вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
17 листопада 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/906/25
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Райніш М.І., розглянувши в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін справу
за позовом: Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, місцезнаходження 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Поштова, будинок 3,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхрембуд», код ЄДРПОУ - 03330399, місцезнаходження 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Гранітна, будинок 16,
про стягнення штрафу та пені, нарахованих за неналежне виконання зобов'язань за договором,
за участі представників сторін:
від позивача: Клещевої С.С. (згідно довіреності №24.01-12/1793 від 02.07.2025),
від відповідача: не з'явився,
Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради (далі - позивач, Департамент) звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхрембуд» (далі - відповідач, ТОВ «Шляхрембуд») про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за землю за період з лютого 2025 року по червень 2025 року в розмірі 211632,68 грн, пені за несвоєчасну сплату орендної плати в розмірі 8241,41 грн та штрафу в розмірі 100 відсотків річної орендної плати за несплату орендної плати в сумі 793719,22 грн. Позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів на загальну суму 1013593,31 грн позивачем обґрунтовані із покликанням на неналежне виконання відповідачем умов укладеного договору оренди землі №1994/1 від 12.12.2023 (далі - договір) щодо сплати орендної плати.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2025.
Описова частина рішення
Згідно ухвали від 11.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначено судове засідання на 09.09.2025.
Разом з тим, згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-08/31-к від 18.08.2025 судді Сисину С.В. надано відпустку станом на 09.09.2025, а тому згідно ухвали від 18.08.2025 суд призначив наступне судове засідання 08.10.2025.
26.08.2025 через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «Шляхрембуд» - адвоката Білоцерковець Ю.С. надійшов відзив на позовну заяву від 25.08.2025 (зареєстрований за вхідним №.02.3.1-02/7492/25).
02.09.2025 через систему «Електронний суд» від Департаменту надійшла відповідь на відзив від 02.09.2025 (зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/7661/25), у якій також наведена заява про поновлення строку на подання такої заяви по суті справи, враховуючи пропуск такого строку на 1 день. Така заява обгрунтована перебуванням представника позивача - Клещевої С.С. у відпустці до 01.09.2025, що підтверджено витягом з розпорядження Ужгородського міського голови від 06.08.2025 №144/К/25 «Про відпустку Клещевої С.С.».
08.09.2025 через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «Шляхрембуд» - адвоката Білоцерковець Ю.С. надійшло заперечення щодо клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відповіді на відзив від 07.09.2025 (зареєстроване за вхідним №.02.3.1-02/7787/25). Одночасно у запереченні представник відповідача зазначає, що у випадку, якщо суд задовольнить заяву позивача про поновлення строку, то він просить врахувати право відповідача подати заперечення на відповідь на відзив.
09.09.2025 через систему «Електронний суд» від Департаменту надійшло заперечення від 09.09.2025 на заяву представника ТОВ «Шляхрембуд» - адвоката Білоцерковець Ю.С. із запереченнями щодо клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відповіді на відзив.
02.10.2025 через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «Шляхрембуд» - адвоката Білоцерковець Ю.С. надійшла заява про долучення доказів сплати суми боргу від 02.10.2025 (зареєстрована за вхідним №.02.3.1-02/8584/25), згідно з якою до справи долучено платіжну інструкцію №116 від 26.08.2025 про сплату відповідачем боргу за орендну плату в розмірі 211632,68 грн за договором оренди землі №1994/1 від 12.12.2023.
08.10.2025 через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «Шляхрембуд» - адвоката Білоцерковець Ю.С. надійшло клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог від 07.10.2025 (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/8747/25), згідно з яким він просить закрити на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) - у зв'язку з відсутністю предмету спору провадження у справі №907/906/25 за позовом Департаменту до ТОВ «Шляхрембуд» про стягнення заборгованості за договором оренди землі, пені та штрафу у загальному розмірі 1013593,31 грн в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості за договором у розмірі 211632,68 грн.
08.10.2025 через систему «Електронний суд» від представника Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради Клещевої С.С. надійшла заява про повернення судового збору (зареєстрована за вх. №02.3.1-02/8768/25 від 08.10.2025), у якій представник позивача підтверджує сплату відповідачем боргу за орендну плату в розмірі 211632,68 грн за договором оренди землі №1994/1 від 12.12.2023 та наведено прохання повернути Департаменту судовий збір з урахуванням наявності підстав для закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості за договором у розмірі 211632,68 грн.
У судовому засіданні 08.10.2025 представник відповідача підтримав клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог від 07.10.2025 та не заперечив проти задоволення заяви позивача про повернення судового збору. Представник позивача не заперечила проти задоволення клопотання відповідача про закриття провадження в частині позовних вимог від 07.10.2025 та підтримала заяву Департаменту про повернення судового збору.
Згідно ухвали від 08.10.2025 суд задовольнив клопотання від 07.10.2025 представника відповідача - адвоката Білоцерковець Ю,С. про закриття провадження в частині позовних вимог та закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору провадження у справі за позовом Департаменту до ТОВ «Шляхрембуд» про стягнення заборгованості за договором оренди землі №1994/1 від 12.12.2023, пені та штрафу у загальному розмірі 1013593,31 грн в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості за договором у розмірі 211632,68 грн. Згідно цієї ж ухвали суд задовольнив заяву від 08.10.2025 представника Департаменту - Клещевої С.С. про повернення судового збору та повернув Департаменту з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3174,49 грн, сплачений згідно платіжної інструкції №685 (внутрішній номер 439589170) від 05.08.2025.
Після проголошення вступної та резолютивної частини ухвали про закриття провадження у частині позовних вимог і про повернення судового збору, суд продовжив розгляд справи та у подальшому згідно ухвали від 08.10.2025 задовольнив заяву Департаменту, наведену у відповіді на відзив від 02.09.2025, про поновлення строку на подання такої заяви по суті справи; поновив позивачу строк на подачу відповіді на відзив; долучив до матеріалів справи відповідь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради на відзив на позовну заяву від 02.09.2025; задовольнив усне клопотання представника відповідача - Білоцерковець Ю.С. про оголошення перерви в судовому засіданні та призначив наступне судове засідання 12.11.2025.
14.10.2025 через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «Шляхрембуд» - адвоката Білоцерковець Ю.С. надійшло заперечення на відповідь на відзив від 12.10.2025 (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/8876/25).
Згідно з ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Частина 1 ст. 252 ГПК України передбачає, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Частиною 8 ст. 252 ГПК України, визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
12.11.2025 у судовому засіданні суд заслухав усні пояснення представників позивача та відповідача, дослідив докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, після чого відповідно до ст. 219 ГПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши дату та час його проголошення - 17.11.2025.
Згідно з ч.1 ст. 240 ГПК України рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Під час проголошення повного рішення суду суд може оголосити лише його вступну та резолютивну частини та негайно вручити копії такого рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
На підставі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, суд прийняв рішення, вступна та резолютивна частини якого були оголошені 17.11.2025 у повідомлений судом 12.11.2025 у судовому засіданні час. Повне рішення суду негайно направлено в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи згідно з ч.5 ст. 6 ГПК України до Електронних кабінетів позивача, відповідача і його представника та негайно вручено учасникам справи, присутнім 17.11.2025 при його проголошенні (у випадку їх присутності у судовому засіданні).
Стислий виклад позицій учасників процесу
Суть спору за позицією позивача
У позовній заяві позивач покликається на укладений 12.12.2023 між Територіальною громадою міста Ужгород в особі Ужгородської міської ради, від імені якої діє Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляхрембуд» договір №1994/1 оренди землі.
Згідно тверджень позивача, ТОВ «Шляхрембуд» систематично продовж лютого - червня 2025 року порушувало умови договору в частині своєчасної та повної сплати орендної плати та, як наслідок, станом на 31.07.2025 утворилась заборгованість по орендній платі в розмірі 211632,68 грн.
Станом на дату подання позовної заяви ТОВ «Шляхрембуд» не погашено виниклої заборгованості за договором оренди землі, а тому Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради використано право, обумовлене пунктом 14 договору та нараховано штрафні санкції (штраф і пеню) в межах строків позовної давності згідно умов договору.
За таких обставин, на час подачі позовної заяви розмір заборгованості за договором оренди землі, в тому числі штрафних санкцій, що підлягають стягненню з ТОВ «Шляхрембуд» становить: основна заборгованість в сумі 211632,68 грн, яка виникла з лютого до 15.07.2025; пеня - у розмірі 8241,41 грн та штраф - в сумі 793719,22 грн.
З урахуванням таких обставин, з посиланням на норми ст. 144 Конституції України, ст.ст. 377, 509, 525, 526, 549-552, 610, 612, 627, 629, 631, 632, 648, 651, 654, 761, 792 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 173, 175, 180, 188, 193, 230, 283 Господарського кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України, ст.ст. 14. 288 Податкового кодексу України, ст.ст. 13, 18, 20 Закону України «Про оцінку землі» та ст.ст. 26, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування» Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради просить стягнути з ТОВ «Шляхрембуд» заборгованість зі сплати орендної плати за землю в розмірі 211632,68 грн, пеню за несвоєчасну сплату орендної плати в розмірі 8241,41 грн та штраф у сумі 793719,22 грн.
Позиція відповідача
У відзиві на позовну заяву від 25.08.2025 щодо стягнення основної суми боргу згідно договору оренди землі №1994/1 від 12.12.2023 у розмірі 211632,68 грн, яка виникла за період лютого - червня 2025 року, то відповідач не заперечує щодо наявності такої заборгованості за вказаний період. Виникнення такої заборгованості відповідач пояснює нестабільністю фінансово-господарської діяльності товариства та наявними проблемами з отриманням прибутку. Щодо цього відповідач наголошує, що основна сума боргу згідно позовних вимог буде погашена в найближчий час після подачі відзиву на позовну заяву.
Щодо штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати, нарахованого згідно пункту 14 договору оренди землі, у розмірі 793719,22 грн, то відповідач не заперечує щодо наявності підстав для його нарахування з урахуванням допущеного ним порушення сплати орендної плати за договором оренди землі. У той же час ТОВ «Шляхрембуд» зазначає, що право у позивача стягувати такий штраф на підставі договору виникло з урахуванням положень умов Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. № 220 (в редакції на час укладення договору зі змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів України №1724 від 13.12.2006, № 780 від 03.09.2008, № 843 від 23.11.2016, № 890 від 22.11.2017), що відповідно до абз. 4 п. 288.1. ст. 288 ПК України, абз. 4 ч. 4 ст. 179 ГК України виключає можливість відступу від умов такого Типового договору та, відповідно, обмежує право орендаря на реалізацію права на свободу договору в частині визначення його умов на власний розсуд, зокрема, й щодо встановлення обов'язку сплачувати штраф за порушення строку сплати орендної плати в явно неспівмірному розмірі з обсягом самої місячної орендної плати.
З приводу цього відповідач звертає увагу, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
У відзиві відповідач звертає увагу на положення цивільного законодавства, багаточисельну практику Верховного Суду, за змістом яких суд вправі - за наявності виняткових випадків - зменшити заявлені кредитором до стягнення розміри штрафу та пені.
Зазначивши про право суду зменшити розмір штрафних санкцій, відповідач наголошує, що неустойка має компенсаційний, а не каральний характер. А відтак, з огляду на визнання та майбутню сплату відповідачем порушеного основного зобов'язання (орендної плати), відсутність в позивача доведених перед судом збитків (втрат), завданих простроченням виконання такого зобов'язання відповідачем, відповідач вважає за справедливе, пропорційне і таке, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, наведеним вище критеріям та з урахуванням розумного балансу приватних та публічних інтересів сторін у справі, зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу до 50% від одного місячного розміру орендної плати, тобто - до 33071,63 грн.
З приводу стягнення пені у розмірі 8241,41 грн, то відповідач не заперечує щодо її стягнення у вказаному розміру, так як вважає його справедливим і співмірним заявленим позовним вимогам.
Доводи, викладені сторонами в інших заявах по суті справи
У відповіді на відзив від 02.09.2025, позивач, посилаючись на ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549-552, 559, 601, 611, 627, 629, 632, 648, 651 Цивільного кодексу України зазначає, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі і не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Позивач наголошує, що ТОВ «Шляхрембуд» систематично продовж лютого - червня 2025 року порушувало умови договору в частині своєчасності та повноти сплати орендної плати та як наслідок - станом на 31.07.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 211632,68 грн.
Департамент стверджує, що розмір штрафу позивачем обраховано, виходячи з розміру нормативної грошової оцінки землі та ставки орендної плати, що є чинною станом на 2025 рік (19842 980,61 * 4 %/100).
Із посиланням на ст. 100.2 Податкового кодексу України, згідно з якою платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, і такий платник податків (який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань), вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання, Департамент наголошує, що ТОВ «Шляхрембуд» впродовж періоду з лютого 2025 до дати подання відзиву не ініційовано жодного звернення ані до Ужгородської міської ради, ані до Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради з приводу вжиття належних заходів, пов'язаних із звернення до органів державної податкової служби на реалізацію приписів податкового законодавства із заявою про розстрочення та відстрочення сплати орендної плати.
На переконання позивача, твердження відповідача про можливість зменшення судом штрафу до 33071,63 грн (що становить половину розміру місячної орендної плати) є необґрунтованим і таким, що суперечать положенням законодавства та умовам договору, оскільки в цьому випадку буде нівельовано мету неустойки у виді спонукання боржника до належного виконання договірних зобов'язань, так як у цьому випадку розмір штрафу становить 4,17% річного розміру орендної плати (тобто розміру самого штрафу),
Департамент звертає увагу на положення цивільного законодавства та багаточисельну практику Верховного Суду, за змістом яких суд вправі зменшити заявлені кредитором до стягнення розміри штрафу та пені не довільно, а лише за наявності виняткових випадків (з урахуванням, наприклад, ступеня виконання основного зобов'язання, поважності причин і несвоєчасності сплати основного боргу, поведінки відповідача про вжиття ним усіх можливих заходів до виконання зобов'язання за договором). З урахуванням наведеного та положень ст. 73 ГПК України щодо доказів у господарському процесі, позивач звертає увагу суду на те, що відповідачем до матеріалів справи не долучено жодного доказу на підтвердження тверджень відповідача про його складний матеріальний стан, нестабільність фінансово - господарської діяльності та поважності несвоєчасної сплати орендної плати.
А тому позивач вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
У запереченні на відповідь на відзив від 12.10.2025, на спростування доводів позивача про відсутність доказів скрутного матеріального становища відповідача, ТОВ «Шляхрембуд» долучає до заперечення виписку по руху коштів за рахунками відповідача за період з 01.01.2025 по 30.09.2025, складену 09.10.2025 Акціонерним банком «Південний».
Згідно тверджень відповідача, з вказаної виписки по руху коштів вбачається, що станом на 09.10.2025 надходження відповідача складають 585166,67 грн; у той же час місячна орендна плата згідно договору оренди землі становить 66143,27 грн. Отже, згідно аргументів відповідача, за 10 місяців 2025 року у нього є обов'язок зі сплати 661432 грн, в той час як весь загальний дохід за ці 10 місяців є менший і становить 585166,67 грн.
Підсумовуючи наведене, відповідач зазначає, що підприємство вживає усіх можливих заходів, направлених на підтримку своєї діяльності, та за першої можливості сплачує усі необхідні податки та збори. З урахуванням наведеного, відповідач повторно наголошує, що штрафна санкція у розмірі, що перевищує розмір 10 місячного доходу підприємства, є занадто тяжким фінансово-економічним тягарем для товариства, а її стягнення може призвести до невідворотних наслідків.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
З інформаційної довідки №437354794 від 29.07.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що з 14.03.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхрембуд» є власником будівель по вулиці Гранітній, 16 у місті Ужгород Закарпатської області.
Такі будівлі відповідача по вулиці Гранітній, 16 у місті Ужгород Закарпатської області, розташовані на земельній ділянці площею 1,8681 га, кадастровий №2110100000:60:001:0214, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд, підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (далі - земельна ділянка), що підтверджено інформаційною довідкою №437347564 від 29.07.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У цій же інформаційній довідці зазначено, що власником земельної ділянки є територіальна громада в особі Ужгородської міської ради, а земельна ділянка знаходиться в оренді ТОВ «Шляхрембуд» відповідно до договору оренди землі №1994/1 від 12.12.2023.
28.09.2023 рішенням Ужгородської міської ради №1476 ТОВ «Шляхрембуд» поновлено дію договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:60:001:0214) площею 1,8681 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Гранітній, 16 строком на 3 роки.
Згідно відомостей Державного земельного кадастру цільове призначення земельної ділянки визначено за кодом 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком.
04.05.2023 рішенням Ужгородської міської ради №1265 затверджено Положення про Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради (надалі - Положення). У відповідності до пунктів 2.1.8., 2.3.6 Положення до повноважень Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради віднесено укладання договорів оренди земельних ділянок на підставі відповідних рішень міської ради, а також передбачено право Департаменту виступати Орендодавцем земельних ділянок від імені Ужгородської міської ради.
12.12.2023 між Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляхрембуд» (орендарем) укладено договір №1994/1 оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:60:001:0214) площею 1,8681 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Гранітній, 16 у м.Ужгород строком на 3 роки.
Відповідно до п. 1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове приватне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в місті Ужгороді, вулиця Гранітна, 16, кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:60:001:0214.
Згідно з п. 5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2023 рік становить 21130079,10 грн згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданої управлінням надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області (електронні послуги) №НB-2100037412023 від 30.01.2023 року.
Відповідно до п. 10 договору, орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у грошовій формі та становить 633825,20 грн на рік.
Згідно з п. 11 договору, орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 52825,20 грн.
Пунктом 12 договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством і за затвердженими Кабінетом міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
Відповідно до п. 13 договору, розмір орендної плати переглядається щороку у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни нормативно-грошової оцінки землі, розмірів земельного податку, зміні ставки орендної плати, підвищення цін та тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором - у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої договором та справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення (п. 14 договору).
Згідно з п. 21 договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється одночасно з підписанням акту її приймання-передачі.
Пунктом 22 договору передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Відповідно до п. 27 договору передбачено право орендодавця в односторонньому порядку вносити зміни до даного договору при зміні розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, коефіцієнтів інфляції (визначених у відповідності до вимог чинного законодавства), ставок земельного податку та ставок орендної плати відповідно до змін чинного законодавства шляхом надсилання відповідних повідомлень. При цьому, індексація розміру орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель здійснюється орендарем самостійно у порядку визначеному пунктом 30 договору (незалежно від надсилання орендодавцем відповідних листів).
Пунктом 27 договору також передбачено право орендодавця вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості грунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.
Згідно з п. 30 договору передбачені такі обов'язки орендаря:
- здійснити у 20-ти денний термін державну реєстрацію права оренди у відповідності до вимог чинно законодавства. Уразі несвоєчасного здійснення права оренди справляється пеня у розмірі визначеному п. 14 даної угоди;
- своєчасно вносити орендну плату за користування земельною ділянкою;
- щоквартально подавати орендодавцю підтверджуючі документи щодо внесення орендної плати; - приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди;
- виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;
- дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, водного, оздоровчого, рекреаційного та історико- культурного призначення;
- у п'ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки надати копію договору відповідному органу державної податкової служби;
- у разі зміни своїх банківських реквізитів, юридичної адреси, назви, організаційно-правової форми тощо, у 10-денний строк з моменту настання таких змін повинен письмово повідомити про це орендодавця;
- самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством кумулятивним способом;
- у разі неповернення земельної ділянки в зазначений термін здійснити плату за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим договором;
- орендар зобов'язався у двотижневий термін з моменту підписання даного договору сплати заборгованість за договором оренди землі від 10.07.2018 року №1994, а також штрафні санкції визначені пунктом 14 договору, що виникли у період з 01.01.2022 до 31.12.2022. Сторонами обумовлено, що в цій частині зобов?язання за вказаним договором носять новаційний характер.
Відповідно до п. 40 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Право оренди землі виникає у порядку, визначеному чинним законодавством. Сторони дійшли згоди щодо зобов'язання орендаря, а орендар зобов'язався у свою чергу сплатити плату за землю за фактичне її використання у період від 11.07.2023 до моменту державної реєстрації права оренди. При цьому, розмір місячних нарахувань такої плати встановлюється у відповідності до вимог чинного законодавства, із урахуванням пунктів 5, 10, 11, 27 та 30 даного договору, виходячи із розміру нормативної грошової оцінки у відповідний період.
Відповідно додатку 1 до договору оренди від 12.12.2023 №1994/1, розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку по вулиці Гранітна, 16, оцінка якої проведена 30.01.2023, становить 52825,20 грн за місяць.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи акту приймання передачі земельної ділянки б/н від 12.12.2023, підписаного уповноваженими представниками сторін спору, орендодавцем було передано, а орендарем, у свою чергу, прийнято в оренду земельну ділянку площею 18681 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Гранітна, 16.
Відповідно до витягу №НВ-2100051172024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 30.01.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:60:001:0214 у 2024 році становила 22207785,99 грн.
07.02.2024 Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради на адресу ТОВ «Шляхрембуд» надіслано повідомлення від 05.02.2024 №24.01-12/374 про перегляд плати в односторонньому порядку, в тому числі щодо обов'язку такого перегляду самостійно орендарем у відповідності до пункту 30 угоди станом на 01.01.2024, у якому зазначено, що розмір місячної орендної плати за договором, з урахуванням коефіцієнту індексації нормативно-грошової оцінки з січня 2024 року (в т.ч. на підставі пункту 30 договору) становить 55519,46 грн/міс.
Направлення позивачем на адресу відповідача вказаного повідомлення від 05.02.2024 підтверджено долученими до позовної заяви копіями опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку та накладної № 8800021606907 від 07.02.2025.
Відповідно до витягу №НВ-9903358082025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 17.01.2025, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:60:001:0214 у 2025 році становила 19842980,61 грн.
13.03.2025 Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради на адресу ТОВ «Шляхрембуд» надіслано повідомлення від 04.03.2025 №24.01-12/491 про перегляд плати в односторонньому порядку, в тому числі щодо обов'язку такого перегляду самостійно орендарем у відповідності до пункту 30 угоди станом на 01.01.2025, у якому зазначено, що розмір місячної орендної плати за договором, з урахуванням коефіцієнту індексації нормативно-грошової оцінки з січня 2025 року (в т.ч. на підставі пункту 30 договору) становить 66143,27 грн/міс.
Направлення позивачем на адресу відповідача вказаного повідомлення від 04.03.2025 підтверджено долученими до позовної заяви копіями опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку та накладної № 0505271118478 від 13.03.2025.
Згідно розрахунку заборгованості по орендній платі та нарахованого штрафу, який складений Департаментом і долучений до позовної заяви, вбачається, що розмір основного боргу за договором за період з лютого по червень 2025 року станом на 31.07.2025 становить 211632,68 грн, з урахуванням розміру орендної плати за один місяць в сумі 66143,27 грн. З означеного розрахунку встановлено сплату відповідачем 31.05.2025 і 13.06.2025 коштів у загальній сумі 63800 грн в рахунок орендної плати за договором згідно платіжних інструкцій із призначенням платежів, у яких зазначено про сплату орендної плати за квітень 2025 року. Також у цьому розрахунку вказано про нарахування Департаментом 01.03.2025 у зв'язку з несплатою орендної плати згідно договору у визначений термін штрафу в сумі 793719,22 грн.
Згідно розрахунку пені, який складений Департаментом і долучений до позовної заяви, вбачається нарахування позивачем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення за період з 31.03.2025 по 31.07.2025 у загальній сумі 8241,41 грн. При нарахуванні пені Департаментом визначено відомості про такі суми боргу у відповідні періоди (з урахуванням сплати ТОВ «Шляхрембуд» 31.05.2025 і 13.06.2025 коштів за договором у загальній сумі 63800 грн): з 31.03.2025 до 31.07.2025 - 10859,60 грн, з 01.05.2025 до 31.07.2025 - 66143,27 грн, з 31.05.2025 до 12.06.2025 - 3943,27 грн, з 13.06.2025 до 31.07.2025 - 2343,27 грн, з 01.07.2025 до 31.07.2025 - 66143,27 грн, з 31.07.2025 до 31.07.2025 - 66143,27 грн.
Згідно доводів відзиву на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив та пояснень представника відповідача у судовому засідання, судом встановлено, що ТОВ «Шляхрембуд» не заперечує наявність у нього боргу за договором оренди на час звернення Департаменту із позовною заявою в розмірі 211632,68 грн, правильність здійсненого Департаментом розрахунку нарахування штрафу в сумі 793719,22 грн та пені у розмірі 8241,41 грн, у той же час вбачає підстави та клопоче про зменшення судом до стягнення з нього штрафу до 33071,63 грн.
Щодо сплати основного боргу за договором, судом враховано, що 02.10.2025 представником ТОВ «Шляхрембуд» - адвокатом Білоцерковець Ю.С. згідно заяви про долучення доказів від 02.10.2025 до матеріалів справи долучено платіжну інструкцію №116 від 26.08.2025 про сплату відповідачем боргу за орендну плату в розмірі 211632,68 грн за договором оренди землі №1994/1 від 12.12.2023.
З урахуванням наведеного, суд 08.10.2025 постановив ухвалу, згідно з якою задовольнив клопотання від 07.10.2025 представника відповідача - адвоката Білоцерковець Ю.С. про закриття провадження в частині позовних вимог та закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України - у зв'язку з відсутністю предмету спору провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості за договором у розмірі 211632,68 грн.
За таких обставин, спірними у даній справі на час її розгляду та вирішення судом є позовні вимоги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхрембуд» про стягнення штрафу в сумі 793719,22 грн та пені у розмірі 8241,41 грн, нарахованих позивачем за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної сплати орендної плати за договором оренди землі №1994/1 від 12.12.2023.
Окремо суд зазначає, що згідно долученого до позовної заяви рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.03.2023 у справі №907/1012/22 вбачається, що у грудні 2022 року позивач звертався до цього суду із позовною заявою до ТОВ «Шляхрембуд» про стягнення 1089460,91 грн заборгованості за договором оренди землі №1994 від 10.07.2018, укладеним між Департаметом і ТОВ «Шляхрембуд» щодо оренди земельної ділянки площею 1,8681 га за адресою: м. Ужгород, вул. Гранітна, 16 (кадастровий номер 2110100000:60:001:0214), цільове призначення якої - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної промисловості. Вказаний договір був укладений на підставі рішення XXIV сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 10.07.2018 №1155 строком на 5 років до 10.07.2023.
Так як при розгляді справи №907/1012/22 судом було встановлено допущення ТОВ «Шляхрембуд» заборгованості за договором оренди землі №1994 від 10.07.2018 за період з листопада 2020 року по листопад 2022 року, Господарський суд Закарпатської області 09.03.2023 постановив рішення, згідно з яким задовольнив позовні вимоги Департаменту і стягнув з ТОВ «Шляхрембуд» на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради заборгованість в розмірі 1089460,91 грн основного боргу по орендній платі за договором оренди землі №1994 від 10.07.2018.
Щодо цього, судом враховано, що 28.09.2023 рішенням Ужгородської міської ради №1476 ТОВ «Шляхрембуд» поновлено дію договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:60:001:0214) площею 1,8681 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Гранітній, 16 строком на 3 роки, у зв'язку з чим 12.12.2023 між Департаментом та Товариством строком на 3 роки укладено договір №1994/1 оренди цієї ж земельної ділянки, яка була предметом орендних відносин згідно договору оренди землі №1994 від 10.07.2018, а саме: кадастровий номер якої 2110100000:60:001:0214, площею - 1,8681 га, цільове призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Гранітній, 16.
Отже, з наведеного судом встановлено, що ТОВ «Шляхрембуд» з 10.07.2018 безперервно користується земельною ділянкою площею 1,8681 га, по вулиці Гранітній, 16 у м.Ужгород, кадастровий номер якої 2110100000:60:001:0214 згідно договору оренди землі №1994 від 10.07.2018, який було поновлено шляхом укладення договору №1994/1 від 12.12.2023, що встановлено із змісту таких договорів оренди земельної ділянки, рішення Ужгородської міської ради від 10.07.2018 №1155 про передачу ТОВ «Шляхрембуд» в оренду земельної ділянки строком на 5 років, рішення Ужгородської міської ради №1476 від 28.09.2023 про поновлення ТОВ «Шляхрембуд» дії договору оренди земельної ділянки та пункту 40 договору оренди землі №1994/1 від 12.12.2023, згідно з яким орендар (відповідач) зобов'язався у свою чергу сплатити плату за землю за фактичне її використання у період від 11.07.2023 до моменту державної реєстрації права оренди за договором від 12.12.2023.
З урахуванням таких обставин справи суд звертає увагу про допущення ТОВ «Шляхрембуд» раніше заборгованості за користування земельною ділянкою площею 1,8681 га, кадастровий номер якої 2110100000:60:001:0214 впродовж періоду з листопада 2020 року по листопад 2022 року в розмірі 1089460,91 грн основного боргу по орендній платі за договором оренди землі №1994 від 10.07.2018, що враховується судом при ухваленні рішення у даній справі, приймаючи до уваги зміст рішення Ужгородської міської ради №1476 від 28.09.2023, яким ТОВ «Шляхрембуд» поновлено дію договору оренди цієї ж земельної ділянки. Тобто у цьому випадку договір оренди землі №1994 від 10.07.2018, укладений між позивачем та відповідачем строком на 5 років до 10.07.2023, на підставі рішення Ужгородської міської ради №1476 від 28.09.2023 був поновлений шляхом укладення 12.12.2023 договору оренди землі №1994/1 строком на 3 роки.
Іншими словами у спірних правовідносинах має місце поновлення договору оренди землі, а не укладення нового договору, а тому допущення ТОВ «Шляхрембуд» раніше заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1,8681 га, кадастровий номер якої 2110100000:60:001:0214 впродовж періоду з листопада 2020 року по листопад 2022 року в розмірі 1089460,91 грн враховується судом при ухваленні рішення у даній справі, про що також наголосив Департамент, долучивщи до позовної заяви копію рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.03.2023 у справі №907/1012/22.
Правове обґрунтування і оцінка суду
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Стаття 193 Господарського кодексу України (тут і далі - в редакції на час виникнення спірних правових відносин) (далі - ГК України) регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила ЦК України та ГК України (чинні - станом на час виникнення спірних правових відносин).
Згідно ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ст. 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Статтею 286 ГК України передбачено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
У відповідності до ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Приписами ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною 1 ст. 15 Закону «Про оренду землі» визначено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України).
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 ст. 231 ГК України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Стаття 549 ЦК України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, і цивільним, і господарським законодавством допускалася можливість забезпечувати виконання зобов'язань таким способом, як штраф і пеня.
Як встановлено судом, згідно з п. 14. договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100% річної орендної плати, встановленої цим договором та справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Матеріалами справи встановлено, що відповідачем в порушення умов договору оренди землі від 12.12.2023 неналежно виконувалися обов'язки в частині оплати за користування земельною ділянкою за період з лютого по червень 2025 року станом на 31.07.2025, у зв'язку з чим позивачем у відповідності до п. 14 договору нарахована пеня за період з 31.03.2025 по 31.07.2025 у сумі 8241,41 грн та штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати за несплату орендної плати за лютий 2025 року в розмірі 793719,22 грн і такий розмір штрафу визначений на підставі п.14 договору в розмірі 100% річної орендної плати, встановленої цим договором.
У той же час, судом встановлено, що після відкриття провадження у справі відповідач відповідно до платіжної інструкції №116 від 26.08.2025 сплатив основний борг з орендної плати в розмірі 211632,68 грн за договором оренди землі №1994/1 від 12.12.2023.
Отже, зобов'язання, щодо стягнення основного боргу, стосовно якого виник спір, визнано та припинено виконанням, проведеним належним чином, що відповідає нормам ст. 599 ЦК та ст. 202 ГК України.
При цьому, з огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх зобов'язань зі своєчасної сплати орендної плати є доведеним, тобто мало місце порушення встановлених договором строків сплати орендної плати, врахувавши те, що в договорі передбачено право орендодавця на нарахування, зокрема, штрафу і пені як заходів відповідальності за порушення строків виконання зобов'язання, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати стягнення з відповідача передбачених п.14 договору штрафу та пені.
Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок штрафу в сумі 100% річної орендної плати, що складає 793719,22 грн, який нараховано позивачем за лютий 2025 року за порушення строків сплати орендної плати в загальному розмірі 211632,68 грн, суд, з огляду на встановлену зміну розміру орендної плати за договором в 2025 році, дійшов висновку, що розрахунок штрафу позивачем виконано відповідно до умов договору і такий є арифметично вірним.
Разом з тим, частина шоста статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 8241,41 грн, нарахованої за період з 31.03.2025 по 31.07.2025, з урахуванням допущення відповідачем зобов'язань по сплаті орендної плати за договором за період з лютого по червень 2025 року та з урахуванням часткової сплати орендної плати за квітень 2025 року в сумі 63800 грн згідно платіжних інструкцій від 31.05.2025 і 13.06.2025, суд дійшов висновку про правильність здійсненого позивачем розрахунку пені в означені вище періоди в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Слід зазначити, що у відзиві на позовну заяву та у запереченні на відповідь на відзив відповідач не заперечив правильність здійсненого позивачем розрахунку пені та штрафу, зазначивши, що, у випадку задоволення позову, ТОВ «Шляхрембуд» клопоче про зменшення штрафу до 50% від одного місячного розміру орендної плати, тобто - до 33071,63 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем правильно з урахуванням обставин справи, умов договору, положень законодавства визначено розмір штрафу в сумі 793719,22 грн та пені у сумі 8241,41 грн.
Щодо сплати пені.
Судом встановлено, що сторони договору, врегульовуючи між собою правовідносини щодо внесення орендної плати за договором оренди землі, досягли згоди щодо його умов.
Суд враховує, що договори, укладені між сторонами, як цивільно-правові правочини, є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином (ст. 204 ЦК України).
Приписами ст. 509 ЦК України визначено, що в силу зобов'язання кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах, що виникли між сторонами.
За таких обставин, враховуючи наведені вище положення ЦК України та ГК України, враховуючи встановлені судом обставини справи щодо прострочення станом на день подачі позову відповідачем своїх зобов'язань за договором, суд дійшов висновків про наявність підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 8241,41 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафу до 50% від одного місячного розміру орендної плати, тобто - до 33071,63 грн, яке обгрунтовано ТОВ «Шляхрембуд» з посиланням на скрутне матеріальне становище відповідача, відсутність доказів на підтвердження погіршення фінансового стану позивача чи завдання останньому будь-яких матеріальних збитків в результаті неналежного виконання відповідачем зобов'язання, неадекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань, порушення балансу між інтересами кредитора і боржника, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
А тому, з метою забезпечення завдань господарського судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом спору в даній справі; дотримання при цьому таких принципів господарського судочинства як верховенство права, добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, при вирішенні справи суд - з урахуванням клопотання відповідача про зменшення штрафу - перевірив наявність підстав для зменшення штрафу за порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Щодо цього судом враховано, що главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
З врахуванням змісту ст. 549 ЦК України з приводу поняття неустойки та підстав її стягнення, суд зазначає, що неустойка (штраф, пеня) - це є спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
Суд зауважує, що судова практика щодо застосування вказаних норм ГК України та ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17 від 03.04.2024 у справі №924/706/23 та багато інших) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):
- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання;
- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;
- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;
- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
При цьому, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236 - 238 ГПК України).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №910/11733/18 у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання.
Щодо доводів відповідача про його скрутне матеріальне становище, що було підставою, згідно його тверджень, несплати орендної плати за договором, на підтвердження чого до заперечення на відповідь на відзив від 12.10.2025 долучено виписку по руху коштів за рахунками ТОВ «Шляхрембуд» за період з 01.01.2025 по 30.09.2025, складену 09.10.2025 Акціонерним банком «Південний», суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст.76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до норм ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах. Близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17.
Отже, зменшення заявлених санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
У судовому засіданні представник позивача зазначила, що долучена до заперечення на відповідь на відзив від 12.10.2025 виписка по руху коштів за рахунками ТОВ «Шляхрембуд» за період з 01.01.2025 по 30.09.2025, складена Акціонерним банком «Південний», з якої встановлено, що станом на 09.10.2025 надходження відповідача складають 585166,67 грн, не є належним і достовірним доказом скрутного матеріального становища відповідача.
Суд з урахуванням приписів ст.ст. 73, 74, 76, 77, 86 ГПК України, погоджується у цьому випадку з такими доводами представника позивача у судовому засіданні та щодо цього зазначає, що сама по собі виписка по руху коштів за рахунками ТОВ «Шляхрембуд» за період з 01.01.2025 по 30.09.2025, складена АБ «Південний», не може бути єдиним і достовірним доказом скрутного матеріального становища відповідача.
Щодо цього, суд зазначає, що така виписка по руху коштів за рахунками ТОВ «Шляхрембуд», складена АБ «Південний», за відсутності доказів про наявність у відповідача інших рахунків у банківських установах, одним з яких може бути, наприклад, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків у юридичної особи, не підтверджує достовірно надходження на рахунки ТОВ «Шляхрембуд» усіх коштів за період з 01.01.2025 по 30.09.2025.
Інших доказів на підтвердження свого скрутного матеріального становища (про що зазначає відповідач у своїх заявах по суті справи), наприклад належних доказів отримання відповідачем доходів за період з 01.01.2025 по 01.08.2025, підтверджуючих документів про наявність заборгованості перед іншими особами та/чи податкового боргу, банківських документів про відсутність на рахунках коштів тощо відповідачем до матеріалів справи не долучено.
Щодо цього, суд враховує, що відповідач у спірних правовідносинах бере участь як господарюючий суб'єкти та відповідно несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Отже, суд зазначає про ненадання відповідачем доказів його скрутного матеріального становища за період з 01.01.2025 по 01.08.2025, а тому суд відхиляє доводи ТОВ «Шляхрембуд» про поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання за договором.
Щодо інших доводів клопотання відповідача про зменшення штрафу, то, як було вказано вище, судом встановлено правильність нарахування позивачем до стягнення з відповідача на підставі п. 14 договору штрафу в розмірі 793719,22 грн, що підтверджується долученим позивачем до матеріалів справи розрахунком заборгованості.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача нарахованого позивачем штрафу, суд, з урахуванням поданого відповідачем клопотання про зменшення його розміру, крім наведених вище положень цивільного та господарського законодавства щодо визначення неустойки (штрафу і пені) та права суду зменшувати їх розмір, також враховує таке.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Так, статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
У тій же постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; тривалість прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №924/243/19).
Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
Так, ст. 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Водночас, суд зазначає, що на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду 15.02.2023 у справі №920/437/22, від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 29.05.2023 у справі №904/907/22, від 20.12.2023 у справі №916/2263/22.
Як встановлено судом, штраф у розмірі 793719,22 грн позивачем нараховано відповідно до умов п. 14 договору, виходячи з суми простроченого зобов'язання зі сплати орендної плати за лютий 2025 року, розмір якого (простроченого зобов'язання) становить 66143,27 грн.
При цьому, означену суму заборгованості по сплаті орендної плати за лютий 2025 року відповідачем добровільно сплачено під час розгляду справи №907/906/25 згідно платіжної інструкції №116 від 26.08.2025, що підтверджується сторонами у справі, а позивачем, в свою чергу, не доводиться наявність в нього будь-яких матеріальних збитків чи інших витрат (втрат), пов'язаних з простроченням виконання зобов'язань відповідачем зі сплати орендної плати за лютий 2025 року.
Окремо судом враховані дії відповідача, який у період виникнення у нього заборгованості по орендній платі, 31.05.2025 і 13.06.2025 здійснював сплату орендної плати за договором у загальній сумі 63800 грн згідно платіжних інструкцій із призначенням платежів, у яких зазначено про сплату орендної плати за квітень 2025 року (що встановлено із долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості по орендній платі та нарахованому штрафу, який складений Департаментом).
З урахуванням наведеного, судом встановлено явну не співмірність нарахованого відповідачу штрафу, який в 12 разів перевищує розмір простроченого зобов'язання (по сплаті орендної плати за лютий 2025 року) та стягнення якого в повному обсязі a priori не може вважатися пропорційним допущеному відповідачем порушенню умов договору, не відповідає принципам розумності, справедливості та, по суті, виступає каральною санкцією для боржника у зобов'язанні (відповідача у справі), покладаючи на нього несправедливо непомірний тягар, який є невідповідним обсягу порушеного зобов'язання та замість стимулювання до виконання основного грошового зобов'язання орендарем виступає джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків орендодавцем, якому, очевидно, стає невигідним належне виконання основного зобов'язання боржником.
При вирішенні питання стягнення з відповідача нарахованого позивачем штрафу суд зважає також й на ту обставину, що право нарахування такого штрафу в орендодавця виникло на підставі пункту 14 укладеного між сторонами договору, який за формою та змістом відповідно до ст. 14 Закону України «Про оренду землі» відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. № 220 (в редакції на час укладення договору зі змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів України № 1724 від 13.12.2006, № 780 від 03.09.2008, № 843 від 23.11.2016, № 890 від 22.11.2017), що відповідно до абз. 4 п. 288.1. ст. 288 ПК України, абз. 4 ч. 4 ст. 179 ГК України виключає можливість відступу від умов такого Типового договору та, відповідно, обмежує право орендаря на реалізацію права на свободу договору в частині визначення його умов на власний розсуд, зокрема, й щодо встановлення обов'язку сплачувати штраф за порушення строку сплати орендної плати в явно неспівмірному розмірі з обсягом самої місячної орендної плати.
Також при вирішенні клопотання відповідача суд враховує допущення ТОВ «Шляхрембуд» раніше заборгованості за користування земельною ділянкою площею 1,8681 га, кадастровий номер якої 2110100000:60:001:0214 впродовж періоду з листопада 2020 року по листопад 2022 року в розмірі 1089460,91 грн основного боргу по орендній платі за договором оренди землі №1994 від 10.07.2018, приймаючи до уваги зміст рішення Ужгородської міської ради №1476 від 28.09.2023, яким ТОВ «Шляхрембуд» поновлено дію договору оренди цієї ж земельної ділянки, що було підставою укладення між сторонами 12.12.2023 договору оренди землі №1994/1.
Підсумовуючи наведене та повторно звертаючи увагу, що неустойка має компенсаційний, а не каральний характер, а відтак, з огляду на сплату відповідачем порушеного основного зобов'язання (орендної плати за лютий 2025 року) та погашення відповідачем основного боргу після відкриття провадження у справі згідно платіжної інструкції №116 від 26.08.2025 на суму 211632,68 грн; сплату відповідачем 31.05.2025 і 13.06.2025 орендної плати за квітень 2025 року в загальній сумі 63800 грн; відсутність в позивача доведених перед судом збитків (втрат), завданих простроченням виконання такого зобов'язання відповідачем; враховуючи допущення ТОВ «Шляхрембуд» раніше заборгованості з орендної плати за договором оренди землі за користування земельною ділянкою впродовж періоду з листопада 2020 року по листопад 2022 року в розмірі 1089460,91 грн; суд вважає за справедливе, пропорційне і таке, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, наведеним вище критеріям та з урахуванням розумного балансу приватних та публічних інтересів сторін у справі, принципу пропорційності, зменшити розмір штрафу до 80% від суми простроченого відповідачем зобов'язання зі сплати нарахованої позивачем орендної плати за лютий 2025 року (66143,27 грн), що за підрахунками суду становить 52914,62 грн, які й слід стягнути з відповідача на користь позивача. При цьому, суд наголошує, що, крім сплати штрафу в означеному розмірі, суд також вбачає підстави для стягнення з відповідача у повному обсязі пені в сумі 8241,41 грн.
За таких обставин, на переконання суду, штрафні санкції на загальну суму 61156,03 грн у виді пені в розмірі 8241,41 грн та штрафу в розмірі 52914,62 грн цілком справедливо відіграють свою компенсаторну та превентивну функцію як засіб цивільно-правової відповідальності у цій справі та враховують усі обставини справи та досліджені судом докази у справі, а також судом у цьому випадку буде дотримано принципів рівності сторін, справедливості, пропорційності, добросовісності та розумності як загальних засад цивільного законодавства.
Щодо обґрунтованості рішення
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями ст. 13 - 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Розподіл судових витрат
Згідно платіжної інструкції № 685 від 05.08.2025 (внутрішній номер 439589170) при подачі позову про стягнення 1013593,31 грн позивачем сплачено судовий збір у сумі 15203,90 грн.
Згідно ухвали від 08.10.2025 суд постановив задовольнити заяву від 08.10.2025 представника Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради - Клещевої Світлани Сергіївни про повернення судового збору (зареєстровану за вх. №02.3.1-02/8768/25 від 08.10.2025) та повернути Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3174,49 грн, сплачений згідно платіжної інструкції №685 (внутрішній номер 439589170) від 05.08.2025.
Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
З положень ч. 1, п.п.1, п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слідує, що судовий збір за розгляд майнових вимог - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
Отже, судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 ГПК України в розмірі 12029,41 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 252, 256 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхрембуд» (код ЄДРПОУ - 03330399, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Гранітна, будинок 16) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ - 36541721, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Поштова, будинок 3) 61156,03 грн (шістдесят одну тисячу сто п'ятдесят шість гривень 03 копійки), з яких: 52914,62 грн (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот чотирнадцять гривень 62 копійки) штраф і 8241,41 грн (вісім тисяч двісті сорок одна грн 41 копійки) пеня - нараховані за несвоєчасну сплату орендної плати згідно договору оренди землі №1994/1 від 12.12.2023, а також стягнути 12029,41 грн (двадцять тисяч двадцять дев'ять гривень 41 копійок) у повернення сплаченого судового збору.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено і підписано 17.11.2025.
Суддя С.В. Сисин