ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.11.2025Справа № 910/10297/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ІНТЕР - ЛІС"
до Фізичної особи - підприємця Колесіної Людмили Дмитрівни
про стягнення 108 682, 20 грн.
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ІНТЕР - ЛІС" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Колесіної Людмили Дмитрівни (далі - відповідач) про стягнення попередньої оплати у розмірі 108 682, 20 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем порушено умови Договору купівлі - продажу №13/04/23 від 13.04.2023 в частині не поставки товару у встановленому розмірі, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2025 відкрито провадження у справі № 910/10297/25, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позову, позивачу для подачі відповіді на відзив.
З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлялась ухвала суду від 25.08.2025 року.
Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0610276858567 ухвалу суду від 25.08.2025 про відкриття провадження у справі не отримав, у зв'язку з чим конверт було повернуто до Господарського суду міста Києва з відміткою «за закінченням строку зберігання».
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/10297/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -
13.04.2023 між Фізичною особою - підприємцем Колесіною Людмилою Дмитрівною (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ІНТЕР - ЛІС» (далі - покупець) укладено Договір купівлі - продажу № 13/04/2023 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у власність товари. Товари перераховані у Видаткових накладних які є невід'ємними частинами до даного Договору та оплатити за них на умовах цього Договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору покупець зобов'язаний здійснити передоплату у розмірі 100 % від вартості Товару, зазначеного у рахунку.
Згідно з п. 3.1. Договору товари надаються Покупцю та повинні бути оплачені на підставі рахунку в безготівковій формі на умовах, зазначених у п.7.4 Договору.
Поставка Товару здійснюється Продавцем за допомогою кур'єрської компанії - перевізника «Нова Пошта» за адресою згідно заявки Покупця. Поставка оплачується Покупцем (п.3.3 Договору).
Перехід права власності на Товар відбувається після повної оплати Товару згідно виставлених рахунків Продавця (п. 5.1 Договору).
Товар вважається переданим Продавцем та прийнятим Покупцем за якістю та кількістю - згідно з Видаткових накладних (п. 5.2 Договору).
Відповідно до п. 7.3 Договору Товари, що надаються Покупцю повинні бути повністю оплачені до передачі товару на підставі виставленого рахунку в безготівковій формі на рахунок Продавця.
Пунктом 7.4 Договору встановлено, що оплата повинна бути здійснена в гривні не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з дня виставлення рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.
Згідно з п. 8.2 Договору якщо поставку Товару буде затримано більше ніж на 10 (десять) робочих днів, з причин непов'язаних з дією п.3.4; 3,5 цього Договору, Продавець зобов'язаний повернути Покупцю попередню оплату у повному розмірі протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання листа - вимоги про повернення коштів.
Договір стає дійсним та набуває чинності з дати його підписання Сторонами і залишається чинним протягом 1 (одного) року, але у будь - якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань, вказаних у цьому Договорі (п. 12.3 Договору).
На виконання умов Договору позивачем здійснило перерахування 100% передоплати за Товар на загальну суму 430 727, 40 грн. згідно виставлених рахунків, а саме:
1) Рахунок на оплату № 56 від 13.04.2023 сума 246 227,4 грн.;
2) Рахунок на оплату №55 від 13.04.2023 сума 184 500, 00 грн.
Перерахування передоплати підтверджується платіжними інструкціями № 34965 від 14.04.2023 на суму 246 227, 40 грн та № 34966 від 14.04.2023 на суму 184 500, 00 грн.
В свою чергу, відповідачем здійснено часткову поставку товару згідно виставлених рахунків, саме:
- Дрон FPV учбовий-1 шт. згідно видаткової накладної № 59 від 04.09.2023 на суму 7 560,00 грн.;
- Квадрокоптер REVENGE вантажопідйомністю 0, 72 кг 3 шт. згідно видаткової накладної № 86 від 24.11.2023 на суму 55 350, 00 грн;
- Додатковий комплект лопастей fpv дрон 7 дюймів 4 шт. згідно видаткової накладної № 87 від 24.11.2023 на суму 1 663, 20 грн.;
- Квадрокоптер REVENGE вантажопідйомністю 0, 72 кг 7 шт. згідно видаткової накладної № 13 від 19.03.2024 на суму 129 150, 00 грн;
- Квадрокоптер REVENGE вантажопідйомніспо 0, 72 кг 3 шт. згідно видаткової накладної №14 від 19.03.2024 на суму 55 350, 00 грн.;
- Додаткові АКБ 8500 м/а 3 шт. згідно видаткової накладної №16 від 19.03.2024 на cyму 7 200, 00гpн;
- Дрон з підвищеною вантажопідйомністю 10 Дюймів REVENGE 1 шт на суму 56 700,00 грн.; додатковий комплект лопастей для дрону 10 дюймів на суму 9 072,00 грн, згідно видаткової накладної № 43 від 21.08.2024 на загальну суму 65 772,00 гpн.
На виконання умов Договору Продавцем передано Покупцю товар на загальну суму 322 045, 20грн.
За доводами позивача, решта оплаченого Товару на загальну суму 108 682, 20 грн. на даний час так і не передана Покупцю, що є порушенням договірних зобов'язань і підставою для повернення відповідачем суми попередньої оплати отриманої за Товар.
06.01.2025 позивач звертався до відповідача з листом - вимогою № 06-01-25/1 з проханням протягом 10 календарних днів з моменту отримання вимоги повернути попередню оплату у розмірі 108 682, 20 грн. Докази надсилання вимоги, долучені до матеріалів справи.
Відповідач відповіді на лист - вимогу № 06-01-25/1 від 06.01.2025 не надав, передоплату у розмірі 108 682, 20 у строк, зазначений у вимозі не повернув.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу № 13/04/2023 від 13.04.2023 не у повному обсязі поставив позивачу товар, оплачений позивачем шляхом попередньої оплати, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок повернути позивачу попередню оплату сумою 108 682, 20 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Судом встановлено, що на підставі виставлених Фізичною особою - підприємцем Колесіною Людмилою Дмитрівною рахунків на оплату:
1) Рахунок на оплату № 56 від 13.04.2023 сума 246 227, 40 грн.;
2) Рахунок на оплату №55 від 13.04.2023 сума 184 500, 00 грн.
Перерахування передоплати підтверджується платіжними інструкціями № 34965 від 14.04.2023 на суму 246 227, 40 грн та № 34966 від 14.04.2023 на суму 184 500, 00 грн.
Згідно з п. 3.4 Договору Товар буде виготовлятись під замовлення до 35 робочих днів з моменту передоплати.
За наслідком отримання позивачем товару згідно з видаткових накладних № 59 від 04.09.22023 на суму 7 560, 00 грн ; № 86 від 24.11.2023 на суму 55 350, 00 грн; № 87 від 24.11.2023 на суму 1 663, 20 грн; № 13 від 19.03.2024 на суму 129 150, 00 грн; № 14 від 19.03.2024 на суму 55 350, 00 грн; № 16 від 19.03.2024 на суму 7 200, 00 грн та № 43 від 21.08.2024 на суму 65 772, 00 грн.
Загальна вартість поставленого товару становить 322 045, 20 грн.
Як встановлено судом, позивачем була сплачена сума передплати у розмірі 430 727, 40 грн.
Однак відповідачем не поставлено товару на суму 108 682, 20 грн.
Згідно з п. 8.2 Договору якщо поставку Товару буде затримано більше ніж на 10 (десять) робочих днів, з причин непов'язаних з дією п.3.4; 3,5 цього Договору, Продавець зобов'язаний повернути Покупцю попередню оплату у повному розмірі протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання листа - вимоги про повернення коштів.
Позивачем надіслано відповідачу лист - вимогу № 06-01-25/1 від 06.01.2025 з проханням повернути кошти за непоставлений товар.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту ст. 693 Цивільного кодексу України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).
Покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов'язок продавця поставити товар припиняється.
Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов'язань сторін за договором, в тому числі припинення обов'язку продавця поставити погоджений товар.
Доказів повернення грошових коштів у сумі 108 682, 20 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Обов'язок Фізичної особи - підприємця Колесіної Людмили Дмитрівни з повернення суми попередньої оплати у розмірі 108 682, 20 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не був спростований, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ІНТЕР - ЛІС» до Фізичної особи - підприємця Колесіної Людмили Дмитрівни про стягнення попередньої оплати у розмірі 108 682, 20 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд наголошує, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).
Витрати позивача по сплаті судового збору (у розмірі 2 422, 40 грн, розрахованого із застосуванням понижуючого коефіцієнту у розмірі 0,8 за подання позовної заяви з долученими до неї документами в електронній формі з використанням системи «Електронний суд»), з огляду на висновки суду про задоволення позовних вимог, суд покладає на відповідача відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 86, 74, 76 - 80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ІНТЕР - ЛІС» до Фізичної особи - підприємця Колесіної Людмили Дмитрівни про стягнення попередньої оплати у розмірі 108 682, 20 грн задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Колесіної Людмили Дмитрівни (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ІНТЕР - ЛІС» (адреса: 39603, Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Профспілкова, 9; код ЄДРПОУ 40709221) суму попередньої оплати в розмірі 108 682 (сто вісім тисяч шістсот вісімдесят дві) грн 20 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 17.11.2025.
Суддя М.Є. Літвінова