.
Санкція статті 173 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.
Відповідно до положень статті 12 КУпАП, адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Згідно з приписами статті 13 КУпАП, до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Статтею 24-1 КУпАП передбачено, що за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: 1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
При здійсненні провадження про притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка є неповнолітньою суди зобов'язані забезпечувати точне й неухильне застосування діючого законодавства, своєчасний та якісний їх розгляд, керуватися Конституцією України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, зокрема Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, Мінімальними стандартними правилами ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх від 29 листопада 1985 року («Пекінські правила»), а також враховувати практику Європейського суду з прав людини.
Так, за змістом Мінімальних стандартних правил ООН, що стосуються провадження правосуддя стосовно неповнолітніх («Пекінські правила»), які прийняті резолюцією 40/33 Генеральної Асамблеї 1985 року, і які спрямовують на те, що система правосуддя по відношенню до неповнолітнього направлена в першу чергу на забезпечення добробуту неповнолітнього й забезпечення того, щоб будь-які міри впливу на останнього були завжди пропорційні, як з індивідуальними даними особистості правопорушника, так із обставинами правопорушення.
Здійснюючи провадження щодо неповнолітніх, у кожному окремому випадку судді, суд зобов'язані зважати, що особа набуває повної процесуальної дієздатності лише з досягненням повноліття та враховувати, що національним законодавством та міжнародними договорами закріплено особливий підхід до неповнолітніх правопорушників, що зумовлює застосування інших, відмінних від тих, які застосовуються до дорослих, форм реалізації адміністративної відповідальності.
Таким чином, закріплений законом особливий підхід до неповнолітніх правопорушників зумовлює застосування інших, відмінних від тих, які застосовуються до дорослих (повнолітніх), форм реалізації адміністративної відповідальності, що повністю узгоджується з Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1989 року, Мінімальними стандартними правилами ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх від 29.11.1985 року («Пекінські правила»), а також з практикою Європейського суду з прав людини та з іншим національним законодавством стосовно неповнолітніх.
Оцінюючи дії неповнолітнього, суд зважає на те, що його життєвий досвід є ще недостатній, й за наявності упущень у вихованні, ОСОБА_2 міг неправильно оцінити лінію своєї поведінки, а тому, для гарантування правового захисту суд вважає необхідним зважити на його вікові особливості в момент вчинення адміністративного правопорушення, та у відповідності до принципу 5.1 «Пекінських правил» (Мінімальних стандартних правил Організації Об'єднаних Націй, які стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх) від 29.11.1985 року бере до уваги що «…реакція на неповнолітніх правопорушників повинна ґрунтуватися на врахуванні не лише тяжкості правопорушення, а й особливостей їх особистості»
З урахуванням вищенаведеного, враховуючи, що ОСОБА_2 будучи неповнолітнім, вчинив адміністративне правопорушення, яке не потягло за собою будь-яких негативних наслідків, що істотно знижує суспільну небезпечність скоєного, з урахуванням відомостей про його особу, зокрема, що він раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, самостійного доходу немає, беручи до уваги склад та матеріальний стан його сім'ї, визнання ним вини і щире каяття, відсутність негативно характеризуючих даних щодо його особи, суд вважає, що виправлення неповнолітнього правопорушника є можливим без накладення адміністративного стягнення у загальному порядку, передбаченому КУпАП, а шляхом застосування до нього заходу впливу, передбаченого статтею 24-1 КУпАП, а саме у виді попередження, яке здатне забезпечити позитивний виховний вплив на нього.
Дана позиція суду обумовлена принципами справедливості та гуманізації щодо відповідальності неповнолітнього особи.
Суд не є каральним органом. Суд потрібен для відновлення справедливості та встановлення вини особи, яка вчинила правопорушення. У разі встановлення такої вини притягнення особи до відповідальності, з метою виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Особливості вікової психології неповнолітніх дають змогу обмежитися щодо таких осіб порівняно більш м'якими заходами, достатніми для забезпечення їх виправлення і перевиховання. Суспільство не має права висувати до неповнолітніх такі самі суворі вимоги, як до своїх дорослих членів.
У відповідності до положень ст.ст.40-1, 284 КУпАП, судовий збір з неповнолітнього ОСОБА_2 стягненню не підлягає, оскільки він не піддається адміністративному стягненню.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 24-1, 173, 221, 283-284, 287, 294 КУпАП, суддя, -
Неповнолітнього ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.
Застосувати до неповнолітнього ОСОБА_2 захід впливу, передбачений статтею 24-1 КУпАП, у виді попередження.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя