ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.11.2025Справа № 910/7997/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Рябокінь Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський олійноекстракційний завод" (25014, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Мурманська, буд. 53, ідентифікаційний код 39974537)
до Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, ідентифікаційний код 43068454)
про стягнення 32 024 837,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Ущапівський Р.В.
від відповідача: Прокопів Н.М.
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровський олійноекстракційний завод" (далі - позивач) з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач) про стягнення 32 024 837, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №4228/07/23 від 14.12.2023 в частині повного та своєчасного розрахунку за спожиту протягом періоду з грудня 2023 по серпень 2024 року електричну енергію, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 31 845 058, 24 грн, а також обов'язок сплатити на користь відповідача 17 195, 24 грн - інфляційних втрат та 162 583, 52 грн - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський олійноекстракційний завод" було залишено без руху.
04.07.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 01.07.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7997/25, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.08.2025.
24.07.2025 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва відповідачем був поданий відзив на позовну заяву.
29.07.2025 через систему «Електронний суд» позивачем подано відповідь на відзив.
04.08.2025 відповідачем через систему «Електронний суд» подано заперечення на відповідь на відзив.
13.08.2025 відповідачем через систему «Електронний суд» подано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.
У підготовчому засіданні 13.08.2025 судом вирішено відкласти підготовче засідання на 10.09.2025.
Позивачем до суду через систему «Електронний суд» 09.09.2025 подані письмові заперечення на клопотання відповідача про залучення третьої особи.
У підготовчому засіданні 10.09.2025 судом розглянуто клопотання відповідача про залучення третьої особи та відмовлено у його задоволенні з підстав необґрунтованості та недоведеності. За наслідками підготовчого засідання суд на місці ухвалив встановити позивачу строк до 22.09.2025 включно для подачі розрахунків позовних вимог та відкласти підготовче засідання на 24.09.2025.
23.09.2025 через систему «Електронний суд» позивачем подано додаткові пояснення до розрахунку суми позовних вимог з додатками.
За наслідками підготовчого засідання 24.09.2025 суд на місці ухвалив долучити до матеріалів справи додаткові пояснення до розрахунку суми позовних вимог з додатками, встановити відповідачу строки для подачі контррозрахунку позовних вимог до 01.10.2025, встановити позивачу строки для подачі пояснень до 08.10.2025 та відкласти підготовче засідання на 15.10.2025.
У підготовчому засіданні 15.10.2025 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 910/7997/25 та призначення її до судового розгляду по суті на 12.11.2025.
Представник позивача у судовому засіданні 12.11.2025 просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових письмових поясненнях.
У свою чергу представник відповідача у судовому засіданні 12.11.2025 заперечував проти заявлених вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях.
У судовому засіданні 12.11.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
14.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Придніпровський олійноекстракційний завод» (надалі - продавець/позивач) та Державним підприємством «Гарантований Покупець» (надалі - гарантований покупець/відповідач) укладено договір №4228/07/23 (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого Постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року №641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженої Постановою НКРЕКП від 13.12.2019 року №2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами)
Додатковою угодою №1566/07/24 від 26.01.2024 внесено зміни до договору, в якій сторони дійшли згоди глави 1-8 договору замінити главами 1-9 в новій редакції.
Так, відповідно до п.1.1. договору продавець зобов'язався продавати, а гарантований покупець зобов'язався купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи гарантованого покупця, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі, відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого Постановою НКРЕКП від 26.04.2019р. № 641 (далі - Порядок).
За умовами п. 1.2. договору сторони визнали свої зобов'язання згідно з Законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком, Правилами ринку, затвердженими Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця та керуються їх положеннями і положеннями чинного законодавства України при виконанні цього Договору.
Пункт 2.3. договору визначено, що продавець здійснює продаж електричної енергії гарантованому покупцю за встановленим Регулятором для кожної генеруючої одиниці «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього, та іншими цінами, у випадках, передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії» та Порядком, у національній валюті України.
Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Порядку (пункт 2.4. Договору).
Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку , наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку (п. 3.1. договору).
За умовами п. 3.2. договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ. Гарантований покупець та продавець при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, що оформлюється сторонами в установленому законодавством порядку.
Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку (п. 3.3. договору).
Відповідно до п. 4.1. договору продавець має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.
За умовами п. 4.4. договору гарантований покупець зобов'язаний здійснювати купівлю та продаж електричної енергії в обсязі, визначеному відповідно до Порядку, своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за куплену у продавця електричну енергію
Відповідно до п. 7.4. цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу.
За доводами позивача, на виконання умов договору за період з грудня 2023 року по серпень 2024 року продавцем було передано відповідачу за договором електричну енергію на суму 280 895 963,57 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії, що підписувалися сторонами щомісячно.
Проте, як вказує позивач відповідачем не вчасно та не у повному обсязі здійснено оплату за електричну енергію. У зв'язку з чим, враховуючи приписи абзацу 1 п. 11.4. Порядку, яким визначено, що гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, у відповідача утворився борг за відпущену електричну енергію за якими настали строки оплати та станом на дату складання цього позову становить 31 845 058,24 грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивач 25.09.2024 направив на адресу відповідача лист-вимогу № 405-18 про необхідність погашення наявної заборгованості, а також акт звірки розрахунків між сторонами за договором.
Відповідачем надано відповідь на вказану вимогу (№41/5481 від 11.10.2024), у якій вказав, посилаючись на п.11.4 Порядку, що станом на дату написання листа, починаючи з січня 2024 року, відсутнє рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості Послуги, наданої гарантованим покупцем, тому термін виконання зобов'язань з погашення заборгованості за куповану у виробників за «зеленим» тарифом електричну енергію за зазначений в листі-вимозі період не настав. Крім того, зазначив, що наявна заборгованість перед виробниками за «зеленим» тарифом є наслідком недотримання НЕК «Укренерго» умов фінансових зобов'язань, порушення термінів здійснення авансових платежів та остаточного розрахунку за Послугу, які передбачені у Порядку, однак станом на дату подання позовної заяви частково погасив заборгованість.
Оскільки заборгованість не була погашена, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 31 845 058,24 грн, 17 195, 24 грн - інфляційних втрат та 162 583, 52 грн - 3% річних.
Відповідач проти вимог заперечував, зазначивши при цьому, що ДП «Гарантований покупець» виконує на ринку електричної енергії функції гарантованого покупця електричної енергії, тобто суб'єкта господарювання, що відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» зобов'язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, об'єкти електроенергетики або черги будівництва (пускові комплекси) яких включені до балансуючої групи гарантованого покупця, та придбавати послугу із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за механізмом ринкової премії (послуга за механізмом ринкової премії) у виробників, які уклали з ним договір про надання послуги із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за механізмом ринкової премії (договір про надання послуги за механізмом ринкової премії), а також виконувати інші функції, визначені законодавством (п. 16 ч. 1 ст. 1 Закону про ринок).
За доводами відповідача, твердження позивача, що загальна заборгованість ДП «Гарантований покупець» перед позивачем за куплену електричну енергію за період з грудня 2023 по серпень 2024 року складає 31 845 058,24 грн не відповідає дійсності, оскільки позивачем не враховано особливості регулювання зобов'язань сторін під час дії воєнного стану, особливості здійснення розрахунків, зокрема необхідності врахування рівня розрахунків ОСП з Гарантованим покупцем за послугу.
Так, відповідач зазначає, що згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання.
Пунктом 10.4 Порядку № 641 (у редакції, яка діяла до 26.01.2024) встановлено, що після отримання від продавця акту купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Отже, як зазначає відповідач, законодавцем визначено, що зобов'язання Гарантованого покупця щодо повної оплати відпущеної електричної енергії виробником за «зеленим» тарифом виникає за одночасної наявності таких умов: отримання від продавця акта купівлі-продажу; прийняття Регулятором (НКРЕКП) рішення про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці; оприлюднення цього рішення Регулятора.
За доводами відповідача, за спірний період заборгованості, вартість послуги затверджено, зокрема:
- за грудень 2022 року, березень-червень, листопад, грудень 2023 року - постановою НКРЕКП від 08.05.2024 № 896, яка оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 08.05.2024;
- за квітень та серпень 2024 року - постановою НКРЕКП від 11.02.2025 № 193, оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 13.02.2025;
- за січень, травень-червень 2024 - постановою НКРЕКП від 08.04.2025 № 529, оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 10.04.2025;
- за липень 2024 - постановою НКРЕКП від 21.01.2025 № 76, оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 23.01.2025;
- за лютий-березень 2024 - постановою НКРЕКП від 18.12.2024 № 2146, оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 20.12.2024;
- за жовтень та листопад 2024 - постановою НКРЕКП від 18.02.2025 № 247, оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 19.02.2025.
А відтак як вказує відповідач, враховуючи положення п. 11.4 Порядку № 641 при здійсненні розрахунку щодо оплати 100% вартості відпущеної продавцям за «зеленим» тарифом електричної енергії відносно кожного попереднього розрахункового періоду Гарантованим покупцем враховуються наступні умови: сума сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом авансових платежів; сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
На думку відповідача, Регулятором визначено, що, окрім суми сплачених авансових платежів за відповідний розрахунковий період, врахуванню підлягає також розмір перерахованих коштів від ОСП, за укладеним з ним договором.
А тому, як вказує відповідача, 26.06.2019, на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» та Порядку № 641, між Гарантованим покупцем та Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - НЕК «Укренерго», замовник, ОСП) укладено Договір № 0414-09051/52/01 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, який станом на сьогодні, з урахуванням внесених змін і доповнень, продовжує діяти.
Проте, як вказує відповідач, станом на 26.11.2024 заборгованість НЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем лише за надану у періоді вересень 2022 року - грудень 2023 року послугу становить 4 040 839 172,61 грн, що складає 14,9% від загальної вартості послуги у цьому періоді. А станом на 31.03.2025 НЕК «Укренерго» сплатило Гарантованому покупцю за послугу надану у періоді травень-червень 2024 року лише 1 419 779 904,96 грн від загальної вартості послуги у цьому періоді, яка складає 6 932 114 427,02 грн, тобто близько 20,48 %.
Оскільки, за доводами відповідача, за розрахункові місяці грудень 2023 року - серпень 2024 року НЕК «Укренерго» не сплатило послугу в повному обсязі, зобов'язання Гарантованого покупця перед позивачем за вказані розрахункові періоди у розумінні ч. 1 ст. 530 ЦК України не виникли, що є підставою для відмови у позові.
Крім іншого у відзиві відповідачем неведені доводи щодо наявності форс-мажорних обставин, що стали підставою для невчасної оплати за договором та є підставою для зменшення 3% річних.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про таке.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання умов договору, за період з грудня 2023 року по серпень 2024 року, позивачем було передано відповідачу за договором електричну енергію на суму 280 895 963,57 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії, зокрема:
від 31.12.2023 (за грудень 2023 року) на суму 3 111 346,06 грн;
від 25.01.2024 (за січень 2024 року) на суму 36 429 470,71 грн;
від 31.01.2024 (за січень 2024 року) на суму 10 389 111,88 грн;
від 29.02.2024 (за лютий 2024 року) на суму 42 871 430,27 грн;
від 31.03.2024 (за березень 2024 року) на суму 54 245 448,12 грн;
від 30.04.2024 (за квітень 20234 року) на суму 48 852 369,02 грн;
від 31.05.2024 (за травень 2024 року) на суму 59 908 312,24 грн;
від 30.06.2024 (за червень 2024 року з урахуванням акту коригування від 18.12.2024) на суму 24 562 116,82 грн;
від 31.08.2024 (за серпень 2024 року) на суму 526 358,45 грн.
Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін без жодних претензій та/або зауважень.
Вищезазначена заборгованість була сплачена відповідачем частково, що підтверджується платіжними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та станом на момент звернення позивача з даним позовом становила 31 845 058,24 грн, а саме:
за квітень 2024 на суму 702 078,86 грн;
за травень 2024 на суму 23 372 217,24 грн;
за червень 2024 на суму 7 765 073,99 грн;
за серпень 2024 на суму 5 688,15 грн.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання договору №4228/07/23 від 14.12.2023 (з урахуванням внесених змін) суд дійшов висновку про те, що за правовою природою укладений сторонами договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм §5 глави 54 ЦК України та Закону України "Про ринок електричної енергії" (надалі - Закон).
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 4 Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Закону електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблена лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), може бути продана її виробниками за двосторонніми договорами, на ринку "на добу наперед", на внутрішньодобовому ринку та на балансуючому ринку за цінами, що склалися на відповідних ринках, або за "зеленим" тарифом, аукціонною ціною, встановленими (визначеними) відповідно до Закону України "Про альтернативні джерела енергії".
Абзацом 1 ч. 2 ст. 71 Закону визначено, що виробники електричної енергії, яким встановлено "зелений" тариф, мають право продати електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього гарантованому покупцю відповідно до цього Закону.
Згідно з ч. 3 ст. 71 Закону з цією метою виробники, передбачені частиною другою цієї статті, зобов'язані:
1) стати учасником ринку у порядку, визначеному цим Законом;
2) укласти з гарантованим покупцем двосторонній договір за типовою формою договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом або за типовою формою договору про купівлю-продаж електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку;
3) увійти на підставі договору до балансуючої групи гарантованого покупця;
4) щодобово подавати гарантованому покупцю погодинні графіки відпуску електричної енергії на наступну добу у порядку та формі, визначених двостороннім договором з гарантованим покупцем.
Отже, укладення сторонами договору №4228/07/23 від 14.12.2023 (з урахуванням внесених змін) було спрямоване на продаж виробленої останнім електричної енергії та одночасного обов'язку відповідача по здійсненню купівлі всього її обсягу та оплати відповідно до умов цього правочину та законодавства України, у тому числі Порядку від 26.04.2019 №641 про що сторонами визначено у п. 1.1 договору.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 30 Закону виробники мають право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Пунктом 8 ч. 9 ст. 65 Закону визначено, що гарантований покупець зобов'язаний сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено "зелений" тариф.
Як встановлено судом, у п. 3.1. договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого Постановою від 26.04.2019 № 641.
Матеріалами справи підтверджено, що згідно з актами купівлі-продажу електроенергії (та акта коригування), які підписані уповноваженими представниками сторін без жодних претензій та/або зауважень, та враховуючи часткову оплату, розмір основної заборгованості відповідача за договором у спірний період (квітень - серпень 2024), який не був спростований відповідачем, становив 31 845 058,24 грн.
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У п. 3.3. договору сторонами узгоджено, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку №641 від 26.04.2019.
Відповідно до пункту 10.1 Порядку №641 від 26.04.2019 до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Згідно з пунктом 10.4 Порядку №641 після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Тобто, за загальним правилом, гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі й позивачу, в 3 етапи, попередньо отримавши кошти від ОСП (НЕК "Укренерго"):
- до 15 числа розрахункового місяця (абз. 1 пункту 10.1 Порядку №641),
- до 25 числа розрахункового місяця (абз. 2 пункту 10.1 Порядку №641),
- протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (пункту 10.4 Порядку № 641).
Враховуючи період надання послуг за договором, що є предметом спору у даній справі, вартість Послуги затверджено, зокрема:
за грудень 2023 року - постановою НКРЕКП від 08.05.2024 № 896, яка оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 08.05.2024;
за квітень та серпень 2024 року - постановою НКРЕКП від 11.02.2025 № 193, оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 13.02.2025;
за січень, травень-червень 2024 - постановою НКРЕКП від 08.04.2025 № 529, оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 10.04.2025;
за лютий-березень 2024 - постановою НКРЕКП від 18.12.2024 № 2146, оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 20.12.2024;
за липень 2024 - постановою НКРЕКП від 21.01.2025 № 76, оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 23.01.2025.
Водночас, судом враховано, що постановою НКРЕКП №178 від 24.01.2024 Порядок №641 був викладений у новій редакції.
Зокрема, за приписами п. 11.4 Порядку №641 гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом 5 робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Відповідно до ст. 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Таким чином, під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишався чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.
Оскільки постанови НКРЕКП № 896, № 193, № 529, № 2146, 76, затверджені та оприлюднені після 26.01.02024, тобто, після набрання чинності змін до Порядку №641, тому розрахунки за електричну енергію, відпущену за період грудень 2023 року - серпень 2024 року повинні здійснювати у порядку та в строки, встановлені пунктом 11.4 Порядку №641 (у редакції, чинній з 26.01.2024), тобто протягом 5 робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора.
Доводи відповідача, що зобов'язання гарантованого покупця перед позивачем згідно алгоритму розрахунків, який встановлений у п. 11.4. Порядку №461, за спірні розрахункові періоди не виникли, оскільки на даний момент відповідач недоотримує кошти від НЕК "Укренерго" в якості оплати послуги, суд відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, та відповідно до статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи наведені вище норми, суд відзначає, що правовідносини, які виникають за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, та правовідносини, які виникають за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, незважаючи на їхню пов'язаність, є самостійним зобов'язаннями, із самостійними предметами та суб'єктами.
Проте, ані Договір, ані Порядок №641 не містять умов та правил, які визначали б стан виконання гарантованим покупцем обов'язків за договором в залежності від виконання НЕК "Укренерго" обов'язків за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
Крім іншого, суд зауважує, що умовами договору, які погоджені сторонами в добровільному порядку та є обов'язковими для виконання, а також положеннями чинного законодавства не передбачено можливість зміни строку виконання відповідачем зобов'язань по оплаті товару через зміну обставин, зокрема через те, що відповідач не має можливості забезпечити повну оплату електричної енергії за "зеленим" тарифом, оскільки даний момент відповідач недоотримує кошти від НЕК "Укренерго" в якості оплати послуги.
Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо повної оплати вартості відпущеної електроенергії у спірний період (квітень-серпень2024) за договором № №4228/07/23 від 14.12.2023 (з урахуванням внесених змін), суд дійшов висновку про наявність у відповідача основної суми заборгованості у розмірі 31 845 058,24 грн, строк оплати якої настав.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 31 845 058,24 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 17 195, 24 грн та 3% річних у розмірі 162 583, 52 грн.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов'язання.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.
Зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% суд встановив, що розмір інфляційних втрат та 3 % річних становлять суму більше, ніж заявлено позивачем, однак, приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, до стягнення підлягає сума у заявленому позивачем розмірі, а саме інфляційні втрати у розмірі 17 195, 24 грн та 3% річних у розмірі 162 583, 52 грн.
Водночас, судом не встановлено підстав зменшення розміру процентів, про яке в своєму відзиві просив відповідач, з огляду на наступне.
Чинне цивільне законодавство України не містить чіткого визначення поняття "санкція".
У науці цивільного права сутність санкції як правового засобу в механізмі правового регулювання цивільних відносин розуміють як фінансово-правову міру відповідальності.
Санкції як правові засоби, спрямовані на забезпечення інтересів суб'єктів цивільних правовідносин і захист цивільних прав та інтересів, мають такі ознаки:
- спрямовані на усунення перешкоду задоволенні інтересів учасників цивільних правовідносин;
- виступають елементами механізму правового регулювання цивільних відносин і забезпечують його ефективне функціонування;
- призводять до негативних наслідків для особи, яка не виконала цивільного обов'язку, встановленого законом чи договором.
Можна сформулювати таке визначення санкції, як певного негативного наслідку, встановленого законом або договором, який застосовується в разі невиконання (неналежного виконання) цивільно-правового обов'язку, порушення заборон, обмежень та в інших випадках, встановлених законом.
З аналізу змісту статей 524 та 533 Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що цивільне законодавство містить визначення грошового зобов'язання, як такого, що виражається в грошовій одиниці України або грошовому еквіваленті в іноземній валюті і стосується права однієї особи сплатити певну кількість грошей, а іншої сторони - їх отримати.
Згідно із частиною 1 статті 229 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
За змістом статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Визначення розміру штрафних санкцій передбачено у статті 231 ГК України, якою встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Стаття 233 ГК України регулює питання зменшення розміру штрафних санкцій. Так, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування процентів річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов'язань.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Указані виплати процентів річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, не є процентами за користування чужими грошима в розумінні статті 536 цього Кодексу, а є гарантією належного виконання грошового зобов'язання.
Зазначені проценти входять до складу основного боргу. Чинне цивільне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг. Тому не може бути зменшено і розмір процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
З урахуванням наведених норм матеріального права можна зробити висновок, що три проценти річних та інфляційні втрати не можуть бути зменшені за аналогією неустойки (пені) на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, оскільки ані проценти річних, ані інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а мають компенсаційний характер.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказала, зокрема, про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (пункт 8.38 постанови).
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 28.02.2024 у справі № 915/534/22, якою справу повернуто колегії Касаційного суду у складі Верховного Суду для розгляду, зокрема, вказала у справі № 902/417/18, від висновків у якій вважає за необхідне відступити Касаційний господарський суд, зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
Про зазначене вказала й Об'єднана палата Касаційного господарського суду в ухвалі від 23.05.2024 у справі № 910/2440/23, повертаючи зазначену справу колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
У справі №922/444/24 Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 18.12.2024 підтримала свої висновки стосовно права суду зменшувати за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідачем у межах даної справи суду не надано доказів та не наведено наявності підстав зменшення розміру відсотків, а посилання на настання обставин непереборної сили як підставу зменшення компенсаційних платежів, у даному випадку є безпідставним.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський олійноекстракційний завод" (25014, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Мурманська, буд. 53, ідентифікаційний код 39974537) заборгованість в сумі 31 845 058 грн 24 коп., інфляційні втрати у розмірі 17 195 грн 24 коп., 3% річних у розмірі 162 583 грн 52 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 384 298, 04 грн.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 17.11.2025
Суддя Л.Г. Пукшин