ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.10.2025Справа № 910/4499/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хунхуа Інтернешнл Україна»
про стягнення 396.754,55 грн
Представники сторін: не викликались
10.04.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хунхуа Інтернешнл Україна» про стягнення 396.754,55 грн пені.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами укладений договір поставки № УБГ 303/015-23 від 24.05.2023 предметом якого є поставка запасних частин до верхнього приводу 500TON ESI 1000HR/50Hz в кількості 75 штук загальною вартістю 31.067.268,98 грн з ПДВ. Відповідно до графіку поставки товар мав бути поставлений протягом 180 календарних днів з дати укладення договору, тобто до 20.11.2023. Відповідачем частково поставлено товар з порушенням строку, що підтверджується видатковими накладними № 19 від 29.11.2023, № 21 від 25.11.2023, № 6 від 25.03.2024 та № 11 від 21.08.2024. Відповідач повідомив позивача листом № 12/14-23 від 18.12.2023 про неможливість вчасно виконати договір поставки, у зв'язку із затримкою постачання товару від інших постачальників та через неможливість виготовити запчастини і доставити їх через кордон Польщі. Позивач зазначає, що у відповідача відсутні обставини непереборної сили за договором, а тому на адресу останнього направлено претензію № 305.4-305-2-701 від 29.01.2023 з пропозицією сплатити штрафні санкції. Відповідач листом № 2024-15/02 від 21.02.2024 відмовив у сплаті штрафних санкцій. 15.05.2024 позивач направив відповідачу вимогу № 305.4-305-2-3419 від 14.05.2024 про сплату штрафних санкцій, яка не була задоволена відповідачем. 28.05.2024 позивач направив відповідачу повідомлення № 305.4-305-2-6330 про застосування до відповідача оперативно-господарської санкції. 02.09.2024 позивачем було направлено вимогу № 305.4-305.2-6466 від 02.09.2024 про сплату штрафних санкцій, яка залишилась без задоволення. 12.09.2024 відповідачу було направлено повідомлення № 305.4-305-2-6802 про застосування оперативно-господарської санкції та від 19.02.2025 направлено вимогу № 305.4-305-2-1585 про сплату пені, відповіді на які не отримано. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вищевикладеними вимогами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4499/25 від 17.04.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
18.04.2025 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2025 відкрито провадження у справі № 910/4499/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 25.04.2025 було направлено відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 29.04.2025 о 19:19 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 15.05.2025 включно.
09.05.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4499/25 від 12.05.2025 відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Хунхуа Інтернешнл Україна» повернуто без розгляду.
12.05.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує повністю посилаючись на те, що за договором товар було поставлено покупцю. Натомість оплата покупцем за поставлений товар була проведена не повністю. Передача товару засвідчувалась видатковими накладними, підписаними обома сторонами. Поставка товару проводилась частинами (партіями) відповідно до умов договору із врахуванням фактичних обставин - військового стану, логістичних проблем, блокування кордонів України. Всі поставлені партії товару були прийняті покупцем. Разом з тим, позивач не враховує реальних обставин справи та актуальну ситуацію України. Зокрема, біля 40 календарних днів тривала блокада кордонів України для вантажного транспорту. Повідомлення про це ми направляли позивачу разом з повідомленнями логістичної компанії. Це спричинило затримки у доставці товару. Відповідно до положень ст. 233 Господарського Кодексу України та ст. 551 Цивільного Кодексу України передбачена можливість зменшення розміру штрафних санкцій в разі якщо вони перевищують збитки кредитора. З обставин даної поставки позивач взагалі не поніс жодних збитків. З огляду на це відповідач просить суд зменшити суму штрафу за несвоєчасну поставку товару за договором до 100.000,00 грн. Штрафна санкція у вигляді пені може нараховуватись виключно на підставі норми договору, отже в період його чинності (дії). Договір № УБГ303/015-23 було укладено 24.05.2023 зі строком дії до 31.05.2024. Тому вважає нарахування штрафу (пені) на підставі договору за період, коли правочин припинив свою дію, а саме після 31.05.2024 безпідставним з правового боку. У відзиві відповідач просить суд розглядати справу без застосування спрощеного порядку розгляду справи; призначити звірку взаєморозрахунків за договором; зменшити штраф до 100.000,00 грн, у позовних вимогах по стягненню пені відмовити; про дату та час розгляду справи повідомити сторони для можливості участі у судових засіданнях.
Суд розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи не в порядку спрощеного позовного провадження дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справи незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд відкриваючи провадження у даній справі, з огляду на те, що ціна позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та незначну складність справи, дійшов висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Частиною 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи: 1) про банкрутство; 2) за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 3) у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій); 4) у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу; 6) у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю); 7) у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна; 8) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 9) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3-8 цієї частини.
Дана справа не входить до наведеного переліку справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Переданий на вирішення суду спір входить до переліку, встановленого ч. 5 ст. 12 вказаного Кодексу для розгляду справ, що розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження, тому виключається можливість застосування ст. 250 Господарського процесуального кодексу України в частині переведення розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
З приводу клопотання відповідача щодо повідомлення сторін про дату та час розгляду справи для можливості участі у судових засіданнях суд зазначає, що ухвалою про відкриття провадження у справі від 25.04.2025 вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без проведення судового засідання; жодною із сторін в порядку ч. 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України не було заявлено клопотання про розгляд справи з викликом сторін, а тому воно не підлягає задоволенню.
Суд розглянувши клопотання відповідача про зобов'язання сторін провести звірку взаєморозрахунків за договором відмовляє в його задоволенні, оскільки предметом спору не є стягнення заборгованості за договором, а нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо поставки товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4499/25 від 13.05.2025 відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Хунхуа Інтернешнл Україна» повернуто без розгляду.
23.05.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Хунхуа Інтернешнл Україна» до Північного апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва № 910/4499/25 від 13.05.2025
28.05.2025 до суду надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду № 910/4499/25 від 27.05.2025 про витребування матеріалів справи № 910/4499/25 у зв'язку із надходженням апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хунхуа Інтернешнл Україна» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 у справі № 910/4499/25.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4499/25 від 28.05.2025 зупинено провадження у справі № 910/4499/25 до перегляду ухвали Господарського суду міста Києва № 910/4499/25 від 13.05.2025 в порядку апеляційного провадження.
Постановою Північного апеляційного господарського суду № 910/4499/25 від 10.09.2025 ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 у справі № 910/4499/25 скасовано, матеріали справи направлено до Господарського суду міста Києва.
12.09.2025 матеріали справи № 910/4499/25 надійшли до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суд міста Києва від 22.09.2025 провадження у справі № 910/4499/25 поновлено.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -
24.05.2023 між Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хунхуа Інтернешнл Україна» (постачальник, відповідач) укладено договір поставки № УБГ 303/015-23 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору зобов'язується поставити покупцеві запасні частини до верхнього приводу 500ТОN ESI 1000НР/50Нz (далі - товар), зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Під поставкою сторони розуміють передачу товару постачальником для прийняття покупцем.
Спір у справі виник внаслідок того, що відповідач свої зобов'язання за договором виконав неналежним чином, а саме з порушенням строку поставки частини товару, у зв'язку з чим позивачем за несвоєчасне виконання зобов'язань відповідачем нараховано 396.754,55 грн пені.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до п. 10.1 договору договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов'язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 цього договору і діє до 31.05.2024 (включно).
Відповідно до п. 1.2 договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у специфікації (далі - специфікація), яка є додатком № 1 до договору та є його невід'ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є додатком № 3 до договору та є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 3.2 договору загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного у специфікації до цього договору та становить 31.067.268,98 грн з ПДВ.
Згідно специфікації № 1 від 24.05.2023 (додаток № 1 до договору) відповідач мав поставити позивачу запасні частини до верхнього приводу 500ТОN ESI 1000НР/50Нz в кількості 75 штук на суму 31.067.268,98 грн.
Відповідно до п. 5.1 договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації та графіку поставки до цього договору. Здійснення поставки товару не потребує будь-яких додаткових погоджень, крім тих, що передбачені договором.
Згідно додатку № 3 «Графік поставки Товару» до договору товар має бути поставлений протягом 180 календарних днів з дати укладання договору про закупівлю (договору поставки) з можливістю дострокової поставки.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З огляду на викладене, відповідач мав поставити товар у строк до 20.11.2023 включно.
Згідно з п. 5.2 договору датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку № 4 до цього договору, який є невід'ємною частиною (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом в Україні) або видаткової накладної. Датою передачі постачальником товару для прийняття покупцем є дата прибуття товару до місця поставки зазначена у відповідному товарно-транспортному документі або дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару, якщо покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття. Право власності на товар, ризик випадкового знищення/пошкодження переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Умовами ст. 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 29.195.785,25 грн, що підтверджується наступними підписаними та скріпленими печатками обох сторін видатковими накладними:
№ 13 від 09.10.2023 на суму 15.508.767,13 грн;
№ 17 від 13.11.2023 на суму 2.640.834,92 грн;
№ 19 від 29.11.2023 на суму 6.005.812,15 грн;
№ 21 від 25.12.2023 на суму 2.676.918,65 грн;
№ 6 від 25.03.2024 на суму 454.715,28 грн (підписана позивачем 26.03.2024);
№ 11 від 21.08.2024 на суму 1.908.737,12 грн.
Отже, відповідачем не поставлено товар на суму 1.871.483,73 грн (31.067.268,98 грн - 29.195.785,25 грн).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов'язання щодо поставки товару у повному обсязі не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Відповідно до статі 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 7.8 договору у разі прострочення постачальником виконання зобов'язань з поставки товару, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов'язання.
При несплаті постачальником штрафних санкцій та/або збитків протягом строку вказаного у цьому п. 7.10 договору, покупець має право застосувати до постачальника оперативно-господарську санкцію, а саме отримати суму нарахованих штрафних санкцій та/або збитків, спричинених невиконанням та/або несвоєчасним виконанням договору та/або порушенням умов договору із суми, що підлягає сплаті постачальнику. Про застосування оперативно-господарської санкції покупець зобов'язаний письмово повідомити постачальника. Датою направлення такого повідомлення є дата відправлення зазначена в документах (фіскальний чек, накладна, опис вкладення в цінний лист) підприємства зв'язку, через яке надсилалась така вимога.
Згідно п. 7.10 договору що при нарахуванні будь-яких штрафних санкцій та/або збитків, передбачених даним договором покупець має право направити постачальнику письмову вимогу про нарахування штрафних санкцій (із розрахунком нарахування штрафних санкцій) та збитків (із наданням документально підтверджуючих документів або копій таких документів про нанесені збитки). У такому випадку постачальник зобов'язаний перерахувати покупцю суму нарахованих штрафних санкцій та/або збитків протягом 7 робочих днів з дати направлення відповідної письмової вимоги. Датою направлення вимоги про сплату штрафних санкцій та/або збитків є дата відправлення, зазначена в документах (фіскальний чек, накладна, опис вкладення в цінний лист) підприємства зв'язку, через яке надсилалась така вимога.
Листом № 12/14-23 від 18.12.2023 відповідач повідомив позивача про неможливість вчасно виконати договір поставки, у зв'язку із затримкою постачання товару та через неможливість виготовити в такі короткі строки запчастини виробниками якого є іноземні постачальники та доставити їх через кордон Польщі, який з жовтня 2023 року було заблоковано; зазначив про відсутність вини в затримках постачань.
Слід зазначити, що відповідач повідомив позивача про неможливість вчасно виконати договір після закінчення встановленого договором строку для поставки товару.
За умовами п. 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання стороною зобов'язань, передбачених умовами договору (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Не вважаються обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), зокрема, порушення зобов'язань контрагентами сторони-правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у сторони-боржника необхідних коштів, фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, тощо.
Отже, з огляду на умови договору порушення контрагентами відповідача строків виготовлення та поставки запчастин відповідачу не є обставиною непереборної сили.
Слід зазначити, що відповідно до п. 8.2 договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити у письмовій формі або листом на електронну пошту про це іншу сторону В такому повідомленні повинні бути вказана наступна інформація: конкретні обставини непереборної сили, дата та місце виникнення таких обставин, їх очікувану тривалість (якщо таку можна визначити), та реквізити цього договору (номер та дату).
Наслідком не повідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) або відсутність інформації, яку повинно мати таке повідомлення, є втрата права такої Сторони посилатися на дії обставин непереборної сили, (форс-мажорні обставини), як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов'язань.
З умовами п. 8.3 договору доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палаток України або іншим уповноваженим на це органом України та/або Торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим на це органом країни розташування сторони яка постраждала внаслідок таких обставин, та/або країни у якій виникли такі обставини, внаслідок чого постраждала сторона.
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Відповідачем не було подано відповідного сертифікату Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором № УБГ 303/015-23 від 25.04.2023, який би підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов'язань з поставки товару.
30.01.2024 позивачем було направлено відповідачу претензію № 305.4-305-2-701 від 29.01.2023, в якій просив сплатити штрафні санкції у розмірі 326.446,04 грн (139.061,73 грн пені та 187.384,31 грн штрафу).
Відповідач у відповідь листом № 2024-15/02 від 21.02.2024 повідомив позивача, що вже сплатив суму банківської гарантії, не визнає вимоги претензії та рекомендував позивачу звернутись з позовом до господарського суду.
Позивач листом № 305.4-305-2-1506 від 01.03.2024 повідомив відповідача, що гарантія та пеня є способами забезпечення виконання зобов'язань, тому сума пені вказана у претензії підлягає оплаті.
15.05.2024 позивач направив відповідачу вимогу № 305.4-305-2-3419 від 14.05.2024, в якій вимагав перерахувати штрафні санкції в розмірі 1.326.603,46 грн; повідомив, що у випадку несплати штрафних санкцій, викладених у цій вимозі позивач буде змушений застосувати п. 7.10 договору до суми, що підлягає сплаті за несвоєчасно поставлений товар.
Вказана вимога не була задоволена відповідачем.
Позивач зазначає, що за поставлений товар АТ «Укргазвидобування» повинно було сплатити відповідачу 454.715,28 грн за видатковою накладною № 6 від 25.03.2024, а оскільки відповідач не сплатив штрафні санкції за зазначеною вище вимогою, то на підставі п. 7.11 договору АТ «Укргазвидобування» отримало 454.715,28 грн як суму нарахованих штрафних санкцій.
28.05.2024 позивачем було направлено відповідачу повідомлення № 305.4-305-2-3748 від 27.05.2024, в якому повідомив, що у зв'язку несплатою штрафних санкцій відповідно до вимоги, позивач вимушений застосувати відносно відповідача оперативно-господарську санкцію, а саме отримати суму нарахованих штрафних санкцій із суми, що підлягає сплаті за несвоєчасно поставлений товар.
02.09.2024 позивач направив відповідачу вимогу № 305.4-305.2-6466 від 02.09.2024, в якій вимагав перерахувати штрафні санкції в розмірі 1.276.222,79 грн; повідомив, що у випадку несплати штрафних санкцій, викладених у цій вимозі позивач буде змушений застосувати п. 7.10 договору до суми, що підлягає сплаті за несвоєчасно поставлений товар.
Вказана вимога не була задоволена відповідачем.
Позивач зазначає, що за поставлений товар АТ «Укргазвидобування» повинно було сплатити відповідачу 1.908.737,12 грн за видатковою накладною № 11 від 21.08.2024, а оскільки відповідач не сплатив штрафні санкції за зазначеною вище вимогою, то на підставі п. 7.11 договору АТ «Укргазвидобування» отримало з цієї суми 1.276.222,79 грн як суму нарахованих штрафних санкцій (792.392,88 грн пені, 483 829,84 грн штрафу).
12.09.2024 позивачем було направлено відповідачу повідомлення № 305.4-305-2-6802 від 12.09.2024, в якому повідомив, що у зв'язку несплатою штрафних санкцій відповідно до вимоги, позивач вимушений застосувати відносно відповідача оперативно-господарську санкцію, а саме отримати суму нарахованих штрафних санкцій із суми, що підлягає сплаті за несвоєчасно поставлений товар.
19.02.2025 позивачем було направлено відповідачу вимогу № 305.4-305-2-1585 від 19.02.2025 про сплату 318.152,23 грн пені, яка відповідачем не задоволена.
Частиною ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
У наведеному у позовній заяві розрахунку позивачем здійснено нарахування пені в загальному розмірі 1.643.862,79 грн наступним чином:
1) з 21.11.2023 до 28.11.2023 (8 днів) 103.341,34 грн (12.917.666,93 x 0,1% x 8);
2) з 29.11.2023 до 24.12.2023 (26 днів) 179.708,22 грн (6.911.854,78 x 0,1% x 26);
3) з 25.12.2023 до 25.03.2024 (92 дні) 389.614,12 грн (4.234.936,13 x 0,1% x 92);
4) з 26.03.2024 до 20.08.2024 (148 днів) 559.472,69 грн (3.780.220,85 x 0,1% x 148);
5) з 21.08.2024 до 28.03.2025 (220 днів) 411.726,42 грн (1.871.483,73 x 0,1% x 220).
За порушення зобов'язання з поставки товару понад 30 днів позивачем нараховано штраф у розмірі 483.829,84 грн (7% від вартості товару 6.911.854,78 грн).
Таким чином, загальний розмір штрафних санкцій становить 2.127.692,63 грн (1.643.862,79 грн + 483.829,84 грн).
З цієї суми, АТ «Укргазвидобування» було отримано 1.730.938,07 грн на підставі п. 7.11 договору як суму нарахованих штрафних санкцій (454.715,28 грн за видатковою накладною № 6 від 25.03.2024; 1.276.222,79 грн за видатковою накладною № 11 від 21.08.2024).
Оскільки мало місце прострочення поставки товару, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 396.754,55 грн (2.127.692,63 грн - 1.730.938,07 грн) пені (за обґрунтованим розрахунком позивача).
Суд розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до 100.000,00 грн відзначає, що заявлена до стягнення позивачем сума є пенею, а не штрафом, та відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що відповідачем не підтверджено жодними належними засобами доказування неможливість контрагентами відповідача вироблення запчастин, що підлягали поставці позивачу за договором; не підтверджено документально, що відповідачем вчинялись всі залежні від нього дії щодо своєчасної поставки товару (як то пошук інших постачальників відповідних запчастин). Також суд відзначає, що укладаючи договір та погоджуючись зі строками встановленими цим договором, у відповідача була можливість оцінити свою реальну спроможність виконати умови договору враховуючи те, що запчастини є іноземного виробництва.
Посилання на те, що позивачем здійснено нарахування пені за період коли дія договору припинилась не приймається судом до уваги, оскільки за умовами п. 7.8 договору сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов'язання.
Щодо посилання відповідача на те, що позивачем оплата за поставлений товар була проведена не повністю суд відзначає, що неналежне виконання позивачем зобов'язань за договором не є предметом спору у даній справі.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Укргазвидобування» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хунхуа Інтернешнл Україна» (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, приміщення 43; код ЄДРПОУ 41204749) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська. 26/28; код ЄДРПОУ 30019775) 396.754 (триста дев'яносто шість тисяч сімсот п'ятдесят чотири) грн 55 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та 4.761 (чотири тисячі сімсот шістдесят одна) грн 06 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В. Сівакова