17.11.2025 року м. Дніпро Справа № 904/5488/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “ВФ “ГАНЗА-С»
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2025р.
(суддя Золотарьова Я.С., м. Дніпро)
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОПІДЙОМ», м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВФ “ГАНЗА-С», м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором оренди
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПІДЙОМ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВФ “ГАНЗА-С» про стягнення заборгованості з орендної плати, за договором оренди майна №REN/ZHS-0215 від 31.07.2022р., у розмірі 15 000,00 грн., 4 986, 30 грн. - пені, 895,33 грн. - інфляційних втрат, 299,18 грн. - 3% річних та 2 422,40 грн. - судового збору.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2025р. у справі № 904/5488/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВФ “ГАНЗА-С» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОПІДЙОМ» основний борг, у розмірі 15 000,00 грн., пеню, у розмірі 4 986,30 грн., інфляційні втрати, у розмірі 895,33 грн., 3% річних, у розмірі 299,18 грн. та судовий збір, у розмірі 3 028,00 грн..
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “ВФ “ГАНЗА-С», через систему "Електронний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2025р. у справі № 904/5488/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові в повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було дотримано процесуальних заходів з повідомлення сторони Відповідача/Апелянта про факт розгляду справи та призначені судові засідання.
Зокрема, Скаржник вказує на те, що відповідно до обставин, викладених в оскаржуваному рішенні ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024р. була надіслана всім учасникам справи завчасно на їх юридичні адреси, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013р. № 958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів. Відповідач не отримує поштову кореспонденцію за юридичною адресою, оскільки поштове відправлення, яке було направлено судом на адресу відповідача, повернуто до суду із відміткою “за закінченням терміну зберігання». В той же час, корінець-повідомлення про наявність рекомендованого листа на ім'я Апелянта було отримано лише 01.03.2025р., таким чином, на переконання Скаржника, отримати зазначене відправлення Апелянт фізично вже не міг, а якби навіть зміг, то враховуючи строки для надання відзиву та заперечення на відзив зі сторони Позивача та строки на доставку поштою таких заяв по суті справи, суд не мав би можливості розглядати справу та ухвалювати рішення 03.03.2025р.. Таким чином, на думку Скаржника, судом першої інстанції було обмежено право Апелянта на отримання правової допомоги та на подання своїх заперечень по суті позовних вимог.
Крім того, Скаржник зауважує на тому, що з метою підтвердження суми заборгованості, Позивачем було надано розрахунок спожитої електроенергії, в той же час, Позивачем не було надано претензій, досудових вимог чи актів звірки чи інших документів, які б свідчили про повідомлення Апелянта про наявність заборгованості зі сплати заборгованості за орендною платою. Разом з тим, Скаржник зазначає на тому, що Позивачем не було надано суду також і виписок по рахунку, що б підтверджувало відсутність факту отримання оплати за електроенергію від Апелянта.
Скаржник вважає, що фактично, судом першої інстанції було ухвалено рішення на підставі розрахунку та копії договору про постачання електричної енергії споживачу без будь-яких інших доведених обставин, щодо фактичного постачання електроенергії та доведеної наявності заборгованості за спожиту електроенергію.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОПІДЙОМ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Товариство посилається на те, що вся кореспонденція в досудовому та судовому порядку надсилалась на адресу зареєстрованого місцезнаходження юридичної особи, обов'язок Відповідача забезпечити отримання коресподенції за власним місцезнаходженням. Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу Відповідач зобов'язаний був мати Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно- комунікаційній системі як на етапі отримання позову, так і на етапі ухвалення рішення. Позивач вважає, що недотримання Відповідачем своїх обов'язків не може бути підставою для оскарження судового рішення.
Позивач зазначає на тому, що між Позивачем та Відповідачем ніколи не було правовідносин предметом яких була б електроенергія, відповідно жодних рахунків, розрахунків, актів тощо з цього приводу не виставлялося та суду не надавалося. Між Позивачем та Відповідачем були правовідносини з оренди на підставі Договору оренди обладнання №REN/ZHS-0215 від 31.07.2022р. копія якого була надана Суду.
Позивач також вказує на те, що ним було надано суду копію претензії вих. №21-05-24 від 21.05.2024р., накладної №6109805823538, опису вкладення у цінний лист від 21.05.2024р., а також копію листа №5/08 від 12.08.2024р., який безпосередньо свідчить, про те, що Відповідач знав про заборгованість, визнає її та гарантує її погашення, крім того Відповідач на виконання цього гарантійного листа частково здійснив оплату, в розмірі 5 000,00 грн., тобто підтвердив наявність заборгованості своїми діями. При цьому, Позивачем була надана виписка по рахунку, за період з 31.07.2022р. по 06.12.2024р., яка, на думку Позивача, відображає рух коштів по оплаті Відповідачем орендної плати.
Позивач вважає, що оскільки апеляційна скарга була подана в останній день строку, була подана без оплати судового збору, судовий збір для усунення недоліків був поданий в останній день строку, Відповідач посилається на неіснуючі обставини (ніби-то предметом позову були послуги з надання електроенергії, відсутні документи, які насправді наявні), то такі дії Відповідача свідчать виключно про бажання затягувати справу шляхом зловживання процесуальними правами.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/5488/24. Матеріали справи № 904/5488/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.04.2025р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ВФ “ГАНЗА-С» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2025р. у справі № 904/5488/24 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Після уснення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2025р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ВФ “ГАНЗА-С» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2025р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПІДЙОМ" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВФ “ГАНЗА-С» (орендар) було укладено договір оренди обладнання № REN/ZHS - 0215 від 31.07.2022р. (арк.с.11).
Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець передає, орендар приймає в тимчасове оплатне користування, будівельне та інше обладнання, яке є об'єктом власності орендодавця. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору.
Найменування обладнання, яке передається орендарю за цим договором, його комплектність, технічні характеристики (ціна оренди (орендна плата), строк оренди обладнання) зазначаються в Протоколі погодження істотних умов договору оренди (додаток №1 до цього договору), який є невід'ємним додатком до цього договору. Акт прийому-передачі підписується сторонами цього договору та є документом, який свідчить про факт і дату передачі обладнання орендарю, відновну вартість переданого в оренду обладнання (п. 1.2 договору).
Згідно п. 3.1 договору, за цим договором орендар має право отримати за згодою орендодавця одну, або декілька одиниць обладнання протягом строку дії договору. У зв'язку з наведеним, дата підписання договору та дата підписання додатку №1 до цього договору та акту прийому-передачі на кожну одиницю обладнання можуть не співпадати.
Пунктом 3.6 договору передбачено, що орендодавець передає орендарю обладнання на своєму складі в технічно робочому (справному) стані, письмово попередивши про всі особливі властивості обладнання та проводить інструктаж з використання обладнання в роботі та правил безпеки при його застосуванні. Орендар (його належний представник) зобов'язаний у присутності орендодавця пересвідчитися у справності обладнання, яке передається йому в оренду, а також особливостях його роботи, та застосування, і після цього підписати акт прийому-передачі обладнання.
Орендар набуває право на отримання в оренду (фактичну передачу в його тимчасове володіння та користування) кожної одиниці обладнання, за умови попередньої оплати першого періоду розрахунків за оренду такого обладнання здійсненого в порядку п. 6.6 цього договору (п. 3.7 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору, початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати підписання акту прийому-передачі такого обладнання.
Згідно п. 4.2 договору, строк оренди обладнання за цим договором визначається в Акті прийому-передачі одиниці такого обладнання. Строк оренди обладнання обчислюється добами та місяцями.
Підтвердженням факту повернення орендованого майна орендодавцю є відповідним чином складений та підписаний Акт повернення обладнання. До підписання сторонами такого акту, обладнання вважається таким, що знаходиться в користуванні (п. 5.10 договору).
Згідно п. 6.1 договору, орендар сплачує орендну плату на поточний рахунок орендодавця за весь строк користування орендованим обладнанням починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду згідно п. 3.2 договору і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання орендодавцю згідно п. 5.10 договору.
Відповідно до п. 6.2 договору, орендна плата нараховується за місяць оренди обладнання, узгодженому в Акті прийому-передачі, який підписується сторонами договору та скріплюється їх печатками.
Період розрахунків орендаря становить місяць, в якому здійснюється оренда обладнання. В кінці місяця сторони підписують акти, якими засвідчується факт здійснення (надання) оренди обладнання за вказаний період (п. 6.6 договору).
Орендар вносить орендну плату в наступному порядку:
- попередня оплата - в розмірі орендної плати за перший місяць оренди: після підписання цього договору і до фактичного отримання обладнання в оренду (п. 6.6.1);
- за другий та кожний наступний місяць оренди, орендна плата вноситься попередньо: в строк за 3 робочих дня до початку такого періоду оренди (п. 6.6.2);
- якщо орендар не вніс попередню плату за період розрахунків і продовжує користуватися обладнанням, він вважається таким, що прострочив (несвоєчасно оплатив) цей платіж. В такому випадку санкції за несвоєчасний розрахунок за договором нараховуються на орендаря з першого дня попередньо неоплаченого періоду розрахунків (п. 6.6.3);
- якщо орендар повертає обладнання раніше дати закінчення чергового періоду оренди, сторони діють в такому випадку а наступному порядку: орендар повертає обладнання на склад орендодавця у встановленому договором порядку, та сторони підписують акт повернення обладнання; сторони підписують акт виконаних робіт (наданих послуг), яким засвідчують кількість днів фактичного користування орендованим обладнанням орендарем у розрахунковому періоді, протягом якого повертається обладнання; за даними акту виконаний робіт (наданих послуг) орендар направляє орендодавцю лист з вказанням строку зайво передплаченого орендного користування обладнанням та сумою переплати по орендній платі. Цим же листом орендар повідомляє орендодавця - або про необхідність перерахування вказаної суми переплати на зазначений в листі рахунок, або про зарахування цієї суми переплати в оплату по інших об'єктах орендованого обладнання (п. 6.6.4).
Згідно п. 6.7 договору, що орендна плата вноситься орендарем в безготівковій формі на рахунок орендодавця на підставі та в розмірі згідно умов договору та Акту прийому-передачі. Виставлення рахунку орендодавцем та направлення акту виконаних робіт (послуг) для підписання орендарю здійснюється виключно для упорядкування бухгалтерського обліку сторін договору, орендар повинен самостійно сплатити орендну плату згідно умов (в строк) п.6.5 договору, інакше, орендар буде вважатися таким, що прострочив платіж.
Відповідно до п. 6.10 договору, що орендна плата вважається сплаченою орендарем з дня перерахування її на рахунок орендодавця. У всіх інших випадках орендна плата вважається несплаченою.
Орендодавець до 5-го числа кожного місяця, наступного за яким було надані послуги оренди, направляє Орендарю поштою чи кур'єром оригінал акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) в двох примірниках на адресу фактичного знаходження, вказану орендарем в реквізитах (п. 6.12 договору).
Пунктом 6.14 договору передбачено, що у випадку, якщо утворилася заборгованість орендаря за договором, її погашення при надходженні грошових коштів від орендаря на рахунок орендодавця зараховуються в наступному порядку: у першу чергу відшкодовуються витрати орендодавця, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.
За Актом прийому-передачі техніки №АПТ-0822-0008 від 17.08.2022р. орендодавцем було передано в оренду обладнання, а саме: навантажувач HYSTER H3.0FT VIN L177D03742C, 1 штука, вартість оренди за зміну 834,00 грн. (з ПДВ), дата початку оренди - 22.08.2022р., контрольна дата повернення - 22.09.2022р. (арк.с.15).
Сторонами підписані акти надання послуг, на загальну суму 81 732,00 грн., а саме: № 168 від 31.08.2022р., на суму 8 340,00 грн.; № 197 від 30.09.2022р., на суму 25 020,00 грн.; № 234 від 31.10.2022р., на суму 25 020,00 грн.; № 274 від 30.11.2022р., на суму 23 352,00 грн..
Позивач зазначає, що відповідачем частково здійснено оплату за оренду обладнання, на суму 66 732,00 грн., що підтверджується банківською випискою (арк.с.20).
У зв'язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 15 000,00 грн., відповідач заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обгрунтованості.
Колегія суддів з таким висновком суду погоджується, з огляду на наступне.
Пунктом 1 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди.
Частинами 1 та 6 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору.
Частиною 1 ст. 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідності до ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
Як передбачено ч. 1, 3 та 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до положень ст.202 ГК України та ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з положеннями ч.1 ст.74, ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2022р., між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПІДЙОМ" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВФ “ГАНЗА-С» (орендар) було укладено договір оренди обладнання № REN/ZHS - 0215, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове оплатне користування з обов'язком повернути, будівельне та/або інше обладнання, яке є об'єктом власності орендодавця.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору № REN/ZHS - 0215 від 31.07.2022р., за Актом прийому-передачі техніки №АПТ-0822-0008 від 17.08.2022р. орендодавцем було передано в оренду обладнання, а саме: навантажувач HYSTER H3.0FT VIN L177D03742C, 1 штука, вартість оренди за зміну 834,00грн. (з ПДВ), дата початку оренду - 22.08.2022р., контрольна дата повернення - 22.09.2022р..
Сторонами підписані акти надання послуг, на загальну суму 81 732,00 грн., а саме: № 168 від 31.08.2022р., на суму 8 340,00 грн.; № 197 від 30.09.2022р., на суму 25 020,00 грн.; № 234 від 31.10.2022р., на суму 25 020,00 грн.; № 274 від 30.11.2022р., на суму 23 352,00 грн..
Суд зазначає, що вказані акти підписані обома сторонами за допомогою кваліфікованого електронного підпису та скріплені їх електронними печатками без будь-яких зауважень та заперечень. Тобто, у даному випадку, відповідач своїми конклюдентними діями щодо підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) підтвердив факт прийняття в оренду обладнання за договором оренди обладнання № REN/ZHS - 0215 від 31.07.2022р..
Отже, за означеними Актами позивачем були надані відповідачу послуги оренди техніки на загальну суму 81 732,00 грн.
За умовами п. 6.6 договору, період розрахунків орендаря становить місяць, в якому здійснюється оренда обладнання. В кінці місяця сторони підписують акти, якими засвідчується факт здійснення (надання) оренди обладнання за вказаний період.
Орендар вносить орендну плату в наступному порядку:
- попередня оплата - в розмірі орендної плати за перший місяць оренди: після підписання цього договору і до фактичного отримання обладнання в оренду (п. 6.6.1);
- за другий та кожний наступний місяць оренди, орендна плата вноситься попередньо: в строк за 3 робочих дня до початку такого періоду оренди (п. 6.6.2);
- якщо орендар не вніс попередню плату за період розрахунків і продовжує користуватися обладнанням, він вважається таким, що прострочив (несвоєчасно оплатив) цей платіж. В такому випадку санкції за несвоєчасний розрахунок за договором нараховуються на орендаря з першого дня попередньо неоплаченого періоду розрахунків (п. 6.6.3);
З огляду на положення спірного договору, відповідач повинен був оплатити орендну плату, зокрема:
- за серпень 2022р. (№ 168 від 31.08.2022р.) не пізніше 27 липня 2022 р., прострочка виконання настає з 28.07.2022р.;
- за вересень 2022р. (№ 197 від 30.09.2022р.) не пізніше 26 серпня 2022 р., прострочка виконання настає з 27.08.2022р.;
- за жовтень 2022р. (№ 234 від 31.10.2022р.) не пізніше 27 вересня 2022 р., прострочка виконання настає з 28.09.2022р.;
-за листопад 2022р. (№ 274 від 30.11.2022р.) не пізніше 27 жовтня 2022 р., прострочка виконання настає з 28.10.2022р..
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначає Позивач та що підтверджується банківською випискою (арк.с.20), відповідачем частково здійснено оплату за оренду обладнання, на суму 66 732,00 грн.,
Відтак, за вищевказаними актами надання послуг несплаченою залишається сума 15 000,00 грн. (предмет позовних вимог).
З огляду на тривалу несплату заборгованості, Позивачем було направлено Відповідачу претензію вих. №21-05-24 від 21.05.2024р., відповідно до якої Позивач просив Відповідача, в строк 3 робочих дні з дня її отримання, виконати умови Договору оренди обладнання № REN/ZHS -0215 від 31.07.2022р. шляхом сплати основної суми заборгованості, в розмірі 20 000,00 грн., пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що складає 4 986,30 грн., інфляційних втрат, в розмірі 895,33 грн. 3% річних, в розмірі 299,18 грн., а також повернути примірники підписаних актів. До матеріалів справи додано опис вкладення до цінного листа від 21.05.2024р. та накладну №6109805823538, які підтверджують факт направлення претензії відповідачу.
Відповіді відповідача на претензію, як і доказів її виконання матеріали справи не містять.
Разом з тим, матеріали справи містять копію листа ТОВ ВФФ «Ганза-С» №5/08 від 12.08.2024р., який безпосередньо свідчить, про те, що Відповідач знав про заборгованість, визнає її та гарантує її погашення до кінця вересня 2024р., крім того Відповідач на виконання цього гарантійного листа частково здійснив оплату, в розмірі 5 000,00 грн., тобто підтвердив наявність заборгованості своїми діями.
Отже, доводи Скаржника про те, що він не був належним чином повідомлений про наявність заборгованості за орендною платою колегія суддів відхиляє, як безпідставні, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
При цьому, факт наявності заборгованості, в розмірі 15 000,00 грн. відповідачем, за змістом апеляційної скарги, не заперечується.
Відтак, обґрунтованим та таким, що узгоджується з матеріалами справи є висновок Господарського суду Дніпропетровської області про наявність правових підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача суми основного боргу, в розмірі 15 000,00 грн..
Відповідно до ст.ст.611, 625 ЦК України, наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, за змістом ст. ст. 549, 611 ЦК України та ст.ст.216-218, 230 ГК України, наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є, зокрема, право кредитора вимагати сплати пені.
За прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань орендаря перед орендодавцем за цим договором, орендар зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент такого прострочення (п. 9.1.1 договору).
Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 3% річних, у розмірі 299,18 грн., за період з 30.11.2022р. по 30.05.2023р., інфляційні, в розмірі 895,33 грн., за період грудень 2022р. - травень 2023 року.
Судова колегія погоджується з висновками Господарського суду Дніпропетровської області про те, що наданий позивачем розрахунок 3% річних, інфляційних та пені відповідає положенням законодавства та є арифметично правильним, у зв'язку з чим дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач, разом з іншим, посилається на те, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції.
Надаючи оцінку означеним доводам скаржника судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи №904/5488/24, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024р. про відкриття провадження у справі та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання направлялась рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 49000, м. Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, буд. 1-А, офіс 304. Судова колегія звертає увагу, що аналогічна адреса зазначена самим відповідачем в апеляційній скарзі.
Проте, судова кореспонденція повернута підприємством поштового зв'язку на адресу суду першої інстанції із позначкою "за закінченням терміну зберігання".
При цьому, посилання Скаржника на те, що корінець-повідомлення про наявність рекомендованого листа на ім'я Апелянта було отримано ним лише 01.03.2025р. колегія суддів відхиляє як необгрунтовані, оскільки вони не підтверджені належними доказами.
Згідно з ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Верховний Суд у постанові від 22.10.2024р. у справі №910/18480/20 дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРПОУ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.06.2018р. у справі №904/9904/17, від 14.08.2020р. у справі №904/2584/19, від 30.03.2023р. у справі №910/2654/22.
Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі №800/547/17, у постановах Верховного Суду від 14.06.2024р. у справі №910/8002/23, від 11.06.2024р. у справі №922/1988/23).
Водночас, з метою належного повідомлення відповідача, судом першої інстанції було опубліковано оголошення про розгляд справи №904/5488/24 на сайті Судова Влада.
З огляду на наведене, судова колегія дійшла висновку про належне повідомлення Господарським судом Дніпропетровської області відповідача про розгляд справи №904/5488/25.
Також не приймаються до уваги доводи скаржника про те, що судом першої інстанції було ухвалено рішення на підставі розрахунку та копії договору про постачання електричної енергії споживачу без будь-яких інших доведених обставин, щодо фактичного постачання електроенергії та доведеної наявності заборгованості за спожиту електроенергію, оскільки вони стосуються взагалі інших правовідносин, пов'язаних з постачанням електроенергії, які не є предметом дослідження у цій справі.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.
10. Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ВФ “ГАНЗА-С» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2025р. у справі № 904/5488/24 - залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Cуддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус