Справа № 132/2842/25
2-др/132/7/25
Ухвала
Іменем України
14 листопада 2025 року місто КАЛИНІВКА
Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді - СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання - РИБАК І.Ю., за участі: представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката ФЕРЕНЕЦЬ О.Ю., розглянувши у судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області, заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Глеба Павла Олександровича про ухвалення додаткового рішення у справі № 132/2842/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
28.08.2025 року до Калинівського районного суду Вінницької області звернулася ОСОБА_2 із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, в якому зазначила, що очікує понести у зв'язку з розглядом цієї справи витрати на правничу допомогу у розмірі 7000грн.00коп., які згідно прохальної частини, просила стягнути з відповідача на її користь.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025 року, визначено склад суду з розгляду цивільного позову: головуючого суддю Павленка І.В.
Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області Павленка І.В. від 01.09.2025 року, відкрито провадження у справі, визначено здійснити його розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Глеба П.О. подав 20.09.2025 року через систему «Електронний суд» клопотання про розгляд справи, яка призначена судом на 02.10.2025 року на 09год.00хв., у відсутності позивача та його представника, в якій повідомив суд про понесення позивачем витрат на правову допомогу в сумі 7000грн.00коп., розмір яких не є остаточним, який буде наданий суду протягом п'яти днів з дня постановлення судом рішення у справі у порядку винесення додаткового рішення.
У постанові Верховного Суду від 15.09.2021 року у справі № 161/7163/20 зазначено, що у випадку подання стороною справи до суду заяви про надання доказів про витрати, які вона сплатила за професійну правову допомогою у зв'язку з розглядом справи, у п'ятиденний строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, суд позбавлений можливості розглядати питання розподілу витрат на професійну правову допомогу до закінчення цього строку.
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 02.10.2025 року, частково задоволений позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 31.10.2017 року в Калинівському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис № 196. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі слати 50 відсотків судового збору у розмірі 605грн.60коп. Повернуто ОСОБА_2 з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 605грн.60коп. Призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу на 11год.30хв. 29.10.2025 року, та запропоновано представнику позивача ОСОБА_2 - адвокату Глебі П.О. подати докази щодо розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в строк до 08.10.2025 року.
Позивач ОСОБА_2 та її представник Глеба П.О., як зацікавлені особи у судовому провадженні, зобов'язані були проявляти особливу старанність у захисті своїх інтересів і вживати необхідних заходів для того, щоб бути в курсі подій у провадженні, що узгоджується із рішенням ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України» від 16.02.2017 року.
Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті (частина третя статті 259 ЦПК України).
Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
За статтею 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).
Статтею 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З аналізу положень норм процесуального законодавства вбачається, що норма частини 8 статті 141 ЦПК України встановлює загальне правило можливості подання доказів з приводу судових витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Натомість положення частини 1 статті 246 ЦПК України є спеціальною нормою по відношенню до вищевказаної, та встановлює не тільки можливість подання таких доказів, але й процедуру та вимоги до такої процесуальної дії, зокрема обов'язок доведення наявності поважних причин, які унеможливили стороні подання таких доказів до закінчення судових дебатів.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 161/5317/18 містяться висновки про те, що аналіз норм статей 126, 137, 141 ЦПК України вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду. Водночас потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.
У постановах Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, від 15 листопада 2024 року у справі № 756/12382/19 зазначено, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання відповідних доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє у задоволенні заяви про стягнення судових витрат.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 346/2744/21.
Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Отже, з урахуванням вищевказаної правової позиції Верховного Суду та наведених процесуальних норм, суд зазначає, що в разі неподання доказів понесення витрат на правничу допомогу у визначений законом строк, сторона має обґрунтувати, які поважні причини не дозволили їй подати такі докази до закінчення розгляду справи.
Повертаючись до обставин даної справи, встановлено, що керуючись ч.8 ст.141 ЦПК України, Калинівський районний суд Вінницької області в резолютивній частині ухваленого 02.10.2025 року рішення, встановив представнику позивача ОСОБА_2 - адвокату Глебі П.О. граничний строк для подання доказів щодо розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу до 08.10.2025 року.
Проте, заяву про ухвалення додаткового рішення та акт надання правової (правничої) допомоги від 22.10.2025 року, представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Глеба П.О. подав 23.10.2025 року через систему «Електронний суд», тобто із порушенням строку, встановленого судом у рішенні від 02.10.2025 року.
Статтею 120 ЦПК України встановлено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до статті 122 ЦПК України, строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно статті 123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За положеннями частин третьої - шостої статті 124 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Відповідно до статті 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно частин першої - четвертої статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
З матеріалів справи слідує, що представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Глеба П.О. до закінчення строку, встановленого судом для подання доказів щодо розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, не звертався до суду із заявою про його продовження, та суд з власної ініціативи це питання не вирішував, а подана адвокатом Глебою П.О. заява про ухвалення додаткового рішення, не містить клопотання про поновлення процесуального строку, встановленого законом, та обґрунтування неможливості подання ним доказів на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі.
Матеріали справи не містять будь-яких даних про те, що позивач ОСОБА_2 та її представник Глеба П.О. звертались до Калинівського районного суду Вінницької області до закінчення строку, встановленого судом для подання доказів щодо розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, із запитом (клопотанням) щодо надання їм інформації про результати судового засідання, що відбулося 02.10.2025 року, та отримання копії судового рішення, ухваленого в справі цього дня, та їм було відмовлено у наданні такої інформації та отриманні відповідного судового рішення.
Отримання копії судового рішення поза межами строку, встановленого законом та судом для подання доказів щодо розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, є підставою для звернення до суду із заявою про продовження строку, встановленого судом або із заявою про поновлення процесуального строку, встановленого законом, чого зроблено не було.
Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом пунктом 1 частини другої статті 137 ЦПК України, здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що плачена або підлягає оплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона оплатила або має оплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже оплаченої, так і тієї, що лише підлягає оплаті (буде оплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17 зазначено, що види робіт або послуг адвоката, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і процесуального закону.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, які свідчать про плату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформленні у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
З урахуванням наведеного, договір про надання правової допомоги є ключовим документом, який підтверджує, що сторони уклали угоду про юридичну допомогу.
Цей договір є підставою для визначення обсягу наданих послуг, а також, разом з квитанцією про плату, служить доказом понесених витрат, що надає суду можливість їх відшкодувати.
Документи, що свідчать про плату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги (наприклад, квитанції), повинні бути надані суду разом із договором.
Без надання копії договору про надання правової допомоги, суд не має підстав для визначення обґрунтованого розміру відшкодування, оскільки не може встановити обсяг наданих послуг та їхню вартість.
З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 при зверненні до Калинівського районного суду Вінницької області із позовом про розірвання шлюбу, а її представника - адвокат Глеба П.О. при зверненні до суду із заявою про надання доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду від 20.09.2025 року, копії договору про надання правничої допомоги б/н від 14.08.2025 року суду не надавали.
Не долучено копії договору про надання правничої допомоги б/н від 14.08.2025 року і до заяви про винесення додаткового рішення від 23.10.2025 року.
Акт надання правової (правничої) допомоги від 22.10.2025 року, є похідним документом, який повинен був наданий разом із договором про надання правничої допомоги б/н від 14.08.2025 року.
За відсутності договору про надання правничої допомоги б/н від 14.08.2025 року, суд позбавлений можливості встановити обсяг наданих послуг та їхню вартість.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Глеба П.О. не подав доказ - договір про надання правничої допомоги б/н від 14.08.2025 року протягом строку, визначеного законом (ч.8 ст.141 ЦПК України) та судом (резолютивна частина рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 02.10.2025 року).
Частина восьма статті 141 ЦПК України встановлює імперативну норму, згідно якої, у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску.
У постанові Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі № 161/5317/18 зазначено, що потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.
У постанові Верховного Суду від 22.11.2019 року у справі № 810/1502/18 зазначено, що наслідки у вигляді залишення заяви про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду, передбачені як за неподання заяви, так і у разі ненадання відповідних доказів, а тому у випадку пропуску позивачами цих строків, суд повинен застосувати процесуальний наслідок у вигляді залишення заяви без розгляду, а не відмови у її задоволенні.
Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом частини першої статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність залишення без розгляду заяви представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Глеба Павла Олександровича про ухвалення додаткового рішення у справі № 132/2842/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, з підстав, зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали.
Керуючись ст.ст.141, 258-261, 268, 270, 272, 353 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Глеба Павла Олександровича про ухвалення додаткового рішення у справі № 132/2842/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - залишити без розгляду.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя