номер провадження справи 27/135/25
05.11.2025 Справа № 908/2251/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи
за позовом: Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Якова Новицького, 5, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ/Умовний код 0290997323) в інтересах держави в особі
позивача: Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний номер юридичної особи 04053915)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Промактив груп» (пр. Голосіївський, 132, м. Київ, 03127, ідентифікаційний номер юридичної особи 43746308)
про стягнення 17 187 780 грн 30 коп.
за участю
прокурора: Тронь Г.М., службове посвідчення № 075790 видане 01.03.2023
позивача: Михайловський Д.С., самопредставництво, витяг з ЄДР, посвідчення № 1108 від 17.02.2023
представник відповідача: не з'явився
Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області через систему “Електронний суд» з позовною заявою в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Промактив груп» про стягнення несплачену орендну плату за договором оренди землі від 02.06.2005 в розмірі 17 187 780 грн 30 коп.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 22.07.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2251/25 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2251/25, присвоєно справі номер провадження 27/135/25. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 28.08.2025.
Ухвалою суду від 05.08.2025 задоволено заяву заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про забезпечення позову у справі, а сам: з метою забезпечення позову, до набрання рішенням у справі № 908/2251/25 законної сили, накладено арешт в межах суми позову 17 187 780 грн 30 коп. на нерухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю “Промактив груп»: насосну станцію (інв. № 100995), площа: 90 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 5166423101; склад трихлорсілана (інв. № 200819), площа: 704.2 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 56903723101; які належить на праві приватної власності ТОВ “Промактив груп» (код ЄДРПОУ: 43746308).
Ухвалою суду від 28.08.2025 відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 24.09.2025.
Ухвалою суду від 24.09.2025 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 07.10.2025.
07.10.2025 суд розпочав розгляд справи по суті.
Ухвалою суду від 07.10.2025 розгляд справи по суті відкладено на 05.11.2025.
Судове засідання 05.11.2025 проводилось за допомогою підсистеми «Електронний суд» та фіксацією судового засідання vkz.court.gov.ua.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено учасникам справи їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Прокурор підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві
Представник позивача підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві прокурором.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, поважні причини своєї неявки не повідомив, відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.
Відповідач був повідомлений про розгляд справи шляхом отримання примірника ухвал суду в електронному кабінеті в підсистемі ЕСІТС, що підтверджується довідками про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.
Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень»: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
У судовому засіданні 06.11.2025, в порядку ст. 217 ГПК України суд закінчив порядок з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників прокуратури та позивача, суд
За результатами вивчення інформації, розміщеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно встановлено, що між Запорізькою міською радою та Відкритим акціонерним товариством «Завод напівпровідників» 02.06.2005 укладено договір оренди землі за № 040526100355, а саме: земельних ділянок комунальної форми власності загальною площею 36,5965 га. (далі - Договір).
Відповідно до свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажу майна в провадженні у справі про банкрутство, зареєстрованого в реєстрі за № 1-123 від 01.04.2021, право власності на вказані об'єкти нерухомості, зокрема які розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами: 2310100000:02:011:0063, 2310100000:02:018:0039, 2310100000:02:018:0040, 2310100000:02:026:0010, 2310100000:02:026:0008, 2310100000:02:026:0009, 2310100000:02:027:0034, перейшло від ПрАТ «Завод напівпровідників» до ТОВ «Промактив груп».
Пунктом 1 Договору визначено, що орендодавець, відповідно до рішення двадцятоъ сесыъ четвертого скликання Запорізької міської ради № 31/39 від 28.01.2005 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для розташування промислового майданчика, які знаходяться за адресою: вул. Теплична, 16, м. Запоріжжя.
Відповідно до п. 2 Договору в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 36,5965 га.
Згідно п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить: 22 757 556 грн 11 коп., у цінах 2005 року.
Договір укладено на десять років (п. 8 Договору).
Відповідно до п. 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 227 575 грн 56 коп. за календарний рік в цінах 2005 року.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 10 Договору).
Відповідно до п. 12 Договору розмір орендної плати переглядається один раз на рік, зокрема у разі: зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати; в інших випадках, передбачених законом. Підпунктом 30.6 п. 30 Договору акцентовано, що орендар зобов'язаний самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.
Орендодавець зобов'язаний здійснювати контроль за виконанням умов договору з боку орендаря, в тому числі за правильністю індексування та повнотою перерахування орендної плати (пп. 28.3 п. 28 Договору).
Додатковим договором від 06.04.2012 за № 231010004000503 сторони внесли зміни до пункту 2 Договору, доповнивши його змістом: кадастрові номери земельних ділянок: 2310100000:02:011:0063, 2310100000:02:018:0039, 2310100000:02:018:0040, 2310100000:02:026:0010, 2310100000:02:026:0008, 2310100000:02:026:0009, 2310100000:02:027:0034.
Додатковим договором від 06.04.2012 за № 231010004000503 викладено пункт 9 Договору в новій редакції: орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі: 3 569 796 грн 09 коп., що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2012 року.
Додатковою угодою від 29.12.2014 до Договору оренди від 02.06.2005 за № 040526100355 сторони, зокрема визначили, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 137 277 209 грн 56 коп. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі, що складає три відсотки нормативної грошової оцінки за календарний рік. Договір діє до 02.06.2025.
30.06.2015 Запорізькою міською радою було прийнято рішення № 7 “Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя» (далі - Рішення № 7), згідно з яким вирішено, зокрема, впровадити оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.01.2016. Рішення за № 7 оприлюднене 14.07.2015 в газеті “Запорізька Січ» та набрало чинності з 01 січня 2016 року.
Крім того, рішенням Запорізької міської ради «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)» від 30.06.2015 № 6 та в подальшому рішенням від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати» (далі - Рішення № 26) визначено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки).
Відповідно до додатку до вказаного рішення, річний розмір орендної плати за земельні ділянки рекреаційного призначення, зайняті фізкультурно-оздоровчими та спортивними закладами, не змінився та становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки.
Рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 та від 28.11.2018 № 26 у спірний період не змінювались, не скасовувались і є чинними.
Відповідно до витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки встановлено нормативну грошову оцінку земельних ділянок:
- 2310100000:02:011:0063 у розмірі 10 269 769 грн 02 коп. (витяг від 21.04.2023 за № НВ-2300028382023);
- 2310100000:02:018:0039 у розмірі 1 630 932 грн 12 коп. (витяг від 21.04.2023 за № НВ-2300028392023);
- 2310100000:02:018:0040 у розмірі 85 211 622 грн 00 коп. (витяг від 21.04.2023 за № НВ-2300028402023);
- 2310100000:02:026:0010 у розмірі 52 751 796 грн 96 коп. (витяг від 21.04.2023 за № НВ-2300028542023);
- 2310100000:02:026:0008 у розмірі 180 158 979 грн 00 коп. (витяг від 21.04.2023 за № НВ-2300028482023);
- 2310100000:02:026:0009 у розмірі 32 256 213 грн 04 коп. (витяг від 21.04.2023 за № НВ-2300028522023);
- 2310100000:02:027:0034 у розмірі 6 561 851 грн 44 коп. (витяг від 21.04.2023 за № НВ-2300028562023).
У подальшому, Запорізькою міською радою на підставі вказаних вище витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.04.2023 здійснено розрахунки розміру орендної плати за 2021-2024 роки, складені за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 № 1724.
Враховуючи вказані розрахунки, розмір орендної плати за земельні ділянки:
з кадастровим номером 2310100000:02:011:0063 у період з 03.04.2021 по 28.02.2022 та з 01.01.2023 по 26.10.2023 мав складати: з 03.04.2021 по 31.12.2021: 181 310 грн 81 коп. (20 295 грн 99 коп. щомісячно); з 01.01.2022 по 28.02.2022: 44 651 грн 17 коп. (22 325 грн 58 коп. щомісячно); з 01.01.2023 по 26.10.2023: 252 603 грн 18 коп. (25 674 грн 42 коп. щомісячно);
з кадастровим номером 2310100000:02:018:0039 у період з 03.04.2021 по 28.02.2022 та з 01.01.2023 по 26.10.2023 мав складати: з 03.04.2021 по 31.12.2021: 28 793 грн 79 коп. (3 223 грн 19 коп. щомісячно); з 01.01.2022 по 28.02.2022: 7 091 грн 01 коп. (3 545 грн 50 коп. щомісячно); з 01.01.2023 по 26.10.2023: 40 115 грн 67 коп. (4 077 грн 33 коп. щомісячно);
- з кадастровим номером 2310100000:02:018:0040 у період з 03.04.2021 по 28.02.2022 та з 01.01.2023 по 26.10.2023 мав складати: з 03.04.2021 по 31.12.2021: 1 504 394 грн 91 коп. (168 402 грн 41 коп. щомісячно); з 01.01.2022 по 28.02.2022: 370 485 грн 31 коп. (185 242 грн 66 коп. щомісячно); з 01.01.2023 по 26.10.2023: 2 095 931 грн 03 коп. (213 029 грн 05 коп. щомісячно);
- з кадастровим номером 2310100000:02:026:0010 у період з 03.04.2021 по 28.02.2022 та з 01.01.2023 по 26.10.2023 мав складати: з 03.04.2021 по 31.12.2021: 931 322 грн 89 коп. (104 252 грн 56 коп. щомісячно); з 01.01.2022 по 28.02.2022: 229 355 грн 64 коп. (114 677 грн 82 коп. щомісячно); з 01.01.2023 по 26.10.2023: 1 297 524 грн 04 коп. (131 879 грн 49 коп. щомісячно);
- з кадастровим номером 2310100000:02:026:0008 у період з 03.04.2021 по 28.02.2022 та з 01.01.2023 по 26.10.2023 мав складати: з 03.04.2021 по 31.12.2021: 3 180 672 грн. 35 коп. (356 045 грн 41 коп. щомісячно); з 01.01.2022 по 28.02.2022: 783 299 грн 91 коп. (391 649 грн 95 коп. щомісячно); з 01.01.2023 по 26.10.2023: 4 431 329 грн 73 коп. (450 397 грн 45 коп. щомісячно);
- з кадастровим номером 2310100000:02:026:0009 у період з 03.04.2021 по 28.02.2022 та з 01.01.2023 по 26.10.2023 мав складати: з 03.04.2021 по 31.12.2021: 569 477 грн 28 коп. (63 747 грн 46 коп. щомісячно); з 01.01.2022 по 28.02.2022: 140 244 грн 40 коп. (70 122 грн 20 коп. щомісячно); з 01.01.2023 по 26.10.2023: 793 398 грн 78 коп. (80 640 грн 53 коп. щомісячно);
- з кадастровим номером 2310100000:02:027:0034 у період з 03.04.2021 по 28.02.2022 та з 01.01.2023 по 26.10.2023 мав складати: з 03.04.2021 по 31.12.2021: 115 848 грн 24 коп. (12 968 грн 09 коп. щомісячно); з 01.01.2022 по 28.02.2022: 28 529 грн 79 коп. (14 264 грн 89 коп. щомісячно); з 01.01.2023 по 26.10.2023: 161 400 грн 38 коп. (16 404 грн. 63 коп. щомісячно).
Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Запорізькій області від 16.09.2024 за № 10694/5/08-01-04-01-04 та від 12.06.2025 за № 5862/5/08- 01-04-01-05 ПрАТ «Завод напівпровідників» надавав податкову звітність з плати за землю (орендної плати з юридичних осіб) у період 2021-2023 років. Розмір сплаченої орендної плати за вказаний період становив 0,00 грн.
Згідно з листом Головного управління ДПС у Запорізькій області від 12.06.2025 за № 5862/5/08-01-04-01-05 ТОВ “ПРОМАКТИВ ГРУП» не надається податкова звітність до контролюючих органів за період з 2021 року по теперішній час.
Розмір нарахованих податкових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Промактив груп», згідно з фактично поданими податковими деклараціями за період з 03.04.2021 по 31.12.2021, складає 00,00 грн, а розрахунковий розмір орендної плати за користування вказаними земельними ділянками за цей же період дорівнює 6 511 820 грн 27 коп.
За розрахунком прокурора розмір несплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «Промактив груп» коштів за період з 03.04.2021 по 31.12.2021 складає 6 511 820 грн 27 коп.
Розмір нарахованих податкових зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю «Промактив груп», згідно з фактично поданими податковими деклараціями за період з 01.01.2022 по 28.02.2022, складає 00,00 грн, а розрахунковий розмір орендної плати за користування вказаними земельними ділянками за цей же період дорівнює 1 603 657 грн 22 коп.
За розрахунком прокурора розмір несплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «Промактив груп» коштів за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 складає 1 603 657 грн 22 коп.
Розмір нарахованих податкових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Промактив груп», згідно з фактично поданими податковими деклараціями за період з 01.01.2023 по 26.10.2023, складає 00,00 грн, а розрахунковий розмір орендної плати за користування вказаними земельними ділянками за цей же період дорівнює 9 072 302 грн 81 коп.
За розрахунком прокурора розмір несплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «Промактив груп» коштів за період з 01.01.2023 по 26.10.2023 складає 9 072 302 грн 81 коп.
Загальний розмір несплачених коштів Товариством з обмеженою відповідальністю «Промактив груп» за період з 03.04.2021 по 28.02.2022 та з 01.01.2023 по 26.10.2023 становить 17 187 780 грн 30 коп.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступні обставини.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.
Статтею 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.
Відповідно до ч. 9 ст. 93 Земельного кодексу України, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Земельні ділянки з кадастровими номерами 2310100000:02:011:0063, 2310100000:02:018:0039, 2310100000:02:018:0040, 2310100000:02:026:0010, 2310100000:02:026:0008, 2310100000:02:026:0009, 2310100000:02:027:0034 належить до комунальної власності, власником земельної ділянки є територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.
У відповідності до ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок комунальної власності юридичним особам у разі розташування на цих ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу.
Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом, зокрема, укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до положень ч. 4 статті 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Частиною 1 статті 377 ЦК України (тут і надалі - в редакції станом на момент набуття відповідачем права власності на об'єкти нерухомості) визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно ст. 1 Закону України “Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України “Про оренду землі»).
Частиною 3 ст. 7 закону України “Про оренду землі» (в редакції станом на дату набуття відповідачем права власності на нерухоме майно), до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене, у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. При цьому, договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника об'єкта нерухомості) припиняється відповідним правочином, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.
Верховний Суд у постанові від 17.11.20 у справі № 904/5968/19 наголосив, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі. Таким чином, особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому, договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди не підлягає розірванню. Оскільки внаслідок відчуження нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, відчужувач повністю вибуває з орендних правовідносин за відповідним договором оренди, його подальші дії як їх учасника, спрямовані на припинення цих правовідносин, зокрема, підписання правочину про припинення відповідного договору оренди не тягнуть настання правових наслідків для нового власника майна як орендаря земельної ділянки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.02.20 у справі № 922/510/19.
Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Промактив груп» набуло у приватну власність об'єкти нерухомості, які розташовані на земельних ділянках, кадастрові номери 2310100000:02:011:0063, 2310100000:02:018:0039, 2310100000:02:018:0040, 2310100000:02:026:0010, 2310100000:02:026:0008, 2310100000:02:026:0009, 2310100000:02:027:0034, а попередній власник таких об'єктів нерухомості: Приватне акціонерне товариство «Завод напівпровідників» мав право користування вказаними земельними ділянками на підставі Договору оренди землі від 02.06.2005 за № 040526100355, то право користування на відповідні земельні ділянки перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промактив груп».
Відповідно до ст. 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Згідно ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Статтями 206 ЗК України та ст. 270 ПК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до ст. 15 Закону України “Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно з частинами 1, 2 статті 21 Закону України “Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Пунктом 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата для цілей розділу ХІІ цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.
За змістом підпункту14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Отже, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина 1 статті 21 Закону України “Про оренду землі», підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України), з іншого боку, є однією з форм плати за землю як обов'язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Такий висновок наведено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 25.02.2025 у справі №908/929/24, від 13.10.2021 у справі № 910/14176/20, 09.06.2020 у справі № 911/2685/18.
Подвійна правова природа орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України “Про оренду землі», необхідно враховувати і вимоги ПК України (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19).
Відповідно ст.ст. 24, 25 Закону України “Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку. Орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Частиною 3 статті 22 Закону України “Про оренду землі» визначено, що розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.
Отже, договір оренди землі є цивільно-правовим договором оренди (найму), що регулюється Цивільним кодексом України, іншими нормативними актами. Особливості правового регулювання відносин з оренди землі обумовлюються, зокрема, формою власності на земельні ділянки, що орендуються.
Норми, що регулюють розмір, форму та порядок внесення орендної плати за землі державної та комунальної власності, характеризуються більшим ступенем імперативності регулювання порівняно із землями приватної власності.
Для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України “Про оцінку земель».
Відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону України “Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Статтею 13 Закону України “Про оцінку земель» встановлено випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України “Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Згідно із частиною першою статті 15 Закону України “Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
За змістом статті 18 Закону України “Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України “Про землеустрій».
Частиною 2 статті 20 Закону України “Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений статтею 23 Закону України “Про оцінку земель». Частинами першою, третьою та четвертою цієї статті передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.
Згідно з п. 271.1.1 ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування платою за землю є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом. Таким чином, для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Пунктом 271.2 статті 271 ПК України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 % їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 % їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 % та не більше 1 % їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 % нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АР Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 % та не більше 5 % нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АР Крим або по області.
Згідно із пунктом 289.1 статті 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у т.ч. право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок (пункт 289.2 статті 289 ПК України).
Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.
Водночас обов'язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України “Про оцінку земель»).
Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням частини другої статті 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що орендується, затверджує орган місцевого самоврядування відповідним рішенням. При цьому, у органу місцевого самоврядування відсутній обов'язок узгоджувати таке рішення з орендарем земельної ділянки. Натомість, у орендаря земельної ділянки державної або комунальної власності з моменту введення в дію нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.21 у справі за № 635/4233/19 відзначила, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. При цьому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни.
У постанові від 05.06.24 у справі 914/2848/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.
Нормативне регулювання визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається за імперативно встановленою формулою множення нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, який погоджується сторонами в договорі, але у законодавчо встановлених межах.
Орендодавець у випадку зміни розміру орендної плати у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної чи комунальної власності вправі вимагати від орендаря сплати орендної плати у зміненому розмірі, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом про стягнення спірної суми.
При цьому, належному способу захисту орендодавця у такому випадку відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас, несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування, відповідно до п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України, рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.
Обґрунтовуючи підстави для звернення з даним позовом до суду прокурор зазначив, що відповідач у період з 03.04.2021 по 28.02.2022 та з 01.01.2023 по 31.12.2024 не сплачував орендну плату за договором оренди землі у відповідності до нової нормативної грошової оцінки, яка введена в дію з 01.01.2016 року, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в розмірі 17 187 780 грн 30 коп.
Так, рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя.
Нормативна грошова оцінка земель міста Запоріжжя введена в дію з 01.01.2016.
Відповідно до п. 8 рішення № 7, нормативна грошова оцінка земель міста Запоріжжя підлягає щорічній індексації відповідно до вимог діючого законодавства.
У пункті 10 рішення № 7 передбачено, що Головне управління Держземагентства у Запорізькій області (змінено на Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області) забезпечує оформлення та видачу витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок міста Запоріжжя.
Пунктом 11 рішення № 7 доручено відповідному управлінню Запорізької міської ради здійснити з 01.01.16 нарахування земельного податку і орендної плати за землю на підставі відповідних витягів з нормативної грошової оцінки земель.
Рішення № 7 оприлюднене 14.07.2015 в газеті “Запорізька Січ» та набрало чинності з 01 січня 2016 року.
Отже, з 01.01.2016 - початок застосування нової нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя - змінилися права та обов'язки сторін договору оренди землі № 040526100355 від 02.06.2005 в частині розміру орендної плати.
Частиною третьої статті 20 Закону України “Про оцінку земель» передбачено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Отже, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу.
Відповідно до витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки встановлено нормативну грошову оцінку земельних ділянок:
- 2310100000:02:011:0063 у розмірі 10 269 769 грн 02 коп. (витяг від 21.04.2023 за № НВ-2300028382023);
- 2310100000:02:018:0039 у розмірі 1 630 932 грн 12 коп. (витяг від 21.04.2023 за № НВ-2300028392023);
- 2310100000:02:018:0040 у розмірі 85 211 622 грн 00 коп. (витяг від 21.04.2023 за № НВ-2300028402023);
- 2310100000:02:026:0010 у розмірі 52 751 796 грн 96 коп. (витяг від 21.04.2023 за № НВ-2300028542023);
- 2310100000:02:026:0008 у розмірі 180 158 979 грн 00 коп. (витяг від 21.04.2023 за № НВ-2300028482023);
- 2310100000:02:026:0009 у розмірі 32 256 213 грн 04 коп. (витяг від 21.04.2023 за № НВ-2300028522023);
- 2310100000:02:027:0034 у розмірі 6 561 851 грн 44 коп. (витяг від 21.04.2023 за № НВ-2300028562023).
За правовим висновком, викладеним у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі №646/4738/19, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 (п. 7.19), постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, постанова Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, постанова Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 904/4933/15, постанова Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 751/1543/19).
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147 затверджена “Методика нормативної грошової оцінки земельних ділянок» (далі по тексту - Методика). Ця Методика встановлює методологічні засади проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка застосовується у випадках, визначених Законом України “Про оцінку земель». Об'єктом нормативної грошової оцінки є земельні ділянки усіх категорій та форм власності в межах території територіальної громади (або її частини) (згідно п. 1 Методики).
Відповідно до п. 20 Методики дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою, форму якої наведено в додатку 16, що подається в електронній або паперовій формі, як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за формою згідно з додатком 17. Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок оформляється і видається автоматично в електронній формі з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
Надані до позовної заяви Витяги із технічної документації нормативної грошової оцінки земельних ділянок відповідають додатку 17 Методики.
Пунктом 3.1 ст. 3 Податкового кодексу України до складу податкового законодавства України віднесено, зокрема, рішення органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів. Рішення органів місцевого самоврядування напряму ідентифіковані законодавцем як нормативно-правові акти з питань оподаткування місцевими податками та зборами (пункт 12.5 статті 12 ПКУ). Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.12.21 у справі № 940/2301/18.
Рішенням Запорізької міської ради від 28.11.2018 № 26 “Про встановлення розміру орендної плати» визначено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки).
Так, за використання земельних ділянок, наданих для розташування виробничого майданчика (інші земельні ділянки м. Запоріжжя) встановлено річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Пунктом 5 рішення № 26 визначено привести у відповідність з даним рішенням договори оренди землі шляхом укладання додаткових угод про внесення змін (в частині розміру орендної плати) до договорів оренди землі.
З огляду на викладене, Запорізькою міською радою здійснено розрахунок орендної плати за вказані вище земельні ділянки з кадастровими номерами 2310100000:02:011:0063, 2310100000:02:018:0039, 2310100000:02:018:0040, 2310100000:02:026:0010, 2310100000:02:026:0008, 2310100000:02:026:0009, 2310100000:02:027:0034, яку мало сплачувати ТОВ «Промактив груп» у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 № 1724.
Відповідно до вказаного розрахунку загальна сума орендної плати, яку мало сплатити ТОВ «Промактив груп» за період з 03.04.2021 по 28.02.2022 та з 01.01.2023 по 26.10.2023 відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельних ділянок становить 17 187 780 грн 30 коп. (з 03.04.2021 по грудень 2021 року - 6 511 820 грн 27 коп.; за січень-лютий 2022 року - 1 603 657 грн 22 коп.; за січень-жовтень 2023 року - 9 072 302 грн 81 коп.).
Однак, за вказаний період орендарем сплачено до місцевого бюджету Запорізької міської ради 00,00 грн.
Перевіривши розрахунок розміру орендної плати, не сплаченої відповідачем за договором оренди землі № 040526100355 від 02.06.2005, суд встановив, що його здійснено правильно, сума несплачених до місцевого бюджету Запорізької міської ради коштів за оренду вказаних вище земельних ділянок за період з 03.04.2021 по 26.10.2023 складає 17 187 780 грн 30 коп. та підлягає стягненню з відповідача.
Досліджуючи питання наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави, суд враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом.
Згідно статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Згідно з ч.ч. 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах
Одним із ключових для застосування норм ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та визначення згаданого елемента є поняття «інтерес держави».
У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Із врахуванням того, що “інтереси держави» в оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавству на підставі якого подається позов, в чому саме відбулася чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У даному випадку прокурор здійснюй представництво в суді законних інтересів держави у зв'язку з порушенням вимог інвестиційного законодавства відповідачем, який ухилився від сплати коштів пайової участі у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя до місцевого бюджету.
При цьому, п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
У позовній заяві прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, зокрема, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Статтею 25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Земельні ділянки, розташовані у місті за Запоріжжя за адресою: вул. Теплична, 16, кадастрові номери: 2310100000:02:011:0063, 2310100000:02:018:0039, 2310100000:02:018:0040, 2310100000:02:026:0010, 2310100000:02:026:0008, 2310100000:02:026:0009, 2310100000:02:027:0034, відносяться до земель комунальної власності.
Запорізька міська рада відповідно до вимог пунктів 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки.
Відповідно до вимог ст.ст. 2, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою міста Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.
Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області направлено на адресу Запорізької міської ради запити від 03.10.2024 за № 52-103- 9360ВИХ-25 та від 23.01.2025 за № 52-1172-24 про надання інформації про вжиті заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповаідальністю «Промактив груп» несплаченої орендної плати за фактичне використання земельними ділянками, розташованими за адресою: вулиця Теплична, 16, місто Запоріжжя, кадастрові номери: 2310100000:02:011:0063, 2310100000:02:018:0039, 2310100000:02:018:0040, 2310100000:02:026:0010, 2310100000:02:026:0008, 2310100000:02:026:0009, 2310100000:02:027:0034.
Листом від 05.02.2025 № 21407/03.3-20/03 Запорізька міська рада надала окружній прокуратурі розрахунки розміру орендної плати за земельні ділянки (кадастрові номери: 2310100000:02:011:0063, 2310100000:02:018:0039, 2310100000:02:018:0040, 2310100000:02:026:0010, 2310100000:02:026:0008, 2310100000:02:026:0009, 2310100000:02:027:0034) за період з 03.04.2021 по 26.10.2023, складені за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 № 1724.
У подальшому, Департамент управління активами Запорізької міської ради листом від 03.02.2025 за № 02-07/3339 повідомив про те, що Департаментом управління активами Запорізької міської ради а також Департаментом правового забезпечення Запорізької міської ради не вживалися заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення з ТОВ «Промактив груп» несплаченої орендної плати за використання вказаних земельних ділянок з кадастровими номерами: 2310100000:02:011:0063, 2310100000:02:018:0039, 2310100000:02:018:0040, 2310100000:02:026:0010, 2310100000:02:026:0008, 2310100000:02:026:0009, 2310100000:02:027:0034.
Вказані обставини свідчать про не здійснення Запорізькою міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади міста Запоріжжя, та наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» підстав для їх представництва.
Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя листом від 15.07.2525 № 52-103-5571вих-25 повідомлено Запорізьку міську раду про встановлення підстав для представництва інтересів держави в особі Запорізької міської ради шляхом пред'явлення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю “Промактив груп» про стягнення несплаченої орендної плати за користування земельними ділянками у розмірі 17 187 780 грн 30 коп.
Зважаючи на нездійснення Запорізькою міською радою заходів для звернення до суду та враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов до висновку, що прокурор обґрунтовано, у межах своїх повноважень, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції» зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відповідач у справі не спростував доводи прокурора, заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним.
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені прокурором підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України судовий збір в розмірі 206 253 грн 36 коп. покладається на відповідача.
Крім того, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.08.2025 задоволено заяву заступника керівника Запорізької обласної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/2251/25.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» ставка збору за подання до суду заяви про забезпечення позову, яка подана юридичною особою, дорівнює 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом із цим, за приписами ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи, що заява про забезпечення позову подана через систему “Електронний суд», то розмір судового збору становить 1 211 грн 20 коп.
Запорізькою обласною прокуратурою згідно платіжної інструкції № 1748 від 16.07.2025 сплачено судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.
За таких обставин, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання до суду заяви про забезпечення позову у розмірі 1 211 грн 20 коп. та судовий збір у розмірі 206 253,36 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області інтересах держави в особі Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Промактив груп» задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Промактив груп» (пр. Голосіївський, 132, м. Київ, 03127, ідентифікаційний номер юридичної особи 43746308) на користь Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний номер юридичної особи 04053915) несплачену орендну плату за договором оренди землі від 02.06.2005 в розмірі 17 187 780 (сімнадцять мільйонів сто вісімдесят сім тисяч сімсот вісімдесят) грн 30 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Промактив груп» (пр. Голосіївський, 132, м. Київ, 03127, ідентифікаційний номер юридичної особи 43746308) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя (вул. Якова Новицького, буд. 5, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 207 464 (двісті сім тисяч чотириста шістдесят чотири) грн 56 коп.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 14.11.2025.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.